Михайло Гераскевич: Гутцайт зібрався стати королем всього українського спорту

«Спортсмени у шоці від рішення уряду»

Міністерство молоді та спорту 12 квітня оприлюднило наказ про заборону українським спортсменам брати участь у змаганнях разом із росіянами і білорусами. Це рішення анонсувалося, але врешті-решт стало болючим ударом для вітчизняних спортсменів та тренерів. Вони сподівалися, що влада таки знайде раціональніше рішення, а не вирішуватиме проблему допуску учасників від ворожих країн на міжнародні змагання за рахунок своїх спортсменів.

Тепер за участь у змаганнях разом із росіянами українцям загрожують санкції від рідних Національного олімпійського комітету і Міністерства молоді і спорту. Наприклад, можуть просто не видати «добро» на виїзд з країни

Якщо притримуватися букви наказу Мінмолодьспорту, то Національна збірна з футболу, найпопулярнішого в Україні виду спорту, має знятися зі змагань відбіркового турніру до Євро-2024 року, оскільки до участі в турнірі УЄФА допустила Білорусь. До речі, в ефірі телеканалу «Настоящее время» 17 квітня голова Української Асоціації футболу Андрій Павелко не зміг чітко відповісти на запитання, чи продовжуватиме Україна змагатися за право взяти участь у фінальній стадії Євро, чи команда зніметься.

Українські спортсмени здебільшого поки не висловлюються публічно. Очевидно, кожен сподівається, що влада схаменеться і змінить рішення. Поки чутно голоси лише найвпливівших зірок. Наприклад, олімпійський чемпіон і депутат Жан Беленюк констатує: урядовці поставили українських спортсменів перед фактом. А олімпійська чемпіонка Ольга Харлан критикує рішення Міжнародної федерації фехтування повернути право змагатися для росіян і білорусів. До речі, днями на такий крок пішла і Міжнародна федерація триатлону.

Одним з небагатьох функціонерів і тренерів, хто відкрито і публічно критикує не тільки Міжнародний олімпійський комітет і його голову Томаса Баха, а й українських урядовців і Національний олімпійський комітет, є президент Всеукраїнської федерації бобслею та скелетону Михайло Гераскевич. В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» він пояснив, чому рішення урядовців бойкотувати змагання завдасть шкоди українському спорту, а також поскаржився на тиск на спортивні федерації від Вадима Гутцайта, який окрім того, що очолює Міністерство молоді і спорту, також не так давно очолив Національний олімпійський комітет.

Коли ви вивчили наказ Міністерства молоді та спорту про заборону на участь у змаганнях разом з росіянами та білорусами, які саме обмеження там побачили?

Я у цьому рішенні уряду побачив, як би так коректно висловитися… Безсилля найвищого керівництва держави, Міністерства спорту і Національного олімпійського комітету (НОК). Безсилля насамперед перед трагедією для українського спорту, яку вчиняє Міжнародний олімпійський комітет (МОК). Наша держава не знайшли нічого іншого, як не просто оголосити бойкот, а його узаконити і зробити його примусовим. Тоді, коли неможливо і абсолютно нерозумно сьогодні бойкотувати.

На початку березня відбулося засідання за участі НОК, Міністерства молоді та спорту і президентів федерацій різних видів спорту. На цьому засіданні міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт дуже-дуже наполягав, щоби ми всі, президенти федерацій підписалися під загальним бойкотом. Шанований мною Валерій Борзов, який був присутнім і який є членом МОК, натомість пояснив, що бойкот абсолютно недоцільний, сьогодні він не принесе жодної користі для України і жодної шкоди для МОК. Оголошення бойкоту може бути доцільним, коли до Олімпійських ігор залишатиметься пів року (Літня Олімпіада має пройти з 26 липня до 11 серпня 2024 року у Парижі). Саме за пів року до змагань український НОК зазвичай повідомляє про згоду участі в Олімпіаді. Так от, коли буде час за пів року до Ігор, НОК може поставити МОК перед фактом, що ми бойкотуємо участь в Олімпіаді через присутність там русні.

От в цьому випадку це буде прецедентом і воно принесе страшенні збитки для Міжнародного олімпійського комітету. Адже він змушений буде платити дуже серйозні штрафи світовим медіа, які викупили телевізійні права на показ, адже України там не буде. Також будуть великі збитки через логістику, адже на той момент вже буде замовлено транспорт для обслуговування змагань, зарезервоване житло, замовлено харчування, робота волонтерів тощо. Все це спричинить дуже серйозний фінансовий тиск на МОК. От чому бойкот саме сьогодні – це нелогічно.

Є й інший аспект – інформаційний. Коли уряд в особі міністра Гутцайта оголошує бойкот, зміщуються акценти уваги світу з боротьби із протиправними діями МОК на те, якими є українські дії. А наша позиція має вигляд не боротьби за те, щоб світ бойкотував росіян, ми самі сідаємо з білим прапором.

