Парламент готує велику дерусифікацію топонімів

Група народних депутатів пропонують внести зміни до законодавства стосовно деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України. Відповідний законопроєкт 5 квітня зареєстровано у Раді, передає «Главком».

Згідно із текстом законопроєкту, обранці мають намір запровадити в Україні заборону присвоювати географічним об’єктам назви, що звеличують, увіковічують, пропагують або символізують державу-окупанта або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, які здійснювали військову агресію проти України та інших суверенних країн.

Також під заборону нардепи пропонують включити державну тоталітарну політику та практику, пов’язану з переслідуванням опозиції (опозиційних діячів), дисидентів та інших осіб за критику тоталітарного радянського та тоталітарного російського режиму, зокрема й громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях України або тимчасово перебували на території держави-окупанта та стали жертвами переслідування з боку російських репресивних органів.

Автори законопроєкту погоджуються з тим, що в Україні не завершено процес декомунізації, який розпочався у 2015 році. З того часу перейменовано понад 990 населених пунктів та 26 районів, майже 52 тисячі інших топонімів, 75 закладів освіти, 33 залізничні об’єкти, два морські порти, демонтовано близько 2,5 тисяч пам’ятників і пам’ятних знаків, які містили пропаганду тоталітарного режиму. На фінальній стадії знаходиться перейменування Кіровоградської та Дніпропетровської областей.

«Топонімічний комунопад та розпочате велике очищення життєвого простору нашої незалежної держави має продовжитися. Україні потрібна своя історія, свої цінності, а не вигадані в Москві чи десь в уральських бункерах! Тому

слідом за декомунізацією має відбутися деімперіалізація чи деколонізація та повне відновлення української історично-національної топоніміки, спотвореної до невпізнанності і стертої з нашої мапи колишнім тоталітарним режимом. Адже неможливо рухатися вперед із повернутою назад головою, з постійною присутністю в нашому домі чужого, імперського, наповненого неправдою», – переконані народні депутати.

Як приклад, політики навели ряд не декомунізованих топонімів в містах України:

• назви сімох з дев’яти районів міста Донецьк носять імена комуністичних вождів: Ленінський, Ворошиловський, Будьонівський, Калінінський, Кіровський, Куйбишевський, Петровський, а в центральній частині міста тричі повторюється ім’я Леніна – площа Леніна, Ленінський проспект і проспект Ілліча, які на додаток межують з площею Калініна, проспектами Дзержинського, Комсомольським і Червоногвардійським, вулицями Дзержинського і Комсомольської правди;
• у Києві, щонайменше 90 вулиць, провулків і площ залишаються з «російським» наповненням назв: Московський провулок, вулиці Московська, Москворецька і навіть Пітерська. Залишаються й вулиці Карла Маркса (у Солом’янському та Деснянському районах), Енгельса, Іскрівська (названа так ще в 1958 році на честь газети РСДРП «Искра»), Кіровоградський провулок;
• у Харкові Владивостоцька вулиця та однойменні в'їзд і провулок разом з вулицями Мурманською, Челябінською, Біломорською, Балтійською, провулками Хасанським і Калузьким, що знаходяться в одному мікрорайоні, створили великий «проросійський» топонімічний анклав. Також цілий район міста – Московський – увічнює столицю держави-агресора; таку ж назву також мають проспект, вулиця, в’їзд, а ще суто харківські винаходи топонімічного підлабузництва – вулиця Маломосковська, провулок Старомосковський. Вкупі з вулицями Правди, Правдинською, Смольною, вулицею, узвозом і в’їздом Революції 1905 року вони роблять першу українську столицю чи не найбільшою шанувальницею російських більшовицько-революційних подій;
• у Кривому Розі понад 165 вулиць названо на честь російських міст, і лише 62 – українських, 38 – міст європейських країн.