Новий порядок

На тлі танення окупаційних пенсій і зарплат кримчан дедалі помітнішим стає рвацтво високопоставлених та наближених до трону росіян. Українська корупція «допомогла» втратити Крим, російська ж, схоже, допоможе його повернути… 

Мінфін РФ пропонує урядові заморозити на найближчі три роки витрати бюджету на рівні 15,78 трлн руб. на рік. У документі, на який посилаються російські «Ведомости», зазначено, що фінансування соціально-економічного розвитку анексованого Криму скоротиться більш ніж удвічі — з 149,3 млрд руб. цього року до 65,98 млрд 2019-го. Звісно, Криму ще «пощастило»: держпрограми розвитку Далекого Сходу та Байкальського регіону скоротять зразу у 20 разів. 

Це «щастя», втім, можна пояснити, і воно не кримське: левову частку бюджету федеральної програми розвитку вкраденого півострова становить будівництво одного об'єкта — Керченського мосту, генпідряд на яке, як відомо, випав «Стройгазмонтажу» — компанії Аркадія Ротенберга, друга Володимира Путіна. І на чудо-будові тенденція була якраз протилежна — вона невпинно дорожчає. При цьому компанія робить заявки на нове фінансування на суму 65,4 млрд руб., не особливо заморочуючись звітністю за освоєння торішніх майже 50 млрд. 

Примітно, що гроші «Стройгазмонтажу» довелося вибивати ціною тимчасової зупинки будівництва все ще допоміжного, робочого мосту та засвітки у ЗМІ інших важких для вирішення проблем (ускладнена санкціями закупівля іноземного обладнання, нестача спецтехніки й «повністю вичерпані» власні ресурси компанії). І ось через місяць — нова «пред'ява» компанії Ротенберга замовникові будівництва мосту: цієї п'ятниці російські ЗМІ повідомили, що неоплаченими виявилися виконані у квітні—червні роботи загальною вартістю 8 млрд руб. 

Офіційне пояснення — гроші є, але застрягли в держказначействі, оскільки фінансуватиметься тепер проект не банківським обслуговуванням, а казначейським. Тобто всі мають повірити, що зрив фінансування найдорожчого об'єкта, будівництво якого курирує особисто ВВП, — вина банальної бюрократії, яка захотіла контролювати витрату коштів…

Бажані десятки мільярдів із зубожілої російської скарбниці Аркадій Ротенберг, безперечно, зрештою, отримає. Поборотися за відкриття фінансування будівництва швидкісної автотраси «Таврида» доведеться пітерському ЗАТ «ВАД» — введення в експлуатацію ще не початого будівництва вже відсунули на 2020 р. Тим часом на кону, за словами «глави» Криму Аксьонова, 128 млрд руб., хоча раніше називалася сума в півтора разу менша. Хто головний бенефіціар компанії, невідомо, в доступних реєстрах значаться лише два міноритарних власники — керівники компанії Віктор Перевалов та Валерій Абрамов. Але чомусь здається, що в цього призначеного без конкурсу непрозорого генпідрядника з Пітера теж усе буде гаразд. 

А ось іншим «бенефіціарам» анексії Криму меншого калібру доводиться розраховувати тільки на спритність рук, що неминуче призводить до зростання невдоволення місцевих жителів. Тижня тепер не минає, аби в якійсь частині Криму не виник скандал, викликаний невиплатою зарплат на захоплених підприємствах, їх закриттям, знесенням ринків чи появою нових парканів біля крайки моря. Будь-який вуличний протест рішуче гасять поліцейські, під роздачу потрапляють і «герої кримської весни» — чи то місцевий депутат, чи то козак-»орденоносець». Але це, схоже, вже не лякає людей.

Працівники Керченської міськлікарні масово звільняються через низькі зарплати. «Ми не думали, що, прийшовши в Росію, ми будемо як жебраки», — каже на камеру одна з медсестер.

Профспілка працівників «Кримтролейбуса», яким нині керує пітерський кадр, погрожує акцією протесту: підприємство знищують заради 5 га території в парковій зоні Сімферополя...

Жителі Гурзуфа протестують проти включення в територію «Артека» житлового масиву, через що майже півтори тисячі людей змушені будуть переселитися, і місцевого пляжу…

Жителі Алушти протестують проти десанту російських підприємців, які окупували набережну. Торговельні намети вони привезли в мікроавтобусі з написом: «Для нас нет закона, мы с 68 региона». Тамбовські тобто…

Тим часом великий російський бізнес придумує суто кримські схеми для «приватизації» захоплених українських держпідприємств. Фірма, афілійована зі структурами олігарха Вагіта Алекперова, прирізала до його південнобережної дачі 36 гектарів виноградників ДП «Гурзуф». Компанія брата дружини спікера Держдуми Сергія Наришкіна стала «інвестором» заводу марочних вин і коньяків «Коктебель». 

На додачу до «купівлі на аукціоні» вкраденого в олігарха Коломойського санаторію «Форос» із парком-пам'яткою та дачею «Тесселі», клан Шаймієвих завів свою структуру в «націоналізоване» ДП «Агрофірма «Магарач» у Бахчисарайському районі. Тут «інвестор» придумав нову схему поглинання українського держпідприємства — «Совмін» Криму погодив продаж… «рухомого майна на 
20,2 млн руб. у вигляді акротофорів, дубових барил, резервуарів та іншого обладнання для виробництва вин і шампанського без його демонтажу». Крім того, ТОВ «Жемчужина» отримає майже 
3,5 тисячі гектарів виноградників.

