Енергетичні особистості. Любомир Буняк: «Я не знаю, з яких дір повилазила уся ця шушера»
Директор магістральних нафтопроводів «Дружба» - про інтерес росіян, Бакая і медаль від Януковича.
Інститут енергетичних досліджень та агентство «Главком» започатковує спільний проект «Енергетичні особистості». У рамках проекту ми згадаємо про уже відомих і відкриємо нові особисті, які здійснюють вплив на енергетичну політику України. Першим гостем «Енергетичних особистостей» став Любомир Буняк – директор магістральних нафтопроводів «Дружба» (1991-2001 рр.), ініціатор і виконавець побудови нафтопроводу «Одеса-Броди» (1996-2002 рр.), неоднозначний міський голова Львова (2002-2005 рр.).
Любомир Буняк - націоналіст і патріот по характеру. Через це його часто називають останнім романтиком енергетичної галузі України. Часом видається, що саме таких людей бракує під час складних газових переговорів із непоступливою Росією. Багато з того, про що розповідає Любомир Буняк про нафтотранспортну сферу України середини буремних 90-х рр. дуже нагадує те, що сьогодні відбувається у газовій сфері. Та й сам Буняк каже, що сфери нафти і газу – брати близнюки. Водночас, Буняк тримає руку на пульсі політичних подій і має свою думку на політичні події, що відбуваються в Україні.
-- «Все робилося для того, щоб Україна не мала самостійних нафтопроводів».
Уже сьомий рік поспіль нафтопровід «Одеса-Броди» то розвертають у реверсному напрямку, то в аверсному. Зараз вже польський президент Коморовський знову заговорив про можливість добудови нафтопроводу до Плоцька для поставок нафти в ЄС?
Нафтопровід «Одеса-Броди» є дуже і дуже потрібним. І погано, що він вже сьомий рік залишається лише «перспективним». Навіть попри те, що він вже давно працює. Взагалі заяви про добудову нафтопроводу до Плоцька і Гданська є абсурдним. Я скажу, хто це придумав – Станіслав Василенко (екс-голова ВАТ «Укртранснафта»). Коли я будував «Одеса-Броди», то йому також хотілося бути «при ділі». І він висунув ідею – давайте протягнемо «трубу» до польського Плоцька.
Та немає у цьому жодної потреби! І на це є дві причини. По-перше, зараз обсяги транзиту нафти по «Дружбі» впали з 40 до 20 млн. тонн на рік. Одна із труб «Дружби» – їх там є дві діаметром по 700 мм., – не завантажена на 9 млн. тонн. Тому вже не треба нічого будувати, а слід качати нафту до польського міста Міхалки, від якого уже прокладений нафтопровід далі у Польшу.
Ви маєте на увазі качати нафту через Білорусію до Польщі?
Однозначно – це нормальний варіант. І навіть у 2003 році, і тим більше зараз. Якби у поляків був інтерес до каспійської нафти, то нічого будувати не треба. Не варто винаходити велосипед. Треба зробити зворотню прокачку нафти до Білорусії. Це один варіант. Є ще другий шлях. У радянський час був прокладений продуктопровід для доставки дизельного палива з Бродів у напрямку польського кордону. Якби державна політика була нормальною, то цей продуктопровід можна елементарно використати для транзиту нафти. Саме такою і була моя ідея.
Я вважав: чому він буде лежати без діла у землі? Він же будувався як стратегічний військовий об’єкт для заправки радянських танків, коли він будуть їхати до Атлантики. І для цього потрібно було качати величезну кількість дизпалива. Була побудована мережа таких продуктопроводів – від Уралу і до західних кордонів СРСР, на Угорщину, Чехію, Польщу. До речі, там за Уралом ще досі стоять законсерововані 40 тисяч танків.
Питання в іншому. Наскільки я знаю, ці продуктопроводи зараз навіть не належить Україні. Свого часу і нафтопроводи в Україні були всесоюзними. Коли я став директором «Дружби», то на підставі указу президента Леоніда Кравчука, офіційно оформив українську власність нафтопроводів. Керівник продуктопроводів в Україні сам був білорус і йому байдуже було до майбутнього України. Тому він і прийняв рішення залишитися російським західним управлінням з підпорядкуванням, здається, в Уфі. В принципі продуктопроводи мали бути українськими. І зараз це не пізно повернути. Але на все потрібна воля державних керівників.
Якщо порівнювати десять років тому і зараз, то каспійська нафта стала менш чи більш реальною?
