Спочатку – літаки. Ну а льотчики – потім?

Два українські пілоти, які на початку березня вирушили до США, аби опанувати багатофункціональний легкий винищувач F-16, вже повернулися на Батьківщину. Начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ бригадний генерал Сергій Голубцов в інтерв'ю The Times заявив, що тестування показало: наші льотчики зможуть навчитися управлінню та польотам на цьому винищувачі за пів року.

Про те, як відбувається навчання пілотів F-16, що в цьому процесі для українських льотчиків може виявитися найскладнішим, і чому для України кращим є винищувач іншого типу, «Главкому» розповідає авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету Валерій Романенко.

Як навчають в Україні

Скільки часу потрібно для підготовки військового льотчика в Україні, як відбувається навчання?

Процес підготовки пілота триває п'ять років – стільки ж, скільки навчання у цивільному виші. Раніше пілотів готували у військових училищах у Харкові, Чернігові та Кіровограді, зараз підготовкою військових льотчиків займається Харківський національний університет повітряних сил ім. Кожедуба, який увібрав у себе дві академії та дев'ять училищ.

Перший рік навчання – загальна військова підготовка. Вона однакова для всіх майбутніх офіцерів: для льотчиків, танкістів, артилеристів, піхотинців. Теоретична підготовка – пристрій літальних апаратів різних типів, двигуни, аеродинаміка, навігація, метеорологія. Крім того – фізика, математика, іноземні мови, насамперед – англійська.

З другого року навчання розпочинається льотна підготовка, на літаках та гелікоптерах початкового навчання з цивільними інструкторами. У нас це – український двомісний легкий тренувальний літак ХАЗ-30 для майбутніх пілотів літаків та Мі-2У – для вертолітників. Курсанти навчаються основ управління, зльоту, посадки, польотів по колу та за маршрутом. Звичайно, триває теоретична підготовка.

На третьому курсі курсанти пересідають на реактивний навчально-тренувальний літак Л-39 «Альбатрос». Навчаються техніки пілотування в різних метеорологічних умовах та основ вищого пілотажу.

На четвертому курсі – також польоти на Л-39, але з освоєнням елементів бойового застосування: польоти на малих висотах, перехоплення повітряних цілей візуально, дії по наземних цілях. Наліт на четвертому курсі має становити щонайменше 80 годин. Йде спеціалізація – майбутній льотчик-винищувач, штурмовик, бомбардувальник.

Де відбуваються навчальні польоти?

У Чугуєві (це 30 км від Харкова), на базі навчальної авіаційної бригади. А з п'ятого курсу розпочинається стажування у військах, на двомісних навчально-бойових літаках. Літня практика проходить у бригадах у Луцьку, Миколаєві, Івано-Франківську, Старокостянтинові. Загальний наліт має сягнути 200 годин, причому літають на всіх типах літаків.

Після практики – іспити. Курсанти здають його у небі. Якщо льотчик-винищувач – треба вразити умовну повітряну мету і конкретну наземну, для пілотів штурмовика чи бомбардувальника – лише наземні цілі. Після іспитів курсанти отримують офіцерське звання лейтенанта та кваліфікацію «льотчик 3-го класу».

У чому різниця у класних кваліфікаціях?

Військовий льотчик 3-го класу – пілот, який виконує всі види бойових завдань (за основним призначенням роду авіації) вдень, у простих метеорологічних умовах. Пілот 2-го класу підготовлений до ведення бойових дій вдень у складних метеорологічних умовах та вночі – у простих. Льотчик 1-го класу готовий до ведення бойових дій і вдень і вночі, за будь-яких умов. Природно, у пілота кожного класу має бути певний годинник нальоту, при переході з одного класу до іншого – це 300-400 годин.

Є ще найвищі категорії. Льотчик-снайпер. Це пілот, який виконав поспіль певну кількість польотів на бойове застосування з оцінкою «відмінно». Льотчик-інструктор та льотчик-випробувач. Як правило, це аси, відставні полковники. Перші займаються навчанням молоді, а другі працюють на авіаційних підприємствах. Льотчики виходять на пенсію дуже рано, у 40-42 роки. Звичайна вислуга військових – 25 років. Але у пілотів служба триває рік за два. П'ять років навчався, десять політав – от і вислуга.

Особливості західної підготовки

Які особливості у підготовці військових пілотів на заході? Зокрема, у США?

Я спостерігав, як у навчальному центрі на військовій базі в Тусоні, штат Арізона, готують військових льотчиків зі Словаччини, які літатимуть на F-16. До речі, там ще навчаються льотчики з Болгарії, які теж повинні пересісти на цей винищувач.

F-16 Fighting Falcon («Бойовий сокіл») – багатофункціональний легкий винищувач-перехоплювач. Розроблений у 1974-1977 роках компанією General Dynamics, передано в експлуатацію у 1978 році. Є найпоширенішим бойовим літаком у світі, перебуває на озброєнні 25 країн.

Курс підготовки пілотів для F-16 розрахований на 40 місяців. Спочатку пів року йде навчання майбутніх пілотів на турбогвинтовому навчально-тренувальному літаку Т-6, потім сім місяців – на реактивному Т-38. У ході польотів відпрацьовуються зліт, посадка, простий пілотаж, польоти по приладах та за маршрутом.

