Хвилина мовчання: згадаймо Всеволода Грабара родом із Криму

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Всеволода Грабара.

Військовослужбовець Всеволод Грабар загинув 9 травня 2023 року, обороняючи від російських окупантів Запорізьку область. Воїну було 32 роки. Його батько на передовій зараз продовжує захищати нашу країну від ворога.

«Він завжди хотів допомагати людям у будь-яких ситуаціях, навіть, жертвуючи якимись моментами, що стосувалися його особисто (вільним часом, грошима, якимись іншими матеріальними речами). Він завжди хотів зробити щось значуще! Наприклад, не просто ходити на роботу, працювати, а робити свою роботу якнайкраще, досконало; щоб принести максимальну користь суспільству», – поділилася подруга та кума військового. 

Всеволод народився у місті Севастополь в українському Криму. У 2012 році закінчив кафедру геодезії та картографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Згодом оселився на Хмельниччині. Служив у патрульній поліції. У складі підрозділу «Тор» воював на Донбасі. Збудував родину та виховував дітей, з якими обожнював проводити вільний час. Займався спортом, грав у футбол. Мріяв про звільнення рідного Криму. У 2019 та 2021 роках чоловік брав участь у боях на Донбасі.

Коли розпочалася повномасштабна війна, чоловік був у лавах Національної поліції. Восени 2022 року чоловік став військовослужбовцем ЗСУ. Усі, хто знав Всеволода, розповідають, що ним керували патріотизм та бажання допомогти Україні якомога швидше здобути перемогу.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України. Всеволод воював у 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура» Збройних Сил України. Він добре володів сучасними видами стрілецької зброї, а після навчання в Німеччині уміло керував технікою Bradley, MRAP, MaxPro. Був відповідальним, зразковим і грамотним командиром і побратимом, чим заслужив повагу товаришів.

«Коли проходив навчання у Німеччині ним захоплювалися усі інструктори. Ще тоді, вони писали дружині Всеволода, що він у неї унікальний і досягне значних висот у житті. Тоді під час навчання, Всеволод дуже потоваришував з інструктором зі Сполучених штатів і вони домовилися, що після війни Сєва з родиною приїде до нього в гості у Каліфорнію. Мріяв зробити це одразу після війни», – пригадала кума.

«Із Всеволодом брав участь в АТО в 2019 році. Товариш, побратим, людина, яка ніколи нікому та ні в чому не відмовила, а навпаки, завжди пропонував допомогти вирішити ту чи іншу проблему. Таких людей дуже мало», – розповів товариш із позивним Шева.

«Для нашої роти це велика втрата. Всеволод до кожного міг підійти, виділити час, щоб з кожним поговорити. Яка б біда не траплялася, він завжди її вирішував. Він дуже хотів першим зайти до Севастополя до себе додому», – зауважив побратим Валентин.

У Всеволода залишилися батьки, дружина і двоє дітей.

«Кримчанин Сєва за дуже короткий час став своїм завдяки таким якостям, якими не всі наділені. Я знав Сєву завжди усміхненим і завжди на позитиві, людиною, яка могла розрадити й порадити. Ми разом грали у футбол в одній команді… Колись я сказав Сєві, що хочу, аби всі люди в Криму та взагалі в Україні були схожими на тебе, а він, як завжди, посміхнувся і сказав: «Та чому ж? Різних людей треба», – сказав під час прощання із загиблим заступник міського голови Хмельницького Михайло Кривак.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.