Вона і тоді була реальною, а зараз стала ще більше реальною. У середині 90-х рр. ми не знали, яка нафта буде – арабська, каспійська чи лівійська. Хіба нині на ринку є проблема купити нафту? Лише ціна. Плати, купуй, доставляй танкером, транспортуй чи переробляй на бензин. Але ці питання мала би вирішувати або державна організація, або Міненерго.
А заводи Польщі і Чехії візьмуть цю нафту? Як ви ставитесь до експерименту із прокачування нафти у Чехію?
Я думаю, що їм каспійська нафта дуже потрібна. Це краще, ніж купувати її у Роттердамі і доставляти манівцями. Є термінал «Південний», є нафтопровід «Одеса-Броди». Все готове до використання. Тому коли я чую розмови про добудову «Одеса-Броди» до Плоцька, то мене це дратує.
Чехи везуть нафту через Босфор до Трієста, потім по італійським і німецьким нафтопроводам до Чехії. Таким от окружним шляхом. Чому б їм не використовувати наш шлях? Географія ж наука проста. Наш маршрут набагато зручніший і має менше перевалок. Правда, я не знаю, які зараз відносини Словаччини і Чехії, адже вони повинні між собою домовлятися про транзит нафти.
У 2004 році Юрій Бойко відстоював ідею реверсного використання нафтопроводу «Одеса-Броди», а у 2011 р. – став прихильником аверсу.
Та правильно! Коли я задумував нафтопровід і термінал, то я що мав на увазі? Найперше, Україна повинна мати іще один шлях постачання нафти, який буде незалежний від Росії.
А до вас у 1990-і приходили і просили організувати незалежні від російської поставки нафти?
Ні. Ніхто не приходив і не просив. У мене були нормальні державницькі настрої. З’явилася незалежна держава і всім потрібно її будувати. Всі повинні класти свою цеглинку – більшу чи меншу. Звичайно, не всі ж при посадах і є міністрами. Але там, де ти знаходишся, то будуй Україну: відремонтуй вулицю чи пробури свердловину. А що я міг зробити на посаді директора нафтопроводів «Дружба»? Організація була прибуткова, я розвивав допоміжні сфери виробництва. А потім мене втомили розмови, що нас задушить Росія закручуванням нафтових кранів.
А критичну необхідність нафтової незалежності я зрозумів після відвідин Польщі, коли в поляків залишалося пального на 2 тижні і країна була на межі колапсу. Адже сьогодні пальне – це кров держави. Немає нафти – немає бензину. Країна повністю паралізована і тоді стане армія, поліція, пожежники, «швидкі».
І я подумав: а чого нам хтось має кран перекривати? Ми зробимо собі незалежний маршрут. Так і сталося. Побудували з’єднувальний нафтопровід і можна було привезти хоч лівійську, хоч арабську нафту і поставляти її на всі НПЗ України – Дрогобич, Надвірна, Лисичанськ, Кременчук, Одеса, Херсон. І так ми могли уникнути російського шантажу.
Як вам вдалося змусити росіян платити ринкові тарифи за транзит нафти?
Я почну з іншого. Існувала всесоюзна система магістральних нафтопроводів. Я у 1991 році «відірвався» від Росії. Вони мені почали пропонувати віллу у США на Маямі, персональну яхту і гроші. І лише за те, щоб нафтопровід «Дружба» в Україні залишався структурним підрозділом російської «Дружби». Тобто, фактично за те, щоб я нічого не робив і пасивно підігравав їм.
«Нє надо нічєго дєліть, ми єдіная сістєма» - буквально таке казали. Я сказав однозначно – ні. Тим більше, я не впевнений, що росіяни би виконали свої обіцянки. Пізніше підтвердженням серйозності їхньої пропозиції було те, що така сама пропозиція – вілла на Маямі, яхта і гроші, – надійшла від одно мого знайомого чиновника з угорської нафтової компанії MOL. Тобто, все робилося для того, щоб Україна не мала самостійних нафтопроводів.
Одним словом, я їм передав, що ми живемо в Україні, є указ президента Кравчука про власність, на його основі я створюю українську «Дружбу» і від’єднуюся. Я українець, мої батьки поховані на цій землі і я буду робити те, що вигідно для цієї держави.
І, власне, повертаючись до тарифів. Я почав укладати угоди про транзит нафти через територію України з кожною компанією. А їх було більше сотні. Перед тим я зробив найважливішу справу – поставив наші пункти обліку входу і виходу нафти на кордоні з Білорусією, Угорщиною і Словаччиною.
