Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Андрій Герус: У нас вже є залежність від Росії-ДНР-ЛНР. І поки альтернативи немає

    • Катерина Пешко
    • Розсилка
    Андрій Герус: У нас вже є залежність від Росії-ДНР-ЛНР. І поки альтернативи немає

    «Якщо в нас буде відбуватися така політика, як сьогодні, то в наступні роки може виникнути дефіцит вугілля не тільки марки «А», а й марки «Г»

    Цієї зими Україні знов не обійтись без Росії. Як вже зазначив міністр палива та енергетики Володимир Демчишин: якщо не вдасться досягти домовленостей із «сусідкою» про умови газового контракту – доведеться вимикати тепло та світло. Наразі більшість українських теплових електростанцій залишились без вугілля, і вже в серпні почали спрацьовувати накопичене на зиму «чорне золото». Дефіцит палива колосальний: на складах на сьогодні є десь 1,3 млн. Щоб пройти опалювальний сезон, до жовтня потрібно накопичити мінімум 3-3,5 млн тонн, і половину цього обсягу має складати вугілля саме антрацитової групи, що видобувається лише на окупованій території Донбасу. Навряд чи цієї зими вдасться обійтися і без імпорту електроенергії з Росії. Українська енергетика – це той фланг, де країна-агресор поки що впевнено диктує свої умови.

    Про те, з чим Україна входить в опалювальний сезон, про безальтернативну залежність від «ДНР/ЛНР» та про роль «Центренерго» у майже мополізмі Ахметова в інтерв’ю «Главкому» розповів колишній член Національної комісії з регулювання електроенергетики і комунальних послуг та виконавчий директор ІК Concorde Capital Андрій Герус. В НКРЕКП він пропрацював 11 місяців, і в червні 2015-го пішов за власним бажанням, не приховуючи, що в багатьох питаннях був не згоден з позицією керівництва.

    «Ми змушені були імпортувати електроенергію з Росії»

    Про критичну ситуацію в сфері енергетики сьогодні не говорить лише лінивий. Давайте по пунктах розберемося, що відбувається. От спочатку, 6 серпня, Україна поновляє імпорт електроенергії з РФ по контракту між «Укрінтеренерго» і «Інтер РАО» (Мінпалива при цьому називає це вимушеним кроком). А вже через три тижні – з 24 серпня – знову призупиняє її закупівлю в Росії. Яке цьому пояснення? І чи потрібен нам імпорт електроенергії з Російської Федерації?

    У нас уже немає вибору, це вимушений імпорт. У нас дефіцит власних працюючих потужностей складав близько 3 тисяч МВт в кінці минулого місяця і зберігався в серпні. Цьому є три причини. Перша - виведення в ремонти блоків атомних і теплових електростанції. Друга – відсутність палива на складах. Третя – коли на вулиці спека, то зростає споживання електроенергії, бо всі користуються охолоджувальними приладами. Тому нам не приходиться вибирати, ми просто змушені були імпортувати електроенергію з Росії.

    Що змінилося з 24 серпня, що імпорт був припинений?

    По-перше, повернувся з ремонту блок на Запорізькій атомній електростанції. По-друге, знизилась температура на вулиці і, відповідно, знизилось споживання електроенергії. Зараз споживання – трохи 16-17 ГВт, а декілька тижнів тому було біля 18 ГВт.

    Скільки коштує Україні електроенергія, яку вона купує в Росії? Відомо лише, що «Укрінтеренерго» реалізує імпортовану з РФ електроенергію на внутрішньому ринку через ДП «Єнергоринок» за ціною 0,9 грн/кВтчас.

    З Росії ми можемо купувати електроенергію трьома способами. Перший – це перетоки, враховуючи, що у нас синхронізовані системи, але перетоки лімітовані. Ціна десь в районі 91 копійки за кВТ*год. Другий – це аварійна допомога. Коштує це досить дорого, десь 1,7 гривні. І третій – це звичайний імпорт.

