Він переміг Володимира Литвина. Інтерв’ю з 26-річним «слугою народу»

Результати голосування у мажоритарному окрузі №65, що на Житомирщині, - одна з багатьох сенсацій минулих виборів. Тут переміг Дмитро Костюк. Маловідомий до останнього часу журналіст виграв у Володимира Литвина – політичного «важковаговика», нардепа чотирьох скликань, голови Верховної Ради часів Кучми, Ющенка і Януковича.

Костюк переконує, що складовими його перемоги стали численні зустрічі з виборцями, розбірки між конкурентами (Литвином і депутатом Житомирської облради Віктором Мельником, який в підсумки посів третє місце), а також бренд партії «Слуга народу», під яким балотувався переможець.

У суботу, 27 липня, новообрані депутати вирушили до Трускавця, де тепер навчаються у «школі депутата», проходять курс тренінгів, організованих Київською школою економіки. Напередодні від’їзду «Главком» поспілкувався з Дмитром Костюком.

«Якщо щось у державі піде не так, винною буде «Слуга народу»

У четвер 25 липня ви разом із іншими новообраними депутатами зустрілися із Володимиром Зеленським в Офісі президента. Про що йшлося?

Говорили про те, що маємо діяти в інтересах народу. Це – головна теза. Говорили президент і його перші заступники, скажімо так. Виступали Дмитро Разумков, Руслан Стефанчук, Андрій Богдан, Іван Баканов. Говорили, що ми маємо бути чесними депутатами, не брати хабарів, не вступати у змови. Всі ми прийшли з однаковими цінностями. Тому це було просто нагадування про те, що ми зараз прийшли до влади, відповідальність лежить на нас. Якщо щось у державі піде не так, всі будуть розуміти, що винна партія «Слуга народу». Також ми поговорили про плани на першій місяць парламентської роботи.

Які законопроєкти пріоритетні?

У першій місяць роботи ми хочемо, плануємо ухвалити ті законопроєкти, які не приймалися в останні п’ять років. Є економічні закони, які з радянських часів не змінилися. Наша фракція, перш за все, економічні законопроєкти розглядатиме. Більше половини населення у нас за межею бідності, людям немає що їсти. Тому ці питання їх найбільше хвилюють.

Чи йшлося на зустрічі про формування коаліції? Партія схиляється до формування монобільшості?

Ні, про це не йшлося. У нас з неділі почалося навчання (організоване «Київською школою економіки»). Ми перезнайомимося одне з одним, бо зараз з’їхалися новообрані депутати-мажоритарники, а по факту ми ж з різних областей, ще між собою не знайомі. От поспілкуємося, тоді буде зрозуміло, а зараз про це важко говорити.

Зі скількома новообраними депутатами до вчорашньої зустрічі були знайомі?

Десь 20-30 наших новообраних депутатів я знав.

Днями на своїй сторінці у Facebook ви написали, що за результатами соцопитувань, ще на початку червня ви мали рейтинг 3,6%. 

Це було опитування КМІС, їм я більш-менш довіряю. Тоді у Литвина було 54%, а умовного депутата від «Слуги» було 3,6%. Сам проходив конкурсний відбір, мене висував не місцевий осередок. Відправив у партію відеорезюме і три законопроєкти. Відправляв інформацію про батьків, рідних, знайомих, все що можна було. Коли був з’їзд партії, тільки тоді дізнався, що мою кандидатуру затвердили.

Дмитро Костюк

«Я хочу, аби кожна людина могла зареєструватися і видобувати бурштин»

Які три законопроєкти ви надіслали до партії?

Перший стосується літію, запаси якого засекречені СБУ з 2015 року. У нас, між іншим, вважається, що в Україні найбільші запаси літію в Європі. За його допомогою смартфони роблять, батареї для ноутбуків, електромобілі. Тобто є величезний потенціал, щоби розвинути цю галузь. Замість цього при Порошенкові все засекретили. Родовища, які були розвідані вже «роздерибанили». У Житомирській області є ще нерозвідані родовища. Законопроєкт мав стосуватися саме Житомирської області, того регіону, по якому я йду в парламент.

Друге – легалізація видобутку бурштину, але це не той законопроєкт, який зараз є в парламенті. Основна відмінність у тому, що я хочу, аби кожна людина могла зареєструватися приватним підприємством і видобувати бурштин в нормальний спосіб. Аби у нас не було монополій. Знаєте, криміногенна ситуація у нас величезна, особливо у моєму окрузі. Були оцінки тіньового обігу бурштину. Так от, тільки по Житомирській області минулого року він виявився вищим, ніж весь бюджет області.

