Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Американська зброя для України. Що купить Зеленський у Трампа?

    • Микола Бєлєсков
    • Розсилка
    Президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський - Американська зброя для України. Що купить Зеленський у Трампа?
    Президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський
    фото: youtube.com

    Київ готовий платити США за зброю. Питання: за яку і скільки?

    7 липня 2019 року тимчасовий повірений у справах посольства США в Україні Вільям Тейлор через Twitter повідомив, що офіційний Київ вперше із початку російської агресії звернуся до американського уряду із запитом на продаж озброєння. Подія і справді небуденна для наших двосторонніх взаємин. Починаючи із 2014 року США, за офіційними даними, надали допомоги на укріплення обороноздатності нашої держави на $1,5 млрд. У тому числі мова йшла про постачання озброєння. Проте все це фінансувалося за рахунок грошей американський платників податків. Тепер Україна заявила про бажання самостійно платити.

    Цій новині насправді передував довгий шлях, починаючи із рішення адміністрації Дональда Трампа передати Україні протитанкові ракетні комплекси Javelin в березні 2018 року. Також минулого року почалася дискусія про те, що власне офіційний Київ міг би придбати за свої гроші в США. Проте тут не все так однозначно. Існують щонайменше два прямо протилежних підходи в цьому питанні, кожен із яких має свої «плюси» і «мінуси».

    Від Javelin до Patriot

    Як це не дивно звучить, але на відповідну заяву виконувача обов’язків посла США в Україні ми вийшли в тому числі завдяки процесам, які запустила дискусія щодо надання американських протитанкових комплексів (ПТРК) Javelin офіційному Києву. Адміністрація Барака Обами, попри аргументи багатьох американських експертів, не пішла на передачу Україні відповідних систем. Самі ж ПТРК Javelin за цей час стали ледь не головною темою у дискурсі про те, що є важливим у взаємодії Україна-США в сфері безпеки в умовах конфлікту із РФ. Дональд Трамп, як відомо, в липні 2016 року спровокував черговий скандал тим, що із програми Республіканської партії напередодні президентських виборів було виключено пункт про надання Україні летальних оборонних озброєнь. А тому самого нинішнього очільника Білого Дому важко було назвати прихильником відповідної ідеї постачання Україні ПТРК Javelin.


    Ракетный комплекс Javelin (фото: RT)
    Ракетный комплекс Javelin (фото: RT)

    Проте радникам Трампа вдалося переконати його у правильності подібного кроку. В листопаді 2017 року стало відомо, що США готові продати Грузії ПТРК Javelin. А вже через місяць з’явилися перші повідомлення про те, що позитивне рішення прийнято і щодо України. 1 березня 2018 року Агентство із питань військово-безпекового співробітництва уряду США (DSCA) повідомило: американський уряд вирішив надати Україні омріяне протитанкове ракетне озброєння.

    Однак, як виявилося пізніше, радники глави Білого Дому шукали доволі нетривіальні аргументи у питанні постачання летального оборонного озброєння. У тому числі мова йшла про те, що в перспективі Україна після постачання ПТРК Javelin за американські кошти могла б почати купляти озброєння в США вже самостійно за свій кошт. Саме про це писало видання The Washington Postу квітні 2018 року. Не виключено, що саме цей аргумент був одним із основних, який допоміг переконати Трампа піти на такий крок, знаючи його меркантильність.