    Імпорт відбувається наступним способом: РАО ЄЕС (російська енергетична компанія, монополіст на ринку генерації та енерготранспортування Росії, - «Главком») продає електроенергію на ДП «Укрінтеренерго», а ДП «Укрінтеренерго» потім продає на ДП «Енергоринок». Фактично імпортує електроенергію ДП «Укрінтеренерго». По якій ціні він імпортує? Контракт гуляв в Інтернеті, але офіційно він не оприлюднений. Наскільки знаю, нещодавно були внесені зміни в контракт і ціна імпорту там помінялася. Але до сих пір офіційно невідомо, якою вона є сьогодні.

    Якщо ми розуміємо ситуацію на наступний місяць, ми можемо заявляти звичайний імпорт. Якщо не розуміємо або щось десь пропустили, тоді нам треба користуватися перетоками або аварійною допомогою. От, власне, в липні в нас була така ситуація, що виникла потреба і в перетоках, і в аварійній допомозі. І за останні п’ять днів липня ми імпортували, і середня ціна імпорту вийшла десь 1 гривня 50 копійок. Росії заплатили майже 150 мільйонів гривень за імпорт електроенергії.

    Міністр палива і енергетики Володимир Демчишин, ставлячи задачу в найближчий час відмовитися від закупівлі електроенергії з Росії, допускав, що у випадку форс-мажора імпорт буде відбуватися. Що є цим форс-мажором? Умовно кажучи, якщо в країну, наприклад, через тиждень повернеться спека, - це вже буде той самий форс-мажор?

    У зв’язку з тим, що у нас повернувся в роботу один крупний енергоблок, ми можемо витримати великі навантаження протягом певного періоду часу. Але, думаю, в листопаді-грудні з великою долею імовірності нам доведеться повертатися до імпорту. У грудні запланований ремонт ще одного атомного блоку.

    Чи може імпорт електроенергії з Росії призвести до нової енергетичної залежності від Росії? Є альтернатива? Як можна підстрахуватися в умовах, як ви кажете, дефіциту потужності енергосистеми України?

    У нас вже є залежність від Росії-ДНР-ЛНР. І в короткостроковому періоді вже немає альтернативи у зв’язку із гострим дефіцитом вугілля. Але в довгостроковому періоді нам треба працювати, щоб за рахунок вугілля власного видобутку, інших джерел, тої ж атомної енергетики було власне забезпечення електроенергією.

    Більш того, якщо в нас буде відбуватися така політика, як сьогодні, то в наступні роки може виникнути дефіцит вугілля вже навіть марки «Г». Вугілля добувається як? Є лава, вона розробляється, і поки ти добуваєш тут вугілля, ти повинен паралельно розробляти іншу лаву. Якщо інвестицій в лави немає, видобування вугілля падає. Думаю, що ДТЕК зараз особливо не інвестує в лави. А з іншої сторони з державними шахтами теж величезна проблема. У них взагалі немає коштів для інвестицій, а 11 шахт планувалися до закриття. Тому є велика небезпека, що в наступні роки ми можемо зіштовхнутися з дефіцитом вугілля не тільки марки «А», але і марки «Г».

    Як можете оцінити дії уряду та профільного міністерства?

    Схоже, уряд і профільне міністерство живуть і діють автономно і відокремлено. В такій ситуації позитивних оцінок бути не може. Станом на 30 серпня, день шахтаря, наприклад, волинським шахтарям зарплата за червень виплачена тільки на 50%.

    «З поставками вугілля марки «А» великі проблеми»

    До опалювального сезону Україна не готова?

    На сьогоднішній день не готова однозначно.

    Нам на початок опалювального сезону потрібно 3 мільйони тонн вугілля на складах, а на сьогоднішній день є 1,3 мільйони. З тих 3 мільйонів нам потрібно, щоб хоча б 1 мільйон – марка «А». З поставками марки «А» великі проблеми з точки зору пропускної спроможності через порти, через залізничну інфраструктуру. Є 3-4 залізничні лінії, по яких можна перевозити з зони АТО, але внаслідок постійних бойових дій там постійні пошкодження.

