Російські та білоруські спортсмени не мають бути допущені до Олімпійських ігор, які відбудуться у Парижі з 26 липня до 11 серпня. У цьому переконує спортивний журналіст видання Watchers Артем Худолєєв. Останнім часом Артем став чи не найрезультативнішим мисливцем на російських спортсменів, адже добивається реальної заборони їхньої участі на великих турнірах, навіть під «нейтральним» прапором на Олімпійських іграх.

В інтерв’ю «Главкому» Артем Худолєєв розповів, кого вдалося відсторонити від участі в Олімпіаді, якою є процедура, а кому з представників країни-агресорки вдалося отримати путівку на головні змагання попри всі зусилля української спортивної спільноти.

«Процес допуску/недопуску до змагань дуже непрозорий»

Попередньо відомо, що 16 білоруських і 15 російських спортсменів зможуть взяти участь в Олімпіаді у Парижі з урахуванням того, що деякі попри дозвіл уже відмовилися від участі. Наскільки ця кількість може змінитися до початку змагань?

Так, ця кількість змінюється. На мою думку, навіть це забагато, хоча ця кількість у 10- 20 разів менша тієї, яка була у Токіо на минулій Олімпіаді. Початкова ціль – добитися, аби жоден їхній спортсмен не брав участі без жодного нейтрального статусу. Але оскільки певну кількість спортсменів допустили до відбіркових змагань до Олімпіади, то у нашої спортивної громадськості певний час тому була думка, що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) мав би вимагати у таких «нейтральних» спортсменів підписати декларацію, про те, що вони проти війни і засуджують російську агресію.

Що робите, аби ті, кого допустили до змагань, все ж таки не змогли взяти у них участь?

Ми разом з Мінспорту і Національним олімпійським комітетом України (НОК) буквально 5 липня написали знову і надіслали відкритого листа до МОК. У листі ми перерахували росіян і білорусів, які начебто нейтральні, але насправді ні, бо підтримують війну.

Найбільш яскраві приклади з них – це Іван Литвинович, білоруський стрибун на батуті, Олімпійський чемпіон Токіо. Вже після початку повномасштабної війни він записав пропагандистський ролик із закликом до білорусів, щоби вони прийшли на референдум, який у 2022 році організував Лукашенко для зміцнення своєї влади. Я зберіг це його відео, ми все це відправили до МОК. Також Литвинович брав участь у різних заходах разом із сином білоруського диктатора Віктором Лукашенком, який також перебуває під санкціями за підтримку війни. Але МОК Литвиновича перевірив і дозволив йому виступи під нейтральним прапором.

Як так виходить: щодо одних спортсменів МОК рекомендує заборонити участь, а щодо інших – дозволяє, причому всі вони підтримують війну? Якими критеріями керується МОК?

Не слід шукати логіки у діях МОК, бо процес дуже непрозорий. Коли вони когось рекомендують відсторонити, то просто повідомляють про це. Коли якась Федерація відстороняє, також просто повідомляє, без пояснень причини. Хоча, мені здається, що в інтересах МОК було би пояснювати критерії, причини заборони, аби уникнути спекуляцій. Наприклад, якщо у спортсмена чинний військовий контракт, який слугує доказом. Коли до МОК звертаються журналісти із запитом, причому з різних країн, МОК обмежується відписками. Мовляв, ми перевірили і порушень не знайшли. А коли їм вказуєш на конкретні факти порушень, вони відповідають, що не можуть писати про деталі роботи їхньої комісії, яка розслідує такі факти. Я знаю, що наш НОК з ними контактує.

Розумієте, МОК – це громадська організація, яка нікому не підзвітна. Роблять те, що хочуть. А якби держава якась почала вимагати від МОК звітності, вочевидь, її би звинуватили у втручанні у автономію спорту.

Якесь замкнене коло. То що ж ми можемо ще робити, аби тиснути на МОК і на міжнародні спортивні федерації? Які інструменти лишилися?

