Зураб Аласанія: Телецентр на Мельникова доцільно зруйнувати

Головою правління Суспільного мовлення в Україні став Зураб Аласанія. 10 квітня на відкритому конкурсі його обрала наглядова рада Суспільного. У другому турі за Аласанію віддали голоси 10 членів, ще сім підтримали його головного конкурента – голову Держкомтелерадіо Олега Наливайка.

Поверненню Аласанії у стіни телецентру на Мельникова, 42 передувала історія з його звільненням з посади голови НТКУ. Нагадаємо, медіа-менеджер очолив державне телебачення після Євромайдану. У квітні 2016-го правління Національної спілки журналістів України звернулося до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з вимогою звільнення Аласанії через «відірваність від регіональних представництв НТКУ, відсутність бачення реформування НТКУ, на базі якого створюється Суспільне мовлення». Аласанії також часто дорікали падінням рейтингів Першого каналу. Тоді уряд ніяк не відреагував на конфлікт. Утім, у подальшому Аласанія сам відмовився від посади, але, як виявилось, не зрікся планів очолити Суспільне.

Наприкінці минулого року Верховна Рада затвердила фінансування суспільного мовника у розмірі 971 мільйон гривень, з дефіцитом у понад 300 мільйонів від цифри, передбаченої законом про суспільне телерадіомовлення. У прикінцевих положеннях закону про держбюджет передбачено можливість збільшення видатків на Суспільне після першого півріччя 2017-го, коли буде затверджено звіт про фінансово-господарську діяльність та фінплан телерадіокомпанії.

В інтерв’ю «Главкому» новоспечений очільник Національної суспільної телерадіокомпанії України представив команду, з якою збирається розвивати мовлення, розказав, скільки із семи тисяч співробітників доведеться зільнити, та пообіцяв, що глядачі зможуть побачити скоро Перший у HD-якості.

Минулого року ви гучно залишили посаду глави НТКУ. Пояснили, що з тим бюджетом, який у вас був, неможливо працювати. Очевидно, що фінансування суспільного мовника є цілком конкурентним навіть порівняно із комерційними телеканалами.

Тоді я був головою лише НТКУ – одного каналу, телекомпанії. Тепер керуватиму 32 підприємствами, з яких 28 – телерадіокомпанії. Тому $35 мільйонів не є вже такою великою сумою. Один з моїх конкурентів, Марек Сієрант (польський журналіст та медіа-експерт балатувався на посаду керівника Суспільного мовлення України. – «Главком»), каже, що у Польщі $350 мільйонів витрачається на два канали. А в нас, у Суспільному, їх 28. Та нічого – і з цим працювати можна.

Чому я пішов з посади гендиректора тоді? Тому, що уряд хитренько намагався 450 мільйонів гривень, на «Євробачення», втиснути в цьогорічний бюджет Суспільного. Хлопці, ви що, здуріли? Це половина всього річного бюджету. Тому я влаштував бунт. І після того, як я гримнув дверима, вони таки відокремили бюджет телекомпанії від бюджету конкурсу.

Тобто гримнули дверима – спрацювало?

Так. Понад те, тоді ще й додали 100 млн гривень на саму НТКУ. Але все одно не вистачає 335 мільйонів до тієї суми, яку мали передбачити.

Раніше Першому такі цифри й не снилися…

Перший національний останні роки отримував 167 мільйонів, тобто близько $5 мільйонів. З цих 167 мільйонів 103 йшли на зарплатню, 47 витрачались на трансляцію. 12 мільйонів – платня за комуналку «олівця» (телецентр на Мельникова. – «Главком»).

Отже, тепер гроші є – які завдання перед вами ставлять? Рейтинги?

Рейтинги – дуже спірна річ, я погано до них ставлюся. Окрім того, нас не влаштовують ті вимірювання, які є. Наша цільова аудиторія сидить не у великих містах. Але гаразд, Nielsen вимірює саме так (домогосподарства переважно у містах з населенням понад 50 тис. людей. – «Главком») – хай так і вимірює.

Тобто чітких очікувань щодо рейтингів спостережна рада вам не ставить і у контракті цю умову не прописано?

Ні. У мене в контракті про таке не написано. Про рейтинги згадується у положенні про Суспільне, зокрема. Дуже обережно сформульовано: довіра – наше все, але на рейтинги маєш зважати. Тобто рейтинги все ж на другому місці записали. І я з цим згоден. Це нормальне завдання.

