Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Ольга Герасим’юк: У Нацради немає підстав не продовжувати ліцензію «Інтеру»

    • Павло Вуєць
    • Розсилка
    Ольга Герасим’юк: У Нацради немає підстав не продовжувати ліцензію «Інтеру»

    «Запевняю вас, що в лави БЮТ я не запрошена і до інших партій також»

    Демарш Ольги Герасим’юк, яка подала у відставку з посади заступника голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, став однією з найрезонансніших подій цього «короткого» робочого тижня. Герасим’юк звільняється не просто «за власним бажанням» або «за сімейними обставинами». У своїй заяві вона фактично звинуватила керівництво Нацради в політизації роботи регулятора та негативній морально-етичній атмосфері, що склалася у цьому органі.

    За словами Герасим’юк,  це вже не перша її заява про звільнення. Останньою краплею стали звинувачення п’яти членів Нацради на адресу одного з її членів Олега Черниша. Наразі стоїть питання продовження ліцензій телеканалам «1+1» та «Інтер», і більшість підозрює Черниша в лобіюванні інтересів «Інтера». Пікантність ситуації в тому, що якщо Герасим’юк та Черниш не будуть з’являтись на засіданнях, у Нацраді не буде кворуму для ухвалення будь-яких рішень і її робота заблокується, доки парламент не заповнить вакансії. А цей процес може затягнутись аж до виборів. У такому разі підвішеними можуть виявитись такі питання як результати позапланових перевірок телеканалів  щодо показу радянських фільмів за участі акторів із «чорного списку» Мінкульту, продовження ліцензій на цифрове ефірне мовлення, погодження проекту розпорядження Кабміну щодо строків вимкнення аналогового телебачення тощо. А головне – влада в передвиборчий період фактично втратить такий суттєвий інструмент впливу на власників телеканалів, яким є Нацрада.

    Ситуацією вже занепокоїлись у парламенті, де очікують Герасим’юк, аби вона пояснила свої звинувачення. Остання спроба відкрити засідання Нацради відбулося у середу 27 червня. Оскільки відсутніми виявились і Герасим’юк, і Черниш, голова Юрій Артеменко зафіксував відсутність кворуму, після чого відбулась фактично прес-конференція членів Нацради, які вимагають від колеги конкретних доказів її звинувачень.

    У розмові з «Главкомом» Ольга Герасим’юк виклала свою версію подій та спрогнозувала, як ця кризова ситуація розвиватиметься далі.

    «Я ще в грудні поклала заяву про відставку голові Нацради»

    – Вони відкрили засідання насправді для цієї прес-конференції, - так коментує дії своїх колег Герасим’юк. – Напередодні було узгоджено, що воно не проводитиметься: голова Нацради запитав мене, чи буду я на засіданні. Якщо ні –  то попередить ліцензіатів, аби ті не приїжджали. Я повідомила, що мене не буде. А вранці наступного дня мені кажуть, що під Нацрадою стоїть охорона з поліції, хтось кричить, на засідання акредитують журналістів. На моє запитання, чому не були повідомлені люди про відміну засідання, голова відповів, що потрібен мій офіційний лист. То чому мені ніхто напередодні не сказав про вимогу, якої раніше не було? Пізніше я дізналася, що ліцензіатів з інших міст таки попередили, що приїздити не треба. У такий цікавий спосіб члени Нацради почали «напіввідмінене» засідання, оголосили, що двоє знову його зривають – і далі виголосили кілька прямих звинувачень у лобізмі «однієї групи»,  зриві переходу на цифру та інші тяжкі гріхи...

