В. о. генпрокурора Віктор Чумак: Ми були захоплені зненацька
«Історія розвивалася буквально за три-чотири дні. Швидко, як вірус»
Після того, як на позачерговому засіданні ввечері в четвер, 5 березня, Верховна Рада відправила у відставку Руслана Рябошапку, в генпрокуратурі розпочався справжній армагеддон. Хтось збирає речі, хтось викидає, хтось намагається тихо пересидіти.
Призначати нового прокурора Верховна Рада, судячи з усього, збереться не раніше 16 березня.
Як відомо, перший заступник генпрокурора Віталій Касько звільнився самостійно, тож виконувати обов’язки керівника Офісу генпрокурора до призначення нового буде один зі звичайних трьох заступників – Віктор Чумак. Колишнього нардепа до генпрокуратури привів безпосередньо його давній знайомий Рябошапка, тож мало сумнівів, що Чумак також залишить ці стіни.
У розмові з «Главкомом» «генпрокурор на тиждень» розповідає, як вони з Рябошапкою дожилися до такого безславного «дембелю».
Вікторе Васильовичу, як настрій? Давно на валізах?
Недавно. Ми вважали, що цього за логікою подій не мало б відбутися. Напевно, через нашу раціональність ми й були захоплені зненацька. Оцінюючи нашу роботу, питання – що ставити в пріоритетах. Якщо посадки та «бабахи», то ми не впорались, якщо ж стратегічні цілі, як створення нової прокуратури – то все прекрасно.
Чому звільнився перший заступник Касько, а ви ні?
Першого заступника новий генпрокурор точно замінить. Тому навіщо чекати? Напевно, я вчора також міг написати заяву і гримнути дверима, але я принаймні хочу ввести в курс справ нового генпрокурора і передати йому інституційну пам’ять.
Наскільки новий генпрокурор, на вашу думку, змінить кадровий склад? Замінить тільки топрівень?
Усі люди, які обійняли адміністративні посади в генпрокуратурі, зробили це не просто вольовим рішенням генпрокурора чи його заступників. Вони пройшли через комісії, зокрема й через атестаційні. За великим рахунком, ці люди довели свою професійність та доброчесність. Якщо хтось захоче їх міняти, це, звісно, можна зробити, але треба буде пояснити, чому. Те, що сьогодні в прокуратурі краще, ніж було раніше, – це точно. Люди кажуть, що їм стало дихати набагато легше, бо вони не отримують незаконних вказівок, немає якихось замовлень.
Коли ви відчули, що події будуть розвиватися в такому ключі? Якісь симптоми проявлялися?
Ця історія розвивалася буквально за три-чотири дні. Швидко, як вірус.
Ви стали жертвами за тією ж логікою, що й уряд?
Швидше за все. Я ж не знаю логіки Банкової.
Із Рябошапкою, мабуть, велись якісь розмови з приводу його майбутнього?
Розмов про звільнення не було, це я точно знаю. Ми ж спілкуємося. Раніше заступники генпрокурора між собою не спілкувалися – у кожного була своя ділянка, яку можна доїти, а генпрокурор, як павучок у павутинці, смикав за різні ниточки. Ми ж прийшли командою і довіряли один одному. Справи ми не обговорювали, але з питань щодо організації процесу, координації діяльності ухвалювали рішення колегіально. Іноді ми сварилися, грюкали дверима, але потім сідали і все вирішували разом.
Зеленський під час виступу в парламенті казав, що не може втручатися в діяльність правоохоронних органів. Невже в Офісу генпрокурора не було контакту з Офісом президента?
У Руслана був. Він був дуже непоганою парасолькою над нами – «вигрібав» у ОП все на себе, а потім доволі конструктивно це пояснював нам. Іноді було помітно, що в нього не дуже гарний настрій, бо в президента чимось не задоволені.
Чим саме?
Ну от питали – де ж ці так звані посадки?
Простодушні «слуги» прямим текстом казали, що керівництво генпрокуратури гальмувало справи Порошенка, за те й поплатилося.
Ми не гальмували жодної справи, але й не підписали жодної підозри, якщо вона не вивірена до останньої літери. Підозра – це ж не один аркуш, а сто сторінок, на яких описується конструкція злочину, щоб суд її прийняв. Якщо ж ти підписуєш необґрунтовану підозру і суд її такою визнає, ти так само відповідаєш у кримінальному порядку за незаконне притягнення до відповідальності.
Так чому за цей час підозри не були виправлені?
Було б, що виправляти. Якщо фактів у слідства і в підозрі немає, їх не висмокчеш із пальця. Воно ж у суді потім усе розвалиться.
Ви вважаєте справи по Порошенку надуманими?
Не можу сказати, що вони надумані. Ви знаєте, що мене ніяк не можна вважати союзником Порошенка – я був дуже жорстким його опонентом. Але, будучи заступником генпрокурора, я не сказав ані слова щодо його злочинів. Бо це було б сприйнято як звинувачення з боку посадової особи. От завтра мені як в. о. принесуть підозру Порошенкові – і що робити? (Сміється.) Скажуть – Чумак не підписує підозри Порошенку, бо той йому заплатив. Але ж я не можу підписати незаконний документ.
