Під загрозою – більше 10 тисяч осіб, яких окупаційна влада вважає іноземцями
На початку цього тижня прокуратура Автономної республіки Крим передала до Міжнародного кримінального суду інформацію про майже 4 тисячі порушень прав власності на окупованому півострові. Не тільки у відомих українських олігархів Росія віджала заводи-пароходи, від дій окупантів страждають і звичайні громадяни. Так, у період з початку окупації Криму понині 250 осіб втратили нерухомість, яку просто знесли (з них 58 об’єктів – у Севастополі). У 3,5 тисяч осіб у Севастополі вилучили земельні ділянки (на іншій території Криму – у 170). Близько 700 осіб, у яких вилучили майно, придбали його на вторинному ринку, решта ж – 3 тисячі – так звані первинні власники. Загальна площа вилучених земель у їхніх законних власників складає 355 гектарів, більша частина припадає, як вже зауважувалось, на Севастополь.
При цьому країна-окупант законними власниками наших громадян вже не вважає, бо документи на права власності були складені ще до окупації – за української влади. Серед аргументів для «експропріації»: незаконність передачі ділянок у власність, відсутність оригіналів потрібних документів в архівах в Криму (чи їхнє збереження – це не питання саме до окупаційної влади?), віднесення земель до місць особливого режиму після 2014 року та невизнання дозволів на будівництво, виданих українськими органами.
«Органи прокуратури звертаються до архівів міста Севастополя та просять надати оригінали документів розпоряджень відповідних Севастопольської райдержадміністрації або міськради, – пояснює схему адвокат, юрист Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський. – Потім отримують відповідь, що документи в архіві не знайдені і на підставі цього роблять висновок, що людина отримала ділянку у власність незаконно. Хоча у людини на руках всі відповідні документи з мокрими печатками і підписами є. Інша причина при знесенні майна. Тут використовується формулювання «невідповідність будівельним нормам РФ».
Вилученням земельних ділянок займаються різноманітні квазіоргани на кшталт «Державної Ради» та «Ради міністрів» Криму та «прокуратури» Севастополя. При цьому місцеві «суди» здебільшого розглядають подання заочно, за відсутності потерпілих та їхніх представників. Умовно кажучи, сподобалось комусь твоє майно – причин для того, аби тебе його позбавити, знайдеться безліч. Щось подібне можна спостерігати й на окупованих територіях Донбасу, хоча офіційна Москва намагається розділяти ці «кейси».
Більш того – позбавлення власників майна поставлене на потік. Так, лише судді Балаклавського районного суду Севастополя ухвалили більше двох тисяч подібних рішень. Серед рекордсменів – судді Мілошенко та Анашкіна, які задовольнили 742 та 761 позови відповідно. В інших севастопольських окупаційних судах вистачає і інших «вершителів», які клепають схожі рішення сотнями.
«Привласнення майна – воєнний злочин»
Це вже не перше інформаційне звернення української сторони до Міжнародного кримінального суду щодо дій окупантів. Попереднє було передано в 2017 році, і Офіс прокурора Міжнородного суду звітував щодо нього раніше. Тоді звернення стосувалося здебільшого експропріації об’єктів державної власності, зараз же мова йде і про майно фізосіб.
«Владою Російської Федерації, а саме указом президента, більшу частину земель Криму було віднесено до так званих земель прикордонної зони, якими не мають володіти іноземні громадяни, – каже перший заступник Постійного представника президента в АРК Дарина Свиридова. – Але нагадаю, що Крим не є територією Російської Федерації. Тож всі громадяни України, які не отримали незаконний паспорт РФ на цій території, автоматично постали під загрозою вилучення у них майна. Під загрозою опинилися більше 10 тисяч громадян, яких окупаційна влада вважає іноземцями на території окупованого Криму».
У Зеленського закликають кримчан звертатись до українських правоохоронних органів та правозахисних організацій, якщо окупаційна влада намагатиметься вилучити їхнє майно. Потім оскаржити такі дії окупантів можна буде в міжнародних інстанціях.
«Ми подали значну кількість справ, які стосуються саме права власності, до Європейського суду з прав людини, – каже Мартиновський. – Найбільш активний період вилучення і руйнування майна потрапив на 2017–2019 роки. Зараз ця кількість справ трішки зменшилася, але ми вважаємо, що це лише затишшя».
Заступник прокурора АРК Віталій Секретар нагадує, що після окупації Криму в 2014–2015 роках Верховна Рада прийняла заяви, в яких закликала Міжнародний кримінальний суд розпочати розслідування через порушення прав людини та злочини проти людяності.
«Прокуратура республіки Крим була серед органів, які мали займатись таким розслідуванням, і ми інформуємо Міжнародний кримінальний суд про ті факти, що мають місце на тих територіях, – розповідає Секретар. – Як би це не було дивно, державі-окупанту конкретними міжнародними договорами забороняється широкомасштабне знищення та привласнення майна. Римський статут МКС передбачає, що це є воєнним злочином. Раніше прокурор Міжнародного корупційного суду в своїх щорічних звітах звертав увагу на наші повідомлення. І в останньому звіті він закликав органи української державної влади та громадські організації до максимальної активізації, аби він прийняв рішення щодо доцільності повноцінного розслідування ситуації, яка склалася в Криму та Севастополі. Сподіваємося, що вдасться притягнути вищих осіб Російської Федерації до відповідальності за ті воєнні злочини, які вони вчиняють на окупованій території».
Втім, будемо відвертими – всерйоз сподіватися, що апеляція до міжнародних правил та інституцій радикально вплине на, м’яко кажучи, дуже специфічну поведінку РФ, було б наївно. Та й мало віриться, що у МКС дійдуть руки до індивідуальних звернень, поки не будуть розглянуті міждержавні скарги. Це визнають навіть юристи, які безпосередньо займаються цим питанням. Але хотілося б вірити, що подібне зухвале рейдерство на очах всього світу не має в результаті лишитися безкарним.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0