Україна навчилася збивати російські літаки. Результати останніх місяців вражають світові ЗМІ. Однак український креатив аж ніяк не нівелює потребу у західних винищувачах. Україна досі в очікуванні легендарних F-16. Цього року у них півстолітній ювілей: перший політ цей літак здійснив у 1974-му. Про те, як виникла потреба у такій авіатехніці, як змагалися виробники, у чому особливості F-16, та завдяки чому вони й досі у строю – у матеріалі «Главкома».

•1•

F-16 виник завдяки авіаперегонам з СССР

Під час в’єтнамської війни на стороні Північного (комуністичного) В’єтнаму виступав СРСР, а на боці Південного – Сполучені Штати. Радянський Союз спочатку направив союзникам літаки МіГ-17, на яких гармати були відсутні, каже «Главкому» авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету Валерій Романенко. Американський винищувач F-4 Phantom II теж не мав гармат, тож у небі був відносний паритет.

Але потім з’явився МіГ-21. Він вже мав гармату і почав завдавати уражень американському парку літаків. Ракети ж, якими комплектували «Фантоми», не рятували ситуацію.

«Вони були недосконалими, мали багато обмежень. Головка самонаведення ракети могла захопити літак, але якщо він відхилявся на 20 градусів вліво чи вправо, заходив з іншого кута, застосувати ракету було вже неможливо», – говорить Романенко.

До того ж, великі двомоторні американські винищувачі були помітні здалеку, а маленькі одномоторні МіГи – ні. Виникла потреба у винищувачі нового класу. Таким чином виник F-16.

Кадри в’єтнамської війни. У радянському фольклорі – пісня «Фантом» – американець скаржиться, що його збив «льотчик Лі Сі Цин», тобто росіянин «Лісіцин», чиє ім’я він вимовляє, як йому здається, на в’єтнамський манер

фото: istpravda.com.ua

Але некоректно порівнювати його з «Фантомами», зазначає авіаексперт, колишній інженер з випробувань конструкторського бюро «Антонов» Костянтин Криволап.

«Фантоми» були дітищем 1950-х років і завдань, які стояли тоді. Це зараз, додає він, «хто перший ворожий літак побачив, хто перший ракету пустив, той і переміг». А колись повітряні бої були зовсім іншими.

«Противники сходилися на віражах, на гірках – то був вищий пілотаж. І тут велике значення мала професійна підготовка пілотів, їхній психологічний стан, здатність до проявлення бойових характеристик», – розповідає Криволап.

І «Фантоми» та їхні пілоти відповідали цим вимогам. Але їхній час минув. 

•2•

Спочатку був F-15

Американці розробники відповіли на заклик знайти заміну «Фантомам» та представили McDonnell-Douglas F-15 Eagle. Це був великий та швидкий перехоплювач, призначений збивати ворожі літаки на великій висоті ракетами з радіолокаційним наведенням. Але він не відповідав цілям, які ставив Пентагон. 

«Це був дуже гарний літак – він і до цього часу вважається одним з найкращих винищувачів у світі. Але він був настільки дорогий і складний в обслуговуванні, що загальний висновок був такий: це не зовсім те, що треба. Це солідна пташка, а нам би – «робочу конячку». Таку, щоб була проста і дешева в експлуатації, щоб там було місце для розміщення нової радіотехнічної зброї, а у випадку виявлення конструктивних недоліків, щоб її можна було ремонтувати, модифікувати тощо», – розповідає Криволап.

На недоліках F-15 наголошує і експерт Романенко. Так, каже він, машина була добре озброєна, оснащена потужною радіолокаційною станцією, але завелика, заважка і задорога. Вона згодилася б на випадок «глобальної війни», підкреслює Романенко, але для «локальних воєн» (на кшталт в’єтнамської) «потрібно було щось дешевше і простіше». І розробники повернулися до конструкторських бюро, до креслень та розрахунків.

•3•

Тендер Міноборони США

«Перед тим, як у 1974 році злетів F-16, був оголошений тендер міністерством оборони США, в якому дуже чітко прописали, якими мають бути технічні та експлуатаційні характеристики літака», – розповідає Костянтин Криволап.