Апетити бізнесменів, «що понаїхали» на кримську землю й українські активи, зростають день у день. Те, що неможливо заковтнути одним шматком, приміром НВАО «Массандра», планується розділити на частини й залучити під їх продаж здатних підсобити з просуванням афери людей. Ось що пишуть ДТ кримські винороби:

«Замовником по Масандрі є Титов (Борис Титов — уповноважений президента РФ із захисту прав підприємців, власник виноробного АТ «Абрау-Дюрсо». — Ред.). Його головна мета — дроблення «Масандри» на сто шале. Кажуть, що він уже створив під цей проект фінансовий пул і успішно його поповнює.

У частці нібито всі — і прокурорські, в особі синів генпрокурора Чайки, і «комітетські», і шойгуївські, і навіть аксьонівські. Уже будувати «фазенди» беруться. Під цю справу наразі ціле селище для будівельників у Виноградному на землях гаража ДП «Таврида» хрінячать. Діло за малим — знайти потрібну кількість лохів, які готові за скажені бабки фазенду на ПБК отримати». 

Із лохами, включно з курортниками, правда, проблема, — пляжі порожні. І річ не тільки в тому, що раптово потепліли відносини Росії й Туреччини, куди тепер росіянам дозволили вирушити на відпочинок, і вони, безперечно, віддадуть їй перевагу перед Кримом. 

За великим рахунком, всупереч публічним закликанням мільйонів туристів, кримська «влада» не особливо їх і чекає. Більшість пляжів, які раніше поспішали «здати» до початку травневих свят, нинішнього року не отримали дозволів на експлуатацію. У Севастополі, приміром, тільки третина їх виявилася готовою прийняти курортників, а «спікер» Константинов влаштовує рознос намісникам за неготовність більшості пляжів… наприкінці червня. І це логічно: Крим не курорт, Крим — військова база. Тут би з місцевим населенням упоратися, бо Росія в телевізорі і в житті — зовсім різні картинки. Як казала моя бабуся, «корови газету «Правда» не читають, їх треба годувати, щоб молоко було». А воно, молоко з РФ, зовсім кепським виявилося. Головний дефіцит з-під прилавка в Криму нині — «контрабандна» молочка й ковбаса «з України». 

Питання, яким нині переймаються колеги: рівень життя й свободи в Криму знижується, градус невдоволення окупантами день у день підвищується, репресії посилюються. Які кроки сьогодні має зробити Україна, щоб кількість лояльних до неї громадян на окупованій території збільшилася? 

Відповіді однозначної, як бачиться, немає. Хоча б тому, що вся територія України має бути відновлена у визнаних кордонах держави, незалежно від відсотка згоди/незгоди її жителів, тим більше що їх склад, особливо в Криму, помітно змінився. 

Зате є цілий перелік дій влади з тим, щоб усунути у свідомості й правах поділ на «ми» і «вони». В анкетах немає графи «проживав на окупованій території», але вона є в головах чиновників і політиків, які приймають закони й постанови, що дискримінують у правах громадян, зокрема й тих, котрі з вини держави опинилися сьогодні в окупації. Перші кроки для усунення цієї несправедливості вже зроблено, і, як виявилося, це зовсім не складно — дати можливість скористатися правом народитися громадянином України і отримати освіту в українському виші. Міністерство юстиції знайшло формулу, як, не визнаючи документів, виданих окупаційною владою, впродовж доби видати громадянам України свідоцтва про народження і смерть. Міністерство освіти, взявши за основу напрацювання кримських громадських активістів, затвердило алгоритм вступу в українські виші кримських випускників без українських атестатів і навіть без паспортів. 

Наступний крок — зняття нічим не обґрунтованих обмежень на перевезення особистого майна і того, що може вважатися товаром, при перетинанні КПП із окупованим Кримом. Горезвісна постанова Кабміну України №1035 породила не тільки сором за Україну та море сліз людей, у яких витрушували з валіз ліки або в'язанки книжок (їх немає в затвердженому КМУ переліку!), а й тотальну корупцію на пунктах пропуску. Зміни до цієї постанови, прийнятої після початку громадянської блокади поставок у Крим, уже давно відпрацьовані Держслужбою у справах Криму разом із правозахисниками. Пройшли всі погодження в міністерствах і відомствах, але застрягли в Міністерстві економіки. Чекають, мабуть, коли кримчани з шинами прийдуть. Хоча є конкурент — НБУ, який своєю постановою №699 наділив жителів Криму дискримінаційним статусом нерезидентів.

Хто мати, а хто мачуха? Кожен громадянин України в Криму відповідь української влади на це запитання повинен і чути, і знати, і відчувати. Тоді він знатиме, заради чого варто терпіти, заради чого варто, попри ризик, опиратися, заради чого залишатися жити в Криму, незважаючи на всі спроби окупанта його звідти витурити. Він хоче серцем і тактильно відчути, що Батьківщина його пам'ятає, чує й він їй потрібен. Якщо нинішня влада цього не розуміє, цю повинність мають узяти на себе громадські організації й ініціативи, не тільки підмінюючи владу, а й змінюючи її в силу своїх можливостей.

Джерело: Валентина Самар, Дзеркало тижня