Тобто про цифри не йдеться?

Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність. Сам для себе ставлю завдання за чотири роки поступово дійти десь до 7–5-го місця. Це за Nielsen. А мені хоча б 49% довіри глядача і слухача – і це буде моїм досягненням. Якщо будемо вище в рейтингах, то будемо хвилюватися, бо щось, мабуть, не так робимо. І це не жарт. Останнє звинувачення ВВС було саме в тому, що вони надто популярні. До них придивився парламент, сказав: еее, хлопці, знижуйте проценти, що ви робите, ви ж не комерційний гравець на ринку!

Коли ви вступаєте на посаду?

10 квітня мені надіслали на пошту проект контракту. Я можу вносити до нього правки, чим разом із юристом і займатимемося. Після того як надішлю назад цей документ зі змінами, впродовж п’яти днів його мають підписати.

Що вас не влаштувало у цій угоді, що будете правити?

Там такий кабальний контракт, скажу я вам! У ньому, зокрема, прописано, де точно я маю сидіти. Тобто якщо я не сидітиму на Мельникова, 42 (адреса телецентру. – «Главком») з 9 ранку до 18 вечора, то це вважатиметься порушенням. Ви будете сміятися, прописано і обідню перерву – одна година. Думаю, вони просто здерли готовий контракт там з якоїсь «Укрпошти».

Так от, я не збираюся підписувати такий варіант. Пункт про обов’язковість свого місцеперебування на робочому місці я точно викину звідти. Це нерозумно.

За п'ять днів наглядова рада має схвалити ваш варіант угоди. І далі…

Після цього від 10 до 30 днів, згідно з положенням, я маю їм пред’явити команду. І цю команду – правління – наглядова рада має обрати так само, як обрали на конкурсі мене. Це виглядатиме так: я приведу шістьох потенційних членів своєї команди і представлю наглядовій раді. Після презентації і розмови з ними вони затверджуватимуть кожного окремо. Так, вони мають право відхилити когось. Я цього страшенно не хочу, бо лава запасних, я вам скажу, мізерна. Я перебрав десятки людей, ніхто не хоче іти працювати на Суспільне.

Отже, хто ці люди, які героїчно погодились увійти у вашу команду?

Команда моя, звісно, складається більше ніж з шістьох людей. Але на конкурс я маю висунути саме таку кількість. Половина з них займатиметься контентом, інша половина – структурною реформою. Суспільно-політичний напрям – Майкл Щур, або Роман Вінтонів, ви його знаєте.

Роман Вінтонів

Розважальний напрям – Каша Сальцова, а ви її знаєте як Олександру Кольцову, «Крихітку».

Каша Сальцова

І просвітницький напрям – Юрій Макаров.

Юрій Макаров

Три гранди, яких я знаю як рідних.

Інших людей ви просто не знаєте. Наприклад, Інна Гребенюк, колишня заступниця міністра агрополітики, вона – юрист.

Інна Гребенюк

Буде людина, яку я поки що не можу назвати, бо це доволі відомий фінансист, працював в Ощадбанку і знає систему. Ця людина зараз працює виконавчим директором великого комерційного банку і вона, як я думаю, опікуватиметься економічно-фінансовим станом Суспільного.

Ще Микола Чернотицький – голова сумської філії НТКУ зараз. Молода, кайфова людина. Ми його забираємо саме на регіональну реструктуризацію.

Микола Чернотицький

От ми вчотирьох будемо займатися реформами. А перша трійця займатиметься рейтингами.

Якою буде ваша заробітна плата? Її ж прописано в угоді.

До копійки. 76 тисяч 800 гривень. Вони (наглядова рада. – «Главком») починали обговорення із 115 тисяч, але спустилися до 76 тисяч. Усе полягає в тому, що ця зарплата – орієнтир для нижчих рівнів менеджменту.

Скільки буде отримувати журналіст на Суспільному?

Початково ми вже поставили рівень: 6600 гривень. Це база. До того у нас було 1773 грн. А тепер 6600 – з цього можна починати. Якщо ви киянин, то скажете, що це замало, я згоден. Але для співробітників у регіонах це вже цифра.