Міністерство молоді та спорту наказало заборонити офіційним делегаціям національних збірних брати участь у міжнародних змаганнях разом зі спортсменами із Росії та Білорусі

Хто з українських відомих спортсменів підтримує урядове рішення, а хто – ні? Кого з них більше?

Я не можу цього сказати. Владислав (Владислав Гераскевич, перший в історії України скелетоніст, який здобув олімпійську ліцензію і виступив на Олімпіаді. Син Михайла Гераскевича) був на зустрічі з членами Комісії атлетів НОК. На тій зустрічі не було рішення про бойкот. Дійсно, це питання піднімалося, обговорювалося, але рішення про бойкот ухвалено не було. Не йшлося і про те, що керівництво держави так швидко ухвалять рішення і оголосить його.

Тобто це була несподіванка для вас?

Це була абсолютна несподіванка.

Так що відповіли на аргументи Борзова колеги під час зустрічі представників спортивних федерацій, НОК і Мінмолодьспорту?

Погодилися з ним тільки керівники тих спортивних федерацій, які критично ставляться до діяльності Гутцайта. Найстрашніше, що величезна кількість керівників федерацій підтримують пана Гутцайта в цих абсолютно божевільних ідеях бойкоту, про які він оголосив ще в січні цього року, тобто за півтора року до найближчих Олімпійських ігор. І це він зробив тоді, коли весь світ дивився на нас і чекав дійсно серйозних пропозицій щодо протистояння росіянам на міжнародних змаганнях. Ми мали б вибудовувати зі всім світом шляхи виходу із ситуації. Йдеться про організацію альтернативних ігор. У світі ця ідея обговорюється та вже має назву свою назву: «Ігри гідності».

На якому рівні ця ідея обговорюється? І чи багато сьогодні держав, які можуть піти проти МОК?

Ця ідея обговорюється на рівні НОК та міністерств, на рівні великих спонсорів. Участь беруть провідні європейські країни.

Заступник голови Мінмолодьспорту Матвій Бідний заявив що Комісія атлетів все ж підтримала рішення про бойкот...

Матвій не був присутній на засіданні Комісії атлетів. На Комісії був присутній Вадим Гутцайт. Я впевнений, що Бідний отримав інформацію від Гутцайта. Тобто він озвучив те, що йому сказав міністр, його безпосередній керівник, якому він довіряє. А можливо, довіряв до сьогоднішнього дня. І от зараз він почує, що від міністра він почув брехню. Бо було просто обговорення теми бойкоту і думки спортсменів і функціонерів з цього приводу були різними. Розумієте, деякі спортсмени, відверто кажучи, не можуть потрапити на Олімпійські ігри і, звичайно, всі вони кричать «Бойкот, бойкот!». А ті спортсмени, які бачать абсолютно реальний шанс потрапити на Олімпійські ігри, нав’язати там суперникам боротьбу, такі спортсмени вважають, що бойкот не є аргументом. Треба їхати на змагання, боротися, протистояти, спілкуватися зі ЗМІ та організаторами, пояснювати їм, об’єднувати навколо себе представників свого виду спорту з інших країн і організовувати бойкот вже на місці змагань. Тобто це вже буде не пікет на самоті, а протест разом із більшістю учасників змагань. От тоді цей бойкот буде дієвим. Усе це робити потрібно перед ЗМІ, перед вболівальниками, перед організаторами. Потрібно говорити в очі представникам Росії правду, говорити їм, хто вони та кого представляють. От тоді це буде дієво.

«Гутцайта підтримують ті федерації, які дуже сильно залежні від фінансування»

Тобто Гутцайта підтримують лише ті федерації, представники яких не можуть кваліфікуватися на Олімпіаду?

Ні, не завжди. Здебільшого підтримують ті, які сильно залежні від фінансування. Я не буду засуджувати їх тому, що вони, перш за все, піклуються за свій спорт та бояться втратити команду, спортсменів, фінансування на підготовку та виступи. Але ми не боїмося цього, бо ми з самого початку нашої діяльності шукаємо партнерів, аби робота нашої федерації не залежала від того, як допомагає держава.

Пане Михайле, коли ви востаннє особисто спілкувалися із Вадимом Гутцайтом? Про що говорили?

Востаннє сам на сам спілкувалися у червні минулого року. Тоді, коли він надіслав листа до керівництва Міжнародної федерації бобслею та скелетону, не попередивши мене про це, я пояснив, що це не дуже правильне рішення – переступати через мене, бо я офіційний представник Міжнародної федерації нашого виду спорту в Україні. Було би коректніше хоча би до відома ставити. Лист був з проханням зберегти квоти для представників України у разі неможливості взяти участь у змаганнях сезону 2022/23. Зміст я у жодному разі не критикую. Навпаки, схвалюю. Не схвалюю будь-яке спілкування про нашу федерацію без участі представників федерації.