    Тут я маю ще, напевне, нагадати, що усі нагальні питання – і оформлення мовлення на межі з територією проведення операції об’єднаних сил, і затвердження рішення Кабміну про відключення аналогового мовлення, і результати перевірок щодо порушень «Інтером» та іншими каналами – мали бути розглянуті ще кілька засідань тому, коли голова перед самим засіданням вранці повідомив, що захворів, а ще один член Нацради нібито не повернувся з відрядження (він повернувся й планувався бути присутнім на засіданні, поки голова не повідомив, що прихворів). Раніше я справді не виносила на загал наших внутрішніх протиріч, бо довго сподівалася на врегулювання співпраці в колегіальному органі. Звісно, в такому органі завжди ухвалюється рішення більшістю голосів, але це ніяк не означає, що меншість позбавлена права на розуміння того, що саме обговорює більшість і виносить на голосування, з якої причини виноситься те чи інше питання на розгляд, а з якої - ні. Більше того, Національну раду не можна порівнювати з таким колегіальним органом як парламент. У ній взагалі не може бути коаліцій і опозицій, більшості й меншості. У регуляторі всі рівні й ніяких груп не можуть утворювати. Так сталося, що меншість таки є і вона не схотіла бути просто придатком для кворуму і фактично запускати своєю присутністю рішення, про суть яких не здогадується.

    На всі вдавані здивування колег змушена сказати – це не перша моя заява про відставку. Я ще в грудні її поклала голові, просто тоді це не стало предметом публічного обговорення. Всі це дуже добре знають, як і знають, що проблему кулуарного ухвалення рішень я піднімала регулярно. Не раз казала, що коли всі вдаватимуть, що не чують цього, мені тоді лишається тільки публічність. Тож сьогодні я змушена до неї вдатися. Але це дуже прикро, бо я за інституційні цінності і за нові підходи в державних інституціях. Та ситуація вийшла з берегів... І треба або змиритися й прийняти все як є, або заявити й піти. Заявити не просто ради жесту, а заради подальшого процесу вдосконалення роботи регулятора як незалежного від політики й впливів органу.

    Ми з вами півтора року тому зустрічались в Нацраді. Ви не створювали враження людини, яка до усіх в опозиції.

    Я й не була в опозиції, й не є. Я в ситуації, коли відстоюю принципи незалежності національного регулятора й відкритості його роботи не декларативної, а справжньої. Я намагалася запроваджувати правила в команді і не виносити деякі речі на широке обговорення. Своїм обвинувальним виступом члени Нацради нібито змушують мене навести приклади, що щось відбувалося не так. Це неприємна річ, і, може, краще на це не відповідати...

    Ну ви дійсно досить серйозні звинувачення озвучили, які викликали неабиякий переполох, але конкретики хочете уникнути.

    Я нічого не хочу уникнути, крім дешевих базарних скандалів. В моїй заяві чітко сказано – я роблю це, бо рішення Нацради ухвалюються непрозоро – це і є причина. Для нормальної спільної роботи треба відійти від практики, коли одна група вирішує, кого за що карати, а кого не помітити, яких мовників вважати «хорошими», а які мають бути на шнурку, коли й серед кого проводити конкурси і таке інше... Це щодо моїх серйозних причин. Напевне, хтось би хотів вивести мене на рівень дешевого базару, заявивши сьогодні обвинувачення щодо лобізму, початку мною передвиборчої кампанії, належності до якихось груп та інших нісенітниць. Якщо потрібно буде це розглянути в парламенті, на комітеті зі свободи слова, серед тих людей, які мене обирали, я якраз «за». Останнім часом в нас із у колегами не було ніякого спілкування, мені не відповідали на робочу пошту, я, як і мій колега Олег Черниш, не могла брати участь в обговоренні порядку денного засідань... Зараз мене ставлять перед необхідністю виправдовуватися, але я не збираюся цього робити.

