Солошенко стверджує, що Медведчук його зустрічав просто під «Лєфортово»

Юрій Солошенко, колишній директор полтавського оборонного заводу «Знамя», рік тому звільнений з російської в'язниці, в інтерв'ю «Фактам» розповів, кому вдячний за своє повернення в Україну.

Як відомо, ФСБ Росії звинуватило українця в шпигунстві на користь України. Московський суд засудив 73-річного Солошенка до шести років колонії суворого режиму. Справа, що мала гриф «секретно», розглядалася в закритому режимі.

За словами Юрія Солошенка, він з Геннадієм Афанасьєвим (засудженим в РФ у справі так званих «терористів групи Сенцова» - ред.) могли вийти на свободу тільки з обміну, оскільки амністія на них, засуджених за «особливо тяжкі злочини», не поширювалася.

«Я завжди говорив слідчим, тюремникам, своїм сусідам по камері, що моя держава, мій президент за мене будуть боротися. А у відповідь чув: «Та кому ти потрібен»? Я вдячний Віктору Медведчуку. Він - один з учасників переговорів між Україною і Росією з питань обміну військовополонених і політично засуджених. Його я, до речі, першим зустрів при виході з речами з «Лєфортово» в кабінеті начальника слідчого ізолятора. Не чекав, чесно кажучи ... »- згадує Солошенко.

Повертаючись до тих днів, коли йшла робота по його поверненню в Україну, Солошенко розповів, що відчував підтримку правозахисників, дипломатів, журналістів, політиків, родичів.

«І це давало мені сили вистояти. ЗМІ постійно стежили за моїм перебуванням в катівнях, тримали, так би мовити, тему на контролі. Сини оплачували вельми дорогі послуги адвокатів, оббивали пороги багатьох відомств, від яких залежало питання мого обміну. Я бачив по телевізору людей з плакатами «Свободу Солошенку», - розповів він.

Дуже важливу роль в його звільненні, за словами екс-директора підприємства  «Знамя», також зіграла перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко.

«Вона не тільки активно працювала в гуманітарній частині контактної групи нормандського формату зі звільнення політв'язнів, а й закликала європейське суспільство чинити тиск на кремлівську верхівку», - згадує він.

Особливо відзначив Солошенко і українського консула в Росії Геннадія Брескаленка.

«Його не допускали до мене більше півроку! У СІЗО почали кепкувати, мовляв, навіть засуджених громадян бананових республік відвідують дипломати, а мене кинули. Коли ж ми з ним нарешті зустрілися, консул показав мені не менше тридцяти копій листів з проханням про зустріч зі мною, відправлених в різні інстанції. І по кожному - відмова. Брескаленко організував серед своїх колег збір грошей, щоб підтримати мене фінансово в «Лєфортово». Передані їм 30 тисяч рублів я не витратив, сподівався, що поверну, вийшовши на свободу. Уже двічі їздив з цими грошима до Міністерства закордонних справ України, пропонував забрати назад. В жодному випадку не беруть! », - резюмував Солошенко. 

Відео звільнення Солошенка.