Директор Центру медицини катастроф Анатолій Вершигора: Медичний соціум трясе від ініціатив нового міністра

Нещодавно призначена виконувачкою обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун вже налаштувала проти себе значну частину медичної спільноти. Волонтерка, яка прибула в Україну з США і отримала високу посаду, вирішила почати реформи у медицині з того, що радикально змінити систему надання швидкої допомоги: Супрун пропонує замінити лікарів на парамедиків, як це прийнято в США. Причому такі її плани не були секретом. Коли вона ще не працювала в міністерстві, а її кандидатура тільки розглядалась, Супрун розписувала в інтерв’ю «Главкому» всі переваги такого підходу на прикладі своєї мами, госпіталізованої з інфарктом: «Перше, що я роблю, телефоную 911. Не 103, 102 чи 101, лише – 911. За три хвилини приїжджає поліція, яка знаходиться ближче й навчена надавати допомогу. За п’ять хвилин на місці вже є пожежники, які також можуть надавати допомогу. За десять хвилин приїжджає швидка, де є парамедик і екстрений медичний технік, які навчені, як підтримати життя та якнайшвидше доправити пацієнта до лікарні. За 20 хвилин моя мама вже доїжджає до лікарні. Зі швидкої телефонують у лікарню ще дорогою та розповідають, яка в людини проблема, паралельно надаючи допомогу в машині. У лікарні в приймальні невідкладних станів на них уже чекає команда лікарів, медсестер, які розуміються на цій проблемі».

Причому екстрені медтехніки, за задумом, одночасно служать водіями, що дозволить скоротити екіпаж. При цьому незрозуміло, куди подіти армію лікарів швидких, бо це досить специфічний напрямок роботи. Цілком природно, що серед працівників швидкої такі ініціативи викликали шок. Серед противників новації і директор Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Анатолій Вершигора, який керує Київською міською станцією швидкої допомоги вже 27 років і пережив зо два десятка міністрів охорони здоров’я. Вершигора виступає категорично проти ініціатив Супрун і не вірить, що їх вдасться запровадити.

Як ви оцінюєте ідею нового в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун щодо заміни лікарів в бригадах швидких допомог на парамедиків? Аргументація нового керівника відомства – так людина швидше доїде до лікарні, де їй вже і буде надана всебічна кваліфікована допомога.

Ми не в захваті від висловлювань нашого в.о. міністра, яка може і не стати міністром. І такі гучні заяви, які можуть призвести до конфліктів в соціумі, сприймаються громадою екстреної медичної допомоги негативно, бо з нами не радились. Якщо міністр може відмінити закон України про екстрену медичну допомогу, постанову Кабміну щодо екстреної медичної допомоги, програму реформування екстреної медичної допомоги, то нема питань. Думаю, накази Міністерства охорони здоров’я стосовно цих питань вона відмінить. А от усі інші перелічені документи – навряд чи. Тому ми будемо працювати в тих умовах, що складуться.

Ми вважаємо, що поки лікарні не готові прийняти таку кількість пацієнтів, а наші люди ще не такі заможні, щоб поїхати до лікарні на своїй машині чи на таксі, як це є за кордоном. От міністра стурбувало, що з 9 мільйонів викликів тільки 2,5 мільйони завершились потраплянням до лікарні, бо за кордоном 100 % госпіталізація всіх, хто викликає швидку допомогу. Дійсно, треба поламати свідомість громадян – роз’яснити, що таке екстрена, що таке неекстрена допомога, покращити роботу амбулаторно-поліклінічних закладів. Все це передбачено програмою реформування екстреної медичної допомоги. У нас готуються лікарні інтенсивного лікування, яких поки що немає. Щоб це зробити, потрібні гроші та час. Взагалі я вважаю, що це не перше, за що треба було хапатися. У нас епідемія туберкульозу, росте захворюваність на ВІЛ, гепатит – і хворі з цими хворобами не забезпечені безкоштовним лікуванням. І чим гірше працює охорона здоров’я, тим кращою повинна бути екстрена медична допомога. Зараз весь медичний соціум просто колотить: подивіться, що в мережах говорять. І чітко пишуть, що не з того почали, почніть з лікарень. Думаю, міністр все ж таки повинен мати досвід в практичній охороні здоров’я і в нашій системі.

Супрун аргументує свою думку про парадемиків конкретними цифрами. Лікар, який прибуває на виклик, думає, що має більші знання і на місці може більше допомогти. Але, за розрахунками, кожна хвилина швидшого направлення пацієнтів до лікарні – це мінус 5% смертності. І якщо не гаяти ці умовні три хвилини, поки пацієнт проходить обстеження лікарем швидкої, можна врятувати на 15% більше життів.

