рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Заміжня за американцем: виклики та лайфхаки

    • Розсилка
    Заміжня за американцем: виклики та лайфхаки

    Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не пригодиться

    Закохатись – це одна з напрекрасніших речей, яку людина переживає у своєму житті. Утім інколи навіть любов може затьмаритись щоденними проблемами, особливо, якщо життя потрібно будувати з нуля. Так стається, коли твій чоловік/дружина – іноземець, і ти створюєш сім’ю в чужій країні.

    Що це за проблеми і чи є вони спільними чи винятковими для шлюбу з американцями? Я попросила подруг-іммігранток, які вийшли заміж у США, поділитись досвідом та викликами, з якими їм довелось мати справу. Оскільки я також заміжня за американцем, долучаю і власний досвід.

    Сподіваюся, що читачі не будуть сприймати це як соціологічне опитування - ця стаття однозначно ним не є - а зможуть знайти для себе корисні поради чи просто цікаві факти та поживу для роздумів.

    Самотність та сум за домом

    Відразу після одруження з іноземцем ваше життя докорінно змінюється. Захоплення новою країною та ейфорія не замінять суму за родиною, друзями, жартами чи врешті-решт за рідними вулицями.

    «Переїзд в іншу країну/культуру - це дуже стресово, - ділиться Тетяна із Львівської області, яка вийшла заміж у штат Айдаго. - Всі дівчата, що побували в ролі закордонної нареченої у США, скажуть, що самотність - це дуже велика проблема».

    У моменти особливого суму за родиною з’являється спокуса спрямувати свій гнів на найближчих людей – розповідає Елізабет, яка приїхала до США з Німеччини.

    «У вас може з’явитися спокуса – шукати винного у вашій втраті. І кого звинувачувати найлегше? Звісно, особу, яка вас «вивезла з рідної країни».

    На жаль, я звинувачувала чоловіка. Минув десь рік після переїзду, поки я зрозуміла, що тут з ним я насправді здобула, а не втратила», - розповідає Елізабет, яка нині мешкає у штаті Мериленд.

    «Я дуже вдячна за терпіння мого чоловіка-американця», - каже німкеня.

    Тим, хто переживає подібні емоції, вона радить пам’ятати, що рішення переїхати в іншу країну – це ваше рішення. І ваш чоловік є поруч, щоб вас підтримати.

    Статус іноземця - назавжди

    Після переїзду до США ви назавжди (за надвичайно рідкісними вийнятками) залишитесь «людиною з акцентом». Будьте готові, інколи вас сприйматимуть не за характером, а за походженням. Американці часто починають розмову з питання: «Ви звідки?»

    Елізабет розповідає: «У мене є німецький акцент. Часто помічаю, що на початку людина до мене посміхається, починає зі мною розмовляти, поки не зрозуміє, що я – іноземка. Після цього є два варіанти: одні закінчують розмову. Інші навпаки – хочуть знати про мене більше».

    Схожий досвід мала Анастасія з Полтави. Жінка переїхала до Колорадо 10 років тому і зізнається, що на початку не всі американці вірили в її щирі наміри.

    «Деякі його друзі не вірили у наші тривалі стосунки. Вони говорили моєму тоді майбутньому чоловікові, що мене цікавлять лише імміграційні папери», - каже Анастасія.

    Наталія з Волині, яка наразі живе в Нью-Джерсі, також відчувала потребу доводити американцям, «що не всі українські дівчата зухвалі і нечесні, не всі "юзери", які шукають лише вигоду у всьому. Я була самостійною фінансово, мала позитивний підхід до життя, була легка в спілкуванні, але не легкодоступна», - розповідає Наталія.

    Киянка Тетяна (з Вірджинії) навіть виробила рецепт від подібних випадків.

    «Часом у новій компанії стикаюся зі стереотипним ставленням до себе як до дружини-іммігрантки зі Східної Європи з боку американців. Вони автоматично припускають, що я малоосвічена домогосподарка, яку ледь не поштою виписали.

    На цей випадок у нас з чоловіком заготовлений прийом: ми заводимо розмову про те, хто як познайомився зі своїм подружжям. Оскільки ми познайомилися, коли я проходила практику на CNN під час навчання в американському університеті, то їхнє ставлення змінюється негайно: на мене по-іншому дивляться, по-іншому розмовляють, і я тут же стаю однією з них».

    Жінки рекомендують: варто зрозуміти для себе, що іноземний акцент та походження насправді є великою вашою перевагою.

    Труднощі з гумором

    Справжній виклик для багатьох іммігрантів з пострадянського простору - це зрозуміти американський гумор.

    «Нерозуміння американського гумору пов'язане з незнанням американської культури і фільмів, гумористів, які висловлюються про тутешніх знаменитостей чи минулі події», - ділиться дозвідом Наталія з Нью-Джерсі.

    Жінка зізнається, вона досі – після 19 років життя у США – не розуміє так званий «туалетний гумор» або «коли люди різних національностей жартують один з одного. Мені здається, що деякі з таких жартів або непристойні, або расистські, я особисто до такого не звикла».

    Крім того, Наталію чоловік мотивував позбутись деяких, як вона каже, "радянських звичок".

    «Мені довелось тут більше усміхатися (це добре), більше казати «дякую, прошу, люблю» (раніше я була більш закритою і холоднішою). Навчилася не боятися першою знайомитися, заводити розмову. А ще я перестала носити хутро, тому що мій тоді ще бойфренд заявив, що не дозволить, аби його друзі бачили, що на мені - мертва тварина», - розповіла українка, яка родом з Волині.