    Кілька днів тому на засіданні Антикризового енергетичного штабу віце-прем’єр Валерій Вощевський сказав, що з зони АТО можна вивозити близько 72 тисяч тонн вугілля на добу. Це реальна цифра?

    Теоретично, так. Але цей план навіть на половину не виконувався у серпні.

    Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк дав вказівку до жовтня заповнити склади українських електростанцій вугіллям. І 12 серпня Демчишин повідомив, що уряд прийняв рішення про транзит вугілля через територію РФ. Це вирішить проблему?

    Це допоможе, можна буде вивозити більше. Але все одно будуть труднощі, бо питання дуже політичне. Росія в будь-який момент може перекрити такі поставки вугілля. І Україна залишиться просто в підвішеному стані, враховуючи, що імпорт електроенергії у нас також іде з Росії.

    Транзит вугілля з Донбасу через територію Росії збільшить ціну?

    На сьогоднішній день, в принципі, ця транспортна складова вже не має критичного впливу. З «ДНР/ЛНР» ціна може бути досить низька, бо те вугілля нікому, окрім України, не потрібно. І те, що там набіжить за рахунок транспорту, не буде мати критичного впливу. Проблема вже навіть не в ціні. Проблема в тому, щоб воно їхало.

    Демчишин говорив, що вугілля, яке заходить з Росії, вартує приблизно 65-67 доларів за тонну…

    На сьогодні ціна вугілля марки «А» з калорійністю 6 тисяч коштує 54 долари – це вже в порту в Україні. Відповідно, ще 7 доларів – це перевалка. І виходить, що ціна вугілля десь 61 долар. По такій же ціні крупний трейдер Меркуріа пропонували російське вугілля українській стороні.

    Є думка, що транзит через Росію, в першу чергу, вигідний для «ДТЕК Енерго» Рината Ахметова.

    В них є вугілля «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит». Ці два підприємства знаходяться близько до кордону з Росією – в Луганській області. Звідти можна виїхати в Росію і заїхати в Україну через Харківську область. Думаю, їхня основна вигода полягатиме в тому, що вони будуть мати можливість це вугілля продавати і за нього отримувати кошти. На сьогодні там на складах накопичилося реально дуже багато вугілля, десь біля 2 мільйонів тонн.

    Ще десь потрібно купувати вугілля? Де?

    Потрібно вугілля купувати скрізь де можна, враховуючи дефіцит часу. Особливо марку «А». Морем із ПАР, залізницею із Росії та зони АТО.

    Україна купує вугілля напряму із зони АТО зараз?

    Так, Україна багато купувала напряму. Є перелік компаній, які можуть вивозити це вугілля.

    Перереєстровані на підконтрольній території?

    Так. Відповідний список є в СБУ. Є перелік компаній, яким дозволяється бути отримувачами цього вугілля. Бувають зупинки на кілька днів у зв’язку із обстрілами якихось ділянок або перевірками СБУ. Єдине, не вдається його вивозити в тих обсягах, про які говорив віце-прем’єр.

    Щодо того, що вугілля зараз треба купувати будь-де. Ви, певно, слідкували за скандалом, що розгорівся навколо південноафриканського вугілля. Були закиди щодо того, що це вугілля не якісне. Та воно горіло. Але поставки були зупинені. В чому була головна проблема?

    Факт такий, що це вугілля згоріло, бо склади порожні. Але в вугіллі є деякі фізико-хімічні властивості. Наприклад, зольність, сірка, калорійність. Чим більше калорійність вугілля, тим більше воно дає на виході енергії. Головна проблема була з відхиленнями таких показників і ціною.

    Якщо вірити документації, то базова калорійність південноафриканського вугілля складала 5500 ккал/кг. Тобто – не так і мало.