Замовлення від Пентагону обіцяло бути прибутковим, тому охочі позмагатися за тендер легко знайшлися. За перемогу боролися п’ять проєктів, з яких два вибилися у лідери – YF-16 від General Dynamics (тепер це частина компанії Lockheed-Martin) і YF-17 від конкурента Northrop Corporation. Їхні дітища згодом отримали інші назви: YF-16 став F-16, а YF-17 – F/А-18 та були взяті на озброєння.

Вони були досить подібними, але одна з відмінностей полягала в тому, що F-16 мав один двигун, а F/А-18 – два.

«Американський флот, який потребував «свій» літак, сказав, що нам машина з одним двигуном якось не дуже, ми над морем літаємо, нам потрібні два двигуни. І вони взяли на озброєння F-17, тобто жодна розробка не пропала», – зазначає Валерій Романенко. 

Військово-морські сили США скептично поставилися до легких F-16 і забажали поставити на озброєння двомоторні F-17

фото: defence-ua.com

Але якщо говорити про долю цих майже близнюків, то F-16 значно випередив у популярності свого «брата». Хоча, за словами Романенка, якщо країни Бенілюксу відразу закупили F-16, то Швейцарія, Іспанія та Фінляндія вподобали собі F-17. А хтось взагалі заходився створювати свій власний винищувач, але про це – згодом.

•4•

Маленький, але спритний

Костянтин Криволап говорить про F-16 із захопленням: «Легкий, маневрений, компактний, але при цьому і міцненький. До цього розвиток йшов у напрямку створення великих винищувачів з двома двигунами, зі значною підйомною силою, з великою енергоздатністю на кілограм ваги, а F-16… От уявіть собі волейбольний майданчик 18 на 9 метрів: завширшки F-16 був якраз розміром з цей майданчик, а завдовжки метра на три не дотягав своїм носиком до його краю. Всі ж інші винищувачі були раза у півтора більші, ніж він». 

«Ще була така умова, – продовжує експерт, – що на F-16 повинен стояти той самий двигун, що стояв на F-15 Eagle, але там їх було два. І на цьому одному двигуні фактично зібрали всю машину, тож вона стала таким собі гоночним болідом. «Фольксваген жук», якщо говорити «по-автомобільному», але потужний та маневровий. А бойове навантаження, яке він міг брати з собою, поступово збільшувалось – десь від 2,4 до 7 тонн».

«F-16 зібрав все концептуальне, що було на той час у винищувальній авіації», – резюмує Криволап.

До сказаного додамо й слова Тіма Робінсона, фахівця з військової авіації Королівського аеронавігаційного товариства Великої Британії. З новацій, втілених у F-16, він виділяє унікальну кабіну з величезним куполом, який забезпечував майже бездоганний огляд місцевості. А щоб пілот під час віражів не втрачав свідомість, сидіння в кабіні F16 відкинуто назад, що дозволяє знизити вплив перевантажень.

«Конструктори також позбулися однієї з головних особливостей винищувачів часів Першої світової війни – ручки управління між ногами пілота. У F-16 ручка у вигляді джойстика розташована з правого боку кабіни, вона дуже схожа на ту, яку використовують у комп’ютерних симуляторах польотів. F-16 був першим літаком, який застосовував електродистанційне керування (fly-by-wire). Тобто коли сигнали від штурвала чи ручки управління передаються не механічно, а за допомогою компʼютера та електроприводів. Зараз ця технологія є у більшості сучасних авіалайнерів, як-от Boeing 777 і Airbus A320», – йдеться у матеріалі ВВС, автори якого посилаються на Робінсона та інших британських дослідників. 

Та чи не головна перевага F-16 полягає у здатності постійно вдосконалюватися. Саме це дозволило літаку стільки часу протриматися на плаву.

«Він від самого початку був зроблений як платформа, як концепція, що розвивається. Росіяни намагалися досягти подібного, пробували розвивати Су-57, але минуло 50 років, а вони так ще нічого й не досягли», – констатує Криволап.

