Володимир Омелян: Окремі кандидати у держсекретарі – ставленики напівкриміналітету, які контролюватимуть потоки

За новим законом про держслужбу, з 1 січня 2017 року запроваджується інститут державних секретарів при міністерствах. За задумом це будуть, на відміну від міністрів, аполітичні фігури, які призначатимуться через конкурси і підписуватимуть контракт на п’ять років. Відповідні посади передбачені у кожному із 17 міністерств, плюс державний секретар Кабінету міністрів та його заступники. Нібито логіка є: міністри змінюються залежно від політичної ситуації, а «господарники»-держсекретарі з п’ятирічним імунітетом мали б демонструвати безперервність влади. Проте конкурси вже призвели до скандалів – міністр інфраструктури Володимир Омелян та в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун провели спільну прес-конференцію, на якій заявили про непрозорість проведення конкурсів та відмову працювати з обраними держсекретарями. У випадку з Мінінфраструктури конкурс виграв Андрій Галущак, відомий тим, що за часів Януковича працював у сумнозвісній Держагенції з інвестицій та нацпроектів під керівництвом Владислава Каськіва, котрий нині переховується у Панамі. Галущак керував скандальним проектом «Повітряний експрес», який мав з’єднати Київ з Борисполем, а також був заступником нацпроекту «LNG-термінал». Обидва ці «проекти» виявилися пшиком, а згодом діяльність Нацагенції стала предметом кримінального провадження.

Міністр Омелян пояснює «Главкому» причини свого демаршу та запевняє: якщо результати конкурсу не буде переглянуто, не забариться написати заяву про відставку.

Які ваші основні претензії до Галущака? Те, що він працював із Каськівим?

У мене насправді немає претензій до Галущака як до фізичної особи, а є претензії до реалізації самого закону про державну службу в контексті конкурсних процедур. На мою думку і на думку багатьох моїх колег, останнім часом картинка відбору значно спотворена, відбуваються якісь дивні процедури, які ведуть до перемоги дуже дивних кандидатів зі строкатою біографією. Всі ми чітко розуміємо, які люди за ними стоять та які функції вони виконуватимуть. Здійснюється підміна понять і просто бажання мати якусь ширму, за якою будуть відбуватися процеси, які не матимуть нічого спільного з державними. 

І є великий ризик не особисто для Омеляна чи Супрун (в.о. міністра охорони здоров’я. – «Главком»), а ризик удару по всьому державному апарату. Ми зараз можемо отримати набір людей, які, фактично маючи контракт на п’ять років, повністю керуватимуть державною системою, і не буде йтись про жодні реформи.

Такі вади можна поширити на решту конкурсних призначень, не тільки держсекретарів?

Це яскраво позначилося на конкурсі з відбору держсекретаря, оскільки я перейнявся цим і ретельно до нього підійшов. Я був на самому конкурсі, спілкувався з кандидатами після нього і починав для себе зчитувати картинку. Результат для мене був більш ніж несподіваним. Знову ж не в тому річ, що Омелян хотів когось іншого, а річ у самому підході і що це насправді – загроза для країни. Якщо ми матимемо розбалансований державний апарат, який наразі і так не в найкращому стані, це призведе до фіаско. 

Ви фактично заявили, що держсекретарі будуть у вас за спинами займатися бізнесом. Розшифруйте, що ви маєте на увазі? Зараз у міністерстві не займаються бізнесом?

На мою думку і думку тих колег, з якими я спілкувався, зараз кандидати у держсекретарі в окремих випадках є чіткими ставлениками бізнес-груп чи просто напівкриміналітету, які хочуть дивитися за потоками.

І до якої конкретно бізнес-групи належить Галущак?

Я не хочу голослівно нікого обвинувачувати. Про всі підозри, які в мене є, я правоохоронним органам повідомив. Вони зараз цим займаються.

Ваші підозри стосуються організації конкурсу чи саме персони переможця?

Йдеться про те, що в результаті конкурсу він абсолютно свідомо переміг і, як потім виявилося, всі були впевнені, що саме він буде переможцем.

Але в «Укрзалізниці» Галущак справлявся з обов’язками? Ви ж не протестували, коли він увійшов до складу правління держмонополіста?

При всій складності взаємин із Балчуном (Войцех Балчун – керівник «Укрзалізниці». – «Главком») я намагаюся мінімізувати будь-які моменти, які можна трактувати, що я на щось впливаю чи заважаю.

