Хто зруйнував Берлінський мур?

Картина, котра вартує більше тисячі слів: руйнування Берлінського муру 9 листопада 1989 року точно датує кінець радянської імперії і комуністичної ідеології. Експерти вже це знали, але тільки експерти. За рік до того я поїхав у Ґданськ, аби відвідати Леха Валенсу, засновника профспілки “Солідарність”, який у 1990 році став президентом визволеної Польщі. Валенса передрік мені кінець СРСР, який він пояснював пацифізмом Михайла Горбачова. Він сказав мені, що з того моменту, коли в 1988 році радянський лідер не віддав наказу стріляти в латишів, які вимагали незалежності, і східних німців, які втікали зі своєї країни через Угорщину, доля радянської імперії була вирішеною. Але пригадую, що Валенса і далі жив, боячись російської військової реакції. Саме падіння муру зробило так, що неминуче стало безповоротним – навіть в очах росіян.

Попереджений за кілька днів до цього, я поквапився поїхати в Берлін з філософом Андре Глюксманом, символічною фігурою у справі розвінчання марксизму, і командою французького телебачення. У дні, які передували фізичному знищенню муру, ми бачили, як через нього туди-сюди лазять громадяни Східної Німеччини. Вони перелазили через нього з цікавості, здивовані тим, що східна поліція зникла. Багато з них ішли на Захід на закупи, аби потім повернутися додому на Схід. Ми побачили, що “оссі”, як називали східних німців, купували переважно банани, яких не можна було знайти на Сході. Глюксман, що був впливовою людиною, зажадав від західних гуманітарних організацій масового завозу бананів. Наступного дня східні німці  виявили, що легше зруйнувати мур кайлами, ніж перелазити через нього, і Глюксманові стало легше роздавати банани. Незабутня картина. Свобода була чимось таким простим – без гучних слів, без театральних жестів,  наука скромності для нас, філософів високого польоту.

Падіння Берлінського муру також показало тим, хто раніше цього не розумів, що комуністична ідеологія є фарсом, створеним спеціально для західних інтелектуалів і легковірів. Радянська імперія базувалася на комунізмі лише на позір. Від свого збройного початку у 1917 році це було ніщо інше, як військова диктатура, чиїм єдиним ресурсом був страх (і Валенса це чудово розумів), який годиться для всіх тоталітарних режимів: від Сирії до Куби, включно з Китаєм і Північною Кореєю. Дивовижно те, що довелося зруйнувати Берлінський мур, аби було визнане очевидне. Хіба не мали ми зрозуміти це вже в 1961 році, коли той мур збудували? Якби радянська імперія насправді засновувалась на ідеології, вірі, сподіванні на краще суспільство, то не було б потреби будувати мур, оточений колючим дротом і наземними змінами, аби заборонити східним німцям покинути свій рай.

Суть Берлінського муру полягала в одному: вселяти і посилювати страх серед підданих імперії, а також серед самих комуністичних лідерів; якщо колись вони і вірили в свою марксистську ідеологію, то в 1961 році мур показав, що цієї віри в них уже нема. Як не було у Сталіна, починаючи з 1930-х років, бо основним його внеском в радянську систему (а також китайську і кубинську за ланцюговою реакцією) була інституціоналізація страху за допомогою концентраційних таборів, бутафорських судових процесів, незаконних арештів і доносів усіх на всіх. 

Я запитав Валенсу – без сумніву, одного з найкращих практичних аналітиків радянської системи (він мав перевагу в тому, що був електриком, а не філософом – так само, як найвідоміший китайський демократ Вей Цзіньшенг, висланий у Сполучені Штати), чи в Польщі, яка перебувала під російським пануванням з 1939-го по 1990 рік, серед її офіційно комуністичних керівників був бодай колись хоча б один “віруючий” в марксистську доктрину. “Жодного”, –  відповів мені Валенса. Але потім змінив думку: “Так, у профспілці "Солідарність" знайшовся один; ми його негайно вигнали”. Тож комунізм ніколи не був нічим іншим, як релігією, яку сповідували у вільних країнах. Ми знаємо захисний софізм марксистських інтелектуалів у Європі та Америці: російський, китайський чи кубинський режими є зрадою марксистського ідеалу. Росіяни – занадто російські,  китайці – занадто китайські, а кубинці – занадто байдужі.

Через 30 років після руйнування Берлінського муру (руйнування, а не падіння, як часом ми чуємо) дехто думає, що та подія не справдила сподівань. Серйозно? Спробуйте пояснити це полякам, балтійцям чи українцям. Є ще одна полеміка, яка також розділяє істориків: Берлінський мур впав чи був зруйнований і ким?  Героями у пошуках свободи, хоробрими людьми у пошуках бананів, проповідями Івана Павла ІІ, провісницькою промовою Рональда Рейгана в Берліні 1987 року: “Пане Горбачов, знесіть цей мур!” Як часто буває в історії, усі випадковості збіглися, аби створити цю подію. Але в усьому цьому збігу обставин найнеймовірнішим було те, що Горбачов накаже своїм військам: «Не стріляйте». Він думав, що так перебудує соціалізм з людським обличчям. Тож радянська імперія була зруйнована єдиним з її керівників, який вірив, що реальний соціалізм може існувати без страху. Фатальна помилка. 

Guy Sorman
¿Quién destruyó el muro?
ABC, 11.11.2019
Зреферувала Галина Грабовська