І тепер компанії укладали угоди з Росією про транспортування нафти територією Росією, а з Україною – для транзиту нафти по нашій території. І кожна держава так робить. Коли компанія купила нафту, то це вже не російська нафта, а нафта цієї компанії. Нафта у землі належить Росії.
До речі, тоді можна і претензії виставляти країні, яка транспортує нафту чи газ – надійний вона транзитер чи не надійний.
Коли була єдина «Дружба» в СРСР, то ми отримували 1 дол. за транспортування 1 т нафти на 100 км. А я першу угоду уклав по 4 дол.! Різницю відчуваєте? А звідки я це взяв? Та чесно кажу – зі стелі. Подивися на стелю і сказав росіянам: буде чотири долари. Тому що у Європі ще більші тарифи тоді були. І моя ціль була підняти до 7 дол., але я встиг підняти лише до 5,3 дол.
Нинішній тариф на транзит нафти (6,6 дол.) – приблизно відповідає європейським тарифам, тому є нормальним.
І мене тоді питали, чому я так різко підняв тариф. І я знайшов аргументи. По-перше, наші труби проходять по такому чорнозему, якого більше ніде у світі немає. І якщо буде аварія, то українська держава недоотримає урожай і зазнає збитків. По-друге, нам треба прокачати нафту через Карпати, які є високими горами. Це збільшує витрати. Тому у нас така висока ціна. На мої аргументи (чорнозем і гори) ніхто нічого не сказав, ніхто не шумів. А коли хтось хотів нижчу ціну, то я казав: «Хотєть нє врєдно!»
І мені легко було домовлятися про тариф, бо я говорив із сотнею компаній. А зараз «Укртранснафта» відмовилася від такої системи і укладає угоду лише з однією російською «Транснефтью».
Київським чиновникам не вистачає державного мислення. Вони все розцінюють лише через призму, що я особисто з цього отримаю. А я насамперед думав не про себе, а про державу. І коли ти так живеш і працюєш, то потім і тобі щось перепаде. Ну, скільки людині треба врешті-решт?
-- «Вони дбають про український народ? Ні, вони гроші вивозять з України»
Чому зараз різко падає транзит нафти?
Це не є вина керівників! Від них просто не залежить обсяг транспортування нафти територіє України. Як вони змусять компанії качати більше нафти? Тим більше зараз у світі багато нафти і потрібно дивитися на динаміку ринків: кому і де вигідно продавати. Тим більше Росія вводить БТС-2 і буде скорочувати транзит через Україну.
Яким може бути мінімальний рівень транзиту нафти, що дозволить Україні заробляти?
Труба «Дружби» сама по собі давно себе відамортизувала. І на експлуатацію потрібні невеликі затрати. Навіть якщо транзит впаде до 10 млн., то цього з «головою» вистачить.
Щоправда, зараз погано господарюють в «Укртранснафті». Взагалі «Укртранснафта» - це абсолютно зайва структура із роздутим штатом, яка просто проїдає гроші. Там немає фахівців і немає з ким говорити на професійний мові. Колишній керівник «Укртранснафти» Кирюшин є спеціалістом? Він же не є компетентним. Типовий сучасний чиновник, який тримає ніс по вітру. Нинішній Лазорко такий самий.
Я не знаю, з яких дір повилазила уся ця «шушера». Так і напишіть: «шушера»! Вони без відповідної освіти і без досвіду роботи поставали начальниками на відповідальних місцях! Про яку перспективу вони людям можуть сказати? Вони там всі заради хорошої зарплати – то кум, то сват, то брат. Колись був скандал, коли із СБУ звільнили Кислинського за підроблений диплом. А чим краще, коли промислове підприємство очолює Лазорко, який, здається, за освітою є істориком?
А потім вони розповідають байки, що закінчили інститути, коли були при посаді. Та купили дипломи! При Радянському Союзі такого не можна було уявити, щоб люди без освіти і досвіду керували. А тепер керують!
Замість «Укртранснафти» достатньо було би мати невеличкий підрозділ на 20-30 людей в Міненерго, який би курував цю сферу. А «Дружба» і «Придніпровські магістральні нафтопроводи» були би як раніше окремим компаніями. Ну, як з Києва можна керувати? Це абсурд! Ну, що в Києві щось путнє скажуть, що робити із насосом, який зупинився? Ні! Це те саме, що об’єднати «Азовсталь» і «Криворіжсталь», і в Києві створити «Київсталь».