Тобто його рухав уперед Балчун?

Його рухали всі, хто хотів. Як їм комфортно працювати, так хай і працюють. Я лише можу сказати свою думку, не більше того.

Як ви для себе пояснюєте кар’єрний ріст цього менеджера: після Майдану Галущак почав робити стрімку кар’єру в «Укрзалізниці»? Він пов'язаний з якимись високими покровителями?

Безумовно, що так. Я просто не хочу зараз переносити це в публічну площину, але правоохоронні органи знають цю інформацію. Я їм передав.

Чи ви мали розмову з Галущаком після його призначення?

Ні. Насправді, мав останню розмову, мабуть, за місяць до конкурсу. Вона стосувалася робочих питань, які спорадично виникли за його лінією. 

Тож ви хочете сказати, що на конкурсі були більш здібні кандидатури, ніж він?

Безумовно.

Якої думки ви про його «дублера» – керівника апарату міністерства Дмитра Роменського?

«Дублер», якщо його можна так назвати, – це людина, яку я брав особисто в міністерство і його роботою задоволений.

Юридично ви не можете відмовитись від співпраці з держсекретарем, якого обрано на конкурсі. Ви – політична фігура, він – адміністративна. І що ви плануєте робити після своїх заяв, якщо держсекретаря змінювати не будуть?

Будь ласка, можна спокійно обрати нового міністра, якому буде комфортно працювати із цим держсекретарем. Я розумію чітко, що результат моєї роботи буде в такому випадку нульовим, і не хочу йти на власну компрометацію, щоб мене потім звинуватили в тому, в чому я не винен.

Тобто ви підете у відставку?

Безумовно.

Чи є на вас зараз тиск, щоб ви звільнили місце міністра?

Наразі такого тиску не відчуваю, але чудово розумію, що є багато бажаючих, які хотіли б, аби я пішов.

Як ви координували свій учорашній спільний виступ із Супрун?

Моя реакція щодо конкурсу була ще раніше, але це вийшло спорадично. Зранку до мене підійшла Уляна Супрун і сказала, що у неї загрозлива ситуація на конкурсі: всіх гідних кандидатів відсіяли, а лишилися просто люди, котрі мають відверті зв’язки з бізнес-групами. Вона сказала, що виступить із публічною заявою щодо цього, і запитала, чи не хочу я приєднатись. У мене була абсолютна така сама ситуація, і я був готовий показати, що це не поодинокий випадок.

Вас офіційно було висунуто в міністри «Народним фронтом». Фракція має якусь свою позицію відносно ваших заяв?

Ми з ними це обговорювали, і я так розумію, що відбуваються переговори на політичному рівні щодо загальної ситуації з виборами держсекретарів.

Більше ніхто з міністрів, окрім вас та Супрун, не збирається робити подібні демарші?

Ми ситуацію обговорили на рівні уряду і, сподіваюся, зможемо знайти відповідне рішення, щоб сам порядок проведення конкурсів був прозорим і не викликав нарікань.

Як на цю ситуацію реагує Гройсман?

Він вважає її неприйнятною і є багато питань щодо форми і змісту того, як це відбувається.

Так а що, на вашу думку, треба робити? Змінювати закон про держслужбу чи приймати якісь уточнюючі постанови? 

У нас традиційно були найкращі закони, просто їх виконання було дуже кострубатим. Так і в цьому випадку. На мою думку, треба працювати над порядком проведення  конкурсів, оцінювання і тоді ми можемо говорити про ефективну імплементацію закону про держслужбу. Щодо самого закону у мене особисто на цьому етапі зауважень немає. Проблема просто в якості людей, які проводять конкурси або спостерігають.

Вони виконують чиїсь вказівки?

Дивіться – ми створили НАБУ, яке має всі шанси стати хорошим інструментом. Якщо раптом співробітники НАБУ передумають і будуть когось слухати, цей інструмент не буде працювати. Так само і щодо Мінінфраструктури чи будь-якого іншого відомства: якщо люди виконують свої функції і не дозволяють на себе тиснути – це одна річ, якщо піддаються тиску і йдуть на перемовини – інша.

Нагадаємо, «Главком» вже проаналізував персони шістьох переможців конкурсу на держсекретарів.

Павло Вуєць, «Главком»