    Така постановка питання, певно, справила значне враження на адміністрацію Петра Порошенка. У рамках зустрічі лідерів США і України в рамках Брюссельського саміту НАТО 12 липня 2018 року мова йшла в тому числі про можливі закупівлі українською стороною американського озброєння. Начебто українська делегація привезла конкретний перелік того, що нас цікавить у частині озброєння і військової техніки. Пізніше, в серпні 2018 року, посол України в США Валерій Чалий на прес-конференції у Києві теж поставив питання про перехід Києва до закупівель американського озброєння за власні кошти. Це, на його думку, могло б укріпити двосторонні взаємини. Окрім того Чалий висловив думку про те, що Україні краще було б купляти військову техніку саме в США, які надають найбільше допомоги для укріплення обороноздатності нашої держави, ніж інші країни НАТО. Не виключено, що таким чином він намагався завуальовано розкритикувати контракт українського МВС на постачання гелікоптерів Airbus. Окрім того наш посол викликав певний фурор заявами про можливість постачання американських систем протиповітряної оборони (ППО) Patriot. Як пояснив сам Чалий, Україна і справді веде діалог щодо постачання таких систем із США. Проте це аж ніяк не означає, що було прийнято відповідне остаточне рішення.

    На початку лютого 2019 року вступила в дію норма закону щодо можливості Міністерства оборони України здійснювати закупівлі озброєння і техніки закордоном без посередників. Саме роль посередників викликала багато питань у наших міжнародних партнерів і, для прикладу, не давала можливості здійснити прогрес у постачанні двох переданих США в Україну на безоплатній основі патрульних катерів класу Island. Отримання нових прав Міноборони супроводжувалися заявами урядовців, наприклад віцепрем’єра із питань європейської і євроатлантичної інтеграції, про те, що це відкриває можливості для закупівлі напряму озброєння закордоном вже в 2019 році. Тепер, на скільки можна зрозуміти із заяви Вільяма Тейлора, Київ вирішив скористатися такою можливістю. Тим паче, що відповідна новина створює непоганий фон напередодні запланованого візиту Володимира Зеленського до Вашингтону і дає непоганий аргумент в рамках майбутнього діалогу із Дональдом Трампом.


    Ринок американської зброї (фото: thefiscaltimes)
    Ринок американської зброї (фото: thefiscaltimes)

    Що купляти в США?

    Про те, що Україна хотіла б придбати у США із озброєнь можна буде дізнатися саме на сайті вже згаданого Агентства із питань військово-безпекового співробітництва. Проте сам розгляд української заявки може розтягнутися на декілька місяців. Та це ніяким чином не позбавляє нас можливості розглянути можливі моделі закупівлі і оцінити, яким чином вони можуть посилити українську обороноздатність, виходячи із потреби підготовки до великої війни із РФ.

    Фактично можна говорити про два підходи щодо майбутніх закупівель. Один передбачає закупівлю важких систем озброєння – танки, винищувачі, системи ППО, техніка для флоту. Інший – передбачає закупівлі менш масштабних систем на кшталт ПТРК, ПЗРК, гранатомети, системи зв’язку, радіо-локаційні станції і так далі.

    В чому переваги і нагальність першого підходу? На даний момент ЗСУ озброєні високотехнологічними системами, які були успадковані від СРСР. Мова йде перш за все про системи ППО (С-300ПС/ПТ, Бук М1), винищувачі (Су-27, МиГ-29). Проте, за підрахунками спеціалістів командування Повітряних сил ЗСУ, вже із 2025 року частину цих систем треба списувати через те, що вони вийдуть на граничні терміни експлуатації. Тому наша обороноздатність почне зменшуватися. При цьому на відміну від бронетехніки чи артилерії український ВПК не має потенціалу замінити саме системи ППО чи винищувачі. Тому не дивно, що наш посол в США Валерій Чалий згадував саме про системи ППО Patriot. Так само, за даними Українського мілітарного порталу, командування Повітряних сил ЗСУ вивчає можливість придбання американських винищувачів четвертого покоління. Мова, певно, йде про літаки F-16 і F/A-18. До слова, Словаччина в минулому році прийняла рішення замінити радянські МиГ-29 на американські F-16 Block 70/72. Мова йде про 14 винищувачів цього типу разом із супутнім озброєнням за $1,8 млрд. Болгарія теж для заміни власних МиГ-29 вибрала винищувачі F-16 Block 70/72.