-- «Нафтогаз» був створений Леонідом Кучмою для того, щоб розкрадати кошти»
Повертаючись до каспійської нафти, яку також хочуть качати на Дрогобицький і Надвірнянський НПЗ.
Поставляти високоякісну каспійську нафту на ці два технологічно відсталі заводи і переробляти її фактично у мазут – це глупість.
Взагалі приватизація нафтопереробної галузі в України, яка була здійсненна, – це злочин проти українського народу. Цього не можна було допускати. Я свого часу це говорив тим придуркуватим міністрам. Треба було залишити хоча би один завод у державній власності, щоб мати можливість купити нафту і переробити її для армії, МНС, посівної.
Тоді придумали таку байку, що прийде ефективний приватний власник, бо держава є поганим господарем, і зробить чудо. Покажіть мені того ефективного власника? Чи він зробив модернізацію заводів і добився рівня переробки у 96%? Український бензин став кращим за європейський? Ні! Так, а для чого тоді віддали? Чудо сталося? Це бездарі отримали заводи у власність! Прийшла шушера і викупила заводи. І що вони зробили для заводу, для промисловості, для України? Нічого!
Я ж собі уявляв, що державна структура закуповувала би нафту, транспортувала її на державні заводи, переробляла її, а за прибутки потім і модернізувала нафтопереробні заводи.
Власне, група «Приват» має найбільшу мережу АЗС, контролює «Укртранснафту» і три нафтопереробні заводи? Чому вони не проводять державну політику?
А для чого їм це? Для них Україна існує як бізнес-територія. Їх маєтки, гроші у Женеві чи Базелі. Вони в п’яницю сідають на літаки і відлітають туди до родини, а в понеділок повертаються в Україну заробляти гроші. Вони дбають про український народ? Ні, вони гроші вивозять з України. Для чого їм щось тут будувати і розвивати?
Зараз активно обговорюють питання ліквідації «Нафтогазу України».
«Нафтогаз» був створений Леонідом Кучмою для того, щоб розкрадати кошти. Не потрібно було його створювати у 1998 році. Була відпрацьована система функціонування ринку. Існував Держкомітет по нафті і газу, «Укргазпром», «Укргаз», інші окремі юридичні підприємства. «Нафтогаз» створили з єдиною метою централізувати гроші в Києві, а потім їх там розкрадати в міру своїх розумових можливостей. Так само створювали «Хліб України», «Вугілля України», «Енергоатом», «Укрзалізниця». Все це – паразити.
Свого часу у мене була посада заступника голови правління «Нафтогазу України». Але я покинув цю посаду, бо я не міг працювати з Бакаєм, і я бачив, що компанія є паразитом. До того ж Бакай – це випадкова людина на посаді керівника «Нафтогазу».
Я закінчив Дрогобицький нафтовий технікум, Московський інститут нафти і газу, пройшов всі етапи – від майстра до головного інженера на нафтопроводах. І мені не запропонували очолити «Нафтогаз». А Кучма чомусь взяв випускника Березівського лісотехнічного технікуму Ігоря Бакая, який і дня не пропрацював у цій галузі. Я ж зустрічався з Кучмою, але чомусь «нє понравілся». І обрали Бакая, а не Буняка, бо Бакай знав як «працює система». А я так працювати не міг. Тому і не згодився.
Євросоюз тепер ставить питання про розподіл «Нафтогазу». А це означає якраз повернення до тієї системи, яка функціонувала раніше. А раніше все зробили для того, щоб зосередити всі повноваження у Києві і керувати звідти. Бо сьогодні всі гроші знаходяться в Києві і їх легше розкрадати. Тільки за таких умов Кирюшин чи Бакулін будуть великими чиновниками.
Для прикладу, це ж абсурд, коли об’єкти «Дружби» діють у семи областях України, а компанія працює на правах цеху без права юридичної особи. А коли всі гроші в Києві, то там і Кабміну щось перепаде, і народним депутатам, іще тим, хто присмоктався до «Укртранснафти».
А ліквідувати «Нафтогаз» тепер не так просто. Вони ж там догосподарювалися – понабирали кредитів.
Коли я керував «Дружбою» у ті нелегкі 90-і, то за кошти одного підприємства побудував нафтовий термінал «Південний» за 110 млн. доларів (ціни на кінець 90-х) і нафтопровід «Одеса-Броди» за 210 млн. дол. І я не брав кредитів! І це не були бюджетні гроші! А після 2002 року, коли вони об’єднали Дружбу і ПДМН в «Укртранснафту», то їм навіть не вистачило грошей у 2004 р., щоб купити технологічну нафту для заповнення «Одеса-Броди».
