Поминальні дні: коли та як цьогоріч згадувати покійних

Православні християни мають особливі дні в році, коли потрібно поминати покійних близьких людей: люди моляться за їхні душі, ходять до храму та ставлять свічки, а також відвідують кладовища.

Поминальні дні: дати

Є два найважливіших поминальних дні у році, які називають батьківськими суботами: М’ясопусна та Троїцька. Перша вже була 18 лютого, а наступна влітку – 3 червня. Загалом у 2023 році є ще такі поминальні дні:

• 18 лютого – Субота м’ясопусна (Вселенська батьківська субота);
• 11 березня – Субота 2-го тижня Великого посту;
• 18 березня – Субота 3-го тижня Великого посту;
• 25 березня – Субота 4-го тижня Великого посту;
• 25 квітня – Радониця;
• 9 травня – Поминання померлих воїнів;
• 3 червня – Троїцька батьківська субота;
• 28 жовтня – Димитрієвська батьківська субота.

Заборони

Що не можна робити у поминальні дні:

• сміятися;
• святкувати щось;
• танцювати та слухати музику;
• згадувати погане про померлих;
• вживати алкоголь;
• лаятися;
• залишати їжу на могилах.

Що робити у поминальні дні: чи можна приходити на цвинтар, їсти там та розкладати солодощі

Священник УПЦ Іван Верескун зазначає, що в ці дні потрібно приходити в храми на спеціальні заупокійні богослужіння, приносити панахиди, ставити свічки та молитися за покійних, воїнів ЗСУ, тих, хто для нас є дорогими людьми. 

Однак, за словами священника, приходити та поминати з їжею близького покійника на цвинтар – ідея не з найкращих. Цвинтар – це особливе місце, перебуваючи на якому ми, живі люди, маємо можливість подумати про неминучість смерті, про те, яке швидкоплинне життя, і замислитися над вічністю. 

«Тому не є характерним на сьогодні на цвинтар іти з харчовими продуктами чи солодощами, і там влаштовувати святкування. Тому що це – невідповідне для цього місце. Поїсти можна вдома, можна в закладі, а туди треба прийти для роздумів над життя», – зауважив священник.

Паралельно з тим, існує така традиція, коли ми намагаємося в поминальні дні прийти на місце поховання і принести з собою якусь їжу. Роздати або спожити самим. Ця традиція – доволі давня, має місце в історії наших предків. Називалася вона тризною. Тобто – реальне споживання їжі на могилі спочилого родича (або родички). Так от, вона мала за собою певне підґрунтя.

У такий спосіб родина померлого враховувала присутність цього померлого в той день. Таким чином той, хто помер, нібито брав участь у всьому, разом з усіма пив і їв. З християнської точки зору, це вже неактуально для померлої людини, тому що коли вона помирає, їй не потрібна ні їжа, ні напої, ні одяг і т.д. Тобто, матеріальні блага, які актуальні для нас. 

Тому, якщо ви хочете щось влаштувати у поминальний день, на знак пошани до загиблої, рідної людини, їжу не обов’язково нести на цвинтар. Її можна роздати сусідам, аби вони помолилися, можна відвезти до дитячого будинку. Це буде набагато важливіше, тому що ми адресно проявляємо свою допомогу в пам’ять про спочилого родича.