    Я думаю, там більше питання були по ціні.

    Що потрібно робити, щоб в короткостроковій перспективі пережити зиму без віялових відключень і в довгостроковій - убезпечитися від дефіциту на майбутнє?

    Треба перестати влаштовувати ці публічні війни з учасниками ринку. Треба переходити на конструктивну роботу і вибудовувати якийсь спільний план дій. Якщо є політичне рішення на реприватизацію – оголосіть це. Або доплата за колись приватизовані активи. Але у цій історії треба ставити крапку і жити по-новому, по одних правилах для всіх.

    У довгостроковій перспективі варто пам’ятати, що енергетика це не швидкісний катер, а це величезний лайнер. Наслідком сьогоднішніх рішень буде ситуація у наступному році. І якщо рішень не буде, або вони будуть неправильні, то потім швиденько ситуацію виправити не вдасться. Тому й підготовка до наступної зими починається відразу із закінченням попередньої. Сьогоднішня ситуація створена своїми ж діями чи бездіяльністю, нічого несподіваного за півроку у нас не відбулось.

    Ну і звичайно потрібна якась зрозуміла і грамотна стратегія розвитку галузі, яка б виконувалась і діючими, і наступними чиновниками.

    «За ДТЕК потрібен пильний контроль»

    Тобто з монополізмом Ахметова на ринку енергетики боротися не треба?

    Потрібно боротися зі зловживанням монопольним становищем у будь-якій галузі і ця боротьба має бути щирою, аполітичною і згідно чинного законодавства.

    Що стосується ДТЕКу, у нас є законодавче поле, що монополізм – це коли у учасника ринку виробництво електроенергії є більше 33%. У ДТЕК біля 25%. Але важливо інше – ДТЕК продає електроенергію не по своїх цінах, а по тарифах, що встановлюються рішеннями НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - «Главком»). Тому зловживання монопольним становищем можливе тільки, коли НКРЕКП «освячує» таке зловживання. Але НКРЕКП такого точно не допускав – незважаючи на інфляцію, за 6 міс 2015 року тарифи теплової генерації не виросли, а знизились на 5%, а от тариф «Укренерго» станом на серпень виріс вже на більш ніж 100%.

    Як щодо теплової генерації?

    Навіть якщо говорити про теплову генерацію, то за останній рік доля ДТЕК в тепловій генерації виросла з 68% до 74%. Чому вона виросла? Є інші компанії, є державна компанія «Центренерго», яка управляється, м’яко кажучи, неефективно. Її виробіток знизився майже вдвічі, в зв’язку з відсутністю вугілля на складах. А якщо у неї виробіток знижується, то у когось має рости – тому у ДТЕК виростає. Або і йому треба також знизити виробництво вдвічі, але тоді ми залишимося без світла. Тому ця війна – це замкнене коло. Потрібно підняти виробіток «Центренерго», «Енергоатому», тоді доля ДТЕКу автоматично знизиться. І це те, чим треба займатися замість війни – поставити професійний незалежний менеджмент на «Центренерго», а ще краще залучити стратегічного інвестора через приватизацію.

    В Україні є ще більше концентрація ринку, наприклад, у яйцях, карамелі, спирті, тютюнових виробах, залізній руді, сталі, нафтопереробці, виробництві трансформаторів тощо – це вільні ринки, де навіть немає регуляторів. Але чомусь, наприклад, у банківській сфері НБУ, як регулятор, не оголошує публічну війну Приватбанку. Потрібно відрізняти політику і професійну, якісну роботу регулятора.

    Погоджуюсь, що в енергетиці ситуація близька до монополізму. Тому за ДТЕК потрібен пильний контроль. Вони дійсно займали досить агресивну позицію до квітня 2015 року. Але разом із провалом операції «Крєпость», думаю, вони зрозуміли, що продавлювати вигідні їм рішення не вдасться. І, думаю, вони вже готові приймати і дотримуватися нових правил гри.