Підключати ЗМІ, громадськість в інших країнах. Тиснути через державу. Наприклад, на владу Франції. Я з багатьма французькими журналістами спілкувався, матеріали на основі моїх розслідувань про росіян і білорусів, які підтримують війну, виходили в L'Équipe, L’Opinion, Deutsche Welle, Insidethegames, Le Monde. Тобто коли оприлюднюються факти, навряд чи французька влада зацікавлена, щоби люди, які підтримують вбивства українців, приїжджали до їхньої країни. Так чи інакше, мало росіян і білорусів залишилося у списку, яких слід заборонити. Основних зірок ми вже спільними зусиллями відсторонили.

«Підтримка персонально Лукашенка чи Путіна: чи є це підтримкою війни?»

Нещодавно велика кількість російських борців та дзюдоїстів, попри те, що їм було дозволено виступати на Іграх, добровільно відмовилися від участі. Як ти це пояснюєш?

Не всі з тих, що відмовилися взагалі в змозі завоювати золоту чи будь-яку іншу медаль. Тобто шансів на найвищу нагороду у них практично немає. Могло би бути хіба що срібло чи бронза. І саме тому, думаю, вони відмовилися. Ми знаємо, що для Росії важливе «золото» на Іграх, аби воно було гарантованим. Мовляв, якщо ви наших «зірок» забанили, ми не братимемо участь узагалі. Як наслідок, було ухвалене рішення не їхати на Олімпіаду. Наприклад, серед тих борців, хто міг поїхати, немає жодного діючого чемпіона світу.

У дзюдо в них був лише один представник, який в топ-10 світового рейтингу перебував, а всі інші навіть у топ-20 не входили. Тобто страждають безпосередньо спортсмени, а не їхня федерація. Бо вона зможе пояснити російській владі: нема медалей, тому що нас не пустили на змагання.

Щодо тих видів, де Росія може отримати медалі. Високі результати у російських тенісистів, зокрема чоловіків. У цьому виді спорту хтось відмовився, хтось – ні. Чому тут росіяни відмовилися?

З сильних їхніх тенісистів буде Даніїл Медведєв. Але не факт, що він взагалі претендуватиме на медаль. Є вищі у рейтингу Алькарас, Синнер, Джокович, яких букмекери називають фаворитами. У жінок є досить сильна Андреєва. Але і їй не прогнозують медаль.

Тоді хто ті спортсмени, які не відмовляються від участі в Олімпіаді? Які види спорту вони представляють і на які результати можуть розраховувати?

Наприклад, стрибки на батуті. Російська батутиста Анжела Бладцева відібралася, вона може на якусь медаль претендувати. У цьому виді спорту китаянки фаворитки. Справа в тому, що у Росії батут не такий важливий для чиновників, тому на представників цього виду немає такого сильного тиску як на борців. Бо борці владі важливіші. Наприклад, є в них керівник федерації боротьби Михайло Маміашвілі. Він родом з Конотопа, на честь Маміашвілі до 2022 року у місті була названа дитяча юнацька спортивна школа, його Путін нагороджував. Це про значимість. 

У веслуванні у них декілька спортсменів будуть представлені. Але вони навряд на високі медальні місця можуть розраховувати. Їхатиме на Олімпіаду від Росії, але в нейтральному статусі, пловець Євгеній Сомов. Але він давно живе у США, десь там навчається. Є ще три велосипедистки-шосейниці. Вони теж ні на що серйозне не можуть претендувати. Тобто загалом їдуть ті, які не будуть боротися за медалі.

Ми говоримо здебільшого про росіян, які публічні і їхні погляди відносно легко можна з’ясувати. Як бути з білорусами, які переважно мовчать? Як довести, що вони також відповідальні за агресію, співавтором якої є їхня країна?

Багатьох білорусів вдалося відсіяти через те, що у них військові контракти, тобто прямі зв’язки з армією. Цим питання займалася білоруська опозиція, у них є «Фонд спортивної солідарності». Вони стверджували, що по своїх каналах знайшли інформацію про військові контракти білоруських спортсменів і передали цю інформацію до МОК.

