Усі проекти, які не здійснив Каськів

    • Розсилка
    Владислав Каськів - Усі проекти, які не здійснив Каськів
    Владислав Каськів

    Якими проектами і сумами опікувався Владислав Каськів на державній посаді і як він її здобув

    1 листопада до України повернувся, постав перед судом і був звільнений під заставу колишній керівник Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владислав Каськів.

    В Україні екс-посадовцю інкримінують заволодіння у 2012 році у змові з іншими особами коштами Державного бюджету України на суму близько 7,5 млн грн. Сам він відкидає свою провину.

    «Я нічого не крав. На державній службі приніс в економіку України майже 2 млрд дол. і можу документально це довести», - писав він на своїй сторінці у Facebook у березні 2016, наголошуючи, що «багато з цих коштів досі не використано».

    Утім, у дописі після повернення в Україну пан Каськів твердить, що «для того, щоб припинити спекуляції щодо збитків державі вирішив їх відшкодувати незалежно від кінцевого рішення суду».

    ВВС Україна пригадує, якими проектами і сумами опікувався Владислав Каськів на державній посаді і як він її здобув.

    Політична молодість

    Інфраструктура, інвестиції та Владислав Каськів чи не вперше перетнулися у парламенті, де він був членом комітетів з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, а також з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

    У Верховну Раду він потрапив завдяки дочасним виборам 2007 року за списком пропрезидентського блоку «Наша Україна - Народна самооборона», першим номером якого був чинний генпрокурор Юрій Луценко.

    Попередня спроба стати депутатом була невдалою, - на парламентських виборах 2006 року партія «Пора!», провідником якої був Владислав Каськів, у блоці з партією «Реформи і порядок» на чолі з Віталієм Кличком не подолала бар'єр у 3%.

    Проте активну громадську діяльність пан Каськів вів ще з 1990-х років, коли брав участь у низці молодіжних та студентських організацій.

    У 1994—1997 він координував програми Міжнародного фонду «Відродження». У 1997 організовує Школу молодих політиків. У 1999 році стає координатором коаліції «Свобода вибору», яка об'єднала понад дві сотні громадських організацій.

    Напередодні президентських виборів 2004 року Владислав Каськів стає одним з координаторів громадянської кампанії «Пора!». Ця мережева громадська організація декларувала наміри забезпечувати чесність і прозорість виборів, а відтак, сприяла опозиційному кандидатові Вікторові Ющенку, і протидіяла кандидату від влади Віктору Януковичу.

    Активісти «Пори!» були серед перших, хто встановив намети на Майдані Незалежності у ніч після другого туру президентських виборів, і брали активну участь у подальших подіях Помаранчевої революції.

    Владислав Каськів має пам'ятний знак «Видатному учаснику помаранчевої революції».

    Після перемоги Віктора Ющенка на виборах Владислав Каськів стає позаштатним радником президента.

    Інвестиційна зрілість

    Проте після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах у 2010 році Владислав Каськів переходить до його команди, - у грудні того ж року він очолив щойно створене Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

    На агентство була покладена місія «радикального покращення інвестиційного клімату» в Україні. У квітні 2015 уряд створив комісію з ліквідації цього відомства.

    Серед анонсованих агентством проектів були:

    • LNG-термінал — будівництво на чорноморському узбережжі України терміналу з прийому до 10 млрд кубометрів скрапленого газу.
    • «Енергія природи» — будівництво сонячних і вітряних електростанцій загальною потужністю до 2000 МгВт.
    • «Олімпійська надія 2022» — проект мав реалізувати ідею президента Януковича провести Зимові Олімпійські ігри 2022 року в Карпатах.
    • «Повітряний експрес» — створення швидкісного залізничного сполучення між Києвом та аеропортом Бориспіль.
    • «Нова якість життя» — в рамках проекту передбачалося будівництво сучасних комплексів з переробки твердих побутових відходів, забезпечення населення якісною питною водою, створення інформаційно-комунікаційної освітньої мережі національного рівня на базі технологій радіозв'язку четвертого покоління, формування стратегічного плану та проектів розвитку українських міст, нова якість охорони материнства і дитинства.

    Одіозний термінал

    Найбільш скандального розголосу набув проект побудови терміналу поблизу Одеси для отримання скрапленого газу.

    Підписання відповідної угоди, яку транслювали у прямому ефірі, і яку називали історичною, перетворилося на фарс, коли невдовзі іспанська компанія Gas Natural Fenosa, чий представник начебто підписав інвестиційну угоду, заперечила свою причетність до події.

    «Gas Natural Fenosa не підписувала жодного контракту щодо інвестицій у проект будівництва LNG терміналу в Україні», - йшлося у повідомленні компанії.

    Згодом особа, яка підписувала угоду на близько 1 млрд доларів від імені іспанської сторони, виявилася «лижним інструктором».

    Експрес розчинився у повітрі

    Іншим проектом без результату стало будівництво швидкісної електрички від аеропорту «Бориспіль» до Києва - «Повітряний експрес».

    Загальну вартість проекту разом із усією супутньою інфраструктурою оцінювали у 2 млрд доларів.



    Спочатку передбачалося, що потяг між головним аеропортом країни і столицею має рушити до початку чемпіонату з футболу Євро 2012, але початок будівництва постійно відкладався через фінансові та технічні перешкоди, серед яких було і складна проблема землевідведення в околицях Києва.

    У 2011 році під цей проект було підписано кредитну угоду із Експортно-імпортним банком Китаю, але кредитну лінію на 372 млн доларів банк відкрив лише у червні 2013.

    Як заявляв сам Владислав Каськів, метою проекту було створити «прибутковий інфраструктурний проект» і передати його у концесію або приватизувати.

    У квітні 2017 року міністр інфраструктури Володимир Омелян заявив, що Україна і Китай проведуть переговори щодо перспектив реалізації проекту «Повітряний експрес», після чого Київ має визначитися, що робити далі із цим проектом.

    «Олімпійська надія», що не справдилася

    У 2011 році також було розпочато національний проект «Олімпійська надія-2022».

    Його ініціатором був президент Віктор Янукович, - на раді регіонів у Львівській області у травні 2010 він оголосив про заявку на проведення Олімпіади «на Буковині», переплутавши цей регіон із гірськолижним курортом Буковель. Згодом стали говорити про Олімпіаду «у Картапах» чи Львові.

    Відомство Владислава Каськіва відповідало за розробку та подачу заявки.

    Техніко-економічне обґрунтування проекту, яке підготувала австрійська компанія Klenkhart & Partner Consulting, представили у вересні 2012.

    Початкові витрати на «олімпійську мрію», основні об'єкти якої мали з'явитися на Львівщині та у Карпатах, мали становити 10 млрд доларів, але згодом сума зменшилася до 6,9 млрд доларів.

    Зокрема, Львівська льодова арена мала обійтися у 390 млн доларів, стадіон для лижних гонок та біатлону у Тисовці на Львівщині - у 120 млн доларів, гірськолижний центр у Боржаві на Закарпатті - у 200 млн доларів, а медійний прес-центр - 185 млн доларів.

    Після втечі Віктора Януковича з України, Київ відмовився від заявки на Зимову Олімпіаду - 2022.

    Згодом право на проведення змагань отримав Пекін.

    Джерело: ВВС Україна

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