    Окреме питання ринок вугілля. Але якщо там буде доведений монополізм, то як боротися з монополізмом у цивілізованому світі винайшли давно до нас – розслідування антимонопольного, серйозні штрафи, примусове розщеплення монополіста, примусовий продаж частини активів, але це має бути публічний і прозорий процес.

    «Прозорих правил гри на сьогодні немає»

    Давайте поговоримо про вашу роботу в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Для початку розкажіть, як і чому ви туди прийшли?

    Я чув, що формується така комісія, що має бути новий склад. І так сталося, що тоді на початку серпня я спілкувався з Володимиром Демчишиним – по іншому питанню. І він сказав, що є от така ідея. Я відповів, що подумаю, чи готовий чи ні. Я пообговорював, подумав щодо того, чи варто йти в комісію. І на наступний день дав згоду і вислав своє резюме. І, я так розумію, після того в якийсь період часу Демчишин був в Адміністрації президента, де обговорювалося вже питання призначень в НКРЕКП, і назвав і моє прізвище.

    А чому його зацікавила ваша кандидатура взагалі?

    Була така тенденція, що інвестбанкіри йшли на державну службу, бо вони працюють в різних галузях, можуть швидко розібратися у різних сферах. Це перший фактор. А другий – до того з вересня 2013 року по червень 2014 року я жив і навчався в Лондоні. І протягом Майдану ми там організовували пікети квартири Ахметова і його офісу СКМ в Лондоні. Серед організаторів був я і Енді Гундер, який зараз очолює Американську торгову промислову палату. І я так розумію, що це було свідченням, що є певна позиція, тому, мабуть, Ахметову не продасться. Потім, я так розумію, було обговорення моєї кандидатури у голови АП Бориса Ложкіна. І потім я також мав розмову в Адміністрації президента. Якщо процес почався на початку серпня, то завершився він 27 серпня призначенням указом президента.

    В АП ви мали розмову з Ложкіним?

    Так.

    Про що він вас питав? Це була співбесіда чи зустріч просто, щоб познайомитися?

    Він запитав мої думки, що я знаю про енергетику, які там є проблеми і неефективності. Ми поговорили з приводу ключових учасників ринку, чи готовий я відстоювати і витримувати всі ті складнощі і весь тиск, який там може бути.

    В принципі, ми прийшли до того, що головне завдання – це вибудувати реальні прозорі, для всіх однакові правила гри, для того, щоб можна було створити ринок, зрозумілий, цікавий і привабливий не тільки для існуючих олігархів, які там працюють, а й для інших інвесторів, які могли би прийняти такі правила гри, прийти, працювати і навіть створити конкуренцію сьогоднішнім гравцям в енергетиці. Така постановка задачі мене влаштовувала, вона була цікава. На цьому ми потисли один одному руку.

    Уточнення: з Демчишиним у вас які стосунки? Як часто ви з ним пересікалися?

    До призначення з Демчишиним я спілкувався не часто. У зв’язку із тим, що ми працювали в інвестбанках, можливо, декілька разів. По абсолютно аполітичних темах. Був проект по реструктуризації облігацій. Я був з другої сторони. Були якісь е-мейл переписки, звичайні, робочі питання.

    Чому ви врешті пішли з комісії? Не вдалося побудувати прозорі правила гри? Чи не витримали тиску, про який вам говорив Ложкін?

    Будемо говорити відверто, прозорих правил гри на сьогодні немає, значить, не вдалося. З іншого, ми розуміємо, що за 10 місяців в таких умовах, як це було, це зробити було важко. Складна зима, постійні політичні інтереси та конфлікти. Дуже часто приходилось гасити пожежі вирішувати нагальні питання. Складним питанням були тарифні рішення.

    Але з комісії пішли не тільки ви, але ще й Юлія Ковалів.

