Данило Гетманцев: Гривня – одне з українських див під час цієї війни

«Наше банківське обладнання витримає навіть ядерний вибух»

Виклики, з якими зіткнувся український бізнес через мілітаристські марення кремлівських «геостратегів», є найскладнішими з початку незалежності. Конкурувати з нинішніми часами можуть хіба що «буремні 90-ті» з гіперінфляцією, купонами та вже підзабутими за два з половиною десятиліття віяловими відключеннями.

Плани розвитку, інвестиції, боротьба за клієнтів – все це зараз з минулого життя. На перший план вийшло банальне виживання.

Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев в першій частині інтерв’ю «Главкому» розповів, за рахунок чого українська економіка виживає під час воєнного стану, а в другій – розмірковує над нагальними проблемами вітчизняного бізнесу, присоромлює «мародерів» та обережно обнадіює: найгірше – вже позаду.

Чи зафіксовані вже зловживання новою спрощеною системою ввезення генераторів з-за кордону? Бо зараз на них просто бум.

Зловживань поки нема, мабуть, мало часу минуло. Єдине зловживання – потрійна націнка на генератори. Але це – питання совісті. Я розумію, що хочеться заробити, але така націнка у війну для людей в країні, яка залишається без енергосистеми, – це вже не бізнес, а мародерство. Причому це ж не виробники ціни завищують, а наші перекупники. Колись соціолог Питирим Сорокін вивів закон поляризації, відповідно до якого суспільства в епоху соціальних потрясінь поляризуються на святих і великих грішників. Це ми бачимо сьогодні у нас, коли одні віддають армії останнє, а інші – заробляють надприбутки на мародерстві.

Зараз бізнес сам вирішує питання з установкою генераторів, аби працювати під час відключення електрики. А як вирішується питання з державними установами, насамперед, лікарнями? Бо відомі випадки, коли просто є негласний наказ відкласти всі планові операції через нестачу електрики, тепла, водопостачання. Усі ці проблеми має вирішувати місцева влада?

Все залежить від того, на чиєму утриманні перебуває заклад. Якщо хтось вважає, що от ми зараз завеземо генератори і так чи інакше вирішимо всі проблеми, то, на жаль, ні. Частково – так: одну, дві, три операційні можна таким чином під’єднати. Але велика лікарня, так само як і велике підприємство, точно не зможе постійно і в повному обсязі працювати на генераторах. На жаль, вони не є панацеєю.

Але зараз на генераторах працюють величезні торгові центри. Для них це рентабельно?

До нашого комітету звернулося підприємство, яке виготовляє пляшки для горілки: вони кажуть, що щоденно витрачають 2,5 млн грн на роботу генераторів. А ці пляшки дуже важливі, бо у нас заборонено розливати горілку у пластик. Якщо не буде пляшки – не буде горілки, не буде горілки – не буде акцизу. А навіть якщо ця пляшка буде, то вона буде пластиковою і незаконною. Або скляною, але «золотою» та нікому не потрібною. У будь-якому варіанті держава залишиться без акцизу.

І яка альтернатива?

Нема жодної альтернативи, крім постачання електрики.

Чим конкретно держава може цьому бізнесмену допомогти, аби не залишитися без акцизу? Окрему лінію живлення на підприємство провести?

Ну, наприклад, можемо першочергово звернути увагу на це підприємство, аби енергетики відновили саме його постачання. Тобто включити це підприємство в перелік критичних. Але в цьому випадку електроенергію недоотримає якесь інше підприємство. Тобто це погане рішення. Держава у цьому випадку повинна робити важкий вибір серед пріоритетів.

Вимушена «мода» на генератори може призвести до дефіциту палива?

Ситуація, дійсно, може призвести до росту попиту на паливо, але точно не до такого, як було навесні. Ми спілкуємося з нафтотрейдерами, вони цей попит відчувають, але запевняють, що дефіциту не буде. Істотного росту цін на паливо ми також не очікуємо.

Протягом цієї зими суб’єктів господарювання, що зберігають паливо для власних потреб, не будуть штрафувати за відсутність ліцензії. Втім це послаблення не торкнеться АЗС, НПЗ та оптових гравців. Як саме цей механізм буде працювати?

Пропонуються такі правила: за зберіганням до двох тонн взагалі ніхто не слідкує і не треба жодних дозвільних документів; від двох тонн, якщо це не категорії, які ви назвали, просто подається декларація, що ви зберігаєте паливо в певному обсязі в цьому місці. Податкова може прийти перевірити, аби не було зловживань. І все.