Моє зауваження дуже не сподобалося пану Гутцайту, і він подзвонив мені та попередив: якщо я буду, так би мовити, неслухняним хлопчиком, він мене відправить на нуль, на фронт. Я йому зауважив, що ми там періодично і без нього буваємо, бо возимо гуманітарну допомогу не лише цивільним, але й військовим. То я запропонував йому піділитися своїм місцем в автобусі, коли ми наступного разу їхатимемо на фронт. Він відмовився.

Якщо публічно проти наказу виступлять 10-15 найтитулованіших українських спортсменів, це зможе змінити рішення уряду?

Я дуже багато розмірковую над цим. Можливо, мої думки хибні, я не претендую на істину, але вважаю, що керівництво держави дуже високо цінує позитивну медійність. Можливо, потужний виступ 10-20 дуже відомих у спорті осіб: спортсменів, тренерів, функціонерів, менеджерів, міг би вплинути на рішення держави, думку людей спорту би почули і змінили урядове рішення на таке, яке дійсно принесло би користь українському спорту і було б дієвішим для недопуску росіян до міжнародних змагань.

Але зараз спортсмени мовчать. Чому?

Спортсмени в шоці від цього урядового рішення. Наприклад, ми розмовляли з Ольгою Харлан. «Все, чим я займалася, де я досягала будь-яких суттєвих успіхів – це спорт. На сьогоднішній день мій спорт перекреслений тому, що я усвідомлюю, що Росію ми не зупинимо у своїй федерації фехтування. Відповідно, у мене немає жодних шансів потрапити на змагання, особливо на кваліфікаційні. При тому я усвідомлюю, що дуже високий шанс потрапляння росіян на Олімпійські ігри, натомість я в них не зможу взяти участь». Це її слова.

Але є ще більш страшні речі, які виходять від пана Гутцайта. Він сьогодні приватно телефонує керівникам різних федерацій і викручує руки, щоби всі підписалися за загальний бойкот. Наприклад, Федерація легкої атлетики України (ФЛАУ) змогла добитися відсторонити від виступів на дуже тривалий термін представників Росії та Білорусі. Натомість пан Гутцайт наполягає на тому, щоби ФЛАУ приєдналася до загального бойкоту. Таким чином виходить, що ті федерації, які реально дієво борються, досягають результатів у цій боротьбі проти росіян у своєму виді спорту, мають опустити руки і здатися, відмовитися від виступів.

То для чого тоді боротися, якщо ми все рівно не будемо виступати? Якщо ми підписуємо загальний бойкот – втрачається сенс боротьби. Тоді ми взагалі не будемо мати ніякого представництва на Олімпійських іграх.

Пан Гутцайт заявляє, що нас підтримали цивілізовані країни, а от країни Азії та Африки не підтримали. Пан Гутцайт є представником уряду України. Він мав би усвідомлювати, що кожне його слово в публічному просторі уважно відслідковується усім світом. Особливо сьогодні. І даний його закид є нічим іншим, як проявом расизму. Що є абсолютно неприпустимим.

Замість побудови партнерських стосунків з представниками країн Азії та Африки, він їх руйнує подібними висловлюваннями.

А нам, керівникам національних федерацій, на конгресах міжнародних федерацій, де йде мова про продовження санкцій щодо росіян та білорусів, потрібно мати підтримку також від представників Азії та Африки. Як ми маємо розраховувати на підтримку після расистських висловлювань нашого міністра?

Голова Міністерства молоді та спорту Вадим Гутцайт натякнув, що африканські, азійські та арабські країни не є цивілізованими

скріншот з сайту Міністерства молоді та спорту

Давайте подивимося на ситуацію з іншого боку. В урядовому наказі немає жодного разу слова «бойкот». Там ідеться лише про неучасть наших спортсменів у змаганнях, де є спортсмени з Росії та Білорусі. Але ж далеко не всі охочі росіяни будуть допущені до змагань після фільтрації, яку обіцяє запровадити МОК. Що завадить українським спортсменам виступити у такому разі?

Давайте розглянемо ситуацію ближче. Припустимо, поляки погодилися прийняти Кубок світу з фехтування у себе, і навіть погодилися на участь у цих змаганнях росіян, але виключно у випадку, якщо ті підпишуться під відмовою від пропаганди Росії, від пропаганди війни. Якщо це станеться, коли ми, українські спортсмени, про це дізнаємося? Я думаю, що в останні дні перед початком змагань. Хоча, думаю, скоріш за все, росіяни взагалі самі відмовляться брати участь на таких умовах.

Далі. Наказ на фінансування відрядження команди, згідно з процедурою Міністерства молоді та спорту, повинен бути готовий за місяць до виїзду. І от за місяць до події, коли ми не знаємо, чи буде допуск росіян, чи ні, міністерство відмовляє нашій команді у виїзді тому, що там будуть росіяни. А уявіть, у цей час готуються до змагань і польські уболівальники, вони намалювали плакати «Ні війні!», «Геть Росія!». Тобто вони підготувалися, а ми не приїхали. Який це вигляд матиме?

Звичайно, ми знаємо, що у федерації фехтування є заборона політичної агітації, ми всі бачили який це вигляд мало в Китаї під час Олімпіади. Там було заборонено не вітатися із суперником.