Хто це рахував? У всьому світі діє принцип швидкої допомоги – якнайшвидше прибути до пацієнта, надати максимум допомоги на місці та швидко направити до стаціонару. Ми сьогодні добилися того, що швидка допомога в 90 % випадків прибуває до екстреного пацієнта до 10 хвилин. Але сьогодні є проблемою доставка пацієнта до лікарні, тому що великий трафік на дорогах, які, до того ж, самі знаєте у якому стані. Якщо ми приїжджаємо за 10 хвилин, лікарю швидкої допомоги достатньо п’яти хвилин, щоб у всьому розібратись і додати допомогу. При цьому для оцінки стану пацієнта йому надається 30 секунд, щоб з’ясувати, чи він в свідомості, чи є серцебиття, дихання, які зіниці. Не надати допомоги пацієнту на місці випадку – це допустити кровотечу, зупинку дихання…

От чому ми «загорілися» парамедиками? У нас сьогодні велика армія середніх медичних працівників, які пішли зі швидкої допомоги працювати в супермаркети, заправки, «макдональдси», приватні медичні фірми, аптеки… Просто поверніть нам нормальну зарплату. Скажіть, якщо змінять фельдшера на парамедика, а водія зроблять медичним техніком з тією ж самою зарплатою, чи вирішиться питання екстреної медичної допомоги? Ніхто сьогодні не кричить, що всі бригади повинні бути з лікарями – у нас є і лікарські, і фельдшерські, і досвід показує, що і фельдшер може з усім справитись. Але парамедик – це ж не лікар і не фельдшер, він не може надавати медичну допомогу. Більше того, один з керівників екстреної служби штату Каліфорнія, що приїздив в Україну, публічно заявив, що деякі елементи нашої екстреної служби будуть впроваджені в Штатах – тобто там будуть вводити лікарські бригади. Вони зрозуміли, що це покращує допомогу, а ми чомусь хочемо зробити все навпаки. До того ж, якщо ми надаємо допомогу на місці, це буде коштувати дешевше, ніж везти пацієнта до стаціонару, де одразу додаються «готельні послуги»

Але ж питання тут все-таки не в грошах, а в людських життях.

Так зробіть спочатку такі лікарні, куди б можна було привезти і залишити пацієнта. У нас же немає лікарень інтенсивного лікування. Ми привозимо пацієнта до тієї ж лікарні швидкої допомоги – а там немає ані чергового офтальмолога, ані чергового отоларинголога.

Тобто ви не проти самої ідеї з парамедиками, але вважаєте, що зараз для неї немає умов?

Економічно ми до цього не готові. Швидка допомога з радянських часів завжди була на задвірках – туди як в дисбат направляли, бо робота тяжка, пацієнти не завжди вдячні і фінансування за остаточним принципом. Це й продовжується – нову форму нам дев’ять років не дають, радіостанції на сучасні не змінюють, смартфонів не купують. Ми дійсно дорога служба, але за законом повинні бути не менше 0,7 бригади на 10 тисяч населення. І Київ з цим справляється. Ми впроваджуємо пункти тимчасового базування, міняємо денні та нічні бригади в залежності від потоку викликів. Але у нас з’явились кадрові проблеми, коли подорожчав проїзд, – від нас моментально відійшли працівники, які проживали в сільській місцевості. Також відійшли працюючі пенсіонери, з яких почали відраховувати 15% податку.

Скільки зараз взагалі людей працює в столиці на швидкій? Наскільки велика плинність кадрів?

Працює до трьох тисяч. Щодо «текучки»: дивіться, до нас прийшли молоді спеціалісти, які після навчання повинні пропрацювати три роки. Зараз прийнята постанова Кабміну, щоб це відмінити, і вони від нас підуть. Хтось залишається, бо комусь подобається цей екстрім більше, ніж ходити дільничним лікарем в епідемію грипу по квартирах. До речі, ніде за кордоном сімейний лікар не ходить по квартирах, це у нас залишився пережиток радянських часів. Також за кордоном є і лікарські, і фельдшерські, і парамедичні бригади. А у нас для парамедиків немає навіть кваліфікаційних вимог, немає такої спеціальності. Давайте взагалі це слово не будемо вживати, поки я не побачу в кваліфікаційному довіднику, хто це за людина, хто її буде навчати, і за що вона буде відповідати.

Чи є перспективи підвищення зарплат у вашій службі?

Я ж не сиджу на Банковій чи де там треба. Але скажу вам, що дуже сколихнуло всю нашу громаду, коли поліцейським дали зарплату в сім тисяч гривень. І коли вони почали працювати, в нас збільшилась кількість викликів з поліції. Вони бачили, що хтось десь лежить, і одразу нас набирали. Потім ми трошки їх навчили розрізняти п’яних від непритомних.

