Як я працював в офісі канадського депутата

Заснована канадським юристом Ігорем Бардином в далекому 1991-му році, за час свого існування Канадсько-Українська Парламентська Програма (CUPP) стала першим політичним досвідом для багатьох майбутніх міністрів, їх заступників, народних депутатів та лідерів громадського сектору незалежної України. Тому пройти це стажування та отримати досвід роботи в парламенті однієї з найдемократичніших країн світу для мене стало заповітною мрією.

Заповнивши всі необхідні документи та пройшовши кілька раундів напруженого відбору, 14 українських студентів, включаючи мене, отримали від організації листи із заповітними словами: «Вітаємо, вас було обрано учасником CUPP в 2019-му році».

Ще до прильоту в Оттаву я дізнався ім’я депутата палати громад, в офісі якого я буду працювати. Кевін Ламуру – представник ліберальної партії, парламентський секретар та політик із 30-річним стажем тоді видавався мені занадто серйозним та поважним, аби моє стажування пройшло цікаво та різноманітно.

У свій перший день на парламентському пагорбі я отримав посвідчення інтерна та, не без переживань, відправився знайомитися зі своїм новим роботодавцем.

По дорозі до офісу в моїй голові раз за разом з’являлися тривожні думки. Як мені варто представитися? Чи достатньо я маю знань для виконання обов’язків інтерна? Можливо він не зрозуміє моєї англійської? А може й взагалі він зайнятий та не захоче зі мною говорити? Однак вже зовсім скоро усім моїм переживанням поклав край все той же Кевін – щиро усміхнений чоловік, який стояв на порозі свого офісу та, побачивши мене, сказав: «Максе, я радий вітати тебе в канадському парламенті!».

Після знайомства та ввідних інструкцій від депутата, я отримав перелік функцій та обов’язків на найближчі два місяці. Як виявилося, в Оттаві пан Ламуру не має жодного помічника чи асистента, а практично весь робочий час проводить в залі засідань.

Протягом перших тижнів у Канаді, левову частку часу я займався комунікацією із виборцями, відповідав на дзвінки та формував персональний розклад дня для Кевіна. Однак пізніше був винагороджений за старанність та перейшов на вищий рівень – почав вести соціальні мережі депутата, готувати агітаційну продукцію для майбутніх парламентських виборів та займатися організацією парламентського прийому за участі пана Ламуру.

Звикнувши до пафосної та гордовитої української політики, я довго не міг зжитись із думкою, що в мого канадського депутата немає дорогого броньованого авто, особистого водія та й охоронця також немає. На роботу він ходить пішки або ж користується громадським транспортом, а в обідню перерву їсть переважно у Макдональдсі – місці, яке для Кевіна має особливе значення, адже свої щотижневі прийоми громадян по суботах він проводить в такому ж фаст-фуді Вінніпега.

Таку людську щирість та простоту я неодноразово помічав і в поведінці інших канадських політиків, з якими мав нагоду познайомитися у владних коридорах, а іноді й поза межами парламенту. Так як окрім суто професійної програми, інтерни CUPP мали нагоду поспілкуватися із депутатами за колективним переглядом баскетбольних матчів, на прийомах чи…. граючи проти них у футбол. І хоч у матчі між інтернами кількох країн та парламентською збірною виявити сильнішого не вдалося, позитивний заряд енергії та незабутні враження отримали усі.

Однак, найбільш вражаючим досвідом роботи в парламенті виявилось інше. Дізнаючись звідки я, більшість депутатів починали розпитувати мене про останні українські новини, нового президента, парламент та успішність боротьби з корупцією. А дехто розповідав про своє українське коріння або ж згадував українські слова та назви наших народних страв. До поїздки в Канаду я й подумати не міг, що українське питання може бути настільки популярним серед їхньої політичної верхівки. Адже навіть під час зустрічі із прем’єром Джастіном Трюдо ми почули від нього слова підтримки України, її зусиль в протидії російській агресії та намаганнях подолати корупцію.

Для мене, як і для більшості з понад тисячі учасників CUPP за 29-річну історію її існування, досвід роботи в канадському парламенті став одним із визначних періодів життя, який неможливо забути. Свого часу засновник програми Ігор Бардин сказав, що освіта та знання мають стати основою незалежної України. І я вірю, що ця та інші міжнародні програми стажувань української молоді закордоном дозволять цим словам стати реальністю.

Максим Джигун