    Проте відповідний підхід окрім переваг у формі збереження і посилення нинішнього рівня спроможностей має і недоліки. Головний – ціна. На сьогодні ЗСУ витрачають на закупівлю і ремонт озброєння 17-18 млрд. гривень на рік або $650-700 млн. Даних коштів вистачає виключно для підтримання боєготовності нинішнього парку техніки, а також реалізації низки асиметричних проектів типу ракетна система Вільха або крилата ракета Нептун. Оновлення парку винищувачів ЗСУ буде коштувати в районі $10-12 млрд. Один комплект системи ППО Patriot (пускові установки, радари, командні пункти, самі ракети) коштує в районі $750 млн. Україні треба не менше чотирьох таких комплектів, що буде коштувати не менше $2 млрд. Тому без збільшення бюджету на озброєння і техніку ЗСУ в 2020-30 роках говорити про закупівлі нових винищувачів і систем ППО із США дуже важко. Загалом для системного переозброєння на наступне десятиліття необхідно додатково не менше $23-25 млрд. Без накопичення достатніх коштів говорити із американцями про закупівлі таких речей як винищувачі і системи ППО буде важко, попри те, що США хочуть розширювати масштаби програми сприяння відмові від радянсько-російського озброєння.

    Проте є і принципово інший підхід – закупляти легше озброєння, яке теж може значно укріпити обороноздатність України. Слід не забувати, що і надалі продовжуватиме діяти американська програма щодо фінансування надання Україні озброєння за американські кошти. Цього року мова йде про те, щоб збільшити її бюджет із $50 млн до $100 млн на рік. У реаліях українського бюджету на озброєння це доволі немалі кошти. За цією програмою Україна могла б і далі отримувати ПТРК Javelin чи радіостанції Harris Falcon.

    У той же час за свої кошти можна було б купляти ПЗРК Stinger для прикладу. Постачання даних систем у значних масштабах (400-500 пускових установок і декілька тисяч ракет до них) могло б значно посилити українську обороноздатність на випадок великої війни із РФ. Вже сьогодні ЗСУ вчаться воювати за умов домінування противника у повітрі. Це звучить страшно проте далеко не так фатально за умови отримання потужної партії ПЗРК Stinger оскільки значна частина російської штурмової, бомбардувальної авіації і немодернізованих ударних гелікоптерів і досі працюють некерованими ракетами чи бомбами. Масова присутність американських ПЗРК в ЗСУ могли б змусити російські літаки і гелікоптери підніматися вище, що значно зменшувало б ефективність нанесення ударів у випадку війни.

    Окрім того не слід забувати: на противагу важкому високотехнологічному озброєнню легше озброєння набагато простіше як інтегрувати в армію так і потім його утримувати. Власне ПТРК, ПЗРК і інші подібні системи не вимагають створення нової системи матеріально-технічного забезпечення окрім гарантування базових умов зберігання. Так само бійців значно легше вчити застосовувати подібну зброю. Перехід же на нові системи ППО середнього радіусу дії чи винищувачі буде значним викликом для ЗСУ, який вимагатиме значних ресурсів на переучування операторів і персоналу обслуговування.

    На сьогодні із впевненістю можна лише сказати одне в контексті можливої закупівлі в США озброєння за українські кошти – коли ми дізнаємося про те, що власне Київ попросив у Вашингтону продати із озброєння, це дозволить робити висновки: про яке власне військове будівництво в 2020-30 роках іде мова, до якого типу конфлікту готуються ЗСУ і скільки українська влада готова витрачати на оборону в майбутньому. Кожна із запропонованих моделей має свої переваги і обмеження. Проте лише політичне керівництво України на свій страх і ризик може приймати рішення щодо пріоритетів закупівель військової техніки, виходячи із наших фіскальних реалій.

    Микола Бєлєсков, Інституту світової політики для «Главкома»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