Митрополит Луцький та Волинський Михаїл: На Соборі постало питання - або я, або Україна
«Все «вперлося» в мене через те, що я вигравав, а кандидатура, запропонована патріархом, – ні»
Історичний Помісний собор, на якому була створена Православна церква України та обрано її предстоятелем митрополита Епіфанія, овіяний таїною та багатьма чутками. Це звична справа для таких закритих подій. Поза тим, у ЗМІ майже відразу почали з’являтися подробиці того, що відбулося у стінах Святої Софії.
Один із делегатів Собору від Волинської єпархії УПЦ КП, депутат Волинської облради від Радикальної партії Микола Буліга розповів, що на Соборі чинився тиск на митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Начебто патріарх Філарет змусив Михаїла зняти свою кандидатуру на виборах предстоятеля. Предстоятеля УПЦ КП начебто не влаштовувало те, що митрополит Михаїл має найбільшу підтримку на Соборі і може перемогти. У коментарі луцьким ЗМІ митрополит підтвердив, що був змушений взяти самовідвід, оскільки патріарх Філарет в іншому випадку погрожував не розпустити Київський патріархат, що могло поставити хрест на створенні Єдиної церкви. В інтерв’ю «Главкому» митрополит Михаїл розповів про відкритий конфлікт єпископату і патріарха Філарета, про роль президента і страх єпископів Московського патріархату, який зникає з утворенням нової церкви.
Президент Петро Порошенко говорив, що під час Собору все заходило у глухий кут щонайменше п’ять разів. У яких питаннях складно було досягти компромісу, чому кілька годин Собор не міг розпочати роботу?
Патріарх Філарет заявив про те, що кандидатура, яку він висунув на предстоятеля, не проходить, не набирає більшості голосів, а більшість голосів набираю я. Він поставив умову, щоби я зняв свою кандидатуру, інакше він не розпустить УПЦ КП. Тобто патріарх ще до голосування визнав те, що я виграю вибори.
Ваші дії?
Постало питання: якщо я не знімаю своєї кандидатури, Київський патріархат на Собор не йде. А якщо Київського патріархату немає на Соборі, Собор не відбудеться. Греки їдуть з Києва.
Але ви самі одразу не погоджувалися знімати кандидатуру. Чому?
Оскільки це було несправедливо, неправильно. Кожен із членів Собору мав право бути обраним. А все «вперлося» в мене лише через те, що я виграю, а кандидатура, запропонована патріархом – не виграє.
Президент переконав написати заяву про самовідвід?
Ні. Мене переконало моє сумління. Тому що постало питання: або я, або Україна. Виграю я – виграють мої амбіції. Можуть обрати мене предстоятелем, якщо відбудеться Собор за малого кворуму. Але ж частина залишатиметься в Київському патріархаті, церква не розпуститься, надалі існуватиме Київський патріархат…
Глава держави просив вас про самовідвід?
Президент говорив буквально таке: ми маємо унікальний шанс мати в Україні єдину помісну церкву. Доля України, владико, залежить від вас. Оце були слова президента. Тобто він не тиснув. Такого не можна казати. Він озвучував аргументи тому, що він був залучений до процесу, хотів його успішного завершення. Він просив знайти таке компромісне рішення, яке б влаштувало усі сторони.
Після слів Святійшого Філарета, зав’язалася дискусія. Хто за вас заступився?
Єпископат за мене вступився. Казав триматися, іти до кінця, до перемоги, не йти ні на які ультиматуми. Але я поміркував, що треба збагнути, що це історичний момент і вирішується не просто моя доля, а доля України. Тому я пожертвував собою заради того, щоби в Україні була єдина помісна церква. Ми бачимо успіх завершеної справи.
Чи висловив свою думку на цю ситуацію тепер уже предстоятель нової церкви митрополит Епіфаній?
Він нічого не говорив, його коментарів на цю тему не було ніяких.
Багато хто критикував той факт, що президент перебував у президії Собору. Порошенко впливав на процес виборів?
Він там був винятково як президент України, як гість. Я хочу наголосити, що влада у вибори не втручалася. Задача і бажання влади були єдиними – щоби витрачений час, кошти і можливості призвели до успіху, щоби в Україні була єдина помісна церква. Тому говорити щось поганого на владу в цьому питанні не можна. Вона не втручалася.
Після отримання Томосу 6 січня розпочнеться формування керівних органів церкви. Вам вже запропонували напрямок роботи в Єдиній церкві?
Мені нічого не пропонували. Знаю, що невдовзі має відбутися засідання Синоду. Чи буду я членом цього першого синоду, я також не знаю, тому що кандидатури пропонує предстоятель церкви.
Вже відомо, що постійними членами синоду є митрополит Симеон, митрополит Макарій і патріарх Філарет, який тепер має статус почесного…
Це лише на перехідний період. Може півроку-рік вони будуть постійними, може півтора. Щодо тимчасових членів, то вони будуть обиратися на виконання якихось справ. Та все це лише пропозиції, аби колишні керівники церков брали у цьому участь. Чи затвердить це Священний синод, побачимо.