    В міністерстві економіки гарна команда (в червні Юлія Ковалів була призначена першим заступником міністра економічного розвитку та торгівлі, - «Главком»). На державній службі, особливо такій, як комісія, яка приймає тарифні рішення, працювати цікаво тоді, коли ти розумієш, що можеш реалізувати якісь правильні глобальні речі і якісь свої професійні амбіції. Якщо в тебе немає впевненості, що ти робиш правильні речі, що вибраний шлях є правильним, тоді краще піти і займатися чимось іншим.

    Кажуть, що у вас був конфлікт із молодим керівником НКРЕКП Дмитром Вовком.

    Будь-які різні точки зору можна назвати конфліктом. Очевидно, якщо працює 6 членів комісії, і йдуть обговорення якихось питань, можуть бути різні погляди і думки. Я думаю, це, скоріше, плюс, а не мінус. Чи бували такі ситуації, де ми по-різному дивилися на якісь питання? Бувало.

    Оцініть його як керівника.

    Він добре орієнтується в цифрах, вміє швидко рахувати. Але, звичайно, у всіх у 25 років брак досвіду є присутнім, більше навіть життєвого досвіду. Це об’єктивна реальність.

    А давати якісь особисті характеристики я б не хотів.

    Чи має на Вовка якийсь вплив олігарх Костянтин Григоришин? Екс-міністр енергетики Іван Плачков нам в інтерв’ю натякнув на те, що Григоришин є патроном Вовка, і що є його інтерес в переході на імпорт електроенергії з Росії.

    Я з Григоришиним жодного разу не зустрічався по роботі в комісії. Мені хотілося би, щоб такого впливу не було. Тому що комісія має бути рівновіддалена що від Ахметова, що від Григоришина. Якщо впливи будуть, то це буде простежуватись по роботі. Головне - рішення, які будуть прийматися Комісією.

    Наприклад?

    Наприклад, тарифні рішення. Рівне відношення до усіх ліцензіатів: і до газовиків, і до енергетиків, і до водяників, і до тепловиків. Якщо будуть преференції, то все таємне рано чи пізно стане явним.

    Ще одне питання до роботи комісії – так званий трансформаторний скандал». Розкажіть, як затверджувалася нова інвестпрограма «Укренерго», де, серед іншого, пропонувалося більше 4 мільярдів гривен виділити на закупівлю 37 трансформаторів для українських обленерго в інтересах Григоришина.

    Питання дійсно резонансне. Бо з одної сторони міністерство і регулятор говорять, що ці закупівлі потрібні, і виділяють відповідні кошти, а з другої сторони нещодавно Південно-Західна енергетична система відмінила два тендери на закупівлю трансформаторів майже на 200 млн грн з формулюванням «у зв’язку з відсутністю необхідності даних товарів». Відповідно, якщо саме «Укренерго» говорить, що відсутня необхідність таких товарів, а вони вже включені в інвестпрограму і в тариф, значить, щось десь не так. Де тоді осідають кошти? Звичайно, закупівля трансформаторів в розумних обсягах і по справедливих цінах потрібна.

    Комісія щороку ухвалює інвестиційні програми для обленерго, облгазів та комунальних підприємств. Як це відбувається? Який обсяг програм? Що вкладають у валові витрати підприємств? Як здійснюється контроль за їх виконанням?

    Тариф підприємства залежить від витрат, які йому потрібні, щоб обслуговувати мережу ліній, плюс, інвестиції в заміну існуючого обладнання або в розвиток, закупівлю, монтаж, встановлення нового обладнання. Подаються відповідні документи в комісію. Комісія перевіряє і затверджує розмір такої інвестиційної програми і так само затверджує граничні вартості по кожних окремих складових. Є відповідне управління, яке аналізує, які є вартості на ринку, які є вартості у аналогів. Потім комісія приймає відповідне рішення по затвердженню інвестпрограми і по включенню відповідних об’єктів в тариф.