Переносимося на зараз. От вийде Оля Харлан, до якої прикута увага всіх польських медіа, а вона на одязі, скажімо, зробить напис фарбою «Ні війні!», або щось подібне. Це буде пікет, акція протесту, яка викличе неймовірну увагу ЗМІ, резонанс. Увесь світ про це говоритиме. Так, Міжнародна федерація фехтування може її дискваліфікувати навіть пожиттєво, але акція буде дуже дієвою і вплине на всі подальші рішення МОК та рішення всіх інших федерацій. Але, якщо керуватися урядовим рішенням, Олю на змагання не допустили, бо думали, що російська команда там братиме участь. Значить, ми втратили медійний майданчик та можливість протесту.

«Хто у нас є лідерами думок серед спортсменів? Максимум – три-п’ять людей»

Все ж ви малюєте гіпотетичну ситуацію. Якщо українські спортсмени такі сміливі, то чому ми їх поки не чуємо навіть усередині країни, а говорять лише поодинокі функціонери? Чого бояться спортсмени?

Я думаю, що це не страх, а звичка, що за них говорить тренер, президент федерації, прес-секретар. Тобто їхня справа – змагатися, а не говорити. На жаль, є таке уявлення. Скажіть, скільки у нас спортсменів мають дуже серйозне охоплення в соціальних мережах? Максимум 20, з них є дівчата, які мають дуже гарну зовнішність і ми цим пишаємося, що наші українки є саме такими, і ці дівчата залучають по кількасот тисяч підписників в Інстаграмі. Але це одиниці. Хто у нас є лідерами думок серед спортсменів? Максимум – це три-п’ять людей. Це і є відповідь. Спортсмени не навчені говорити.

Якщо керуватися наказом Мінмолодьспорту, то збірна України з футболу також має бойкотувати відбір на Євро-2024, адже у турнірі бере участь Білорусь? А якщо футболістам врешті дозволять виступати, то чи буде це справедливо щодо представників інших видів спорту?

А давайте розглянемо ситуацію під іншим кутом. Ми знаємо футболіста Романа Зозулю, його сміливі висловлювання в соцмережах щодо тих чи інших скандальних рішень влади. Ми знаємо і інших футболістів, які воюють, можливо, які припинили виступи у спорті, але які показали, що вони є патріотами з великої літери. А хто дає гарантії, що в нас сьогоднішня збірна, сьогоднішні гравці не є такими ж патріотами? Хто дає гарантії, коли, теоретично, Україна зустрінеться із Білоруссю, що наша збірна не вийде з тими ж самими плакатами проти війни на поле і відмовиться грати, просто стоятиме на очах в усього світу? Це ж також буде акція протесту!

А коли збірній заборонять виїздити на змагання, цього всього бути не може.

Все ж це питання про те, чи може держава застосувати неоднаковий підхід до спортсменів? Чи є така вірогідність? От якщо вашим вихованцям заборонять виступати, а футболістам дозволять, як відреагуєте? 

Це риторичне запитання. У санкційному українському списку сьогодні приблизно 60 російських спортсменів. Але в мене запитання: чому у цьому списку немає полковника російської армії, президента Олімпійського комітету Росії Станіслава Позднякова, який 22 вересня заявив, що для кожного російського спортсмена має бути честю стати на захист Росії? Тільки питання – хто нападає на вашу Росію? Тобто він захист має на увазі в тому, щоби приїхати в Україну і вбивати українців. Хіба це не тероризм, хіба він не є терористом, який очолює цілий терористичний Олімпійський комітет? Але його чомусь немає у списку.

Чому? Ваша версія.

Можливо відповідь у тому, що він є бізнес-партнером Гутцайта, можливо, тому що вони разом змагалися, здобували медалі (Поздняков і Гутцайт у 1992 році разом стали олімпійським чемпіонами в складі «Об’єднаної команди», до якої увійшли представники колишніх республік СРСР – «Главком») , можливо, тому що пан Гутцайт у 2021 році на Олімпіаді в Токіо обслуговував поєдинки з фехтування, у яких брала участь донька Позднякова. Якщо все це так, тоді ми отримуємо дуже багато відповідей на ці всі запитання. Але виникає наступне питання: він це робить спеціально, бо не бажає працювати як слід над відстороненням «русні», чи просто не знає, як працювати? Я не хотів би вважати Гутцайта зрадником України. Нехай навчені люди самі встановлять, а суспільство саме зробить власні висновки.

Вадим Гутцайт компетентний як голова Міністерства молоді та спорту і очільник НОК, він відповідає посадам, які обіймає?

Був період, коли на цю посаду претендував Жан Беленюк, Вадим Маркович звинувачував Жана у відсутності досвіду. Так, дійсно, якщо подивитися, Вадим Гутцайт був спортсменом, потім тренером, потім президентом федерації, очолював олімпійську базу у Конча-Заспі, очолював міський департамент спорту, тепер очолює міністерство.