•5•

Перший політ міг завершитися катастрофою

У якийсь момент пілот дав більше газу, і…

20 січня 1974 року пілот Філ Естрихер вперше сів у кабіну YF-16 на авіабазі Едвардс у Каліфорнії. Він мав лише проїхатися по злітній смузі, аби довести, що літак рухається під дією власного двигуна. Це називалось «рулювальний тест».

Той самий прототип YF-16, який «капризував» під час випробувального польоту

фото: bbc.com

Але «пташка» почала рватися у небо. 

«Спочатку, коли літак вивозять на аеродром, він «бігає» по ньому. Тобто пілот пробує, як працюють двигуни, як працює механізація крила, закрилки, передкрилки тощо. Але коли його розігнали на максимальну швидкість, літак раптом піднявся у повітря», – розповідає Романенко.

«У якийсь момент пілот дав більше газу, і літак почало підіймати, але льотчик не розгубився, впорався з машиною, підняв її, повернув, посадив, і все було гаразд. Тобто нічого катастрофічного не сталося, хоча й могло», – говорить Криволап. Він додає, що перший виліт F-16 має дві дати – 20 січня та пізнішу, коли все пройшло за планом та без ексцесів.

•6•

Наймасовіший військовий літак

Попри те, що випробування літака були проведені у 1974-му, на озброєння ВПС США він був поставлений за чотири роки – у 1978-му. У Сполучених Штатах у 2023 році базувалося 800 бортів. F-16 використовують також 25 інших країн: від Норвегії до Чилі, Марокко та Сінгапуру. 

За пів століття було виготовлено понад 4600 літаків F-16, і половину з них все ще активно використовують. 

З 2015 року це – найчисленніший військовий літак у світі. Експерти кажуть, що у будь-який момент дня або ночі десь у світі в повітрі є F-16.

Функціонал F-16 дедалі розширюється: він може запускати ракету з радіолокаційним наведенням по цілі, яка перебуває у повітрі далеко за межами видимості; може скидати керовану бомбу на ціль на землі; здійснювати протикорабельну атаку; вести фоторозвідку та полювати на зенітно-ракетні комплекси.

•7•

І «Сокіл», і «Гадюка»

Офіційно найвідоміший винищувач зветься не F-16, а Fighting Falcon, тобто «бойовий сокіл». Назву ухвалили у 1976 році, а у 1980-му він отримав малюнок з соколом та відповідний підпис. 

А одна з моделей F-16 (F-16 E/F) отримала прізвисько «гадюка». Ця неофіційна назва – Viper – прижилася серед військових через подібність профілю літака до піднятої голови змії. 

Комусь корпус літака нагадав голову змії, за що винищувач прозвали у тому числі й «гадюкою»

фото з відкритих джерел

Але і це не кінець історії з неймінгом. У Ізраїлі три різні моделі F-16 називають «Нетц»/Netz («сокіл») «Барак»/Barak («блискавка») та «Суфа»/Sufa («шторм»). Польські ж F-16 мають назву Jastrząb, тобто «яструб». 

•8•

Зірочки на борту

Повітряні сили США ведуть облік перемог F-16 у повітряних боях. У 1990-ті їх було вісім. Сполучені Штати брали тоді участь лише у військових діях в Іраку та Югославії. Натомість за інформацією повітряних сил Ізраїлю, тамтешні F-16 перемогли літаки Сирії сорок разів. Разом виходить пів сотні успішних бойових вильотів. 

Також у 2015 році турецький винищувач F-16, після численних попереджень, збив російський Су-24 неподалік кордону з Сирією. І це ще одна зірочка на фюзеляж знаменитого літака. 

Щодо втрат: у цілому було згублено 671 літак. У Сполучених Штатах цей показник складає 286 літаків.

•9•

F-16 та європейський авіазоопарк

«У 1990-ті роки виникла концепція європейського літака, який повинен був забезпечити конкуренцію всім американським літакам. У Європі створили концерн, назвали його Airbus Group (найбільша у ЄС корпорація аерокосмічної промисловості – «Главком»), і почали робити таку машину», – розповідає «Главкому» Костянтин Криволап. 