Чому Офіс генпрокурора потрапив у такий клінч із ДБР? Таке враження, що чим більше плодити правоохоронних органів, тим більше конфліктів між ними буде.
Поки що ми правильні інституції не можемо наповнити правильними носіями цінностей і стандартів. Тільки-но ми почали наповнювати ними прокуратуру, нас одразу почали збивати. І тут та сама історія. Тим більше ДБР – орган, який хоч і створений нещодавно, але там багато перекосів. Згадайте, скільки там скандалів було під час конкурсів. Якби там влаштувати таку ж переатестацію як у прокуратурі, то ситуацію можна було б виправити. НАБУ було створено з правильним конкурсом, тому там немає таких проблем.
Судячи з усього, Ситник наступний за Рябошапкою на вихід.
Саме тому, що там немає таких проблем. Детектив, який отримує високу зарплату та має високу відповідальність, не підписує документ, за який не може відповісти. І ніхто йому не може вказати, бо він самостійний.
У «Слузі народу» кажуть, що голосів на відставку Рябошапки могло не вистачити, якби не його демарш, коли він залишив залу, не відповівши на запитання депутатів.
Це просто спроба виправдатися. Усе було вже зрозуміло, 263 голоси – це із запасом. Він пішов дуже красиво, просто давши їм можливість кидатися лайном один в одного, а не в нього. Він абсолютно правильно зробив, не давши можливості витирати об себе ноги. Йому лише 44 роки, і він ще може стати політиком.
Вас здивувало, що майже всі маленькі фракції, окрім «Опозиційної платформи», стали на його бік?
Абсолютно ні, вони ж відчувають, що прокуратура змінюється.
Тоді чому ОПЗЖ так голосувала, бо я не чув, щоб по їхніх представниках прокуратура вела якісь справи?
Я б не сказав, є кілька справ по них. Поки вони не дуже відомі загалу, але є.
А у груп «Довіра» та «За майбутнє» яка була мотивація? Пообіцяли, що новий генпрокурор не чіпатиме їхніх депутатів, серед яких багато цікавих персонажів?
А чому б цим групам не мати більш ручного генпрокурора? Вони ж мали тут своїх прокурорів, і ОПЗЖ мала. А зараз не мають і «порішати» в прокуратурі не виходить. А уявіть, скільки приходило людей, аби «порішати» з атестацією, призначеннями. Зокрема й депутати.
Назвати цих депутатів не хочете?
Вони до Руслана приходили, і врешті-решт він же їх не призначав. Знайдіть хоч одного прокурора, який «порішав» на атестації. Їх немає. Зараз у нас триває процес атестації у обласних прокуратурах – ми починаємо «збивати» старих прокурорів і ставити нових людей. Для місцевих князьків та феодалів, яким прокурори раніше в рота заглядали, це буде катастрофою. І депутати чітко розуміють: якщо в них на окрузі нема свого прокурора, то вони там не будуть королями.
Які справи, як ви очікуєте, після зміни керівництва генпрокуратури стануть на гальма?
Я відповідав за військовий блок – зокрема, за справи, які стосуються військових та оборонно-промислового комплексу. Ми ж зараз не можемо вести корупційні топсправи, які у всіх на вустах – Гладковський, Порошенко... З тим же «Укроборонпромом» історія цікава: тільки-но ми бачимо, що справа виходить за рамки нашої підслідності, ми зобов’язані передати її до НАБУ. Якщо ж будемо вести справу самостійно, це означатиме, що ми її зливаємо. Тож усі справи перейшли до НАБУ, і Офіс генпрокурора за законом не може бути процесуальним керівником з топкорупції. А Спеціалізована антикорупційна прокуратура абсолютно самостійна і не можна впливати на цих прокурорів. Так, можна прийти до Холодницького і по-людськи його попросити, але змусити його щось підписати не можна. Так само і з детективами НАБУ.
Зараз у САП та НАБУ хороша співпраця. Ціна знесення цих органів для країни надвисока – це безвіз. Ці органи створювалися під безвіз, вони прописані в договорі про візову лібералізацію як абсолютно самостійні.
Рябошапка через послів «Великої сімки» так само намагався отримати підтримку Заходу і, принаймні на словах, її отримав. Але це йому чомусь не допомогло.
Бо у Генпрокуратури нема такої ціни. Якби в цьому договорі було вказано, що знесення Рябошапки призведе до втрати безвізу, ніхто б на це не пішов.
Проте у випадку з тим же НАБУ йдеться про зміну керівництва, а не ліквідацію цього органу взагалі.
Процедура звільнення директора НАБУ складніша. І її порушення у разі звільнення Ситника – це також порушення угоди про візову лібералізацію. Ми ж добре виписали закон стосовно незалежності голів НАБУ та САП. А от політичну залежність прокуратури ніхто не зняв, тому це жертва, яку принести найлегше.
Чому ви з Рябошапкою такі нефартові? У НАЗК у вас обох не вийшло, тепер тут.
Ми не нефартові. Наша проблема в тому, що ми правильні і не можемо поки здолати протидію величезної системи.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0