Третій законопроєкт стосується нормативів щодо відношення кількості військових медичних установ до кількості військових. У нас в Новоград-Волинському є військовий шпиталь. Зараз у нас іде п’ятий рік війни, а він досі закритий… Військові змушені їхати в обласний центр, там величезні черги. Люди з інвалідністю без рук, без ніг змушені постійно проходити медкомісію, доводячи групу інвалідності: нібито нога, чи рука виростуть.

За рахунок чого вам вдалося перемогти Володимира Литвина?

Моя кампанія була побудована на зустрічах з людьми, по 4-6 зустрічей у день відбувалося, більше 80 сіл, два міста. На зустрічах говорили про реальні реформи, що можливо зробити. Я був відвертий і щирий. Мабуть, люди довіряють, коли до них приїжджаєш і спілкуєшся на рівних.

Але і Володимир Литвин провів безліч зустрічей: каже, що знає кожен населений пункт, і цим він живе. Виборці йому довіряли останні каденції. Чому зараз раптом люди передумали, адже ще за місяць до виборів він лідирував за соцопитуваннями?

Зустрічі Литвина – це коли він приїхав у село і порахував кожен будинок. Але таке охоплення було дуже маленьким. Знаєте, я пішов у хрестовий похід проти корупційної системи. Литвин і ще інший кандидат – це представники цієї самої системи. Чого гріха таїти, що на президентських виборах, що на парламентських люди голосували проти того, що відбувається, проти системи, яка грабує їх майже 30 років. Це перша причина. Друга – це те, що завдяки цим зустрічам, активній кампанії нам завдяки медіа вдалося розширити аудиторію охоплення, щоби люди мене банально знали. Мені 26 років, я працював над журналістськими розслідуваннями.

Наскільки бренд партії «Слуга народу» вам допоміг виграти?

Важко оцінювати. Якщо дивитися опитування, то мали (умовний кандидат від «Слуги народу») 3,6% підтримки, а здобули 35%.

Але це не коректне порівняння, адже у вашому окрузі у виборах за партійними списками «Слуга народу» здобула на 10% більше, ніж ви, як кандидат-мажоритарник.

Так немає зовсім коректних опитувань… Як ми можемо рахувати і порівнювати партійні рейтинги і рейтинги кандидата?

Ставимо питання по-іншому: без партії «Слуга народу» чи змогли б ви перемогти Володимира Литвина?

Не зміг би.

Володимир Михайлович привітав вас із перемогою?

Ні, не привітав.

Однією з причин своєї поразки Литвин називає підкуп виборців кандидатом в депутати Віктором Мельником. Що вам про це відомо?

Що Володимир Литвин, що Віктор Мельник дуже активно цим (підкупом - «Главком») займалися. У них було таке змагання між собою, хто більше коштів витратить на кампанію –  таке враження у мене склалося. У цьому змаганні точно переміг Віктор Мельник. Роздача квитків на фестиваль, концерти у всіх районних центрах, у селах. Це такий, можливо, неформальний підкуп виборців. Інший момент – свої мережі: старости у селах, свої бабусі в кожному під’їзді багатоповерхівок. Обидва кандидати користувалися подібною мережею підтримки. Просто у нього, можливо, була інша тактика.  Він цих людей, особливо сільських голів, та навіть директорів шкіл у великих містах, можна сказати, навіть сам призначав. Тому зараз він їх, можливо, вже не купляв. Просто просив працювати на нього.

У день голосування після 21:00 у Facebook ви написали «чекаємо результатів та боремося з фактами масової фальсифікації». Які факти можете навести?

Ємільчинський район. На дільницях мали бути розвішані плакати кандидатів. Десяток-другий дільниць проїхали члени нашого штабу і виявили дільниці, де всі ці плакати були склеєні тільки в один. На першій сторінці був або Віктор Мельник, або Володимир Литвин. Ще одне порушення – неадекватна явка виборців, яка була завищеною у порівнянні з іншими районами. Причин, які пояснюють таку явку окрім як використання технології «каруселі», я не бачу. Були випадки, коли на дільницю вносили бюлетені у великій кількості. Такі випадки фіксували, викликали правоохоронців…

Дмитро Костюк

«Жодного разу жодну лекцію Литвин мені не читав»

Під час зустрічі з людьми, про які найбільші проблеми вони вам розповідали, чого від вас, як від майбутнього депутата, очікують?

