Як стати пілотом F-16. Фаховий розбір
Спочатку – літаки. Ну а льотчики – потім?
Два українські пілоти, які на початку березня вирушили до США, аби опанувати багатофункціональний легкий винищувач F-16, вже повернулися на Батьківщину. Начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ бригадний генерал Сергій Голубцов в інтерв'ю The Times заявив, що тестування показало: наші льотчики зможуть навчитися управлінню та польотам на цьому винищувачі за пів року.
Про те, як відбувається навчання пілотів F-16, що в цьому процесі для українських льотчиків може виявитися найскладнішим, і чому для України кращим є винищувач іншого типу, «Главкому» розповідає авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету Валерій Романенко.
Як навчають в Україні
Скільки часу потрібно для підготовки військового льотчика в Україні, як відбувається навчання?
Процес підготовки пілота триває п'ять років – стільки ж, скільки навчання у цивільному виші. Раніше пілотів готували у військових училищах у Харкові, Чернігові та Кіровограді, зараз підготовкою військових льотчиків займається Харківський національний університет повітряних сил ім. Кожедуба, який увібрав у себе дві академії та дев'ять училищ.
Перший рік навчання – загальна військова підготовка. Вона однакова для всіх майбутніх офіцерів: для льотчиків, танкістів, артилеристів, піхотинців. Теоретична підготовка – пристрій літальних апаратів різних типів, двигуни, аеродинаміка, навігація, метеорологія. Крім того – фізика, математика, іноземні мови, насамперед – англійська.
З другого року навчання розпочинається льотна підготовка, на літаках та гелікоптерах початкового навчання з цивільними інструкторами. У нас це – український двомісний легкий тренувальний літак ХАЗ-30 для майбутніх пілотів літаків та Мі-2У – для вертолітників. Курсанти навчаються основ управління, зльоту, посадки, польотів по колу та за маршрутом. Звичайно, триває теоретична підготовка.
На третьому курсі курсанти пересідають на реактивний навчально-тренувальний літак Л-39 «Альбатрос». Навчаються техніки пілотування в різних метеорологічних умовах та основ вищого пілотажу.
На четвертому курсі – також польоти на Л-39, але з освоєнням елементів бойового застосування: польоти на малих висотах, перехоплення повітряних цілей візуально, дії по наземних цілях. Наліт на четвертому курсі має становити щонайменше 80 годин. Йде спеціалізація – майбутній льотчик-винищувач, штурмовик, бомбардувальник.
Де відбуваються навчальні польоти?
У Чугуєві (це 30 км від Харкова), на базі навчальної авіаційної бригади. А з п'ятого курсу розпочинається стажування у військах, на двомісних навчально-бойових літаках. Літня практика проходить у бригадах у Луцьку, Миколаєві, Івано-Франківську, Старокостянтинові. Загальний наліт має сягнути 200 годин, причому літають на всіх типах літаків.
Після практики – іспити. Курсанти здають його у небі. Якщо льотчик-винищувач – треба вразити умовну повітряну мету і конкретну наземну, для пілотів штурмовика чи бомбардувальника – лише наземні цілі. Після іспитів курсанти отримують офіцерське звання лейтенанта та кваліфікацію «льотчик 3-го класу».
У чому різниця у класних кваліфікаціях?
Військовий льотчик 3-го класу – пілот, який виконує всі види бойових завдань (за основним призначенням роду авіації) вдень, у простих метеорологічних умовах. Пілот 2-го класу підготовлений до ведення бойових дій вдень у складних метеорологічних умовах та вночі – у простих. Льотчик 1-го класу готовий до ведення бойових дій і вдень і вночі, за будь-яких умов. Природно, у пілота кожного класу має бути певний годинник нальоту, при переході з одного класу до іншого – це 300-400 годин.