На швидкій зарплатня різна. Якщо давно працюєте, то 5,5 тисяч, якщо тільки прийшли – то 2 тисячі. От сьогодні інтерн отримує 2 тисячі, через півтора року, коли він закінчить інтернатуру, буде отримувати 2200 – звісно, молодих людей це не влаштовує. Держава шість років навчає людей в університеті, витрачає кошти, потім півтора роки в інтернатурі, а в результаті людина викидає диплом та йде на заправку, бо там заробляє більше. У нас дуже багато лікарів, які сказали, що повернуться, але на нормальну зарплату. На одному ентузіазмі зараз люди не будуть «піднімати цілину».

Яка зараз нестача персоналу?

Нам зараз не вистачає 160 лікарів. От прийшло сто інтернів, і ми не впевнені, що вони залишаться, бо половина з них – приїжджі. Свого часу людям без київської прописки надавали гуртожитки, які за кордоном є при великих лікарнях. А так люди до нас не їдуть, а кияни на цю непрестижну роботу не йдуть. До того ж, я впевнений, що на швидкій допомозі повинні працювати чоловіки, а у нас 80% – жінки, а з інтернів, що прийшли, – 90% жінок. Це ж чоловіча робота – ви подивіться іноземні фільми, хто у них працює на швидкій. Жінки сидять лише в диспетчерській. А наші чоловіки працюють гінекологами, дерматологами, ким завгодно, але сюди не йдуть. Ми не заперечуємо, щоб один з медиків водив машину, але щоб вміти водити, її хоча б потрібно мати вдома та здати на права. А хто з водіїв захоче отримувати нещасні 3,5 тисячі та ще й відповідати за медичне обладнання?

У згаданих вами поліцейських, до речі, повністю оновився автомобільний парк. А як у вас?

Це все знає «Київмедавтотранс». У нас є план – 194 машини вдень, 112 вночі. Вони цей план виконують. За останні роки ситуація з машинами покращилась – були закуплені сучасні машини з обладнанням, зараз ще міська влада планує закупити на 30 мільйонів.

Яка динаміка кількості викликів останнім часом?

В Києві стало більше трьох мільйонів мешканців, а реально, мабуть, близько 4 мільйонів. Тож і динаміка викликів збільшується. 

Швидкій вистачає медичних препаратів?

В ліках нестачі немає. Але проблема в тому, що ліки за кордоном дешевші, ніж у нас. Більше того, ліки, які нам завозять, не буду казати з якої країни, – це просто розведена крейда, яка нікому не допомагає. Пенсіонери просто бояться іти до лікаря, бо список медикаментів перевершує їхні фінансові можливості. Тому сьогодні швидка замінює поліклініку, до якої люди просто не звертаються, – за аналізи треба платити, ще в чергу зранку постояти, ЕКГ зробити проблема…

Чи часто вас викликають з дрібними симптомами? Коли просто голова болить.

Головний біль – це може бути і не дрібний симптом. Десь 80 % – це дійсно екстрені виклики.

Які результати відмови від кардіобригад? Є думка, що їх потрібно повернути, враховуючи велику смертність від серцево-судинних захворювань.

Кардіобригади – це була дискримінація, бо вони до одного приїжджали, а до іншого – ні. Просто раніше на швидкій допомозі могли працювати різні фахівці, сьогодні ж в екстреній допомозі працюють лікарі медицини невідкладних станів, які зобов’язані володіти електрокардіографією. Більше того, з ростом технологій сьогодні навіть фельдшер може зняти кардіограму, передати її по мобільному зв’язку лікарю, який її розшифрує і надасть рекомендації, що робити з пацієнтом. Тобто відпала необхідність в кардіобригадах.

Наскільки столична швидка на більш привілейованому положенні у порівнянні з іншими регіонами і містами?

Зарплати у нас кращі, з машинами трошки краще, диспетчерська – супер, такої ніде нема. Але нам потрібно відремонтувати приміщення, форму поміняти, і ми знаємо, що деяким колегам за два роки це вже зробили. Зараз ми чекаємо, яке місто виграє «Євробачення», бо тоді нам обіцяли видати нову форму.

На масштабних подіях швидка дуже напружується? От хресний хід нещодавно був.

На хресному ході було задіяно 25 бригад, все пройшло тихо і спокійно. Кожного дня більш ніж ста людям надали допомогу. А уявіть, що всіх цих людей приперли б в лікарню.

На День Незалежності у Києві буде парад. Ви якось особливо готуєтесь до таких заходів?

Як і всі – надуваємо кульки і беремо прапорці. Є порядок надання допомоги при масових заходах, за осіб, які охороняються державою, відповідає ДУС, з якою ми взаємодіємо. На тренуванні параду ми теж будемо стояти. Парад для нас – не проблема.

Яких все-таки змін потребує швидка, окрім збільшення фінансування?

Тільки грошей! Тому що ми втрачаємо людей. І треба все-таки завершити реформу, яку ми почали три-чотири роки назад. У нас же сьогодні оперативно-диспетчерська служба створена лише в деяких регіонах. А на закінчення реформи потрібні величезні кошти.

Павло Вуєць, «Главком»