Де взяв ракету Кім Чен Ин? Звіт Турчинова

Робочою групою та Міжвідомчою комісією з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю проведено перевірку оприлюдненої виданням The New York Times інформації щодо можливої передачі державним підприємством «Виробниче об’єднання Південмаш» ракетних технологій, зокрема, ракетних двигунів РД-250 до Корейської Народно-Демократичної Республіки.

Доповідь президенту

Секретаря РНБО України Олександра Турчинова, керівника робочої групи з питань перевірки інформації, викладеної у статті видання The New York Times

Ракетні двигуни РД-250 у кількості 3-х одиниць входять до складу першого ступеня міжконтинентальних балістичних ракет Р-36,
Р-36орб (індекс ГРАУ – 8К67, 8К69; індекс США – SS-9 mod.1, SS-9 mod.3; індекс НАТО – Scarp) та перших ступенів ракет-носіїв «Циклон-2» і «Циклон – 3». Ракетний двигун РД-252 (висотна модифікація РД-250) входить до складу другого ступеня міжконтинентальних балістичних ракет Р-36 і Р-36орб. Ракетний двигун РД-262 (висотна модифікація РД-250) входить до складу другого ступеня ракет-носіїв «Циклон-2» та «Циклон – 3».

За підсумками проведеної роботи та на підставі наданих державними органами матеріалів робоча група констатує:

• наявна система державного експортного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та товарів подвійного використання виключає можливість передач таких товарів до країн, стосовно яких запроваджено відповідні санкції Ради Безпеки ООН;
• за період незалежності України Держекспортконтроль не надавав дозвільних документів на постачання до КНДР жодних товарів військового призначення та подвійного використання, зокрема ракетних двигунів РД-250, їх модифікацій та складових до них;
• аналіз українськими фахівцями зображення ракет Hwasong-12, Hwasong-14, зокрема, основного однокамерного двигуна першого ступеню, засвідчив, що в них не використовується ракетний двигун РД-250, який є двокамерним. Водночас для його створення не виключається можливість використання окремих складових частин ракетного двигуна РД-250;
• розробником двигуна РД-250 є російське підприємство 
• НВО «Енергомаш». У 1965 році російське підприємство передало документацію для організації серійного виробництва зазначених двигунів на ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш»;
• усі ракетні двигуни, придатні для льотного використання, включаючи двигун РД-250 та його модифікації, постачалися з ДП «ВО «Південмаш» до РСФСР, а пізніше до РФ, тільки в складі ракет;
• з 1991 року ракетні двигуни РД-250 та його модифікації в Україні не вироблялися. Технологічну лінію з випуску цих двигунів на 
• ДП «ВО «Південмаш» було демонтовано у 1994 році. З цього часу в Україні відсутні потужності для виробництва таких двигунів;
• 30 ракетних двигунів РД-250 та 10 ракетних двигунів РД-262 (висотна модифікація ракетного двигуна РД-250), які були виготовлені до 1991 року і зберігалися на складі готової продукції ДП «ВО «Південмаш», були використані під час складання 10 ракет-носіїв «Циклон-3», які з 1992 до 2008 року були відправлені до Російської Федерації, що підтверджується відповідними документами підприємства;

на сьогодні в Україні на обліку перебувають та є в наявності:

• на ДП «ВО «Південмаш»: 3 ракетоносія «Циклон – 2» (1 од. – 1983 року виготовлення, 2 од. – 1986 року виготовлення), до складу яких входить 9 двигунів РД-250 та 3 двигуни РД-262 (3 од. РД-250 та 1 од. РД-262 в кожній ракеті). Зазначені ракетоносії були доставлені в Україну з Російської Федерації у 2013 році;
• у музейних та навчальних фондах м. Дніпро: 1 неповний макет (відсутні трубопроводи) ракетного двигуна РД-250; 1 навчальний макет міжконтинентальної балістичної ракети Р-36 (8К67), у складі якої є макети трьох двигунів РД-250 і одного двигуна РД-252. Зазначені вироби використовуються у навчальному процесі;
• конструкторська, технологічна та інша документація на виробництво ракетної техніки та складових до неї надійно зберігається у спеціально обладнаних приміщеннях, що підтверджується висновками компетентних органів України;
• компетентні органи України здійснюють постійний нагляд за підприємствами ракетно-космічного комплексу держави, виключаючи можливість несанкціонованого доступу сторонніх осіб до ракетних технологій. Затримання, арешт та засудження у 2012 р. громадян Північної Кореї під час спроби отримання відповідної технологічної документації це підтверджують;
• для експлуатації двигунів типу РД-250 необхідні відповідні компоненти палива (гептил, аміл). В Україні такі компоненти палива не виробляються. Виробниками гептилу є РФ, США, КНР, Велика Британія, ФРН, Нідерланди та Бельгія. Виробниками окислювача аміл є РФ, США, КНР та ФРН.