    А Тетяні з Айдаго «важкувато було звикнути до індивідуалістичної культури в спілкуванні - люди тут люблять багато говорити про себе. Мені здається, що у нас це не зовсім порядно».

    Знайти своє місце у громаді і новій сімї

    У новій країні вас ніхто не знає. Всі ваші здобутки минулого – чи то «золота медалістка», чи «її мама має ресторан», або «дідусь був відомим артистом» – в новій країні все це не має значення. Вам потрібно будувати репутацію з нуля.

    Це може бути добре або погано. У кожного по-своєму. Багатьом допомагає активна участь у житті громади - волонтерити, ходити до церкви чи просто спілкуватися із сусідами.

    «Що б я порадила собі, якби повернутись назад у часі? Налаштувати роботу онлайн на відстані. А ще перевірити, чи в майбутнього чоловіка хороші стосунки з друзями та родиною. Мати варіати на випадок, якщо раптом щось піде не так - план Б. І почуватись більш впевнено, бо вихід завжди є», - розповідає Тетяна, яка через кілька років після заміжжя розлучилась із американським чоловіком, і тепер успішно створює самостійне життя.

    Киянка Наталія вийшла заміж у Північну Кароліну за чоловіка, в якого мама «на сто відсотків підпадала під визначення так званої мами-квочки». Жінка фактично вийшла заміж за «чоловіка та його маму».

    «Мама з перших хвилин нашого подружнього життя жила з нами, і переїзд до іншого міста ситуації не змінив. Іноді ви виходите заміж не лише за одну людину, іноді ви отримуєте комплект, у вигляді чи то мами, чи то тата, чи інших несподіваних родичів», - розповідає Наталія.

    Як зрозуміти українця

    Тетяна переїхала з радянського Тернополя у штат Орегон в 20-річному віці. Тут здобула освіту. Заміж вийшла, коли вже повністю асимілювалась. Втім, каже жінка, культурна різниця в сім’ї все одно була відчутною. Відтак її чоловік-американець відчував потребу краще зрозуміти дружину-українку.

    «Моєму чоловікові треба було більше пристосовуватися. Після знайомства зі мною він взяв клас з української культури, тоді Єльський університет мав програму українських студій», - ділиться досвідом жінка.

    «Йому було цікаво більше дізнатись про мене, про мою країну, тим більше, що його цікавили серйозні стосунки», - розповіла Тетяна.

    Чоловік волинянки Наталії народився і виріс в Брукліні (Нью-Йорк).

    «Його батьки - емігранти з Гаяни (Південна Америка). Ми - українці. Ні він, ні я нічого не знали про ті країни, звідки ми походили. І це не мало жодного значення. Згодом, мій чоловік став великим патріотом України, а я навчилась спілкуватись з його друзями різних національностей і віросповідань».

    Життя з нуля

    Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не пригодиться. Утім, що в новій країні обов’язково треба зробити – це навести лад з фінансами та освітою.

    У США кожна окрема людина повинна створити собі кредитy історію (якщо ви хочете колись купити авто чи власний дім). Потрібно навчитись страхувати все, що у вас є, включно з вашим здоров’ям та життям.

    Українську освіту, швидше всього, потрібно буде конвертувати в американську. Для цього потрібно довчитись і заплатити за це американську ціну.

    Будьте готові, що ваш український диплом у США можуть не визнати взагалі, і можливо, доведеться вчитися в американському коледжі спочатку.

    Світлана з Іллінойсу здобула юридичну освіту ще в Україні. Однак, після імміграції до США змушена була вчитися знову кілька років, щоб здобути диплом спеціаліста з права.

    Ми з респондентами зібрали список питань, які бажано обговорити з майбутнім чоловіком-іноземцем перед тим, як вийти заміж:

    • Якою ви бачите вашу сім’ю – з дітьми чи без
    • Які мови буде вивчати ваша дитина, якою мовою ви говоритиме з дитиною вдома, якою мовою дитячі книжки купуватимете
    • Чи ваша дитина ходитиме в українську школу (це вимагає від батьків додаткових зусиль та фінансів)
    • Яку релігію будуть сповідувати ваші діти, як до цього ставиться його родина
    • Чи ваших дітей можна буде хрестити (моя знайома українка вже 8 років не може хрестити своїх двох дітей, тому що її чоловік – проти)
    • Яку їжу у вашому домі заборонено їсти? (обов’язково це виясніть до заміжжя, ви можете бути здивовані)
    • Чи ваш чоловік дозволятиме вам вивозити дітей з країни без нього?
    • Чи готовий ваш чоловік почати вивчати українську мову, що допомогло б йому і вашим майбутнім дітям зрозуміти вас, вашу культуру, спростить подорожі на вашу батьківщину.

    Вийти заміж за чоловіка-іноземця для мене було одним з найкращих рішень всього життя. Але жити з іноземцем – важко.

    Він ніколи не зрозуміє, що це таке – копати картоплю в дитинстві на селі. Або чому той коричневий портфель у школі був таким особливим, коли мама його дістала «по великому блату» на базі в радянські часи. Або чому в радянські часи ти тримала дві дольки мандарина цілий день у кишені, аби принести їх братові після школи. Про це ви можете ностальгувати з рідними, коли відвідуватимете їх на батьківщині. А за кордоном у вас – нове життя. З нуля.

    Джерело: Голос України

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