Є у білорусів цікавий випадок. До Олімпіади була допущена спортсменка Дар’я Чуприс, якій 16 років, але всюди, зокрема і на офіційних ресурсах Міноборони Білорусі її представлено як військову спортсменку, тобто спортсменку армійського клубу. Мабуть, МОК вирішив, що у 16 років не можна бути в армії, тому її допустили до змагань. Але це мої міркування лише, бо від МОК немає чіткої відповіді щодо критеріїв.

Наприклад, якщо спортсмен підтримує персонально Лукашенка чи Путіна: чи є ця підтримка підтримкою війни? Чи якщо людина підтримує сина Лукашенка, який під санкціями: чи підтримка це війни? Прямих і чітких відповідей на ці питання від МОК немає.

«Українська діаспора у Франції мітингує проти спортсменів, що підтримують війну»

Як взагалі ти шукаєш інформацію про росіян і білорусів? Все є у відкритих джерелах? Чи допомагає тобі хтось із чиновників?

Спочатку перевіряю базу сайту «Трибуна». Вони вже досить давно збираються інформацію про росіян і білорусів, які підтримують війну. Якщо говорити про ті випадки, коли я самостійно находжу якусь інформацію цікаву про російського чи білоруського спортсмена... Якщо це відео, наприклад, з соцмереж, то його зберігаю і монтую. Перекладаю все це на англійську мову і передаю інформацію представнику Мінмолодьспорту Сергію Бикову. Потім вже це відомство зі свого боку готує офіційний лист, зв’язується також з нашим НОК, з нашою федерацією певного виду спорту, який представляють ці «нейтральні» спортсмени. З їхніми підписами лист відправляється до МОК. Так ми робили, зокрема, щодо російських борців.

Щодо тиску на держави, ту ж Францію. Як це робити?

Через ЗМІ. Наприклад, сайт L`Equipe написав про дзюдоїста Тасоєва, який зустрічався з російським окупантом, який брав участь у війні, «лайкав» його фото з війни у соцмережах, був підписаний на нього. Про все це написали в L`Equipe. Це був хороший приклад тиску, його відсторонили від Олімпіади. Окрім того у Франції українська діаспора мітинги проводить.

Плакат росіянки Таймазової з літерою Z і підписом «Містер Макрон, чи вона нейтральна атлетка?»

фото: Володимир Когутяк

Знаю, що влада України запроваджувала санкції проти деяких російських спортсменів. Але востаннє це було ще навесні минулого року. Чи займається зараз цим влада, не знаю. Багато російських спортсменів мали би бути включені в наші санкційні списки, але їх там немає. Проти багатьох і кримінальні справи можна було би порушити. Наприклад, тхеквондист Владислав Ларін, який закликав донатити на російську армію. Я до СБУ в минулому році писав про нього листа, вони мені відповіли, що розглядають можливість порушити кримінальну справу проти нього. Але це було давно, чи порушили, не знаю.

Або, наприклад, дзюдоїстка Таймазова брала участь у заході з дітьми, які незаконно були вивезені з території України, з Донецької області. Є відео цього майстер-класу, є обличчя дітей на відео, є фотографії. Тобто потім пропаганда використала цих дітей, вони записали звернення до Путіна, подякували, що Путін захищає Донбас. Це ж теж міг бути епізод для кримінальна справи чи включення у санкційні списки. Хотілося би, щоби саме влада активніше працювала у цьому напрямку.

Є декілька цікавих випадків з російськими тхеквондистами, Ларіним і Храмцовим, олімпійськими чемпіонами, першими в історії Росії. Їх Путін в тому числі нагороджував. Я хочу подякувати головному редактору «Главкому» Миколі Підвезяному за сприяння нашій роботі, за те, що «Главком» неодноразово публікував наш з Іллею Мандебурою текст якраз в тому числі про цих тхеквондистів. Інформацію з нього було перекладено іншими мовами, вона поширюється у тому числі на міжнародному рівні. Наприклад, Ларін закликали донатити на російську армію. А Храмцов на своїй сторінці ВКонтакте у жовтні 2022 року виклав відео про те, як він любить Путіна, все це з використанням літери Z «Za Президента!». Між іншим, у правилах МОК є заборона на літеру Z, її вони трактують як підтримку війни. Так от, після того, як я оприлюднив інформацію про Храмцова, він видалив свій допис про Путіна з ВКонтакте.