Паралельно – навчання на тренажерах-симуляторах, відпрацювання техніки пілотування за приладами та за маршрутом, робота з різними бортовими системами, радарами. Після кожного етапу – тести. Паралельно триває теоретична підготовка. До речі, за часом теорія займає стільки ж годин, скільки практичні заняття.

Після навчально-тренувальних літаків курсант розпочинає навчання на симуляторі F-16. Потім – двомісний навчально-бойовий варіант винищувача, так звана «спарка», має бути певна кількість нальотів. До речі, недешеве задоволення – одна година польоту на F-16 коштує $7-8 тис. Курс закінчується вильотами на звичайному одномісному F-16 з бойовими стрільбами.

Ви кажете, що курс для словаків розрахований на 40 місяців. А командувач нашої військової авіації сказав, що українські пілоти зможуть навчитися управлінню та польотам на F-16 за пів року. То чому так?

40 місяців – це майже три з половиною роки. Фактично стільки ж, скільки навчатимуться пілоти в Україні, якщо прибрати перший курс із його загальною підготовкою. Словаки та болгари не перенавчаються, а саме навчаються – за стандартною та повною програмою мирного часу. Нашим же льотчикам доведеться просто освоювати новий тип літака, за прискореною та скороченою програмою воєнного часу. Тобто – вивчення літака, навчання на тренажерах та реальні польоти на F-16.

Два наших льотчики, які проходили у США тестування навичок пілотування F-16 – це пілоти 2-го класу, які мають досвід реальних бойових дій. І у нас таких льотчиків достатньо (з кадрами проблем немає, а ось літаків вочевидь не вистачає). Американці придивлялися: під час тестів вивчали можливості наших пілотів щодо сприйняття нової інформації. Іспит пройшов успішно, українські льотчики справді можуть пройти перенавчання на F-16 за шість місяців. Підкреслю – у США проходили тестування льотчики 2-го класу. А якби були 1-го класу? Чи льотчики-снайпери?

Що, на вашу думку, буде найскладнішим при перенавчанні наших пілотів на F-16?

Перше – треба освоїти американський авіаційний сленг, аби розуміти інструкторів у процесі навчання. Друге – у США та взагалі у всіх країнах НАТО в авіації шкали приладів та дисплеїв проградуйовані у футах, милях та вузлах, а не в метричних одиницях. Така система – щоб льотчики з різних країн Альянсу могли одне одного розуміти.

Одним словом, українським пілотам треба звикнути до нової системи виміру. Ще треба звикнути працювати з величезним масивом тактичної інформації, яка надходить на борт від сучасних високотехнологічних радарів та бортових систем і може змінюватися досить швидко. Але особливих складнощів немає. І якщо тренувати наших льотчиків за індивідуальним планом, то у піврічний термін можна вкластися.

Справа – за літаками

Одночасно з льотчиками необхідно навчати відповідно і наземний технічний персонал.

Так, ясна річ. Фахівців з систем літака, двигунів, радіоелектронного обладнання, озброєння. А також офіцерів бойового управління, без яких неможливо ефективно застосовувати військові літаки.

Скільки потрібно додатково фахівців на одного пілота?

Один до десяти. 10 льотчиків – це 100 осіб допоміжного персоналу, щонайменше.

Коли наші пілоти зможуть почати перенавчання на F-16?

Після того, як буде ухвалено принципове рішення щодо постачання Україні літаків F-16. 28 лютого заступник міністра оборони США Колін Каль сказав, що немає сенсу проводити перепідготовку, коли не зрозуміло, який буде літак. Це недоцільно. До речі, особисто моя думка: для України більше підходить американський F-18.

F-18 Hornet («Шершень») – палубний винищувач-бомбардувальник та штурмовик. Розроблений у 1975-1978 роках компанією McDonnell Douglas, передано в експлуатацію у 1980 році. Перебуває на озброєнні восьми країн світу.

Але F-18 – це палубний літак, а в Україні немає авіаносців.

У фінів також немає авіаносців. А Швейцарія взагалі не має моря. Але ці літаки стоять у них на озброєнні. Вони того ж класу, що і F-16, але потужніші, з двома двигунами. У разі виходу з ладу одного двигуна особливих проблем не буде. Знову ж таки, можливості літака набагато ширші – це одночасно винищувач, бомбардувальник та штурмовик. Для України у боротьбі з агресором він буде набагато ефективнішим.

А ще у F-18 потужніше шасі. Нам не доведеться реконструювати злітно-посадкові смуги військових аеродромів. Справа в тому, що в США літаки літають із гладких асфальтованих смуг, а у нас вони бетонні, є стики. У F-16 колеса шасі більш вузькі, ніж у літаків радянського зразка, і при зльоті з повним бойовим навантаженням виникнуть проблеми – трястиме на стиках, шасі може вийти з ладу. Доведеться або різко знижувати вагу озброєння на борту, або реконструювати наші злітно-посадкові смуги.

До речі, Фінляндія, яка вирішила перейти на сучасніші винищувачі, вже заявила, що готова передати Україні свої F-18. А це 55 літаків. І ще понад сотня перебуває на базі резерву ВПС США в Аризоні.

Андрій Кузьмін, «Главком»