Але, по-перше, раніше не було широкомасштабної війни, а по-друге, ми знаємо, що за ним тягнеться великий шлейф скандальної справи з цими човнами. Гутцайт був фігурантом у кримінальній справі щодо розкрадання 2,25 млн грн державних коштів на закупівлях човнів для київських спортсменів. У справі він був вказаний як директор департаменту молоді та спорту КМДА, і він цей шлейф перетягнув до міністерства.

А вже на посаді міністра він спробував об’єднати все, стати королем всього українського спорту, в результаті свою федерацію зрадив на 100%, бо знав про намір Міжнародної федерації фехтування допустити росіян і білорусів заздалегідь. Він член виконкому Міжнародної федерації фехтування. Він сам визнавав, що Міжнародна федерація фехтування цілком і повністю перебуває під контролем Росії. Тож знав заздалегідь про те, які рішення готуються, які там ідуть процеси. Примітно, що за декілька днів до того, як російських і білоруських фехтувальників допустили до змагань, він швиденько покинув свою посаду у Міжнародній федерації фехтування. Це для того, щоби його не захейтила спортивна спільнота в Україні. Він намагається уникати відповідальності.

Яка вірогідність, що уряд змінить позицію щодо бойкоту?

Це було би проявом сили та розуму уряду.

Нещодавно головний юрист німецького Національного олімпійського комітету юридично розбив усі «аргументи» МОК. Мова йде про нібито порушення прав людини у випадку зі спортсменами Росії та Білорусі. Але чомусь усі «забули» про порушення прав людини щодо українців.

Скільки є у бобслеї і скелетоні росіян, яких слід внести до санкційних списків? Чи звертався до вас хтось, аби ви ці списки підготували?

Останнім часом наше Міністерство молоді та спорту дуже часто звертається, щоби ми надавали всі ці списки: хто є військовий з російських і білоруських, де проживає, які де заклики були у них, хто з них відвідував Крим. Таку всю інформацію ми й надаємо уряду.

Коли вперше міністерство звернулося з проханням скласти списки спортсменів з Росії і Білорусі?

Влітку минулого року. Відтоді ми просто складали списки. Ніхто не організовував якоїсь спеціальної платформи для централізованого збору такої інформації.

А ви ці списки десь бачили у публічній площині?

Знаю, що вони (Міністерство молоді та спорту) створюють Google диски з такою інформацією. Обмежена кількість людей має доступ доступ до них. Але що з нею далі, як вона використовується, я не знаю.

Якщо всього під санкціями 60 російських спортсменів, то скільки їх саме у скелетоні і бобслеї?

Перш за все, можна назвати олімпійську призерку Олену Нікітіну. Вона військова, не приховує, що є прихильницею Путіна, його фанатка. Польська бобслеїстка Лінда Вейшевськи казала, що особисто бачила дописи російської спортсменки у соцмережах, коли росіянка оголошувала збір грошей на допомогу постраждалим від війни. Але потім росіянка відзвітувала, що купила якесь військове спорядження і надіслала його на фронт «нашим рєбятам».

Нікітіна виросла у Києві. Може, вона українським військовим на фронт допомогу відправила?

Вона сама особисто колись розповідала, що на Борщагівці у Києві у бабусі проводила по кілька місяців щоліта. Це особливо цинічно тепер. Нікітіна дуже відома спортсменка. Окрім того, після рішення конгресу Міжнародної федерації бобслею та скелетону про відсторонення росіян відразу написала в Instagram, що «Це все НАТО. IBSF (Міжнародна федерація бобслею і скелетону) прогнулась під НАТО, а всі інші країни за нас». Ще за якийсь час вона написала: «Тепер хохлам треба відсторонити ще німців, бо німці теж сильна команда, яка може скласти їм конкуренцію». Тобто вона пише, що ми українці боремося не проти Росії, а проти конкурентів, про війну жодної згадки.

Є ще бобслеїст Даніїл Кулешов, який у перші дні війни Владиславу Гераскевичу надіслав повідомлення такого змісту: «че, мрази, живы еще? Надеюсь, в скором времени снаряд прилетит в ваш дом». Цей бобслеїст брав участь у чемпіонаті Росії серед юніорів. Поки у міжнародних змаганнях участі не брав.

Скажу вам, що російські бобслеїсти взагалі вирізняються антиукраїнськими настроями. У нас з ними були конфліктні ситуації у Китаї під час Олімпійського тижня. Владислав з одним із росіян не дуже приємно спілкувався. Той росіянин намагався Владислава зачепити. Там у них не тільки спортсмени, а й тренери такі.

Пане Михайле, ви дозволяєте собі жорстко критикувати владу і безпосередньо міністра Гутцайта. Це тому, що ви не залежите від державного фінансування як колеги з інших видів спорту?