Але гроші є. Їх просто кудись «дівають». Зараз там, по моїй інформації, настільки розкрадають, що опроцентовують навіть ті об’єкти, які я ще збудував. Опроцентовують – це оплачують роботи по нібито будівництву цих об’єктів. При цьому вони вже давно збудовані і оплачені, наприклад, водозахисні споруди на річці Стрий. Безгосподарництво просто вражаюче!
-- «Ціль Росії була – заморозити Україну. І показати нам: «Ось ваш Ющенко, ось ваша незалежність!»
Як взагалі слід вести газові переговори Україні з Росією?
Треба було мати державницькі підходи. По-перше, слід було говорити про транзит газу. Відразу сказати Москві, що ми з нею укладати договори про транзит не будемо. Забудьте про це – як про поганий сон. Ми будемо укладати договори з конкретними компаніями – Німеччини, Польщі, Чехії, Італії. І газ будемо транспортувати з російсько-українського кордону. І крапка. Це є основа цього бізнесу. Нехай європейці приїжджають до Києва і ми будемо з ними говорити. Але цього не було зроблено.
А стосовно залежності від російського газу, то тут нічого зараз не зробиш. Треба було розвивати власний видобуток газу, вугілля, інших джерел енергії. Або топити дровами чи соломою…
Також ми можемо купити газ у Туркменістані, якщо домовимося про транспортування газу територією Росії. А вони ж, як відомо, не хочуть цього.
А чому так складно з Росією вести переговори?
З росіянами завжди важко було вести переговори. Це нація особлива, яка на нас дивиться як на молодшого брата. Та й ще з імперським мисленням. Тим більше вони до сих пір не підписали Європейську енергетичну хартію. Росії вона не потрібна. Тому що енергетична хартія проголошує, що до «труби» повинні мати доступ абсолютно всі. І Україну тоді треба було допускати із середньоазійським газом плюс іще гарантувати недискримінаційні тарифи.
А ми підписали Енергетичну хартію. Я вважаю, що Україні взагалі треба було підписувати Європейську енергетичну хартію лише одночасно із Росією. І тоді ми могли би відповісти Росії адекватно. «Хочете качати газ до Європи?» - «Ну, тоді от вам у десять разів вищий тариф на транзит». Проти ворога слід воювати його ж зброєю. Я би так робив і поставив би все на свої місця.
Зараз Янукович дуже правильно ставить питання щодо газових угод Тимошенко. До речі, це ж не Тимошенко їх підписувала, а голова «Нафтогазу» Дубина. Це його, виходить, треба судити. Але і Тимошенко зробила те, чого робити ніколи не можна було – укладати подібний контракт. Це вона зробила помилку. Ставити базову ціну формули 450 доларів – це абсурд. Азаров зараз говорить, що цього не можна було робити, то це абсолютно вірно. І ніяку Європу Тимошенко не врятувала. Тим більше вона просто не розуміла, що про транзит газу з росіянами говорити не можна.
А сьогодні «Нафтогаз» укладає угоду про транзит газу на українсько-словацькому кордоні. І європейські країни кажуть, що ми ненадійний транзитер. Проте ми їх мали би запитати: а ви з нами угоду про транзит уклали? Європа купує російський газ на україно-російському кордоні. Укладіть з Україною угоду про транзит газу і тоді буде юридична підстава говорити – надійний Україна транзитер чи ні. А то Росія перекрила газ у себе, а з України питають, чому вона не качає газ.
Наші чиновники і міністри такою мірою некомпетентні, що навіть до цього не можуть додуматися. До того ж, вони не є патріотами.
А що тоді треба було робити у 2009 році?
Нічого не треба було підписувати. Ну, і що з того, що вони перекрили газ Європі? Це ж не ми зробили. Які претензії до нас могли мати європейці? Ми що маємо угоду про транзит з німцями, поляками, італійцями? І нам тоді у січні 2009 року просто не треба було нічого робити. Тоді була дуже вигідна ситуація. Ющенко переламав стиль відносин із Росією і дуже правильно зробив. Не потрібно було Тимошенко їхати до Москви, підписувати контракти і рятувати Європу. Треба було заявити на весь світ, що ми запрошуємо європейські компанії приїхати до Києва для підписання угоди про транзит газу. Ми будемо говорити з вами, а не з Росією. Тому що після того як ви Європа купила цей газ у Росії, то він вже став європейський.