Потім я цю інформацію відправив до Міжнародної федерації тхеквондо на електронні адреси їхніх керівників, заступників керівників. Далі познаходив адреси федерацій тхеквондо в різних країнах. Зокрема, Литва, Латвія, Великобританія, написав і їм. Потім написав кільком іноземним журналістам.

У травні 2023 року мав бути Чемпіонат світу з тхеквондо, напередодні на Inside the games з’явилася інформація, що Храмцова і Ларіна можуть відсторонити. І їх відсторонили. У своїх матеріалах видання використало відео, яке я змонтував. Тобто була така невеличка перемога.

Щоправда через три місяці після змагань Міжнародна федерація тхеквондо сказала, що цих російських спортсменів поновили у правах, дозволили змагатися. Мовляв, дали їм тримісячний випробувальний термін, впродовж якого вони не підтримували війну. Хоча у критеріях допуску/недопуску МОК немає ніякого випробувального терміну. Так чи інакше, їх повернули до змагань. Та ми продовжували надсилати наші листи до Міжнародної федерації тхеквондо, переконуючи, що ці російські спортсмени не міняли думки, вони підтримують війну і далі, бо Ларін закликає допомагати російським мобілізованим. Потім Міжнародна федерація змінила думку. Вже нічого не казала про випробувальні три місяці, а відповіли так: дії росіян не є підтримкою війни. Хоча ці ж тхеквондисти у 2022 році брали участь у всесвітніх іграх військових – тобто пряма причетність до Збройних сил Росії.

До речі, нещодавно вийшло інтерв’ю Храмцова, де його спитали про причини відсторонення. Він відповів, що не знає. Сказав, що це за те, що він росіянин. Тобто у росіян, не тільки у цього спортсмена, от така модель поведінки. При цьому він же видалив записи про Путіна із соцмереж, бо розуміє, що вони йому шкодять. Жоден росіянин не визнав, що їх відсторонюють, бо вони були на мітингу за Путіна. Гадаю, вони розуміють: Росія війну програє, а для них будуть великі проблеми у майбутньому.

Однією з найбільш активних російських спортсменок під «нейтральним» прапором була легкоатлетка Марія Ласіцкене. Вона критикувала керівництво своєї федерації через допінговий скандал. Але чи критикувала вона керівництво Росії через початок повномасштабної війни, чи засудила російську агресію?

Ні, вона мовчить. З усіх російських спортсменів, про позицію яких я знаю, єдина, хто засудила війну, – футболістка Карпова, вона грає в Іспанії. Вона нецензурно про Путіна висловлювалася. Ще тенісистка Дар’я Касаткіна, це відома давно історія з її позицією: вона висловлювала співчуття українцям, виступала, щоби війна завершилася. Але не стала засуджувати Путіна за агресію. Як і білоруська тенісистка Арина Сабаленка. Вона також каже, що проти війни, але не каже, що засуджує агресію, Путіна. Тобто майже жоден спортсмен російський чи білоруський не засудив агресію. А спортсменів же десятки тисяч.

Коли ми почали ці листи публікувати, я мав зустріч з в.о. міністра Матвієм Бідним. Ми домовилися про публікації на сайті міністерства. А вже через дві-три години після цього російські ЗМІ почали розганяти коментарі депутатів Держдуми: мовляв, Україна доноси на наших спортсменів пише, хоче знищити російський спорт. Тобто наша робота по них б’є боляче.

Після літньої Олімпіади за два роки буде зимова. Які шанси, що росіян і білорусів вдасться відсторонити і там? Які можливості відсторонити їх від участі є?