    Оскільки все включається в тариф для споживача, дуже важливий контроль і по кількості, і по ціні того, що має бути. Загальна сума грошей, включених у тариф - це кількість помножена на вартість. Для того, щоб тариф не зростав необгрунтовано, потрібно контролювати всіх. Як теплову генерацію з Ахметовим, так і інших. Навіть особливо державні підприємства, бо там далеко не все ідеально. Функція комісії також, щоб кошти по системі розподілялися збалансовано для того, щоб енергетика могла розвиватися і щоб могла проходити складні періоди, типу осінньо-зимових періодів. Десь у контексті цього, до речі, були складні дискусії із «зеленою» генерацією, які активно лобіюють свої тарифи, але не дуже переймаються загальною ситуацією в енергетиці.

    «Де є багатомільярдні рішення, потрібно оплачувати більшу зарплатню»

    Ефективно працює комісія? Вдається їй функція арбітра між споживачем та виробником послуг?

    Скажу так: може працювати ефективніше. Комісія є тарифним регулятором. Якщо хтось десь непрозоро або незаконно використовує якісь кошти, то тут мають працювати і інші органи – правоохоронні, судові. А з цим проблема.

    Підняття тарифів ніколи не буде подобатися. Але воно може більш спокійно сприйматися, якщо паралельно будуть йти процеси, які будуть вибудовувати довіру до державних органів.

    Взагалі підняті навесні тарифи – правильне рішення чи ні?

    Є економічна і розрахункова база тарифу. Але підвищення можна робити різними способами, таким чином, щоб це викликало меншу або більшу напругу. І, що важливо, для того, щоби такі рішення сприймалися, підвищення тарифів мають супроводжуватися діями, які засвідчують громадянам держави, що іде боротьба із порушеннями, зловживаннями, незаконністю і таким чином люди розуміють, що їм є заради чого затягувати пояси. Люди мають бачити, що паралельно відбуваються процеси, які покращать ситуацію у майбутньому. Перш за все, це питання боротьби з корупцією, притягнення до відповідальності по різних резонансних питаннях.

    Якщо тарифи почали піднімати, то влада має бути дзеркально чистою, щоб люди були впевнені, що кошти від прийнятих тарифів точно йдуть на користь державних інтересів або для розвитку, а не просто витрачаються неефективно або для чийогось збагачення. З цим є нюанс. Довіра – це надзвичайно важливий компонент роботи, але часто це не ставиться у пріоритет.

    Громадськість чинить шалений тиск на НКРЕКП з метою встановлення «прозорих» тарифів на комунальні послуги, електроенергію та ціни на газ. Чи дійсно створена при комісії громадська рада контролюватиме, які витрати монополісти (енергетики, газовики та комунальники) закладатимуть в тариф?

    Не дуже в це вірю. Але думаю, документи для неї відкриті, вона може брати інформацію, аналізувати.

    Традиційно при встановленні тарифів на електроенергію, газ, теплопостачання НКРЕКП включає величезні втрати в мережах – часто вони в 2-3 рази вищі порівняно з допустимою межею. В такий спосіб з кишень споживачів щороку вимивають мільярди гривень за не спожиті енергоносії. Хто змушує державного регулятора до таких дій?

    Це неправда. Витрати в мережах можуть бути різні, можуть бути великі, але є певна гранична межа, вище якої комісія не зараховує витрати в мережах. Якщо я не помиляюсь, десь в районі 15%. Тобто якщо є якесь підприємство, у якого втрати 25%, то решта 10% - знаходьте кошти самі, як це покривати. З місцевого бюджету, за рахунок інших видів діяльності, за рахунок оптимізації. Але в тариф закладається тільки певна величина втрат, не більше.

    Щодо мільярдів гривень… Думаю, скрізь можна щось вкрасти. Тут мають працювати також правоохоронні органи і це контролювати. Я не буду стверджувати, що ніде нічого не вимивається.

    Наскільки вірогідно, що восени НКРЕКП знизить ціни на газ? Відповідний законопроект Юлії Тимошенко №2832 парламентський комітет з питань ПЕК відправив на доопрацювання.