Україні треба було чекати до 19 лютого, 19 квітня і далі скільки можливо. А була дуже вигідна ситуація, оскільки газу у підземних сховищах було повно. Україна в теплі. Росіяни ж думали, що ми не викрутимося із тієї ситуації і схід України замерзне. Але наші газовики молодці! Вони відразу із підземних сховищ подали газ на схід. Ціль Росії була – заморозити Україну. І показати нам: «Ось ваш Ющенко, ось ваша незалежність!»
Для чого Тимошенко поїхала і підписала договір – я не знаю. Їй ще багато треба було працювати до посади прем’єра чи президента. Дівчина, яка продавала відеокасети і стала газовою принцесою. Вона ж не є досконалим фахівцем у цій сфері.
До того ж, Росія інакше не може. Вони завжди будуть обдурювати всіх, хто повірить їм. Мене росіянам не вдалося обдурити жодного разу. При цьому я з ними говорив залюбки. Спершу росіяни дивилися на мене зверхньо, а потім, коли я їх поставив у рамки, то стали як милі, слухалися мене і все підписували. Бо знали, що з Буняком всякі штучки не пройдуть. Росія любить і поважає сильних.
Стосовно позиції Януковича у цих переговорах, то слід сказати, що Янукович ніколи не був патріотом України. Проте, коли він став президентом, то його посада зобов’язала його хоч частково дбати про інтереси і України. Тому коли від підписав «харківські угоди», то він фактично здав наші інтереси. При цьому росіяни обіцяли йому, що переглянуть газові угоди. А в результаті - обманули. І його це заїло. Я зараз повністю на стороні Януковича і підтримую його позицію. Росіяни тепер кажуть, що він «ярий украінскій националіст» і навіть більший націоналіст, ніж Бандера.
На вашу думку, чого більше Львову принесе Євро-2012 – добра чи зла? Зокрема, спроби знищення історичних пам’яток, (спроба знести руїни старої синагоги)?
У Львові пройде лише три матчі. І ці ігри кардинально нічого не вирішують. Я би сказав, що «Євро-2012» - це багато шуму з нічого. Але коли йдеться про державу Україну, то все таки зроблять дороги хороші, збудуть новий аеропорт. Це є добре. Тут немає заслуги міста. Борис Колесніков правильно сказав, що робити «Євро-2012» у пустелі чи у Львові, то для нього різниці немає. Проведення «Євро-2012» не є заслугою міської влади.
Деякі держави і міста відмовляються від таких подій, бо не можуть це фінансово потягнути. Але Україна багата держава, навіть попри те, що половину її бюджету розкрадають. У тому числі розкрадають те, що виділяють на «Євро-2012».
Побудова стадіону за мільярд доларів у Львові – це абсурд і глупість. Для чого у Львові другий стадіон? Один стадіон у Львові не був завантажений. Тим більше, побудований стадіон утримувати потрібно. Міська влада навіть не знає, що потім буде з ним робити. Я ще розумію, коли не будують новий стадіон, а роблять реконструкцію діючого стадіону «Олімпійський» у Києві. Це правильний підхід.
Щодо спроби знести руїни синагоги, то я про це не чув, але не вважаю, що це є визначальним і принциповим під час реалізації проектів «Євро-2012».
На ваш погляд, яка частка державного фінансування «Євро-2012» по Львову розкрадається?
Мені нещодавно знайомий будівельник розповідав, що поїхав до Києва і один із народних депутатів заявив йому, що треба дати відкат 40%! При цьому матеріали у проекті складають 80% вартості, а 20% - прибуток. Так навіть з прибутку такий відсоток віддавати – це немислимо! А то такі «розумні» депутати, що навіть не уявляють про що вони говорять. Вони просто хочуть грошей. Як жити в цій країні? Люди згортають бізнес, бо це неможливо так працювати.
У Львові приблизно такі самі суми відкатів – від 20 до 40%. Але це на рівні спілкування з тими людьми, які займаються бізнесом. Особисто я підтвердити чи спростувати цього не можу.
-- «Зараз одних судять – і їх є за що судити. Прийдуть другі – будуть судити «донецьких».
З чим пов'язаний масовий прихід менеджерів зі Сходу до Львова? Колесніков сказав, що у Львові немає менеджерів нормального рівня, тому аеропортом буде керувати «донецький»?
Скажіть будь-ласка, а звідки колишній торговець м’ясом у Донецьку Колесніков може знати рівень менеджерів у Львові? А який із нього самого менеджер? Він же сепаратист, який разом із Тихоновим робив зборище в Сєвєродонецьку у 2004 році.
