Радянські крила: як довго прослужать українські винищувачі часів СРСР

У вівторок, 18 грудня, у Озерному Житомирської області прощалися з Олександром Фоменком, льотчиком винищувача Су-27, що розбився під час заходу на посадку трьома днями раніше. Це вже друга смертельна аварія за участі військово літака цього типу за останні кілька місяців. 16 жовтня, під час міжнародних навчань «Чисте небо-2018», також у Житомирській області, розбився інший Су-27. Тоді разом із українським пілотом загинув і його американський колега, що брав участь у навчаннях.

Після жовтневої аварії командир повітряного командування «Схід», генерал-майор Олег Струцинський одразу відкинув версію про технічну несправність винищувача. За його словами, несправний літак «навіть теоретично» не міг бути допущеним до польоту. Про Су-27, який розбився 15 грудня, у командуванні повітряних сил ЗСУ також кажуть: мовляв, цей літак був відремонтований у 2016 році й сам по собі був одним із найновіших.

Вичерпаний ресурс

Та саме вік цієї найновішої авіаційної техніки ЗСУ викликає неабияке занепокоєння в опитаних DW експертів. Адже, приміром, Су-27, яким керував Фоменко, було побудовано у 1987 році, і на момент катастрофи літаку вже виповнився 31 рік. За словами головного редактора журналу Ukrainian Defense Review Антона Міхненка, навіть за умови належного обслуговування планери (корпус із крилами, без урахування електроніки та іншого устаткування) військових винищувачів мають вичерпний ресурс і розраховані на 20-30 років експлуатації. Тому, на думку експерта, з часом проблеми із військовими літаками будуть лише частішати.

Іще більш вразливими є двигуни українських винищувачів, розповідає заступник директора Інститут світової політики Микола Бєлєсков. За його словами, усі підприємства, що виробляють як самі двигуни винищуващів, які перебувають на балансі української армії, так і запчастини до них, розташовані на території Росії. А потреба у запчастинах є настільки гострою, що здобувати їх намагаються усіма можливими способами. Так, у серпні 2018 року російського підприємця Андрія Блінова засудили на три роки і три місяці позбавлення волі за спробу контрабанди деталей для двигунів від винищувачів Су-27 та МіГ-29 до України. А у березні 2017 року за аналогічними звинуваченнями було засуджено мешканця російського міста Енгельс Олега Сацюка.

За різними оцінками, у складі повітряних сил ЗСУ перебуває від 100 до 110 винищувачів, з них трохи більш сучасні та потужні Су-27 складають меншість. Решта - це МіГ-29, також радянські. Точних даних щодо їхньої кількості та технічного стану у відкритих джерелах немає. Тому експерти не виключають, що де-факто в бойовій готовності - меншість машин, і сходяться на тому, що не пізнішеніж за 10-15 років й решта літаків остаточно вичерпає свій ресурс.

Дороге задоволення

Із аналогічними проблемами стикнулися й інші країни колишнього Варшавського пакту, основу яких довгий час складали саме радянські винищувачі. Так, зараз через зношеність авіапарку МіГ-29 Болгарія формально не відмовилася від їхнього використання, але літаки більшість часу проводять на землі, розповідає Бєлєсков. Решта країн Східної Європи все ж почала вирішувати цю проблему за рахунок закупівлі нових західних літаків аналогічного класу. На тлі прагнень України привести свої збройні сили у відповідність до стандартів НАТО, подібний крок, на думку експертів, буде цілком логічним і для України.

Та перехід на західні винищувачі потребуватиме не лише придбання самих літаків, але й ресурсів, зокрема часу для їхнього обслуговування і навчання пілотів, попереджає Міхненко. Як розповідає експерт, Румунія ще у 2010 році почала навчати пілотів у США, аби пізніше, у 2014 році, купити у Португалії 12 американських винищувачів F-16. І лише у 2017 році всі вони потрапили до країни. Словаччина, що у липні цього року ухвалила рішення придбати 14 сучасних модифікацій F-16 на заміну МіГ-29, почне отримувати їх лише у 2022 році, додає Бєлєсков.

Негайні кроки

Трохи зекономити, на його думку, можна за рахунок обрання однієї моделі багатоцільового літака, що міг би виконувати одразу функції винищувача, розвідника та штурмовика. Це дозволить уніфікувати та здешевити багато процесів. Також, окрім американських F-16, вибір можна зупинити і на трохи дешевших шведських Saab JAS 39, які так само сумісні із стандартами НАТО. Їх, окрім Швеції, використовують ВПС Чехії та Угорщини, каже експерт.

Але навіть у цьому разі загальна вартість заміни 110-120 винищувачів може скласти 10-12 мільярдів доларів, міркує Бєлєсков. І навіть якщо Київ використовуватиме лізингові та кредитні схеми фінансування закупівель, акумулювати значні кошти все одно потрібно буде вже на початковому етапі. А тому розпочинати переговори з потенційними постачальниками та кредиторами потрібно негайно, каже експерт: «Інакше ми опинимося у ситуації Болгарії, коли літаки будуть стояти на землі, бо ніхто не захоче брати на себе відповідальність випускати їх у небо».