Вся ця історія з допуском Росії до Олімпіади триватиме до завершення повномасштабної війни. Опісля можливо навіть МОК дозволить повернути їм прапор. Умовно, якщо Росія розпадеться на декілька країн і виникнуть окремо Дагестан чи Осетія, то буде інша історія. Це теорія. Думаю, їм повернуть прапор, гімн, якщо вони вийдуть з окупованих територій.

Тут є інше питання – головне. Всі критерії допуску/недопуску від МОК є рекомендаціями до федерацій того чи іншого виду спорту. Лише федерація може заборонити чи дозволити. І багато федерацій просто заплющують очі на очевидні факти порушень.

І після Олімпіади ці федерації, які підтримують росіян, і надалі допускатимуть їх до змагань. Вже у жовтні цього року буде Чемпіонат світу з боротьби в неолімпійських вагових категоріях. Думаю, багато росіян поїдуть на ті змагання, їх допустять. І на це ніяк не можна вплинути, бо Росія має прямий вплив на багато федерацій, таких як дзюдо, боротьби, тхеквондо.

Попри це, є чудовий приклад недопуску на змагання. У Румунії проводився Чемпіонат Європи з боротьби (з 12 до 18 лютого 2024 року). Я напередодні написав листа меру Бухареста, до їхнього МЗС. Як результат – росіян просто не впустили до країни. При тому що Абдулрашид Садулаєв, який є дворазовим олімпійським чемпіоном, розумів, що його можуть не пустити, тому намагався долетіти до Румунії через Іспанію … Але все одно не вийшло, бо його далі аеропорту не пустили. Тому шлях роботи з країнами, які приймають змагання, показав ефективність. Звичайно, є країни, лояльніші до Росії, наприклад, Туреччина. З ними складніше працювати. Найскладніші для роботи федерації – боротьби, тхеквондо, дзюдо. Ми ж знаємо, що Путін – дзюдоїст, тому там дуже велика корупція. При тому федерації відмовляються демонструвати результати своїх перевірок. Мовляв, оприлюднення – це порушення прав людини.

Наприклад, донька керівника Міжнародної федерації боротьби Ненада Лаловича раніше працювала у структурах «Газпрому» в Белграді…

Якраз в інтерв’ю «Главкому» Жан Беленюк розповідав про те, що президент Міжнародної федерації боротьби має бізнес в Росії. На таких людей ніхто не може вплинути, бо спортивна федерація – це громадська організація. Але українські санкції чи кримінальні справи, порушені у нас проти російських спортсменів, могли би бути першим кроком до того, аби в подальшому обмежити можливості їх виступів, та й взагалі переміщень по світу. На жаль, Україна поки недостатньо цьому приділяє увагу.

Щодо відповіді на питання про зимову Олімпіаду. Зимовими видами спорту доволі часто керують представники скандинавських країн, в яких інше ставлення до корупції, ніж у в тій же Росії. Відповідно, федерації багатьох зимових видів спорту давно відсторонили росіян. З наших активно в цьому напрямку працюють, наприклад, скелетоніст Владислав Гераскевич разом із його батьком Михайлом Гераскевичем. В їхньому виді спорту наразі росіяни відсторонені. Загалом поки зарано про зимову Олімпіаду говорити. Можливо, війна до того часу закінчиться і ситуація суттєво зміниться у світі.

«Не Повалій і Лорак популярні у світі, а російські спортсмени, яких не вносять до санкційних списків»

А як щодо неолімпійських видів спорту, де також багато росіян?

Нещодавно у Хорватії відбувся Чемпіонат Європи з карате. Росіянин Ернест Шарафутдінов готувався до цих змагань в окупованому Криму. Тобто зрозуміло, що до Криму він в’їхав не з території України. Значить, порушив закон. Про цей факт я повідомляв Міжнародну федерацію карате. Але жодної їхньої реакції не було. Є інформація про ще одного російського каратиста, який брав участь у заходах із георгіївською стрічкою. А в рекомендаціях МОК чітко написано, що георгіївська стрічка – заборонений символ. 