    Я мушу спростувати, що своїми протестами ми з колегою Чернишем просто блокуємо перехід країни на цифрове мовлення, бо натякають, що це допоможе деяким політичним силам зберегти широку аудиторію глядачів на виборах. Категорично ні – затверджено план цього переходу Кабміном, і він уже діє, незалежно від того прийшли ми на засідання чи ні. Відкидаю звинувачення, що через наш протест зупиняється мовлення на межах з окупованими територіями: воно незмінно триває і від наших засідань не зупиняється. Питання переоформлення документів на нього могло бути розглянуто і раніше.

    «Не хочу, аби мною втемну скористалися, щоб звести якісь рахунки»

    Якщо всередині Нацради були такі напружені стосунки, інші члени, мабуть, могли очікувати в будь-який момент вашого демаршу, який фактично заблокував роботу регулятора?

    Я розумію, що можу своєю присутністю забезпечувати їм кворум, робити прекрасні заяви про свої цінності, але більшістю буде ухвалене домовлене рішення, на яке я вплинути не можу. Але знаю, що питання, яке зробили головним (непродовження «Інтеру» ліцензій), взагалі таким не є. Якщо громадськість так турбується, то має запитати, а де ж розгляд питань щодо порушень «Інтера» – про їхній концерт на 9 травня?

    Але, наскільки відомо, питання продовження ліцензій стоїть перед проведенням перевірки.

    Це вже зараз так поставили, раніше було інакше. Якщо хотіли  не подовжити ліцензії «Інтеру», то треба ж мати підстави, які, мабуть, треба розглянути раніше. Але все було зроблено так, аби їх не розглянути. До речі, питання перевірки щодо 9 травня і досі «висить». У Нацради питали: а де цей моніторинг? Виявилось, що він затягується через те, що у Нацради… змінюються фінансові реквізити. Це що – все, що ухвалене раніше, теж недійсне, бо у нас змінюються фінансові реквізити?

    Так більшість Нацради хоче продовжувати ліцензії «Інтеру» і «плюсам» чи ні?

    Вони не будуть розглядати непродовження, тому що у них для цього немає підстав. Вони просто не кажуть про це чесно активістам, яких самі й збурюють. Одне попередження «Інтеру» перебуває в апеляції, а більше у них немає ніяких офіційно зафіксованих порушень. На засіданні, на якому я вимагала розглянути питання порушення «Інтером» закону про трансляцію радянських фільмів, Нацрада домовилась про перенесення цього питання. Я тоді прямо за столом у Артеменка не в мікрофон спитала, де ж моя заява, яку я подала в грудні. А він мені відповів: я усіляке лайно не читаю.

    Вас з Чернишем до «плюсів» прив’язують.

    В мене питання – чому? Тому що я колись там працювала? Я багато де працювала.



    Ну так зараз саме «плюси» під загрозою втрати ліцензії, тому ваша допомога й знадобилась.

    Якщо «плюси» під такою загрозою, то хай мої колеги про це скажуть. По-друге, якщо вони під загрозою втрати, то чому через створення мною кворуму для такої дії, на яку немає підстави, а є якісь особисті стосунки? Зокрема, і моїх колег з тими ж «плюсами» – що там були якісь не такі сюжети, особисті образи… Я в цю гру не граю. Якщо я маю претензії до «плюсів», я їх висловлюю. Я писала до них листи з вимогою привести свою діяльність у відповідність щодо висвітлення певних важливих тем. Я вимагала від них якоїсь саморегуляції. Якщо вони роблять погані фільми, я завжди про якість фільмів пишу особисто. У мене є свої стосунки з «плюсами», які завершилися, до речі, давно, але це зовсім нічого не означає. Якщо я сьогодні не хочу, аби мною втемну скористалися, щоб звести якісь рахунки, то це не означає, що мною хтось маніпулює. Я просто не хочу, щоб мене називали на ім’я «кворум», моє ім’я інше.

    Якщо Нацрада не може зібратися через відсутність кворуму, ліцензії телеканалів продовжуються автоматично?