    Комісія може знизити ціни на газ. Формально. По законодавству поки що такі повноваження є, до 1 жовтня. Далі – це переходить у компетенцію Кабміну.

    Рішення по цінах на газ було найбільш складне із тарифних. Я був прихильником трохи інакшого рішення, аніж те, яке було прийнято. Але нам потрібно розуміти, що в лютому в нас курс гривні до долару був 38, золотовалютних резервів не було ніяких, ми були голі і босі серед зими. І для того, щоб МВФ виділив транш, треба було прийняти економічно обґрунтовані тарифи. Якби це рішення не було прийнято, ми, відповідно, на початку березня не підписали би меморандум і не отримали би кошти від МВФ. Що б у нас було сьогодні? Курс 50, дефолт по боргах і гіперінфляція.

    Тому знизити зараз можна, та як на це подивиться МВФ? Думаю, що на сьогоднішній день ми без МВФ самостійно вийти з кризи не зможемо. Висловлювати можна різні ініціативи, особливо якщо ти не несеш відповідальності за наслідки таких ініціатив.

    НКРЕКП затверджує доленосні рішення для паливно-енергетичного комплексу та ЖКГ. Чому досі парламент не ухвалив закон про діяльність цієї структури?

    Це дуже важливий закон. Він впливає, по-перше, на функції комісії, на те, що вона може робити, що не може. По-друге, на незалежність комісії як юридичну, політичну, так і фінансову. Це важливо. Тому що коли директор департаменту із зарплатою 5 тисяч гривень готує рішення на мільярди гривен, то це неправильно і неефективно. Там, де є багатомільярдні рішення, серйозні питання, все-таки людям потрібно оплачувати більшу зарплатню. Потрібно розуміти, що НКРЕКП регулює ринок 300 млрд грн.

    Скільки ви отримували?

    Від 7 до 12 тисяч гривень, якщо з преміями, надбавками.

    Які функції комісія зараз не виконує, але варто було б?

    Мені здається, навпаки, комісії потрібно скоротити кількість функцій. У нас було дві комісії – у сфері комунальних послуг і у сфері енергетики. Дві комісії об’єднали. І там, і там було по 7 членів комісії, тобто було 14, а стало просто 7. Членів комісії стало менше – питань на кожного випадає більше. Штат також об’єднали. І ми скоротили чисельність комісії на 21%. Тоді були розмови, що чисельність комісії скорочується, але бюджет залишається той самий, і працівникам можна буде підвищити зарплати за рахунок премій. Але, як це часто буває, обдурили. Мінфін нам бюджет, навпаки, скоротив вдвічі. Але в умовах, коли скоротилася і комісія, і члени комісії, з такою самою якістю, швидкістю виконувати ту саму кількість функцій, які виконували дві різні комісії, неможливо. Треба не боятися і самостійно відмовлятися від функцій.

    Що прибирати?

    Передати певну кількість дрібних ліцензіатів на місця. Спрощувати там, де це можливо робити. По проектах газозаміщення використовувати індикативи - середньозважені тарифи, а не метод «затрати плюс». Інакше комісія просто погрязне в ручному управлінні. Вона буде свої функції виконувати, але це буде повільно, довго, незручно, неякісно, непрозоро.

    Гальмується в парламенті прийняття закону про комісію? Кому це вигідно?

    Прийняття в парламенті гальмується по тій причині, що є політична складова. Суперечки йдуть навколо того, хто буде призначати комісію. Президент, прем’єр-міністр, чи Верховна Рада. Або незалежна конкурсна комісія. Це, по суті, ключове питання. І друге питання: якщо буде новий закон, чи той склад комісії буде працювати далі, чи із прийняттям закону відбудуться конкурси і сформується повністю новий склад комісії. Оце принципові моменти, на які немає політичного рішення.

    Джерело фото: Андрій Герус, Facebook

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