рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Історія успіху шеф-кухаря з України: від львівського гуртожитку до власного ресторану у США

    • Розсилка
    Історія успіху шеф-кухаря з України: від львівського гуртожитку до власного ресторану у США

    Голубці, деруни, холодець, сало - це лише кілька страв з «Козацького» меню українського бенкетного залу у Філадельфії

    Шеф-кухар Тарас Жемелко вже три роки годує мешканців міста як класичними українськими, так і авторськими вишуканими блюдами з українським колоритом. Починав вчитися готувати Тарас у львівському гуртожитку студентів ветеринарного інституту, де доводилось виявляти неабияку винахідливість. Історією свого професійного життя та планами на майбутнє Тарас поділився з журналістами «Голосу Америки».

    Вареники з ананаса і з кремом марскапоне - фірмова страва ресторану «Роял Пасаж». Цей рецепт, як і багато інших, створив головний кухар та співзасновник закладу Тарас Жемелко. Чоловік родом із Жидачева Львівської області. Готувати їсти його навчила скрута в студентські роки. «Ми жили в гуртожитку, і всі знають, що вкінці тижня вже нема що їсти і, як то кажуть, готували зупу з сокири. Хто має шматок цибулі, шматок моркви. І мені сподобалось експериментувати», - ділиться спогадами шеф-кухар.

    Репутацію кухаря та пізнаване ім’я він здобув під час роботи у Великій Британії. «Починав працювати в ресторанчику «Ліндсі Гаус» в центрі Лондона, який мав одну зірку, - пригадує він. - Пізніше мій товариш мене закликав у японський ресторан «Нобу» - дуже відомий ресторан. Затримався там на п’ять з половиною років. Починав з самого малого, а коли я вже звідти йшов, я був помічником шеф-кухара, су-шефом», - розповідає нам Тарас Жемелко, який тепер є співвласником ресторану «Роял Пасаж» у Філадельфії.

    Амбіції Тараса виправдали себе - його запросили на посаду шеф-кухаря в мережі швейцарських ресторанів. Утім погодився він не відразу, адже для нової посади потрібно було переїжджати з Лондона у Росію. Шеф-кухар розповів нам як це було: «Мене запросив один француз, Жан-Мішель. Це була швейцарська компанія, 5-зірковий готель. Вони відкривали новий ресторан, і взяли мене як шеф-кухаря. Я зразу відмовив, бо знав, що Росія - то нестабільно. Але потім поговорив зі своїм шеф-кухарем, він сказав: «не бійся щось міняти». І я поїхав».

    Саме в Росії Жемелку вдалось заощадити достатньо коштів, аби в майбутньому втілити свою заповітну мрію – відкрити власний ресторан. Та на перешкоді стала війна. «Між Україною та Росією почався такий конфлікт, що не захотілось там лишатись просто», - каже Тарас. Він лишає Санкт-Петербург і подається на візу для обдарованих людей у Сполучених Штатах. За кілька місяців він вже у Штатах, шукає партнерів для відкриття свого першого українського ресторану.

    Співвласниця ресторану «Роял Пасаж» Оксана Назарук пригадує як зустріла Тараса Жемелка: «Тарасик прийшов зі своєю сестрою. Ми познайомилися, і він каже мені: «пані Оксано, мені мій друг підказав звернутись до вас, що ви підкажете, як відкрити ресторанний бізнес». Ця розмова вже через кілька місяців переросла у справжнє партнерство. Пані Оксана, її син Юрій та Тарас Жемелко відкривають у Філадельфії перший український ресторан бенкетного типу «Роял Пасаж».

    «Я їхав сюди з однією метою - відкрити ресторан. Тому що Америка - то дійсно країна можливостей, тут набагато легше почати свій бізнес, ніж в Україні, ніж в Росії. Немає підводних каменів, тут легше, простіше» - каже Тарас. Пані Оксана спочатку думала, що вони не спрацюються, «бо у нього свої поняття, в мене - свої». Але виявилося, що в них «одні поняття, і ми спрацювались», - каже вона.