Навіть якщо журналіст у комерційному медіа отримає вдвічі більше, ви ж знаєте: зараз у країні нема невеликих компаній, які не залежать від власників. А вони рано чи пізно приходять і кажуть: те не роби і те не роби. Я знаю дуже багатьох кайфових людей, які згодні втратити в зарплатні, аби працювати чесно. Наступного року, я вам кажу, буде кадровий обвал. Будуть приходити люди, які зрозуміють: опа! Ця компанія ожила, там є більш-менш пристойні гроші. І там є свобода.

Які бонуси передбачені для вас і від чого вони залежатимуть?

Ні, такого нема. Вони там заохочувальні бонуси передбачають, але не описують точно, за що і як. Все постійно вирішує наглядова рада. Але, наприклад, як голова правління я можу розпоряджатися 5% загальних коштів компанії. Це крута цифра. Але, в принципі, в західних компаніях ця цифра доходить до 10%.

Зураб Аласанія

«Я не буду впроваджувати тут політику Порошенка, Гройсмана

Якими проектами будете дивувати, чи вже є конкретні плани?

Згодом з’являться позаефірні дебати. На ВВС, наприклад, дебати з економічних питань, коли до величезного залу запрошують три тисячі людей, збирають аншлаги. Квитки можна придбати в інтернеті, коштують вони по 70–80 фунтів стерлінгів. І люди приходять: їм подобається там сидіти і триндіти про все. Такий формат може бути, хоча і не думаю, що в нас він буде платним для відвідувачів.

Буде музичний блок із Кашею Сальцовою. Знаєте, у нас тривають важкі розмови з нею, бо я погано ставлюся до попси. А вона ставиться розумно. Вона ж музикант і каже: якщо ти не слухаєш, це не означає, що люди не слухають.

Отже, концерти Олега Винника тепер будуть в ефірі Суспільного?

Я гадки не маю. Коли я таке чую, мене просто ковбасить. А вона каже: о другій годині ночі це має піти. Я погоджуюся, бо довіряю своїм креативним продюсерам і членам правління. Якщо вони вирішують ставити контент, який я ненавиджу, або приводити людей, яких я ненавиджу, це не моя справа. Я довіряю їм, вони відповідають за результат.

Коли сітка мовлення мінятиметься?

З початком нового сезону – восени. Але не вся сітка, з’являться одна-дві програми максимум.

Як збираєтеся ефективно розпорядитися телецентром, величезні площі якого виявилися нині незатребуваними?

Не слід забувати, що за законом нам заборонено розпоряджатися «олівцем». Так, коли ми писали той закон три роки тому, у прикінцевих положеннях було написано: суспільна власність. Але немає в країні поняття такого – «суспільна власність». Держава – власник майна Суспільного.

Щодо телецентру, я б його продав, здав в оренду, але просто не можу, хоч він для нас зайвий, у нас немає у ньому потреби: 22 поверхи, 3 гектари землі... Цей комплекс класичний, совковий, але найголовніше – там є комунікації. Ми ж спробуємо зробити студію за межами телецентру, потроху почнемо перетягувати продакшн-студії.

Куди саме перетягувати?

Та куди завгодно. Просто орендуватимемо, або зрештою збудуємо будівлю для своїх потреб. Це не проблема. Ми прораховували: нам усім вистачить триповерхового будинку. Але поки що я собі не можу дозволити будувати з нуля. Всьому свій час. Спробуємо спочатку невелику студію організувати назовні, наприклад тут, на Хрещатику. А потім будемо потроху здавати приміщення в оренду. Зменшувати кількість людей.

Зараз орендарів на Мельникова, 42 багато?

Є, але дрібні. Раніше були канали, тепер вони розбагатіли, обзавелися своїми приміщеннями і пішли. «Плюси» з’їхали, майже всі з’їхали. Це дуже погано впливає на бізнес. З’їхав навіть ресторан, який годував співробітників. Бо коли у нас було багато людей, у них був сенс у бізнесі. А тепер кажуть, нема кого годувати. Це дуже погано, бо на Мельникова навіть нема де поїсти. Ти маєш їхати кудись на обід.

Нічого! Я, наприклад, кримський Таврійський університет запросив у наші приміщення – там 800 студентів. З’явиться життя, з’явиться і бізнес навколо.

Не вважаєте, що в принципі телецентр на Мельникова варто було б зруйнувати?

Насправді – так. Це швидко не буде, проте зруйнувати доцільно.