«За час війни таких кредитів видано на 68 млрд грн»

Зараз гості російських пропагандистських шоу, перейшли від закликів ударів по українській енергетиці до планів знищити нашу суперпросунуту банківську систему. Наскільки такі їхні мрії можуть справдитись?

Звісно, я не буду вам говорити, де у нас перебуває обладнання, яке забезпечує банківські розрахунки і скільки десятків цих місць. Але хочу сказати, що воно повністю убезпечене від будь-яких спроб атак з боку будь-кого. Повністю. Навіть ядерний вибух витримає. Самі банки у нас прибуткові, система працює стабільно. Будь-які такі чутки – смішні і йдуть від людей абсолютно далеких не тільки від банківської системи, але й від здорового глузду. Є деякі обмеження на валютні операції – ну, так війна в країні.

Банки продовжують залучати кошти на депозити, але куди вони їх зараз вкладають, коли економіка стоїть? Продовжують ОВДП скупляти та кредитувати державу?

Ну, наприклад, працює кредитна програма «5-7-9», за якою держава компенсує різницю у процентній ставці. За час війни таких кредитів видано на 68 млрд грн. Загалом за 11 місяців з початку року кредити бізнесу в гривні збільшились на 5% або на 26 млрд. грн. Звісно, це небагато, але з урахуванням зростання кредитних ризиків, частки непрацюючих кредитів і відрахування під них у резерви, – це цілком об’єктивні показники.

Також є депозитні сертифікати Нацбанку, державні цінні папери – вкладати кошти є куди і можливості для заробітку залишаються. До речі, у листопаді депозити населення зросли на $218 млн або на 2,5%, а за останні три місяці – на $0,5 млрд, повернувшись на рівень початку березня цього року. Депозити в гривні також зростають. Це відображає тренд стабілізації курсових очікувань.

Ви наводили окремий приклад виробника пляшок. А що держава може зараз взагалі зробити для бізнесу? Ще більш спростити умови, ще більш здешевити кредити, закривати очі на певні «витівки», аби він лише працював та створював робочі місця?

Те, що ми можемо робити, ми робимо – і щодо дерегуляції, і щодо здешевлення кредитів, і щодо «розшивки» вузьких місць у логістиці тощо. На часі розроблений законопроєкт про пільги для промисловості, яким ми надаємо пільгу з ПДВ із ввезення на митну територію України обладнання для бізнесу. Також під час війни великий потенціал є в належній організації державних закупівель у вітчизняного товаровиробника замість імпорту відповідних товарів з-за кордону.  Бо наразі держзамовлення недостатньо ефективно використовується як інструмент стимулювання розвитку вітчизняного бізнесу. Утім, не відкрию таємницю, що головною перепоною для бізнесу залишається забезпечення верховенства права і боротьба з корупцією.

На що ви взагалі порадите розраховувати бізнесу цієї зими та й надалі? Бо найгірше – це невизначеність. Чи бізнес можна підбадьорити, сказавши, що найгірше – позаду? Чи йому готуватися, що надалі буде не легше?

Я дуже вдячний тому бізнесу, який в ці часи відмовляється від схем, сплачує податки, підтримує армію. Власне, сьогодні ми стали з бізнесом одним цілим. Як я вас, друзі мої, можу підбадьорити… Ця зима буде найважчою в історії українського суспільства і українського бізнесу. І фронт, і проблеми з енергетикою, і криза неплатежів – все це разом відіб’ється. Але навесні буде набагато краще.

Енергетика лишається проблемою №1, і це – новий виклик. До жовтня ми говорили, що може статися щось таке схоже, але не відчували цього на собі. Нальоти, тривоги, які фактично вибивають людей з виробничого циклу, але змушують роботодавців сплачувати їм повну зарплату – ще одна проблема. Еміграція висококваліфікованих працівників – третя проблема. Але в контексті саме інтересів бізнесу проблему втрати кадрів я б не перебільшував – у нас сьогодні найбільше безробіття за всю історію в 30%, і нема такої професії, яку не можна компенсувати за рахунок жінок, що лишилися в тилу. Діє ефективний механізм бронювань кваліфікованих працівників. Тож ця проблема для бізнесу не така відчутна, як інші.

Та й тим, хто пережив 90-ті, лякатися віялових відключень чи якихось таких незручностей навіть якось соромно. Тому погана новина – в тому, що це буде найскладніша зима, а гарна – що далі буде легше.

