Хвилина мовчання: згадаймо Івана Чеканюка, який став на захист України у 2014 році

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Івана Чеканюка.

Івану Чеканюку з позивним Котигорошко було 27 років, коли він загинув у Сєверодонецьку від осколків міни у червні 2022 року, шукаючи танки противника за допомогою дрона.

Іван був співвласником піцерії Pizza BRO у Києві разом із друзями та своєю дівчиною Сніжаною Ліщук, волонтеркою. З початку війни в цій піцерії безплатно годували бійців ЗСУ, тероборонівців та волонтерів. А також у ній працювали колишні атовці.

8 червня 2022 року Чеканюк пілотував дрон під час виконання завдання у Сєверодонецьку на Луганщині, супроводжуючи українські підрозділи під час штурмових дій та шукаючи танки противника. Разом із другом Степаном Стецьковичем коригував у такий спосіб вогонь української артилерії. «У якийсь момент Іван посадив дрон для підзарядки й вийшов з укриття. Поряд прилетіла міна, йому осколком прошило шию…» – розповів Степан. Через важке поранення Іван втратив багато крові. На жаль, медикам не вдалося його врятувати…

Народився Іван Чеканюк у селі Гірка Полонка Луцького району на Волині. Ще з дитинства навчався там у патріотичних таборах та вишколах, де й сформувалося його вміння «тримати стрій». З 2011 року був членом «Національного альянсу» та очолював правління Волинського підрозділу Федерації авіамодельного спорту.

Котигорошком хлопця почали називати у вишкільному таборі через невисокий зріст та водночас сильний характер та величезну силу. Побратими зауважили, що цей позивний йому дуже підходив. Він був дуже винахідливим і позитивним водночас у важких умовах фронту. Й завжди підтримував інших.

Також він займався боротьбою й боксом, захоплювався мистецтвом. При цьому освіту здобув в естрадно-цирковій академії за спеціальністю «Артист-фокусник».

«Іван був творчою людиною, дуже сильним, у нього було почуття гумору. Він любив пожартувати, навіть хлопці казали, що у важкі моменти завжди підбадьорював», – розповів брат Івана Андрій Чеканюк.

Але Івану не вдалося працювати за професією у мирному житті, бо почалася війна. З перших днів був учасником Революції гідності, згодом, уже з 19 років, служив у 59-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ. Ще тоді був поранений. Його підрозділ виявив ворожу ДРГ та знищив сімох росіян, захопив засоби зв’язку, боєприпаси та спорядження. Чеканюк прикривав поранених, надавав їм невідкладну допомогу та виносив із поля бою. В результаті й сам отримав поранення ноги осколком.

З 2014 року Котигорошко служив у добровольчому батальйоні «Азов», «Гарпуні» та полку «Дніпро-1». Надалі вступив до розвідувального батальйону та воював на Донеччині та Луганщині.

У 2016 році Іван отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня за знищення ворожої ДРГ та порятунок своїх побратимів. Широко відомим став випадок, коли Котигорошко у складі розвідувальної групи, посеред білого дня, грамотно маскуючись, здійснив проникнення  у тил противника та обійшовши ВОП (Взводний опорний пункт) здійснив його штурм, після якого були затрофеєні засоби радіозв'язку, спорядження, техніка та інші докази російської агресії. Ворогом сконцентрував артилерійський удар у відповідь. На жаль, один із снарядів розірвався поряд, та уламками було перебито дві ноги побратима Івана та й сам він отримав поранення в коліно, але попри це почав евакуацію пораненого. Попри своє поранення, втому, стрес, величезну відстань, заміновані поля та різницю у вазі він дотягнув побратима до евакуаційної групи. 

Іван постійно прагнув удосконалюватися, навчався працювати з новою зброєю, з найновітнішим  військовим обладнанням, високоточній стрільбі, тактиці, стратегії, маскуванню, тактичній медицині. Покращував навички англійської аби спілкуватися із морпіхами США та іншими цікавими гостями нашої країни.

З початком повномасштабного вторгнення Котигорошко зібрав групу досвідчених ветеранів АТО\ООС та здійснював патрулювання столиці. Бувши командиром розвідувальної групи, безпосередньо брав активну участь у спецопераціях ГУР зі звільнення населених пунктів Мощун, Гостомель, Буча, Ірпінь, Ворзель, Макарів, Бузова, Копилів. Виконував спеціальні завдання зі знищення російських окупантів. Згодом воював у Київській, Житомирській, Чернігівській, Миколаївській, Херсонській та Луганській областях.

Під час запеклих боїв у місті Сєвєродонецьк на Луганщині, після зіткнення групи з противником 8 червня минулого року на посту опорного пункту «Промзона», здійснював супровід групи спеціального призначення ГУР України. Ворог концентровано вів артилерійський обстріл позицій з метою подальшого штурму. Іван Чеканюк до останнього моменту не лишав групу без нагляду та коригував їх маршрут, виводячи його з-під обстрілу, аж поки ворожий снаряд влучив поряд та обірвав життя хороброго Воїна. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеню (посмертно).

Прощання з воїном відбулося 11 червня 2022 року в Михайлівському соборі у Києві.

У Pizza BRO Іванова сім’я продовжила його справу. Вони закликали не забувати про війну, підтримувати волонтерів та військових, не бути байдужими. Також сьогодні у піцерії можна «підвісити» піцу для військових (безплатно їх годувати) та скуштувати суші «для Котигорошка».

«Ваня навчив мене дуже важливого принципу: жити треба сьогодні, не відкладаючи нічого на «після війни». Я рада, що це зрозуміла. Потрібно жити достойно, пишатись тими, хто є і був поряд. І бути гідними українцями!» – підкреслила його дівчина Сніжана.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.