Яка загальна вартість активів Суспільного?

2,5 мільярда гривень. Виходить ситуація, що вся компанія 2,5 мільярда при річному бюджеті у 1,3 мільярда. Звісно, можуть виникнути підозри: два річних бюджети і вартість компанії? Так не буває. Але пояснення просте. Це мінімум, така цифра є предметом домовленостей між правлінням і Кабміном для того, щоб не платити податки з величезної суми. Тобто це є просто перекладання з однієї до іншої кишені державних грошей.

Насправді компанія вартує більше. Зараз починається аудит, який проводить CIDA (Certified Investments and Derivatives Auditor). До неї входить PricewaterhouseCoopers, з якою ми безпосередньо працюємо, саме вони проведуть аудит, до кінця року мають закінчити. Це важка справа, бо у нас же 32 компанії. Знаєте, я хочу, щоб наглядова рада зафіксувала стан речей, який є насправді жахливим.

Скажіть, ви щиро вважаєте, що новий статус дозволить вам уникати впливу з боку влади?

Блін! Та за три роки ніхто в цій країні не дорікнув мені, що в наших новинах перекіс. Та подивіться моніторінги, які, наприклад, «Детектор медіа» робив. Вони щоразу пильнують. Це при тому, що канал був державним. Навіть тоді вони (держава) не впливали. Чому вони зараз будуть впливати?

Чого я точно не боюся, то це політичного тиску. А от економічного – боюсь. Вони ж бюрократи в уряді. Мінфін скаже: ой, а у нас нема грошей, відчепіться. Оце буде проблема.

Закон дає гарантії фінансового забезпечення Суспільного.

Звісно, що є певні гарантії. Але уряду пофіг. Ще раз кажу: мені байдуже на політичний тиск. Вони, влада, чиновники, завжди намагатимуться вплинути. Вони дзвонитимуть вашому головреду, іншим головредам.

Як я з цим впорався? Ви можете подивитися по ефірах за три роки. Все чисто. Далі вони теж намагатимуться. Я не знаю їхніх інструментів, може, ще якісь придумають для тиску. Тому я ходжу озброєний. Вже 15 років. З часів Ігоря Александрова, Гії Гонгадзе. Тоді була гумова зброя, а зараз вогнепальна. Які часи, така і зброя. У мене форт, але зараз уже бойовий. Були часи, приходили до хати, аби депортувати мого батька, сестру з країни. Так, за часів Кучми у нас таке було.

Вас активно публічно захищав минулого року Арсен Аваков. Ви друзі з главою МВС?

Ми з ним приятелі, не можу сказати, що друзі. Він уперше публічно захистив мене у 2008 році, коли мене намагався зняти Геннадій Кернес. Арсен Аваков тоді був губернатором Харківщини.

Канали – це обличчя. Чи є плани запрошувати зірок?

Ні. В нас будуть свої зірки. Почнемо з початку. До речі, на ринку є такі приклади: «112 канал» дуже жваво розвивається, і він не мав зірок, починав зі своїх.

Сьогодні у спадок Суспільному дісталося понад сім тисяч співробіників. До чого їм готуватись?

Попри величезну кількість людей нам не вистачає фахових спеціалістів. Перше, що я хочу зробити, це запровадити конкурси для директорів регіональних філій. Змінюється кардинально їхня роль. Зараз вони є зв’язковими між місцевою владою і колективом. На них постійно тиснуть місцеві політики і чиновники. Слід відокремити абсолютно адміністративну владу від творчої частини компанії. Кожен новий менеджер, який буде приходити, знатиме, що займається тільки господарчими справами. У творчій частині: генеральний редактор і продюсер – людина, яка придумує, і людина, яка втілює. Дуже проста система. Далі вони працюють командами окремими. Під кожний проект збирають команду, хоч на вулиці, мені байдуже. Мені потрібна оця програма і от такі кошти можу на неї виділити. Хто відповідатиме вимогам, той і робитиме програму. Все. Найголовніша відмінність теперішньої системи полягатиме в тому, що хоча б усередині свого ж бюджету ми стали вільними.

Скільки вам потрібно людей?

3873. Через чотири роки. Але, правда, за умови зміни технологій. Якщо не зміняться технології, тоді приблизно 4100.

Тобто кожного другого буде звільнено?

І більша частина з тих, хто залишиться, будуть на контрактах: на три місяці, півроку, рік.