    Якщо відповідне рішення не буде ухвалене, значить, вони продовжують мовити. Але я хочу, щоб тепер, після всього, був спростований наклеп на Черниша, якого прив’язали до «Інтера». Я прийду на засідання, де буде розглядатися питання цієї ліцензії, але хочу щоб воно було широко висвітлене і щоб там були присутні всі зацікавлені сторони. Нехай парламент за цим теж спостерігає. І хай подивляться, як я буду голосувати і за «Інтер», і за решту каналів.

    «Не можу сказати, що влада щось вимагає від Нацради»

    Ви кажете у своїй заяві не просто про непрозорість, а про політизованість ухвалення рішень. На користь якої політичної сили? Просто всі відкрито говорять, що влада хоче через Нацраду перед виборами тиснути на канали.

    Я не отримую ніяких вказівок. Мене обирав парламент, але жодна фракція ніколи і ні про що не просила. І підтвердити, що президент давав якісь вказівки, я теж не можу. Але я говорила цій «п’ятірці», що їхні пропозиції і рішення не факт, що не нашкодять президентові. Я не буду наводити конкретні ситуації, але таке було не раз. Так що я не можу сказати, що влада щось вимагає, від мене точно нічого.

    Може, тому ви і поза «п’ятіркою».

    Напевно. Але коли з’ясовують, до якої політичної сили тяжіє власник телеканалу, – тому я і кажу про ознаки політизованості Нацради. Регулятор повинен бути незалежним. І з цим я виступаю на всіх європейських майданчиках і завжди про це говорила. Коли ж я чую чутки, що влада зводить через Нацраду рахунки, то, по-перше, не хочу, щоб вона їх зводила, по-друге, якщо це так, то не моїми руками.

    Вас не здивувало, що одним із перших вас підтримав голова львівської облорганізації  «Батьківщини» пан Цимбалюк?

    Я, до речі, не бачила. Політики, звичайно, будуть цю справу якось використовувати. Запевняю вас, що в лави БЮТ я не запрошена і в лави інших партій також. Я не готуюся в політику, як хтось вважає, я там вже була давно і довго та не зробила ніяких хибних кроків. Я бачила, що «Народний фронт» теж щось сказав. Я не можу вплинути на чиюсь реакцію, але, з іншого боку, мене обирав парламент. І якщо мене викличуть на розмову фракції, я прийду.

    Антон Геращенко вже викликав. Профільний комітет переймається цим всім?

    Я читала, що голова комітету зі свободи слова Вікторія Сюмар готова надати майданчик, і я це підтримую.

    Коли закінчується ваша каденція?

    Наступного липня, рік лишився.

    Ви припускаєте, що за певних умов можете повернутися до роботи в Нацраді?

    Після цього всього мені важко уявити себе в цьому колективі, в цій так званій команді. Тому що моральні речі для мене дуже важливі. Заради загальної справи, яку я робила весь цей час, я, напевно б, розглянула якийсь можливий варіант. І те, що ми досягли багатьох і справді хороших результатів, я не просто не заперечую, а підтверджую. Я була відповідальна за звіт Національної ради, який фактично курувала і за який ручаюся, бо то правда. Але як мені гарантуватимуть надалі, що все, що розглядається на внутрішньому засіданні, не є результатом якихось домовленостей на стороні? Як це можна гарантувати?

    Як будуть події розвиватись далі?

    Вже підписані два порядки денних засідань Нацради на наступний тиждень без обговорення з нами. Один на вівторок щодо моєї заяви, а інший на четвер – з тими питаннями, які планувались на 27 червня. Я сама їм написала, що хочу, аби мою заяву розглядали на окремому засіданні, але не «без суда і слєдствія», з затвердженням і погодженням порядку денного. Але вони вирішили по-своєму. Дехто з колег оговорився, що ми можемо розглядати деякі речі в суді. Тож я розумію, що зараз будуть шукатися різні підстави для того, щоб звільнити мене за іншими обставинами.

    Павло Вуєць, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