В іншому причина. Я вважаю, що ми не повинні боятися говорити і висловлювати свою думку, якщо ми її маємо і можемо сформулювати. Бо якщо боятимемося, чим відрізнятимемося від Північної Кореї, Білорусі, Росії? Наші хлопці й дівчата вмирають на фронті, щоби ми могли говорити на будь-які теми будь-кому.

Крістіан Белінський, якого називають майбутнім російського скелетону закликає знищувати українців

скріншот з Instagram

«Ми не братимемо участі у змаганнях, якщо у них братимуть участь росіяни і білоруси»

Як ви і ваші спортсмени діятимуть, якщо наказ про заборону участі у змаганнях разом із росіянами і білорусами, не буде скасований?

Ми на змагання їздитимемо, але, в разі допуску росіян (білорусів у нашій федерації нема), не братимемо у них участі. Ми спілкуватимемося з учасниками змагань, організаторами, вболівальниками, медіа. І для цього не треба було урядового рішення.

Згадайте Олімпіаду в Пекіні. У Китаї за політичні акції саджають до тюрми. Нагадаю, тоді на Олімпійських іграх Владислав Гераскевич підняв плакат «Ні війні в Україні». Він тоді не побоявся наслідків. Бо що може бути ціннішим за мир в Україні, життя людей? Невже виступ на змаганнях буде ціннішим? Ні.

Тож ми намагалися використати майданчик з максимальною користю для України. Це був дуже величезний майданчик і, як мені кажуть журналісти з серйозних закордонних видань, ту «вашу акцію побачили щонайменше два мільярди людей». Змагання йшли у прямому ефірі і за ними спостерігав «великий Сі» (очільник Китаю Сі Цзіньпін) і він бачив цю акцію в прямому ефірі.

Коли The New York Times заявляє, що найвизначнішою подією зимових Олімпійських ігор була акція українця, то, можливо, цю акцію все-таки треба було проводити і нам брати участь. Щодо цієї акції, то на неї не було «добра» ані від міністерства, ані від НОК, ані від ще когось з уряду. Навпаки, нам передали від Сергія Бубки і Вадима Гутцайта прокльони і матюки п’ятиповерхові. Вони абсолютно не схвалювали нашу ініціативу, готові були з’їсти живцем обох за цю акцію.

Яким є річне фінансування від держави для Всеукраїнської федерації бобслею і скелетону України?

По-різному. Якщо міністерство дотримається обіцянок, то у нас на 2023 рік буде приблизно 3 млн грн.

Яка це частина від річних потреб?

Я ще не підрахував точно. Скажу, що держава покриває приблизно 80% від потреб.

Ваша критика у бік міністра позначається на фінансуванні?

Нам вже це «враховують». Візьмемо зимові олімпійські види спорту. У нас в кожної «зимової» збірної є штат. Ті, хто потрапляють до штату, отримують зарплатню. Це спортсмени, тренери, фізіотерапевти тощо. Рік у нас починається 1 травня, а закінчується 30 квітня. І от на період з 1 травня і до 30 квітня 2024 року Владислав Гераскевич не буде у штаті команди. Він туди не потрапив, бо не виконав критерії, які встановлює міністерство Молоді і спорту. Тобто люди, які виборюють на чемпіонаті України перші, другі та треті місця, отримують право бути в штатній збірній команді, але більшість з цієї команди, з цих людей, не мають навіть можливості виступу на Кубку світу, оскільки їхній рівень недостатній для цього. А от ті, чий рівень достатній, – поза штатом. У випадку зі скелетоном це дивно ще й тому, що внутрішнього чемпіонату для такого відбору у нас не було. Можливо, цього року вдасться провести.

Владислав посів 13 місце у загальному заліку на Кубку світу. Я думаю, що це топ-5, можливо, топ-7 серед усіх українських спортсменів, які виступають у зимових видах. На щастя, таке право бути в штаті виборов Ярослав Лавренюк, який посів четверте місце на чемпіонаті світу серед юніорів.

Ми розуміємо, що у країні війна, не вистачає на спорт. Але ми знаємо випадки, коли пані Панченко (Людмила Панченко – заступниця міністра молоді та спорту) з паном Гутцайтом підписують наказ на збір велосипедистів, які навіть не є членами основної збірної команди України. Їхній рівень вкрай низький. Був такий кількамісячний збір у в Туреччині. Працювали вони на зборі разом з однією з обласних команд із Росії. Є цьому фото і відеодокази. Там видно, як вони і дозвілля проводили, спільно ввечері відпочивали. Такий збір обійшовся майже у 7 млн грн. Як це пояснити?

«Боїмося, що в Україні зникне спорт високих досягнень»

В інтерв’ю «Главкому» призерка Олімпійських ігор Ольга Саладуха заявила, що $7,5 млн доларів США, які МОК виділив на підтримку українських спортсменів, невідомо куди зникли. Ви якусь частину з цих грошей отримали?

Томас Бах, починаючи з червня і до сьогоднішнього дня оперує цифрами, що, мовляв, ми допомогли 3 тис. спортсменів України. Ми, як Всеукраїнська федерація бобслею та скелетону, просили нам надати частину цих коштів для тренування збірної на спеціальній стартовій естакаді в Німеччині хоча б на два тижні у червні 2022 року, бо в Україні немає стартової естакади.