У мене таке враження, що добиватися внесення таких спортсменів до санкційних списків або порушити проти них справи наша держава не вважає чимось важливим. Наприклад, ми бачимо, що співаків відомих карають санкціями. Яскраві приклади – Повалій, Лорак, та ще цілий ряд російських, а з ворожими спортсменами якось не складається. Але ці естрадні виконавці непопулярні у світі, на відміну від топових російських спортсменів, які мають тисячі, а може й мільйони підписників, фанатів у соцмережах. Я розумію, що у нас в країні не вистачає ресурсів, але на російських спортсменів потрібно їх знаходити.

Ми говоримо про олімпійські види спорту. Але у світі професійного спорту, а це комерційна галузь, прикладів якихось обмежень за підтримку, наприклад, Путіна, немає. Яскравий приклад – НХЛ. Олександр Овечкін був в авангарді підтримки Путіна на президентських виборах свого часу. Як боротися з прихильниками війни у професійному спорті, часто там і вболівальникам байдуже на війну, адже «спорт поза політикою»?

Тут не тільки про хокей слід говорити. Подібна ситуація в багатьох видах спорту. І так, вболівальники часто не хочуть чути про неприємні факти з біографії улюбленого спортсмена, їм байдуже, що відбувається поза хокейним майданчиком чи тенісним кортом. Тут має включатися держава, силові органи, МЗС, бо це вже навіть не рівень міністерства спорту чи НОК. Немає гарантії, що вдасться чогось добитися. Але якщо, умовно, проти Овечкіна буде в Україні порушена кримінальна справа, це буде вже впливати на керівництво НХЛ і самого клубу, де він грає. Вода камінь точить, намагатися варто.

Є приклад президентки федерації артистичного плавання в окупованому Севастополі, яка мала свою школу у Ризі. Коли я оприлюднив ці факти, засновники її школи у Ризі одразу змінили назву школи і прибрали прізвище цієї росіянки, заявили, що вона до шкіл жодного стосунку не має. Тобто це приклад, коли тиснути варто.

Ти спілкуєшся з іноземними журналістами багато. Що вони найчастіше питають, чим цікавиться міжнародна аудиторія?

Для чого я досліджую російських спортсменів на предмет порушень, на предмет підтримки війни, в чому мій інтерес? CNN про це питали. Я їм пояснюю: коли росіяни, які підтримують війну, виступлять на Олімпіаді, то Олімпіада одразу стане заходом на підтримку війни. Я наводжу приклад: уявіть, до Парижа приїде російський співак, який закликав збирати кошти для армії, яка вторглася в чужу країну і вбиває там людей. Це буде скандал і буде багато протестів. Так само і зі спортом. Тобто своїми діями Україна добилася того, що значна кількість провідних російських спортсменів припинили відкрито підтримувати війну. Іноземну аудиторію цікавлять конкретні успішні випадки, кого вдалося відсторонити. Я про все це розповідав. Можливо, у когось зміниться думка про те, що спорт поза політикою.

Зрештою, сама мер Парижа Анн Ідальго публічно висловлювалася проти того, щоби на Олімпіаду приїжджали спортсмени, які підтримують війну. Це тобі допомагає добиватися заборон для росіян?

Все-таки головне рішення за МОК, але думаю і Франція мала би впливати. До речі, я неодноразово писав до адміністрації президента Макрона. І мені приходили відповіді, мовляв, дякуємо вам за лист, ваша думка буде врахована. Я потім їх використовував у своїх матеріалах у Watchers. Хоча я теж розумію, що це могла теж бути звичайна «відписка».

Скріни відповіді

Скріни відповіді

Ще хочу додати про тхеквондистів Ларіна і Храмцова. Після того як їм дозволили змагатися, першим виступом для них мали бути змагання у Парижі. Вони приїхали на змагання до Франції, були у заявці на турнір, але... просто не виступили. Травм у них не було. Допускаю, що організатори змагань їм неформально дали зрозуміти, що бачити їх не хочуть. Тобто є різні шляхи тиску, у тому числі непублічні. Але це відбулося у Франції. Якби подібна історія була в Китаї, навряд їх виступи заборонили би.

Михайло Глуховський, «Главком»