Які повноваження і вплив матиме на керівництво новою церквою патріарх Філарет?
Почесний предстоятель і духовний наставник української церкви. Юридично він не має ніяких прав.
Але ж він є членом синоду.
Так. Але на цей перехідний період.
Почесний патріарх Філарет, з одного боку, уже не є предстоятелем церкви, з іншого – ж переконливі аргументи, що насправді саме за ним залишається реальний вплив на рішення у Помісній церкві, саме тому обрали молодого ставленика Святійшого - митрополита Епіфанія. Погоджуєтеся з такою думкою?
Давайте я не коментуватиму цю точку зору, тому що мені буде негоже на співбрата говорити про те, сильний він чи слабкий. Це покаже час, історія.
Після Собору чи мали ви розмову з предстоятелем, митрополитом Епіфанієм?
Ні, не спілкувався. Після Собору ми всі роз’їхалися, кожен до своєї єпархії.
Ви на прес-конференції заявили про те, що вибори нового предстоятеля можуть відбутися хоч завтра. І причина цьому – смерть або відмова предстоятеля від посади. Мовляв, те, що він молодого віку – не гарантія того, що надовго залишиться на посаді. Ви справді вважаєте, що сьогодні є підстави чекати нових виборів предстоятеля?
Це природній процес. Як я зараз можу сказати про те, скільки людина житиме, які можуть бути обставини. Це залежить від Бога. Не можна сказати, що ми обрали і тепер 50 років не будемо обирати предстоятеля.
Так, життя складається по-різному. Святійший Філарет понад 50 років перебував на Київській архієрейській кафедрі. І на 53 році свого служіння домігся визнання автокефалії.
Дай йому Боже здоров’я, нехай живе скільки хоче. Ми всі розраховуємо, що житимемо 100 років, але Бог визначає вік сам. Мене запитали «чи можливо?..». Я відповів, що так. В разі чого? Смерті. Може людина померти? Може. Може жити 100 років? Може. Я не знаю, скільки він (мова про Епіфанія - «Главком») буде жити. Якщо він буде жити 100 років, значить, не можливо, щоби його скоро переобрали. А якщо він завтра помре. Будемо переобирати.
Після того, як постала нова церква, ви помітили, що кількість охочих вийти з Московського патріархату і доєднатися до Єдиної церкви зросла?
Є заяви благочинних. Проводяться перемовини. Є заяви окремих священиків про те, що можливий варіант, що вони долучаться до Єдиної помісної православної церкви. Є виступи окремих архієреїв, є інформація, що хтось їхав-їхав (на Собор), але не доїхав.
Ви маєте на увазі владику Агапіта з УПЦ МП?
Його також. Я розумію їхні побоювання. Наприклад, ти виїхав з Московського патріархату, щоби приєднатися до нової помісної церкви, а вона не сформувалася. Тобто там виїхав, а сюди не заїхав. Тому багато хто вчинив за таким принципом: подивлюся, що буде, а тоді вже ухвалюватиму рішення. Тепер вони побачили, що в Україні створена церква. Значить, до неї можна долучатися, небезпеки немає в тому, що ти не знаєш, куди ідеш. Найсміливіші – це владика Олександр (Драбинко), якому честь і хвала, і сміливий митрополит Симеон, який також ішов у невідомість, якщо можна так сказати.
УПЦ МП відрагувала миттєво - відлучивши від своєї церкви і митрополита Симеона і митрополита Олександра. На Вінниччину УПЦ МП прислала нового очільника єпархії. Наскільки велика вірогідність конфлікту за храми на Вінниччині?
Зараз протистоянь там не бачу. Бачу лише одне – розділення Вінницької єпархії. Ті, хто залишилися з владикою Симеоном, з ним і лишатимуться. А промосковські зроблять вибір на користь того архієрея, якого їм направлять.
Яке співвідношення прихильників митрополита Симеона і прихильників УПЦ МП?
За Симеоном переважна більшість.
А як ділити храми, адже якщо більшість в верхівці громади контролює УПЦ МП, вони не захочуть віддавати майно?
Згідно із чинним законодавством і поправок, які будуть ухвалені, куди переходитиме більшість, туди переходитиме і майно. От наприклад село, яке розділилося на дві частини. Є 80% за помісну церкву і 20% за московську. За законом, майно на 80% переходить, а 20% майна не віддають. Виникає бійка. Приїжджає влада, робить кордон. Меншість – вільна, а більшість – заходьте. От так вирішиться, крапка.
Тобто саме ситуація з вашого прикладу може бути на Вінниччині?
Ви запитали про гіпотетичний варіант розвитку подій, як може бути. Я відповів, що ось так. На Вінниччині не усюди, але в деяких парафіях описаний вище варіант можливий. Ми уже це проходили, на Волині у нас те саме було. Два дні пошуміли і на тому заспокоїлися. Ніхто не буде категорично виступати проти.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0