Молоко по 4 грн 50 коп. За такою ціною селяни змушені продавати його, востаннє підняли вартість до 5 грн за 1 літр. Але це не рятує. Люди просто масово корів вирізають або продають.

Що ви обіцяли людям?

Буду боротися з цим. Зараз якраз обираю, в якому комітеті мені працювати. Як варіант розглядаю аграрний, хочу боротися проти цих монополій. Україна – аграрна, і коли ми змушені завозити яловичину чи свинину з-за кордону – це неадекватно.

Володимир Литвин каже, що колись в університеті вам лекції читав. Яким викладачем він був?

Жодного разу жодну лекцію мені він не читав узагалі. Володимир Литвин формально значився в університеті, навіть завкафедрою. За нього весь час викладали інші викладачі, про це всі знають. Мова іде про історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Я зараз навчаюся в аспірантурі. Наскільки я пам’ятаю, перший раз я його бачив 1 вересня першого курсу і вдруге побачив, коли нас розподіляли по кафедрах, це був другий курс, перші числа вересня. Це все.

Чи є ви членом партії «Слуга народу» і чи є зобов’язання вступати у партію?

Ні, я не член партії, зобов’язань таких немає.

Ви самі маєте бажання вступити в партію?

Це питання партійного будівництва. Подивимося, як партія будуватиметься. Якщо так як зараз, коли є команда чесних людей без заплямованої репутації, яка працює без «рознарядок» зверху, якщо буде так демократично, як зараз, коли навколо мене адекватні люди, то, можливо, вступлю. Якби я будував партію, то сказав би, що це було б правильно, щоби і народні депутати, і депутати, які зайдуть потім у місцеві ради, були членами партії.

Дмитре, ще у квітні ви критикували виборчу кампанію майбутнього президента Зеленського. Казали, що він «показав, що не поважає ні закон (агітація в день тиші), ні своїх виборців (ігнорував телеефіри, куди його запрошували)». Прихильність до Зеленського ви називали Зе-фанатизмом. Як так сталося, що тепер ви перетворилися, за вашою ж термінологією, фактично на Зе-фаната?

Це ви зараз сформулювали самі… Ви краще подивіться, за який місяць ця публікація у Facebook була. Там є публікації про всіх кандидатів у президенти, і про Гриценка, і про Тимошенко…

Зараз ми говоримо про вас і вашу нову команду.

Ми говоримо про те, що це не була моя команда, що я, як журналіст, висвітлював те, що відбувалося зі всіма кандидатами. Текст, про який ви говорите, то про дебати. Коли були запропоновані дебати на стадіоні, я переживав за те, чи не витрачатимуться величезні кошти на це з державного бюджету, гроші платників податків. І запитував, чи резонно проводити дороговартісні дебати на стадіоні.

Ви писали зокрема і про агітацію в день тиші. Тепер все це заперечуєте?

Писав про агітацію у день тиші, коли по «плюсах» (на каналі «1+1») показували багато програм за участю Зеленського. Що є – то є. Я свої слова назад не забираю.

Але ви чомусь видалили пост з цими словами зі своєї сторінки у Facebook. Ви займалися розслідуваннями, шукали інформацію про політиків і чиновників, яку вони приховують, свідомо не афішують. А тепер самі свою політичну діяльність починаєте з приховування того, що раніше говорили. Хіба це додає честі?

Я це все уже пояснював, мене у Facebook про це вже запитували. Зараз я – член команди. Раніше я не міг донести свою думку, з чим я незгоден безпосередньо членам партії або Володимиру Зеленському, а зараз я маю таку можливість. Мені не треба для цього публікувати якісь речі у соціальних мережах. З іншого боку, якщо я член команди і мої публікації, які були колись зроблені несуть шкоду загальним інтересам команди, то це погано. Якщо ми працюємо на якомусь підприємстві і виносимо назовні те, що відбувається усередині, то це погано.

Це не зовсім коректне порівняння, адже після участі у виборах ви стали публічною персоною, а країна, за яку ви берете відповідальність, не якесь приватне підприємство. Чому люди не мають право знати, як змінювалися ваші погляди?

Чому ж не мають право знати? От ви побачили це, почитали про це. Я не звертався до тих інтернетвидань, які це опублікували, щоби вони прибрали це з сайтів. Люди читають і бачать.

Михайло Глуховський, «Главком»