Енергетичний міст в Європу: що робить влада за кулісами проекту

Міненерговугілля проштовхує сумнівний проект з порушеннями чинного законодавства – нібито задля об’єднання української енергосистеми із загальноєвропейською ENTSO-E з метою постачання до країн Європи електроенергії з Хмельницької АЕС.

Наприкінці листопада в Брюсселі Україна та ЄС підписали меморандум про взаєморозуміння щодо енергетичного партнерства. З огляду на величезні проблеми на цьому напрямку вагомості цій події надав факт присутності президента Петра Порошенка, президента Європейської ради Дональда Туска та президента ЄК Жан-Клода Юнкера. Сторони засвідчили свої показово амбітні наміри щодо розширення енергетичної співпраці за рахунок повної інтеграції енергетичних ринків України та ЄС, імплементації Третього енергетичного пакету ЄС, тоді як насправді партнерство з Європою в галузі електроенергетики зависло на рівні 20-річної давнини.

Отже, чому розпочатий 20 років тому процес об’єднання української енергосистеми із загальноєвропейською ENTSO-E (колишня назва UCTE) не просунувся далі Бурштинського енергоострова (з 2002 року лише Бурштинська ТЕС працює в паралелі з Європою)? Скільки ще десятиліть знадобиться, щоб нарешті реалізувати запущений у середині 90-х процес забезпечення повноцінного доступу до лібералізованого енергоринку європейських країн, де за поставлену продукцію (а електроенергія – найбільш високотехнологічний товар) завжди платять вчасно та ще й твердою валютою?

Гальмом усіх прогресивних починань, як завжди, стали корупційні хитрощі на українському енергоринку, окупованому кількома олігархами. Постмайданна влада вибудовує нові оборудки. На переконання експертів, якщо уряд затвердить нині запущений у роботу проект розширення Бурштинського енергоострова, повне об’єднання нашої енергетики з ENTSO-E буде загальмовано ще на декілька років.

Черговим ініціатором сумнівного державно-приватного партнерства став керівник Міненерговугілля, колишній мер Калуша Ігор Насалик. Він вирішив віддати в концесію приватним структурам Калуську ТЕЦ (потужність 200 МВт), яка, до речі, вже давно задіяна в Бурштинському енергоострові, тобто експортує свою електроенергію. Планується також передати в концесію два недобудованих атомних енергоблоки Хмельницької АЕС та міждержавні лінії електропередач, що їх експлуатує національний оператор – НЕК «Укренерго».

І проблема не лише в тому, що такі дії заборонені українським законодавством. Треба розуміти, що деякі європейські країни, всупереч задекларованим намірам про інтеграцію енергоринків, роблять усе можливе, щоб не пропустити дешеву атомну енергію з України. В Україні це добре розуміють, а тому, схоже, в дійсності влада не планує добудовувати енергоблоки ХАЕС. 

Експерти не виключають, що, запускаючи сумнівні проекти нібито з метою залучення інвестицій, насправді боротьба точиться за право пріоритетного користування перетином магістралей, спрямованих у країни Європи. Прямих підтверджень немає, але з огляду на те, що багато років поспіль певні угруповання намагаються досягти такої мети різними способами, спонукають до таких висновків. 

Енергетичний міст в Європу?

Розроблений наприкінці жовтня в Міненерговугілля проект вносить істотні правки у вже затверджену урядом Яценюка постанову №671-р від 15 червня 2015 року «Про започаткування реалізації пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна – Європейський союз». Цим проектом запропоновано відокремити енергоблок №2 Хмельницької АЕС від об’єднаної енергосистеми України, цитую постанову, «для забезпечення довгострокового експорту електричної енергії; залучення коштів, отриманих від експорту електричної енергії, яка виробляється енергоблоком №2 Хмельницької АЕС, до країн Європейського союзу, для фінансування будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС». Тобто за виручені кошти пропонується добудувати 3-й і 4-й блоки ХАЕС.

Тепер цей проект пропонується в новій «редакції». Ініціатива Ігоря Насалика полягає в тому, щоб передати в концесію недобудовані блоки №3, №4 Хмельницької АЕС разом із кількома міждержавними лініями електропередач та Калуською ТЕЦ. Реалізувати ці наміри планується на принципах державно-приватного партнерства. Але спочатку уряд має ухвалити відповідну постанову – підготовлений міністерством проект уже проходить узгодження в  Мінфіні та Мінекономрозвитку.

Такі наміри зумовили гучний резонанс у соціальних мережах. Відомий експерт з розробки багатьох енергетичних законів Світлана Голікова написала: «Потрібно міняти законодавство про концесії, щоб можна було передавати атомні станції в концесію. Це навіть не морські порти. От для чого потрібна Енергетична стратегія». Захід також хоче бачити оновлену Енергетичну стратегію України, наполягаючи на поступовій відмові від атомної енергетики.

Є багато запитань і щодо можливості передачі в концесію приватним структурам міждержавних ліній електропередач, що входять до складу «Укренерго» – головного диспетчера загальнонаціональної енергосистеми, тобто її мозкового центру. Проект постанови передбачає право на передачу в концесію приватним структурам магістральної лінії 750 кВ «Хмельницька АЕС – Західноукраїнська», а також міждержавних – 750 кВ «Хмельницька АЕС – Жешув (Польща)» та 750 кВ «Західноукраїнська – Альбертіша (Угорщина)».

Чому мовчить «Енергоатом»? 

Вже понад 10 років компанія «Енергоатом» мріє (тут доречне саме це дієслово) налагодити прямі постачання електроенергії до країн Європи, але реальну підтримку проекту «Енергетичний міст» надав уряд Яценюка. Проте навесні змінився уряд, прийшов новий міністр, у якого народилися свої плани щодо енергетичної євроінтеграції. Керівництво «Енергоатома» жодним чином не висловило своє ставлення до ініціативи Ігоря Насалика про концесію атомних блоків. Хоча на сайті компанії й досі висить розміщена ще влітку інформація про цей проект, де жодного слова про концесію блоків приватним структурам. 