Один з найкращих американських пілотів F-16, підполковник у відставці Ден Хемптон. Разом із літаком брав участь у війнах у Перській затоці, Косові та Іраку

фото з відкритих джерел

У той час якраз добігали кінця терміни використання європейської винищувальної штурмової авіації, додає він. Хтось закупив американські F-15 та F-16, хтось «доношував» «Фантоми», хтось пересів на французькі «Міражі», розроблені у 1970-ті. У європейському небі, словом, панував авіазоопарк, і потреба у сучасному літаку стояла гостро. 

Отож, продовжує Криволап, «європейці створили концерн, куди увійшли британці, німці, французи. Також у проєкт то входили, то виходили іспанці. Але все це було не про літак, все це було скоріше про бізнес і політику. Літак дуже довго народжували, потім французи з концерну вийшли і почали розробляти своє – і так у них вийшов «Рафаль». Решта ж європейців, які залишилися, почали розборки, у кого вклад більший, хто робитиме фюзеляж, хто – радіотехнічне та радіолокаційне оснащення, які гроші на це підуть, і усім цим вони більше переймалися, аніж питанням самого літака».

У підсумку – гора породила мишу. А точніше, Європа – «Єврофайтер» (Eurofighter Typhoon). А це, в оцінці Криволапа, найбільш дорогий і найменш ефективний винищувач з усіх, що були і є. 

Eurofighter Typhoon. Свого часу експрем’єр Британії Борис Джонсон закликав надати Україні цей сучасний європейський винищувач

фото: raf.mod.uk

Словом, конкурентом F-16 «Єврофайтер» не став. 

Тим паче, каже експерт, «в американців такий підхід: коли вони починають розробляти літак, то одночасно розробляють і логістичну схему його забезпечення, експлуатації, ремонту тощо. Наприклад, до F-35 поляки зараз випускають одну половину фюзеляжу, бельгійці другу, турки щось ще виробляють. Тобто його збирає весь світ.

З'явилися навіть такі літаки, так звані «дрімліфтери», які перевозять окремі частини F-35 на збирання. Немає одного якогось заводу, який від нуля виробляє все, що потрібно. Все диверсифіковано і все логістично пов'язано».

•10•

F-35. Новий фаворит

Найновіший винищувач F-35. На думку Валерія Романенка, не зовсім правильно казати, що він походить від F-16. Так, його можливості вищі за F-16, але це інше – п’яте – покоління літаків. Попередником F-35 був F-22, доволі складний і дорогий, через високу вартість якого і вирішили робити простіший варіант F-35 з одним двигуном.

Тобто F-22 та F-35 мають бекграунд, схожий із тим, що був у F-15 та F-16.

У принципі, F-35 охоче купують, каже Романенко, і зокрема, ті країни, які раніше придбали собі F-16. Хоча й не всі. Наприклад, Словаччина і Болгарія замовили собі F-16 найновішої моделі.

F-35 (повна назва F-35 Lightning II) не є героєм нашої історії, тому про нього коротко: він призначений для знищення ворожих літаків ракетами великої дальності задовго до того, як їхні радари помітять F-35.

Випускається ця «пташка» у трьох модифікаціях, розповідає Костянтин Криволап. Є «звичайний F-35; F-35, який робить вертикальні зльоти та посадки; F-35, призначений для базування на авіаносцях. З точки зору логістики, експлуатації, вартості часу, витраченого на виготовлення, він один з найбільш дорогих, але завжди треба порівнювати баланс того, що ти витрачаєш, і того, що ти за ці гроші отримуєш. Так от, F-35 в цьому розумінні більш сучасний, ніж F-16», – визнає він. 

«Але чому я кажу, що нам потрібні саме F-16? – продовжує Криволап. – Тому що це компромісне рішення, відносно того, що ми можемо дозволити собі витрачати. Адже обслуговування, запчастини, створення інфраструктури, це все видатки, які ляжуть на наш бюджет».

Що ж до «ювіляра», то розповідь про нього хотілось би завершити реченням одного з західних видань: «Коли у 2056 році F-35 відзначатиме 50 років з моменту свого першого польоту, є велика ймовірність, що десь у світі ще літатимуть F-16».

Наталія Лебідь, для «Главкома»