«Главком» надсилав запити щодо долі цих коштів і до НОК, і до Міністерства молоді та спорту. У НОК відповіли, що розпорядником коштів є МОК і створений ним Фонд солідарності. А ви до кого зверталися і що вам відповіли?

Розпорядником цих грошей чомусь було наше міністерство. Воно ними розпоряджалося, створювало накази і фінансувало свої ж накази з цих грошей. Нам, нашій федерації ці гроші не дали. Ми не відповідаємо критеріям для отримання цих грошей. Такий висновок з того, що нам просто не надали відповідь на нашого листа-заявку. Тобто нам просто не підписали лист на відрядження на збір до Німеччини.

Національний олімпійський комітет заявив, що не є розпорядником коштів, які для України виділив Міжнародний олімпійський комітет

Під час спільного з Мінмолодьспорту засідання я спитав про це у пані Панченко. Саме вона сказала, що ми не відповідаємо критеріям і надала табличку з цими критеріями.

Тоді виникає питання, а хто ж ці 3 тис. спортсменів, про які говорить Томас Бах, ті, хто відповідають критеріям? Це риторичне питання.

В Україні ви у когось про це цікавилися? Що почули у відповідь?

Ми розпитували у представників інших видів спорту і дуже багато багато з них не розуміють, куди ці кошти пішли. Знаю що фігуристи не отримували, легка атлетика відповіла, що з цих коштів якийсь готель для спортсменів сплатили, але чомусь за потрійною ціною від тієї, яка була в готелі. Це була така одноразова акція. Баха також публічно про долю цих грошей запитували. Він не відповів. То ми не знаємо, де ці гроші ділися.

Чи бачите ви ймовірність, що ми втратимо спортсменів через бойкот, бо частина виїде і не повернеться?

Це і є найбільша причина, чому ми пішли в атаку на міністерство і НОК. Ми дійсно боїмося, що український спорт взагалі зникне, особливо спорт високих досягнень. Деякі спортсмени, які цінують свою працю і працю своїх тренерів, своїх команд, дійсно, можуть піти виступати за інші країни.

Коли ми перебували на тренувальних зборах у Латвії, то багато спілкувалися з латишами, з високими спортивними чинами щодо українських дітей. Вони захоплювалися українськими дітьми. Казали, що наші діти дуже талановиті щодо спорту. Казали, що для найбільш талановитих створять спеціальні умови, надають кращих тренерів, надають спортивний інвентар. Тоді я, дивлячись в очі одному з представників їхнього НОК спитав, чи віддадуть вони наших дітей? А він відповів, що дивлячись, які суми у них буде витрачено. «Коли ми зайдемо в цих сумах за червону лінію – ми їх вам не віддамо, ми зробимо все можливе, щоб ці діти залишилися у нас, ми їм створимо всі умови, щоб вони брали участь у змаганнях за нас», – відповів латвійський посадовець. І за цю позицію я не можу їх критикувати, бо вони справді дуже багато допомагають, що Латвія маленька. Подібна ситуація у Польщі, Німеччині, куди батьки повиїжджали разом із дітьми.

Минулого літа ми провели на деокупованих територіях кілька благодійних тренувань для дітей, які побачили війну на власні очі. Дехто з них попросилися до нас у команду. Ми надали їм шанс, нікому не відмовили.

Німецький благодійний фонд Athletes for Ukraine («Атлети для України») запропонував нам організувати у кінці сезону збір для цих дітей і надав необхідні для поїздки кошти від німецьких меценатів.

Ми переглянули графік і зрозуміли, що найкраще це буде зробити у Сигулді, у Латвії після закінчення завершального восьмого етапу Кубку світу. Домовилися з треком і забронювали його на два тижні, забронювали житло, забронювали харчування, домовилися про знижки… Батьки дітей оформили закордонні паспорти, написали доручення на перетин кордону дітей з нашим тренером з бобслею Олександром Іванишиним. Німецькі журналісти, особливо такі видання, як телеканал RTL, Deutsche Welle придбали авіаквитки для своїх груп журналістів з Німеччини до Риги та хотіли висвітлити цей збір, поспілкуватися з нашими дітьми. Натомість пані Панченко не підписує виїзд нашому тренеру на цей збір, куди він мав поїхати з нашими дітьми. Ми змушені були збір відмінити.

Як міністерство пояснило це?

«А тому що Гераскевичі не повзають на колінах». Ніяк не пояснили. Панченко ніколи ніде офіційно нічого не пояснює, вона вважає це зайвим. Вкрай здивовані були німецькі журналісти, керівництво німецького благодійного фонду. Ми вимушені були вибачатися перед тими людьми, де ми забронювали житло, де ми забронювали харчування, перед керівництвом треку. Для них це також був шок.