Є ще найвищі категорії. Льотчик-снайпер. Це пілот, який виконав поспіль певну кількість польотів на бойове застосування з оцінкою «відмінно». Льотчик-інструктор та льотчик-випробувач. Як правило, це аси, відставні полковники. Перші займаються навчанням молоді, а другі працюють на авіаційних підприємствах. Льотчики виходять на пенсію дуже рано, у 40-42 роки. Звичайна вислуга військових – 25 років. Але у пілотів служба триває рік за два. П'ять років навчався, десять політав – от і вислуга.
Особливості західної підготовки
Які особливості у підготовці військових пілотів на заході? Зокрема, у США?
Я спостерігав, як у навчальному центрі на військовій базі в Тусоні, штат Арізона, готують військових льотчиків зі Словаччини, які літатимуть на F-16. До речі, там ще навчаються льотчики з Болгарії, які теж повинні пересісти на цей винищувач.
F-16. Досьє
F-16 Fighting Falcon («Бойовий сокіл») – багатофункціональний легкий винищувач-перехоплювач. Розроблений у 1974-1977 роках компанією General Dynamics, передано в експлуатацію у 1978 році. Є найпоширенішим бойовим літаком у світі, перебуває на озброєнні 25 країн.
Основні тактико-технічні характеристики:
- Довжина – 15 м
- Розмах крила – 9,5 м
- Максимальна злітна маса – 21,8 т
- Максимальна швидкість – 2180 км/год
- Бойовий радіус – 550 км
- Практична стеля – 15,3 км
- Екіпаж – 1 особа
Озброєння:
20-мм шестиствольна авіаційна гармата, боєзапас – 511 снарядів
Максимальна кількість ракет – 6
Вартість:
Близько $60 млн.
Курс підготовки пілотів для F-16 розрахований на 40 місяців. Спочатку пів року йде навчання майбутніх пілотів на турбогвинтовому навчально-тренувальному літаку Т-6, потім сім місяців – на реактивному Т-38. У ході польотів відпрацьовуються зліт, посадка, простий пілотаж, польоти по приладах та за маршрутом.
Паралельно – навчання на тренажерах-симуляторах, відпрацювання техніки пілотування за приладами та за маршрутом, робота з різними бортовими системами, радарами. Після кожного етапу – тести. Паралельно триває теоретична підготовка. До речі, за часом теорія займає стільки ж годин, скільки практичні заняття.
Після навчально-тренувальних літаків курсант розпочинає навчання на симуляторі F-16. Потім – двомісний навчально-бойовий варіант винищувача, так звана «спарка», має бути певна кількість нальотів. До речі, недешеве задоволення – одна година польоту на F-16 коштує $7-8 тис. Курс закінчується вильотами на звичайному одномісному F-16 з бойовими стрільбами.
Ви кажете, що курс для словаків розрахований на 40 місяців. А командувач нашої військової авіації сказав, що українські пілоти зможуть навчитися управлінню та польотам на F-16 за пів року. То чому так?
40 місяців – це майже три з половиною роки. Фактично стільки ж, скільки навчатимуться пілоти в Україні, якщо прибрати перший курс із його загальною підготовкою. Словаки та болгари не перенавчаються, а саме навчаються – за стандартною та повною програмою мирного часу. Нашим же льотчикам доведеться просто освоювати новий тип літака, за прискореною та скороченою програмою воєнного часу. Тобто – вивчення літака, навчання на тренажерах та реальні польоти на F-16.
Два наших льотчики, які проходили у США тестування навичок пілотування F-16 – це пілоти 2-го класу, які мають досвід реальних бойових дій. І у нас таких льотчиків достатньо (з кадрами проблем немає, а ось літаків вочевидь не вистачає). Американці придивлялися: під час тестів вивчали можливості наших пілотів щодо сприйняття нової інформації. Іспит пройшов успішно, українські льотчики справді можуть пройти перенавчання на F-16 за шість місяців. Підкреслю – у США проходили тестування льотчики 2-го класу. А якби були 1-го класу? Чи льотчики-снайпери?