Чому ж Колесніков так сказав?
Бо він тепер при владі. Він може говорити все, що завгодно. Йому тепер не заборонено говорити. Він ніколи не був у Львові, а коли став віце-прем’єром, то зробив висновок, що у Львові немає менеджерів. Ну, то поїхав би на ринок «Шувар» чи «Південний» і запитав би там – чи є схожі на Колеснікова менеджери? Можливо, схожі на нього менеджери у Львові і справді є… Я думаю, що таких менеджерів як Колесніков у Львові дуже багато.
Колеснікову не варто було давати таку оцінку. Якщо в його уявленні хороші менеджери – це ті, хто дає відкати, то таких можливо у Львова є мало.
Я вважаю, що нормальних і відповідальних менеджерів, управлінців у Львові багато. Але коли розкрадають державу, то вони не є затребувані. Тепер у фаворі злодії і шулери. Адже нормальні люди не будуть просити відкати ні у 40%, ні в 1%. Саме тому патріот і фахівець в Україні ніколи не стане олігархом.
Коли ще про Колеснікова ніхто навіть і не чув, то я своєю рукою підписував щодня по 2-3 мільйони гривень на витрати. І при цьому я нічого не вкрав. Тому що не міг обкрадати свою державу, народ, націю. А вони м'ясо тоді продавали на ринку…
Сьогодні вони зосередили у своїх руках фінанси і хочуть їх контролювати. Для цього і присилають у Львів своїх людей.
Проте, не слід забувати, що рано чи пізно, але донецькій владі прийде гаплик. І буде якась інша. Зараз одних судять – і їх є за що судити. Прийдуть другі – будуть судити «донецьких». І будуть своїх до Львова присилати. З Чернігова, з Чернівців, чи ще звідкіля…
Ви маєте багато нагород від греко-католицької церкви та від православної київського патріархату. Нещодавно Філарет пожалівся в ОБСЄ на дуже вибіркове ставлення влади до УПЦ Московського патріархату. Подібні заяви робили і греко-католики. На вашу думку, може така однобока політика призвести до потрясінь у суспільстві?
Безперечно, що може призвести до потрясінь. Особисто я цим дуже незадоволений. Януковича я ніколи не підтримував. Це не мій президент. Але в газових питаннях він займає правильну позицію і я його в цьому повністю підтримую.
Насправді, мене дуже дивує, що Янукович є такою віруючою людиною. Серед колишньої партноменклатури я, навпаки, бачив лише атеїстів. І раптом Янукович, який був таким самим, виявився віруючим православним чоловіком. Але це справа його совісті.
Мене також дивує, що він надає перевагу одній церкві – УПЦ Московського патріархату. Як президент він би мав бути рівновіддаленим від всіх церков. Адже він також президент вірних церкви греко-католиків. Як він до моєї церкви ставиться, то так і я буду нього ставитися. У Ющенка ставлення до УПЦ-МП було ніяке, але принаймні не вороже.
Я справді допомагав і допомагаю греко-католицькій церкві, УПЦ київського патріархату, автокефальній УПЦ. УПЦ московського патріархату я ніколи не допомагав, бо вважаю її філіалом російського ФСБ в Україні.
Справді можуть бути потрясіння, а Янукович цього не розуміє і йому немає кому це підказати.
-- «Для початку Януковичу треба віддати «Межигір’я»...»
На 20-річчя незалежності ви отримали ювілейну медаль від Президента Януковича. Як сприйняли нагороду?
Я перший раз про це чую (сміється). Але я би її прийняв! У мене немає ворожого ставлення до Януковича. У мене було «ніяке» ставлення. Я його вважав проросійським чиновником за двомовність і за таке неоднозначне ставлення до конфесій. Але як фахівець я почув його оцінку газових угод, то почав до нього ставитися позитивно. Хоча, свого часу я відмовився від нагороди орденом «За заслуги», бо не хотів його брати з рук Леоніда Кучми. Тому що я вважаю Кучму зрадником українського народу. Він «закопав» державу.
Ви активно допомогали і допомагаєте Києво-могилянській академії та Острозькій академії. На вашу думку, чому НаУКМА останнім часом має скільки проблем з владою?
Я свого часу був співголовою спостережної ради Києво-Могилянської академії. Зараз я співголова спостережної ради Острозької академії. Я був і залишаюся спонсором Острозької академії. Колись я був спонсором як директор «Дружби», а тепер як приватна особа. Звичайно, зараз це скромна допомога, бо у мене немає жодного бізнесу.