«Сьогоднішні проблеми не порівняти з тими, з якими ми стикнулися на початку агресії»

Із зимою зрозуміло, а що вам дає підстави стверджувати, що навесні буде набагато краще?

Ми адаптуємося до тих можливих викликів, з якими стикаємося через війну. Ми точно адаптуємося до проблем енергетики, точно буде тепло, точно буде посівна, вирішиться логістична проблема, яка вже вирішується. Я зараз не говорю про ситуацію на фронті, а лише про економіку, яка буде функціонувати за таких саме умов на фронті.  

У березні ж, коли фронт пересувався чи не щогодини і зовсім не в той бік, в який би нам хотілося, ми вирішували і проблему релокації підприємств у безпечніші місця, і навіть проблему упередження можливого голоду. На сьогодні проблеми є достатньо великими, але їх не порівняти з тими, з якими ми стикнулися в лютому на початку агресії.

У лютому-березні, дійсно, в магазинах був ажіотаж: люди про всяк випадок гребли все і побільше. Але чи справді гостро стояла загроза голоду?

Ймовірність перебоїв постачання товарів першої необхідності в певних регіонах безперечно була. Згадайте березень. Згадайте Харків, Маріуполь, Херсон, Київську область, Суми, Чернігів... Ланцюги постачань товарів до окремих регіонів розірвані, підприємства зупинені. Мільйони переселенців. Лінія фронту не визначена і важкопрогнозована. Колапс на кордоні. Зараз це все як кадри з серіалу, наступну серію якого ти вже бачив: загрозливо, але не катастрофічно. Але я задоволений тим, що прийняті урядом рішення були в переважній більшості своєчасні і правильні.

Чи можливі перебої з продуктами надалі, чи з продовольчою безпекою вже все гаразд? 

Якщо говорити про сьогоднішню ситуацію, то голод абсолютно неможливий і населення повністю забезпечене товарами першої необхідності (не тільки харчування). Жодних причин для сумнівів щодо цього немає. Аграрної продукції ми виробляємо більше, ніж споживаємо. Тому говорити, що у нас істотно зростатиме ціна на харчі, також немає підстав, навіть якщо ця ціна зростатиме на світових ринках. У найгіршому випадку ми маємо всі можливості для обмеження експорту, аби задовольнити внутрішній попит.

Багато розмов ведеться про ймовірність повного блекауту. Як держава готова допомагати бізнесу, якщо це «повне затемнення» все ж станеться? Може, вже зараз проводяться якісь консультації чи тренінги?

Ми маємо радянську енергосистему з величезним запасом міцності – як для ядерної війни без перебільшення. Тому блекаут не є чимось смертельним. Все, що необхідне для його недопущення, робиться енергетиками і робиться постійно. Бізнесу у випадку настання таких обставин всі роз’яснення з боку держави надані – ніхто з підприємців не буде відповідати за невиконання своїх зобов’язань внаслідок блекауту. Зможе працювати – буде працювати, якщо ні – почекає відновлення енергопостачання.

Після кожної масованої ракетної атаки ЗМІ люблять рахувати, скільки грошей агресор цього разу випустив у повітря. Іноді ці суми можна порівняти з річним бюджетом немалих російських міст. А які втрати – прямі і непрямі – зазнає економіка України після кожного з таких обстрілів?

На початок листопада прямі втрати тільки енергосистеми, за словами прем’єра, складали понад 70 млрд грн. Зараз ця сума, безперечно, ще більша. А непрямі збитки можна порахувати з певним часовим лагом – які підприємства через це зупинилися, які не працювали тимчасово, які були перебої в ланцюгах постачання. Зараз ми точно не зможемо говорити про встановлені цифри. Але підраховуємо кожну втрачену копійку.

Верховна Рада підтримала списання кредитів на зруйноване житло та авто, знищені окупантами, або таке, що лишилося на окупованих територіях. З нюансами, що це має бути єдине житло для проживання та єдине авто в родині. Як цей механізм працюватиме і чи не буде плутанини з місцем проживання та реєстрації? Чи можливі якісь зловживання цим списанням? Банки, які отримають компенсацію не зараз, а колись, навряд чи в захваті від такого рішення.