У регіональних телекомпаніях нині працює приблизно по 300 людей. Яка оптимальна чисельність персоналу?

150–160. Регіональних філій буде значно менше. З 28 залишиться вісім-дев'ять. От тоді 160 співробітників працюватиме в одній, яка керуватиме приблизно трьома областями, і, зрештою, бюро Суспільного мовлення.

Один канал на три області?

Ні, три різних канали і контент теж буде різним для кожної області, але база регіональна буде в одній області з трьох. Ми хочемо, щоб вони робили чесні новини, ранкове шоу і одну нову програму для національного каналу. А решту контенту ми вам з Києва дамо самі: спортивні змагання, фільми, серіали, які ми закуповуємо...

«Коли буде щось важливе, ви точно знатимете, який канал не буде брехати»

Програми розслідувань, зокрема «Слідство.інфо», яке виходить на Першому, – рейтингові?

Насправді таке собі… Рейтинги продукту залежать ще і від каналу, на якому його показують. Але, наскільки я знаю, вони виходять не тільки на нашому каналі, ще й в інтернеті. У нас вищий за них рейтинг мають спортивні змагання і новини. Новини Першого національного завжди мають вищий рейтинг. З іншого боку, у нас єдиний канал у країні, який досі тримає картинку три на чотири. «Тупізм» якийсь, не можемо його змінити технологічно.

HD-картинку коли ми побачимо?

У планах це є точно. Нині, завдяки «Євробаченню», раптом з’явилася технічна можливість змінити все це на HD. Закінчиться конкурс, техніка залишається у нас, будемо пробувати. Щодо новин, то вони у нас хоч і нуднуваті, але круті. Ми не починаємо з чорнухи, з крові, але в них довіра – найвища.

За що я змагаюся? Не треба, щоб люди дивилися нас щодня. Йдіть, дивіться, не знаю, хоч «Голос країни». Але коли буде щось важливе, ви точно знатимете, хто не буде брехати. Це є моя справжня мета.

Такі програми, як «Слідство.інфо», залишаться на Суспільному?

Вони залишатимуться доти, доки у нас не буде своєї подібної програми. І коли своя програма з’явиться, це не означає, що ми їх викинемо. Це означає, що слабший вилетить. А от хто буде слабшим – подивимось.

Де межа між цензурою і редакційною політикою?

Тільки довіра. Якщо мене знають, я для колективу – авторитет, людина, яка працювала в бізнесі вже 20 років, мене поважають, тоді всі знатимуть, що я не буду тиснути. Але Дмитро Гнап (керівник проекту «Слідство.інфо») до мене не підходить. Він настільки не довіряє мені! При тому, що ми колеги. І мене це бісить. Ей, чувак, не сприймай нас так. Давай на довірі почнемо працювати. Я не буду впроваджувати тут політику Порошенка, Гройсмана, ні. Але він не вірить. Ну, гаразд.

А можливо, варто списати статут ВВС і запровадити?

До задниці! У вас є редакційний статут? Ви коли востаннє в нього заглядали?

Хто конкретно тиснув на вас, коли ви очолювали НТКУ?

Та всі поголовно. Починаючи від «придурастів»-свободівців, які ще Пантелеймонова набили. Я все чекав: а-ну, зайдіть ще й до мене. Давайте, хлопці, чекаю. Вони тиснули морально.

Як це відбувалось?

Найбільший тиск я відчув, ви не повірите, коли вигнали з ефіру (телепроекти. – «Главком») Поплавського. Три роки тому. Це був капець. У мене було відчуття, що всі 450 членів Верховної Ради, кожен по черзі дзвонив мені щохвилини. Коли почали дзвонити друзі, я просто охрінів… На моє щастя, контракт з ним виявився таким ганебним, просто капець. Юристи подивилися, кажуть: як це підписали взагалі? Можна викидати просто так. Я порвав, і він навіть до суду не подав. Бо зрозумів, що там було.

Тобто Каша Сальцова не дозволить Михайлу Михайловичу співати навіть о третій годині ночі?

Не знаю, не певен. Я довіряю Саші Кольцовій, і якщо вона скаже, що о третій годині ночі можна поставити таке.. Ну, тобто чорних списків у нас нема. Це я ненавиджу, але від мене це не залежить.