Секретар РНБО України Олександр Турчинов

Необхідно відзначити, що РФ веде системну, сплановану та відверто провокативну інформаційну кампанію, спрямовану на дискредитацію України як надійного і послідовного партнера у виконанні взятих на себе міжнародних зобов’язань.

Так, за інформацією нашої розвідки, на початку червня 2017 р. російська сторона в ініціативному порядку розповсюдила серед окремих представників воєнно-дипломатичного корпусу, акредитованого в м. Москва, позиційний матеріал стосовно того, що північнокорейська ракета розроблена за допомогою українських фахівців.

Також російські спецслужби для розповсюдження інформації провокативного характеру, що дискредитує Україну, системно використовують заздалегідь напрацьовані зв’язки з експертним та журналістським середовищем різних країн. У даному випадку підтвердженням цього факту є оприлюднення основного змісту зазначеного вище позиційного матеріалу американським експертом Майклом Еллеманом, сім’я якого має дуже тісні стосунки з ключовими посадовими особами російських спецслужб.

На думку робочої групи, М. Еллеман був цинічно використаний російськими спецслужбами як одна з багатьох ланок заздалегідь налагодженої РФ системи розповсюдження провокативної інформації.

З великою ймовірністю спроби дискредитації України в чутливих сферах діяльності з боку Російської Федерації будуть продовжуватися.

З метою нейтралізації негативних наслідків публікації у виданні  The New York Times, виключення можливих спекуляцій на цю тему у майбутньому та спростування інформації, розповсюджуваної російськими спеціальними службами, робоча група підготувала рекомендації відповідним державним органам.

Під час перевірки та фахового аналізу наявної інформації і матеріалів, наданих державними органами, члени Міжвідомчої комісії, робочої групи та експерти акцентували увагу на тому, що Україна сумлінно та послідовно дотримується взятих на себе всіх без виключення міжнародних зобов’язань. Зокрема, для забезпечення неухильного виконання схваленого Генеральною Асамблеєю ООН Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та Режиму контролю за ракетними технологіями в Україні створено дієвий механізм жорсткого державного контролю за виконанням і верифікацією своїх міжнародних зобов’язань у цій сфері.

Відповідальна позиція України підтверджується тим фактом, що наша держава добровільно позбулася всієї ядерної зброї та статусу ядерної держави в обмін на гарантії суверенітету і безпеки, дані ядерними державами США, Росією і Великою Британією згідно з Меморандумом «Про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї», підписаного на Будапештському саміті ОБСЄ у грудні 1994 року. Водночас взяті на себе країнами-гарантами зазначені вище зобов’язання залишаються не виконаними.

Більш того, РФ упродовж тривалого часу реалізує проти України ворожу політику, наслідками якої є анексія Криму та окупація частини східних регіонів України. Агресія Росії проти України на сьогодні здійснюється у формі гібридної війни, під час якої РФ окрім ведення бойових дій потужно використовує ретельно сплановані інформаційні провокації для системної дискредитації України як надійного та прогнозованого партнера, зокрема, у таких чутливих для міжнародного співтовариства сферах, як військово-технічне співробітництво. Одним із завдань таких провокацій є маніпуляція суспільною свідомістю з метою маскування РФ власної активної участі у багатьох деструктивних кампаніях.

У цьому контексті робоча група вважає статтю у виданні The New York Times від 14 серпня 2017 року елементом інформаційного прикриття та відволікання уваги світової спільноти від імовірної участі РФ у реалізації північнокорейських ракетних програм.

Резюмуючи викладене та беручи до уваги пропозиції Міжвідомчої комісії і матеріали державних органів з порушеного питання, робоча група одноголосно дійшла аргументованих висновків, які повністю спростовують причетність України до реалізації програм з розробки балістичних ракет Північної Кореї.

Читайте також:

Де взяв ракету Кім Чен Ин? Американці вийшли на слід Путіна 

Ракетні успіхи Кім Чен Ина. Нова спецоперація проти України