Я вважаю ці два ВУЗи найкращими в Україні. Я особисто був знайомий з ректорами Брюховецьким і Пасічником, які є надзвичайно інтелігентними і фаховими людьми. Найголовніше, що вони виховують у своїх ВУЗах патріотів України. І тому сьогодні у цих закладів проблеми, оскільки вони виховують патріотів. Тому у такого українофоба як Табачник ці ВУЗи викликають ненависть. Бо він би хотів, щоб там виховували таких же українофобів як він. І цього українофоба потрібно чимскоріш звільнити з посади міністра.
Як ви оцінюєте діяльність вашої землячки Анни Герман на посаді в Адміністрації президента?
Я коли дивлюся на цю людину, то у мене крім ненависті немає більше ніяких почуттів. Така самовпевнена набундюжена індичка з Миколаївського району Львівської області.
Я з 1958 року постійно слухав «Радіо Свобода». І свого часу вона працювала там кореспондентом. Я знаю, які на цьому радіо є ідеологічні засади. Я слухав також її програми. І коли їй дали посаду, то вона відразу перекинулася у Партію регіонів і так змінила акценти. Я ціную людей, які мають принципи. Коли людина купується і продається, то для мене таких людей не існує.
Коли нещодавно Герман приїхала на святкування ювілею Івана Франка у Нагуєвичі, то їй там слова навіть не дали сказати, а затюкали «ганьба-ганьба». Їй продемонстрували ставлення до неї усіх нас – громадян Західної України. У мене крім зневаги до неї немає більше нічого. Я настільки гидкої людини ще не зустрічав.
Чим закінчилась судова епопея з вашим звільненням з посади мера? Скільки коштів відсудили, чи зверталися до Європейського суду з прав людини?
Я відсудив 92 тисячі гривень. Мене абсолютно безпідставно звільнили і всі суди я виграв. Мені вже заплатили, але лише за 6 місяців. А я хочу, щоб мені заплатили за увесь термін – до закінчення судових справ, за всі 5 років. Зараз справа знаходиться у Верховному Суді. Якщо ВСУ не задовольнить мої вимоги, то обов’язково буду звертатися до Європейського суду.
Як ви оцінюєте через призму років свій мерський термін у Львові?
Я ж приїхав сюди з Києва з хорошої посади в «Укртранснафті». Але я є фахівцем. І мені працювати під керівництвом невмілого організатора і малокомпетентного фахівця Тодійчука (екс-керівник «Укртранснафти») було смішно. У мене був тоді вибір: або йти в народні депутати, або на міського голову Львова. Можливо, що мій вибір і був помилкою.
Для Львова я зробив багато. У Львові могла повторитися ситуація як в Алчевську. А я цього не допустив. Також на 80% я виконав програму організації цілодобового постачання води. До мене ніхто навіть не брався за цю проблему. Потім без мене уже довершили цю програму і присвоїли собі лаври. Але, головне, вода є. Я не шкодую, що там сталося. Я не дав Львів розікрасти і за це поплатився посадою. Але такий був час. Депутати залишалися ні з чим і не могли навіть відбити ті гроші, які потратили на вибори.
Мені тоді депутати казали: «Любомир Костянтинович! Ну, давайте, будемо жити як у Києві. І депутатам добре, і Омельченку. А то ми в сірих піджачках і кедах прийшли при вас у міськраду. І в сірих піджачках і кедах підемо» (сміється). Але я на таке не погодився.
А якби вам зараз запропонували вернутися у владу чи піти назад у «Дружбу», «Укртранснафту», «Нафтогаз України»?
Мені зараз знову пропонують йти на міського голову Львова. Але я вже ніколи у житті не піду. Я вважаю, що у Львові обов’язково на третій термін має йти Андрій Садовий. Він так загнав місто у борги (облігації, кредити), що він повинен сам вирішити цю проблему. Тепер вже на когось спихнути не вийде. Докерувалися до ручки – відповідайте!
Стосовно «Дружби», «Укртранснафти» чи «Нафтогазу», то для чого я їм потрібен? Відкатів я брати не буду. Зараз інші люди затребувані при владі. При Януковичу цього не буде точно. Для початку Януковичу треба віддати «Межигір’я» і піти на президентський термін жити в нормальне, достойне президента помешкання. Але він цього не зробить, бо не та ситуація в державі.
«Енергетичні особистості» - спільний проект Інституту енергетичних досліджень та агентства «Главком»
Коментарі — 0