П’ять років окупації. Активіст Меджлісу Наріман про кримчан: Дуже багато людей протверезіло

У ці дні минає п’ять років подій, у результаті яких Росія захопила Крим. Активіст Меджлісу кримськотатарського народу Джелял Наріман розповів в інтерв’ю «Главкому», якими йому запам’яталися події п’ятирічної давнини, та так званий «референдум».

«З одного боку, була якась надія, що ситуація розв’яжеться, що Україна і світове співтовариство не допустить того, що вони (росіяни, - «Главком») збираються зробити. З іншого боку, був деякий відчай, оскільки усе дуже стрімко відбувалося, формувалася окупаційна влада. Той же «референдум» спочатку призначався на травень, потім його перенесли на березень, дуже вже поспішала кремлівська влада створити видимість законності своїх дій. От така суміш відчаю і надії перепліталася із відчуттям безсилля: що ж було можна протиставити цим збройним захопленням влади? Дуже добре пам’ятаю, як мені телефонували люди і, з одного боку, вимагали вживати якісь дії, водночас не допустити кровопролиття, з іншого боку, просили бути обережними, щоби ніхто не загинув. Хоча на той момент уже були перші жертви, зокрема Решат Аметов», − згадує Наріман.

Він зазначив, що Росія не хотіла створити в Криму якусь хаотичну історію, як потім було на Донбасі, тут в Криму вже тоді повним ходом йшла інтеграція півострова у правовий простір РФ.

«Я б не сказав, що це одномоментно трапилося в якийсь день, час. Але десь саме в ці дні п’ять років тому стало зрозуміло, що ситуація вкрай складна. І завершилося це десь 3 травня 2014-го, коли ми зустрічали уже тоді на адмінкордоні Мустафу Джемілєва», − каже активіст Меджлісу.

Він також розповів, як змінився Крим за ці п’ять років та якими є настрої людей.

«З одного боку, російська влада змінює ситуацію, до Криму направили великі фінансові ресурси. Почалося за такою радянською традицією будівництво великих об’єктів, які впадають в око. Це і термінал аеропорту, траса Таврида, мечеть, новий корпус лікарні, дитячі садочки і школи, щоправда, багато з цих об’єктів поки не здані в експлуатацію», − розказав Наріман.

На його думку, це спроба намалювати позитивні зміни, хоча багато в чому все залишається таким, як і було.

«Все дуже схоже на сучасну Росію, де за красивими фасадами «Москва-Сіті», Грозного ті самі погані дороги, низькі зарплати, медичне обслуговування, яке бажає кращого тощо. Тоді як в Україні можна було вільно і спокійно про це говорити, тут за свободу думки серйозно можна постраждати», − зазначив активіст.

За його словами, що стосується людей, то тих, які тріумфували у 2014 році, стало менше.

«Дуже багато людей протверезіло, тому що вони на своїй шкірі відчули так звані покращення і в зарплаті, і в особистому благополуччі. На жаль, багато з них не хочуть зізнаватися в тому, що є причиною їхнього нинішнього незадовільного стану. Дехто вірить пропаганді, шукають причини в американцях, Євросоюзі, Україні, де завгодно, тільки не у своїх рішеннях і діях 2014 року», − каже Наріман

Він додав, що є зміни у думках і проукраїнських громадян.

«Надія на повернення Криму в Україну виражається тихо, пошепки на кухнях. Публічні прояви є локальними, невеликими. Одночасно цими людьми опановує якась приреченість, адже, з одного боку, російські ЗМІ розповідають: те, що трапилося – це назавжди, нічого не зміниться. А українська влада не завжди може конкретно дати відповідь: коли і яким чином Крим повернеться. Така м’яка безнадія опановує людей, я б сказав», - розказав активіст.