Оксану Білозір чому образили? Вражаюче ювілейне шоу Народної артистки не пустили в ефір…

Через політичні справи, які там були. У неї був бенефіс (40 років творчої діяльності). Запис її концерту містив дуже багато виступів людей з церков, політики. Наприклад, Ющенка, Гереги… Ми тоді запропонували: якщо це ваш бенефіс, давайте залишимо ваші пісні і приберемо зайві розмови. Роман Недзельський (чоловік Оксани Білозір) підняв такий хай…

Тобто він був проти, аби вирізали Галину Герегу (власниця торгової мережі «Епіцентр»), яка сприяла організації цього концерту?

Якщо пан Недзельський розписувався, що Герега буде на телебаченні, тоді до побачення, чувак. Ми тут до чого? Бенефіс? Не питання. Музика? Будь ласка. Але Герега тут до чого?

Чи вимагали від вас не пускати в ефір скандальні випуски «Слідство.інфо»?

Про це просять постійно. То одні, то інші, то герої самого розслідування. Погрожують нам юристами, якщо ми випустимо передачу в ефір. Гаразд, ідіть до суду, які проблеми? У нас зі «Слідством» чітко прописані відносини. За весь їхній контент відповідає «Слідство.інфо».

Що буде з радіо?

Радіо мобільніше за телебачення. На радіо можемо швидше досягнути результатів, мати гарні показники. Принаймні я на це дуже сподіваюся. Бо телебачення не дуже поворотке.

Хто саме з вашої команди відповідатиме за радіо?

Дмитро Хоркін, який там працює, який знає цю кухню.

Закон передбачає створення молодіжного радіоканалу. Створюватимете новий?

Ні. Ті п’ять каналів, які у нас є, ми маємо залишити. Два телевізійних, «Перший національний» і «Культура», і три радіоканали. Назву якось можемо, звичайно, змінити, але вони на радіо страшенно хочуть зберегти назви УР1, УР2, УР3. Подивимося з маркетологами: якщо сталий класичний бренд потрібно залишити – ОК.

Зураб Аласанія

«Часи таких шоу, як у Шустера, закінчуються»

Чи є в планах у Суспільного створення нішевих каналів?

В перспективі, але дуже швидко це не буде. Хоча в законі ми це не прописували, проте ніхто нам не забороняє відкривати нові. Думаю, що нішевим буде спортивний телеканал. У 2018-му ми робитимемо першу спробу запустити його в ефір. Маємо вже перший зразок – «UA:музика». Ви навіть не знаєте про його існування, але він уже є, завдяки тому, що закон ніяк не регулює інтернет. Скажу вам, що цей канал страшенно кайфовий. Там українська музика 24 години на добу. Таких каналів в інтернеті я можу відкривати безліч.

Законодавчі новації щодо мови на ТБ вас якось обходять?

Та в нас ніколи не було з цим проблем. 98% у нас завжди було мовлення українською, решта 2% було навіть не російською, а мовами країн Європи. Тобто ми взагалі не переймаємося тим законом, який мають ухвалити.

Але ж на «Першому» була практика, коли ведучі говорять різними мовами. Був, наприклад, Шустер, з яким ви попрощалися. Вважаєте, його кар’єра на українському ТБ добігла кінця?

Я думаю, що з ним все вже остаточно ясно: до побачення! Часи не тільки Шустера, а таких шоу закінчуються, принаймні так мені здається.

При підготовці до «Євробачення» трапився скандал. Команда, яка спочатку готувала його до конкурсу, відійшла від справ, заявивши про неможливість продовження роботи. В чому насправді полягають проблеми українського «Євробачення»?

Одна з причин мого виходу з проекту полягала в тому, що наявні закони в країні не дозволяють спокійно і прозоро провести «Євробачення», та не лише цей конкурс, будь-яке видовище такого масштабу. Можу показати на прикладах. У нашій країні мало людей, які можуть організувати шоу такого масштабу. І ось приїхав запрошений західний фахівець і каже: моя ставка 120 тисяч євро за період підготовки до конкурсу. Але не існує у нашій країні жодного варіанту заплатити нерезиденту 120 тисяч євро. Для мене в цій ситуації головне, що країна не втратить «Євробачення». Людей наймуть, вони зроблять свою роботу. Проте яким чином з ними розплачуватимуться – туман.

Але якщо вони погодилися, то це означає, що з ними таки розплатяться.