Що, на вашу думку, буде найскладнішим при перенавчанні наших пілотів на F-16?
Перше – треба освоїти американський авіаційний сленг, аби розуміти інструкторів у процесі навчання. Друге – у США та взагалі у всіх країнах НАТО в авіації шкали приладів та дисплеїв проградуйовані у футах, милях та вузлах, а не в метричних одиницях. Така система – щоб льотчики з різних країн Альянсу могли одне одного розуміти.
1 фут = 0,3048 м
1 миля = 1,609 км
1 вузол = 1,852 км/год
Одним словом, українським пілотам треба звикнути до нової системи виміру. Ще треба звикнути працювати з величезним масивом тактичної інформації, яка надходить на борт від сучасних високотехнологічних радарів та бортових систем і може змінюватися досить швидко. Але особливих складнощів немає. І якщо тренувати наших льотчиків за індивідуальним планом, то у піврічний термін можна вкластися.
Справа – за літаками
Одночасно з льотчиками необхідно навчати відповідно і наземний технічний персонал.
Так, ясна річ. Фахівців з систем літака, двигунів, радіоелектронного обладнання, озброєння. А також офіцерів бойового управління, без яких неможливо ефективно застосовувати військові літаки.
Скільки потрібно додатково фахівців на одного пілота?
Один до десяти. 10 льотчиків – це 100 осіб допоміжного персоналу, щонайменше.
Коли наші пілоти зможуть почати перенавчання на F-16?
Після того, як буде ухвалено принципове рішення щодо постачання Україні літаків F-16. 28 лютого заступник міністра оборони США Колін Каль сказав, що немає сенсу проводити перепідготовку, коли не зрозуміло, який буде літак. Це недоцільно. До речі, особисто моя думка: для України більше підходить американський F-18.
F-18. Досьє
F-18 Hornet («Шершень») – палубний винищувач-бомбардувальник та штурмовик. Розроблений у 1975-1978 роках компанією McDonnell Douglas, передано в експлуатацію у 1980 році. Перебуває на озброєнні восьми країн світу.
Основні тактико-технічні характеристики:
- Довжина – 17 м
- Розмах крила – 12,3 м
- Максимальна злітна маса – 23,5 т
- Максимальна швидкість – 1915 км/год
- Бойовий радіус – 800 км
- Практична стеля – 15,3 км
- Екіпаж – 1 особа
Озброєння:
20-мм шестиствольна авіаційна гармата, боєзапас – 578 снарядів
Максимальна кількість ракет – 6
Вартість:
Понад $70 млн.
Але F-18 – це палубний літак, а в Україні немає авіаносців.
У фінів також немає авіаносців. А Швейцарія взагалі не має моря. Але ці літаки стоять у них на озброєнні. Вони того ж класу, що і F-16, але потужніші, з двома двигунами. У разі виходу з ладу одного двигуна особливих проблем не буде. Знову ж таки, можливості літака набагато ширші – це одночасно винищувач, бомбардувальник та штурмовик. Для України у боротьбі з агресором він буде набагато ефективнішим.
А ще у F-18 потужніше шасі. Нам не доведеться реконструювати злітно-посадкові смуги військових аеродромів. Справа в тому, що в США літаки літають із гладких асфальтованих смуг, а у нас вони бетонні, є стики. У F-16 колеса шасі більш вузькі, ніж у літаків радянського зразка, і при зльоті з повним бойовим навантаженням виникнуть проблеми – трястиме на стиках, шасі може вийти з ладу. Доведеться або різко знижувати вагу озброєння на борту, або реконструювати наші злітно-посадкові смуги.
До речі, Фінляндія, яка вирішила перейти на сучасніші винищувачі, вже заявила, що готова передати Україні свої F-18. А це 55 літаків. І ще понад сотня перебуває на базі резерву ВПС США в Аризоні.
Андрій Кузьмін, «Главком»
Коментарі — 0