Сьогодні ми домовилися про новий збір. Але ми ще не отримали всі документи та дозволи на виїзд, хоча забронювали житло і сподіваємося, що цього разу нам не відмовлять. Виїзд запланований на 5-6 травня і має тривати приблизно місяць. Німці готові оплатити всі витрати на наших наймолодших членів команди. Це четверо діток, які ще ніде не виступали і Владислав Клименко з Бородянки, який вже закрив цьогорічний змагальний сезон. Зауважу, що міністерство жодної копійки не виділило цьому хлопцеві, він виступив на семи стартах, у тому числі у чотирьох кваліфікаційних гонках до Зимових юнацьких Олімпійських ігор, які відбудуться у січні 2024 року. На одній з гонок хлопець посів 11 місце у кваліфікації до юнацької Олімпіади. Має серйозні перспективи буди у десятці, бо він 2009 року народження, а змагався з хлопцями 2006 року і 2007 року народження. Але за «критеріями» Мінмолодьспорту так і залишається поза збірною.

Пане Михайле, а як реагують військові на ініціативу влади заборонити виступ наших спортсменів у змаганнях, у яких беруть участь росіяни і білоруси?

У нас дуже багато друзів військових, які воюють, перебувають на нулі. Ми ні від кого з них жодного разу не чули заяв на кшталт «який спорт, тут війна!». Військові нас підтримують і кажуть, що ми маємо їздити і змагатися.

Ви знаєте, де Сергій Бубка? Розумієте, чому він, знаменитий на увесь світ спортсмен, просто мовчить про війну?

Після 17 листопада (коли Гутцайт змінив Бубку на посаді голови НОК), наскільки мені відомо, вкрай мала кількість людей знають, де він. Але треба розібратися на чиєму боці він. І це не обов’язково бік України. У нього є певні обставини, на які вин жалівся іноземним ЗМІ. Він казав, що у нього мама дуже старенька лежить в Донецьку та не ходить, за нею брат доглядає. Він  дуже переживає за її здоров’я та здоров’я брата. Звичайно, він закрив очі, що брат шиє прапори «ДНР», що в них там якийсь родинний великий бізнес у «ДНР».  

Я допускаю, що він досі впливає. Я допускаю, що ті рішення, які сьогодні приймає МОК… Ну ми ж пам’ятаємо 2015-2016 роки, коли Бубка проголосував проти відсторонення росіян за допінг. То що йому може завадити сьогодні робити це саме? Можливо, сьогоднішня поведінка Гутцайта чи поява документа про бойкот – це все з подачі Бубки, чому б і ні.

Гіпотетично, який варіант розвитку подій для українських спортсменів буде найкращим у цій ситуації?

На жаль, є об’єктивний бік цієї медалі – рівень російського спорту в середньому набагато вищий нашого. А за цей рік ця різниця тільки посилилася. Бо ніщо не заважало тренуватися російським спортсменам, але далеко не в усіх українських були такі ж можливості. І Томас Бах закриває очі на те, про що ідеться в Олімпійській хартії. А там іде мова якраз про рівні можливості, яких ми не маємо через неспровоковану агресію Росії.

Звичайно, дуже хотілося б, щоби всі українські спортсмени, які приїздять на міжнародні змагання, стояли на верхній сходинці п’єдесталу, я був би щасливий. Але, якщо об’єктивно, сьогодні лиш одиниці можуть це зробити.

Тому, мабуть, правильно було би приїжджати українським спортсменам, не допускати росіян до кваліфікації, створювати настільки великий тиск, щоби росіяни не могли брати участь у майбутніх змаганнях. І, врешті-решт, дибитися, щоби на Олімпіаді не було росіян, щоб Олімпіада була без пропаганди війни. І тоді не важливо, на якій ти сходинці стоїш, ти отримав найголовнішу перемогу – змагання без війни, заради миру, заради дружби. Оце була б найбільша перемога.

Тобто українські спортсмени ігноруватимуть урядовий наказ?

Не думаю. Бо все одно на них чинитиметься тиск через їхні федерації. Я навіть допускаю, що буде створюватися тиск через Службу безпеки України, на жаль. Але сподіваюся при цьому, що в Україні є достатньо сильних духом спортсменів, зважаючи на ту величезну кількість повідомлень зі словами підтримки, які ми з Владиславом отримуємо.

Можете назвати когось зі спортсменів, хто вам пише слова підтримки? Коли чекати «спортивного Майдану»?

Це спортсмени, які претендують на фінали Олімпіади. Є ядро таких, воно продовжує формуватися. Ми сьогодні говорили про Ольгу Харлан. Є і інші. Проте Оля вирізняється, вона помітна і активна сьогодні. У мене є великі сподівання, що спортсмени почнуть об’єднуватись і говорити.

Але чи встигнемо до початку кваліфікаційних змагань на Олімпіаду?

Щодо зимових видів, то цілком. А от щодо літніх… Можливо, на жаль, не встигнуть взяти участь деякі спортсмени.

Михайло Глуховський, Артем Худолєєв, Олеся Садовнича (фото)