Напевно, банки вже постраждали, бо ці кредити, як правило, не обслуговуються клієнтами. Але ані банк, ані ми з вами не маємо права змушувати людину сплачувати кредит за єдину втрачену квартиру, де вона проживала з сім’єю. Разом з тим після війни банку з бюджету будуть відшкодовані втрачені гроші. До речі, ця сума для держбюджету порівняно невелика – 3 млрд грн.

Можливостей для зловживань я тут не бачу, це все дуже просто контролюється: у нас же є реєстр кредиторів, реєстри нерухомого майна.

Що може негативно вплинути на основні річні показники (тієї ж інфляції), закладені в бюджеті-2023? Чи він і так є максимально консервативним?

По-перше, лінія фронту. Сьогодні це найбільш впливовий фактор і найважче передбачуваний. По-друге, функціонування нашої енергосистеми. По-третє, обсяги, своєчасність і ритмічність надходження зовнішньої допомоги. Від цих трьох факторів напряму залежать очікування і макрофінансові показники.

Українська валюта під час війни є одним зі стабільних феноменів. Чого від неї очікувати надалі?

До речі, листопад – перший місяць з початку війни, коли річна споживча інфляція уповільнилася із 26,6% у жовтні до 26,5% у листопаді. Скажете, не така вже перемога? Не погоджуся. Уповільнення і без того невеликої (зважаючи на обставини) інфляції – це маленька, але дуже значима для нас перемога. Гривня – це одне з українських див під час цієї війни наряду з перемогами на фронті та дохідною частиною бюджету, що перевиконується. Готівковий курс гривні укріплюється другий місяць поспіль, у грудні ця тенденція також поки що зберігається. Я не бачу навіть ймовірних фінансово-економічних підстав, аби у нас найближчим часом змінювався курс гривні до долара. Є сигнали від Нацбанку, що офіційний курс до кінця року і в січні точно залишиться таким, як був. Стабільність гривні забезпечена попри війну, і ключовим фактором у цьому я вважаю політику та рішення НБУ у перші місяці війни.

Уряд пропонує внести зміни до Податкового та Митного кодексів, які б надали йому право надавати пільгу з ПДВ та мита на товари, необхідні для відсічі агресії РФ та забезпечення життєдіяльності населення. Чи не призведуть такі винятки до того, що під виглядом стратегічно важливих товарів в країну будуть завозитись зовсім інші?

Фактично в умовах військового стану такі повноваження уряду можуть бути обґрунтовані. Так, подібне повноваження було надане уряду на час пандемії. З іншого боку, погоджуся з критиками ідеї: при стабільно працюючому парламенті така пропозиція вимагає додаткового обґрунтування. Тим більше, що не всі рішення в минулому щодо звільнення від імпортних податків з ініціативи уряду були обґрунтовані. Згадаймо, наприклад, пільгу на ввезення автівок. Тому вважаю, що це питання щонайменше треба продискутувати.

Для нинішньої владної команди ви виглядаєте занадто жорстковато зі своїм іноді зашкалюючим бажанням все детінізувати. Вас Зеленський не пробує якось стримати, аби було без заносів на поворотах, які призводять до скарг та протестів малого бізнесу?

Все, що я роблю, як і інші члени команди, узгоджується з позицією та баченням президента. Детінізація – це не просто його принципова позиція, а чітке завдання всій державній системі. Детінізацію не можна провести переконанням, адже 30 років цією країною керували клани – в податковій, митниці, прокуратурі, правоохоронних органах, люди на середніх посадах, які прикривали «тінь». Тіньовий бізнес для них був і подекуди залишається кормовою базою. Тому проблема детінізації – це одночасно і проблема корупції.

Тобто це – найбільша проблема країни після ворога. Це такий саме ворог, однак хитріший і такий, що ховається. На нарадах він заявляє про протидію нелегальному спирту, а після – закриває очі на роботу рідного йому спиртзавода «у другу зміну». Це гідра, яку у війну ми повинні вбити, оскільки корупція і «тінь» у війну – це не просто злочин, а мародерство.

Тому я і вважаю, що звільняти (і це щонайменш) потрібно корупціонера, а також все його оточення, яке знало, або повинно було знати про злочин. І я дуже вдячний керівництву податкової служби, яке сьогодні дуже жорстко реагує на подібні прояви. Якби така саме реакція була в інших органах, ми за кілька місяців навели б лад в державі.

До речі, я приймаю на особистий телефон будь-які скарги щодо «тіні» та корупції, гарантуючи розслідування та анонімність, – 050-356-55-41.

Павло Вуєць, «Главком»