    Вони відкрились три роки тому і вже майже повернули кошти, вкладені в обладнання та ремонт. Близько 80% їхніх клієнтів - українські емігранти.

    «У Філадельфії дуже багато українців, під 100 тисяч. Всі вони святкують дні народження, весілля, хрестини, українці люблять погуляти і попоїсти», - каже шеф-кухар.

    Для українців тут є спеціальне меню - «Козацьке». Нерідко доводиться виконувати спецзамовлення – готувати страви, яких немає ні в меню, ні в магазинах. «У нас є українські страви - вареники, борщ, деруни, українське сало. Часто просять холодець. У нас в меню його нема, але ми робимо на замовлення», - каже Тарас.

    У ресторані чітко прописані обов’язки кожного. Працівники кажуть: їхній бос Тарас, попри свій молодий вік, серйозний і вимогливий. Постановниця музичного шоу та співачка Анджелі Роуз розповідає: «Я знаю, що на кухню краще не заходити, якщо він готує їсти. Тому що він – фанат чистоти, перфекціоніст. Жодних мобільних телефонів під час роботи. Він хоче, щоб все було вчасно готове для клієнтів. Якщо мова йде про його роботу і про приготування їжі - він дуже серйозний». Менеджер Альберт Баньой каже, Тарас - людина висококваліфікована. «Все, що подається на стіл, проходить через його очі, через його серце, через його руки», - каже він.

    При цьому, працівники ресторану називають свій колектив родиною. Співачка Анджелі Роуз демонструє нам свою вишиванку. «Чудова, правда? Бос Тарас купив її для мене, бо він хотів, щоб я почувалась тут як частина цієї сім’ї» - каже вона.

    Тарас зізнається, на сьогодні робота – це все його життя. «Я також неодружений. Деколи на кухні, в ресторані проводиш 12-14 годин в день», - ділиться він.

    Крім роботи, він намагається також брати участь в громадському житті української діаспори, влаштовує безкоштовні обіди для волонтерів та українських солдатів, які приїжджають у Філадельфію лікуватися. Задіяний в українських культурних заходах. «Ми завжди беремо участь в українських подіях. Деколи передаємо їжу безкоштовно на різні українські заходи, наприклад, коли збирають гроші для солдата, який потребує операції», - розповідає Тарас Жемелко. На питання, що його мотивує волонтерити тоді, коли часу на відпочинок й так обмаль, Тарас відповідає: «Тому що ми українці і допомагаємо один одному».

    Про те, що вони – українці, свідчить декорування ресторану. А співачка Анджелі Роуз, яку вчила співу матір самої Вітні Г’юстон, у цьому ресторані вперше заспівала українською. «Мої керівники – Юрій Назарук і наш Тарас – запитали: чому б тобі не спробувати заспівати українську пісню?» Було важко вимовляти слова українською мовою. В, б, м, всьо. Для мене це було дуже важко зрозуміти. Але коли я навчилась їх вимовляти, тоді співати стало легко», - розповідає вона. В концертному шоу ресторану як українські, так і естрадні пісні.



    Та найважливіші українські слова, зізнається співачка, вона навчилась у гостей ресторану: «Слава Україні!» Я знаю, що цю фразу всі кажуть. І ще «дякую».

    «Роял Пасаж» для Тараса – це перший крок в його американській кар’єрі. Вже за 5 років він планує відкрити ще один український ресторан. «У мене є мрія відкрити ресторан української кухні, але не простої, а модерної, щоб вона не була схожа на звичайні страви», - ділиться він задумами.

    У своєму майбутньому ресторані він мріє готувати вареники різних кольорів та форм, салати із коренеплодів та борщі різної консистенції. Бути добрим кухаром, переконаний Тарас, це не боятись експериментувати. І як виглядає, це те, чо в нього виходить найкраще.

    Джерело: Голос Америки


    Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

    Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies