«Ефект метелика»: соціальна допомога і демографічне майбутнє України

Певна парадоксальність заголовку цього матеріалу спонукає відразу ж пояснити читачеві, що таке той самий «ефект метелика» і яким боком він корелюється з такими непростими і важливими дискурсами, як матеріальна допомога сім’ям з дітьми та демографічна ситуація в Україні сьогодні і в найближчі десятиліття.

«Ефект метелика», притаманний хаотичним системам (а Україна, на жаль, саме до таких систем і належить), полягає в тому, що кожна подія – навіть незначна – може змінити не тільки подальший хід окремого життя, а й хід історії всього людства.  Власне, якщо розмірковувати про такі мегаважливі речі, як катастрофічне зниження народжуваності і загрозливе скорочення населення України в цілому, то  «ефект метелика» може поставити на кін  існування українців як нації і України як держави.

Статистична довідка

Цифри матерія не дуже цікава для більшості людей, але надзвичайно переконлива. Отже, якщо спробувати описати ситуацію мовою цифр, то вона просто приголомшує.

За 25 років незалежності в Україні різко скоротилася кількість дітей: 13,2 мільйона у 1991 році і 7,6 мільйона у 2016. У 1991 році народилося 630 тисяч немовлят, а у 2015 – 411 тисяч. 

Спеціалісти вважають, що на сьогодні у нас вичерпаний потенціал демографічного зростання. Адже для того, аби покоління батьків заміщувалося поколінням дітей, треба, щоб на одну жінку припадало 2,13-2,15 дитини. В Україні стільки не народжується, та, власне,  в більшості європейських країн схожа ситуація. Виняток – скандинавські держави, зокрема Швеція. Чому? Насамперед через дуже виважену і грамотну політику державної підтримки. І це не тільки фінансова складова, а й створення найсприятливіших умов для того, аби жінка, у якої є діти,  мала можливість зробити кар’єру і бути активним членом суспільства.

Ще одна українська проблема: механічне скорочення населення, тобто міграція. За офіційними даними, тільки у 2014-2015 роках з України виїхало близько мільйона громадян. Інститут демографії та соціальних досліджень спільно з фондом народонаселення ООН підготував демографічний прогноз, згідно з яким нас у 2050 році буде 42,3 мільйона. Це оптимістичний варіант. А за песимістичними розрахунками, населення України суттєво зменшиться – до 25 мільйонів!

Необхідно зауважити, що науковцям дуже важко робити подібні дослідження і моделювати розвиток демографічних процесів у країні, де останній перепис населення пройшов у 2001 році(!).

За таких «райдужних» перспектив уряд мав би розробити  стратегічний план щодо підвищення народжуваності в Україні і направити чималі кошти на підтримку сімей з дітьми. Та сталося не так, як гадалося. З фінансами в країні завжди сутужно, то ж допомогу не те що не збільшили, її зменшили, а це, між іншим, пряме порушення ряду статей головного документа країни – Конституції.

Що було і що маємо

У березні 2008 року Кабінет міністрів підвищив виплату при народженні першої дитини до 12 тис.і грн, другої - до 25, третьої і подальших - до 50 тис. З огляду на тодішній курс це становило відповідно $2500, 5000 і 10 000.

У 2009 році президент України Віктор Ющенко підписав ухвалений Верховною Радою Закон про виплати допомоги при народженні.  Якщо коротко, то при народженні першої дитини сім’я отримувала 22 прожиткових мінімуми,  другої – 45, третьої і наступних – 90 прожиткових мінімумів. Згідно з законом частина допомоги (9 прожиткових мінімумів) виплачується відразу, а частина, що залишилася, щомісяця протягом 12 місяців на першу дитину, 24 місяців – на другу, 36 місяців – на третю і наступних дітей. Крім того (і це важливо) до досягнення дитиною 6 років сім’я отримує на неї прожитковий мінімум, який становив на той час 632 гривні. Передбачалося також, що ці суми будуть індексуватися з огляду на інфляцію.

Далі було зроблено ще один важливий крок щодо соціальної допомоги сім’ям з дітьми. Так, з 1 грудня 2013 року розміри виплат при народженні знову були підвищені.  На першу дитину сплачували  30960 грн, на другу – 61920, на третю і наступних – 123840 грн, що становило (у перерахунку за середнім курсом  долара США) відповідно $3700, 7500 і 15 000 .  

А тепер про те, що ми маємо нині, зокрема після того, як 27 березня 2014 року Верховна Рада прийняла Закон «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». 

1. Допомога при народженні дитини (без диференціації її розміру залежно від кількості дітей у родині) сягає 41280 гривень, а це за нинішнім курсом долара США всього 1 500 умовних одиниць!
2. Перша виплата становить 10320 гривень, решта допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (а це 860 гривень) в порядку, установленому урядом. До слова, сьогодні прожитковий мінімум на дитину становить 1492 гривні.
3. Із Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вилучено розділ IV, відповідно до якого здійснювались призначення й виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Цілком очевидно, що за такої державної підтримки сім’ї (особливо багатодітні) не живуть, а виживають, і відповідальні батьки сто разів подумають,  народжувати дітей у цій країні чи шукати кращої долі в чужих краях. А «шикарне» життя на державну допомогу існує хіба що в головах наших можновладців.

Як уже зазначалося, усі ці оборудки з соціальними виплатами на дітей прямо порушують конституційні норми, зокрема статтю 46, яка проголошує, що одне з основних соціальних прав – це право на соціальний захист. Скасування конституційних прав і свобод означає їхню офіційну (юридичну або фактичну) ліквідацію. З цього випливає, що встановлення фіксованого розміру допомоги при народженні дитини та скасування його диференціації залежно від кількості дітей у сім’ї є ні чим іншим, як обмеженням права сімей із дітьми на соціальний захист.

Чому вищезгаданий закон був відкоригований таким чином? Це питання до наших високопосадовців, котрим би не завадило думати до того, як вносити абсурдні поправки, нівелюючи нормальні положення чинного законодавства.

Помилки слід виправляти, поки вони (пам’ятаємо про «ефект метелика») не призвели до фатальних наслідків. І найперше, що треба зробити, нарешті навести лад у питаннях соціальної допомоги сім’ям з дітьми. Адже майбутнє кожної країни це її діти.

P.S. За ініціативи автора цього матеріалу та підтримки багатьох народних депутатів готується подання до Конституційного суду України стосовно  визнання статті 7 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» такою, що не відповідає Конституції. На мою думку, прийняття вищезгаданого закону порушує низку конституційних статей (зокрема статті 21, 22, 46),  що є абсолютно неприйнятним. Усі закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати нормам Конституції України.

Валерій Карпунцов,

Народний депутат України, заслужений юрист України, 

кандидат юридичних наук