«Одним з найбільш перспективних етапів переходу до синхронної роботи енергосистеми України з ENTSO-E є підключення 2-го енергоблоку ХАЕС до європейської енергосистеми через існуючі лінії 750 кВ «ХАЕС – Жешув» і «ХАЕС – Західноукраїнська». Експорт електроенергії розглядається як джерело додаткових інвестицій, які планується залучити для будівництва енергоблоків №3, №4 Хмельницької АЕС», – сказано у повідомленні.

За ініціативою «Енергоатома» вже розроблено техніко-економічний аналіз підключення 2-го енергоблоку ХАЕС до Бурштинського енергоострова (нині його потужність 1950 МВт). І хоча про концесію атомних енергоблоків у повідомленні на сайті немає жодного слова, з наближених до «Главкома» джерел відомо, що ідея такої концесії належить «Енергоатому», а підтримку в міністерстві забезпечував заступник міністра Ігор Діденко. Схоже, що цей проект атомники разом із міністерством планували проштовхнути таємно від громадськості, але вибух у соціальних мережах зірвав ці плани.

Закордон нам допоможе?

Експорт електроенергії до країн Західної Європи планувався ще за часів Союзу, тому в Західному регіоні України будували атомні електростанції та потужні високовольтні лінії електропередач з огляду на те, що Європа нарощуватиме обсяги споживання електроенергії.

Проте останнім часом тренд змінився не на користь Україні: до прикладу, Польща більше стурбована тим, як захистити свій ринок від дешевої атомної енергії з України – щонайменше до 2020-2021 рр., тобто до завершення реформи на власному ринку. Тому й не дивно, що поляки, всупереч правилам Європейського енергетичного співтовариства, заблокували українську пропозицію щодо спорудження вставки постійного струму на лінії «ХАЕС – Жешув», зроблену Міненерговугілля на початку цього року з метою розпочати експорт електроенергії до Польщі.

З власних джерел «Главкому» відомо, що під час останнього візиту до Польщі український президент Петро Порошенко переконував свого колегу Анджея Дуду в доцільності підтримати проект створення «Енергетичного мосту». 

Якщо ж поляки не підуть назустріч, є ще один варіант для налагодження прямого експорту атомної електроенергії в Польщу, але тоді потрібно збудувати в Жешуві вставку постійного струму, вартість якої – понад $200 млн. Поляки більш терпимо ставляться до такого варіанту партнерства, а от українські експерти переконують, що в разі побудови такої вставки об’єднання української енергосистеми із загальноєвропейською ENTSO-E зміститься на декілька років.

«Що таке вставка постійного струму, яку хоче будувати Міненерговугілля на кордоні з ЄС? Це локальне технічне рішення, котре дозволяє обмінюватись електроенергією в обмежених обсягах між енергосистемами, що працюють окремо (не синхронно). Така собі хвірточка у паркані, ключі від якої перебувають у того, хто її побудував», – написав у соціальних мережах колишній заступник міністра енерговугілля Вадим Уліда, який у 2014 році відповідав за інтеграцію української енергосистеми з європейською.

«Тобто ми залишаємося відокремленими від європейської енергосистеми, продовжуємо працювати синхронно з Єдиною енергосистемою Росії, а з європейською енергосистемою обмінюємося електроенергією через вставки постійного струму по одній ЛЕП. Чи хочемо ми продовжувати жити за парканом разом з північним сусідом, відокремлені від потенційних ринків збуту для українських виробників електроенергії, сучасних технологій та інвестицій, без реформ, використовуючи застарілі стандарти та неефективне обладнання в енергетиці?» – ставить питання Уліда, відповідь на яке очевидна.

Інтеграція з Європою ліквідує цінові перекоси на енергоринку

Ще одним вагомим фактором, чому потрібно якомога скоріше інтегрувати український енергетичний ринок із загальноєвропейським – це серйозні перекоси в ціноутворенні на користь теплової генерації Ріната Ахметова: в листопаді тариф для ТЕС сягнув 1,825 грн – це більш ніж утричі перевищує тариф АЕС.

Дані ДП «Енергоринок»

Тарифи зростають, гроші зі споживачів збирають, але теплові електростанції не модернізують належним чином, тому вони є найпотужнішими забруднювачами довкілля – викиди в десятки, а за деякими показниками в сотні разів перевищують допустимий рівень.

На думку експертів, якби Україна відкрила свій ринок просто зараз, оптова ціна одразу б впала щонайменше на 20%. А власники теплових електростанцій, зазнавши цінового удару, змушені були б терміново подбати про докорінну модернізацію своїх енергоблоків. Звісно, що олігархам це не вигідно, тому вони активно блокують закон про ринок електроенергії, без якого інтеграція українського ринку із загальноєвропейським неможлива.

Європа чекає від України закону про ринок електроенергії, чекає оновленої Енергетичної стратегії, де хоч у далекій перспективі проглядалася б відмова від атомної енергетики (нині її частка сягає 55%). Хоча Франції, в енергобалансі якої атомна енергетика – майже 80%, таких вимог не висувають – мабуть, тому, що вважають французький атом більш безпечним.

Україна ж постала перед дилемою: розвивати власну атомну енергетику, закрившись від ЄС, чи об’єднувати свій ринок з європейськими країнами. Тим часом на тлі невирішених корінних проблем в Україні намагаються протягнути сумнівні проекти, мета яких – контроль над експортними магістралями.

Наталка Прудка, «Главком»