Локальний конфлікт може перерости у цивілізаційне протистояння
Світова політика дедалі більше нагадує період перед великими історичними зламами. Війни на Близькому Сході, геополітична конкуренція великих держав, енергетичні кризи та зростання ролі релігійної ідентичності знову повертають у глобальну дискусію тему цивілізаційного протистояння. Це питання часто звучить емоційно, але насправді має глибокий геополітичний зміст.
Не секрет, що світ вступив у нову епоху геополітичної нестабільності. Після завершення холодної війни існувала ілюзія, що глобалізація та економічна інтеграція поступово зменшать роль цивілізаційних та релігійних конфліктів. Але реальність виявилася іншою. Війни, радикалізація частини мусульманського світу, загострення відносин між Сходом і Заходом, а також політичні процеси в Європі дедалі частіше ставлять питання: чи наближається світ до великого цивілізаційного протистояння між ісламським та християнським світом.
Це питання не є лише академічною дискусією. Події останніх років показують, що конфліктні лінії у світі дедалі частіше проходять саме через культурні, релігійні та цивілізаційні межі.
Іран як центр нової геополітичної осі
Однією з ключових держав, що формує нову конфігурацію сил на Близькому Сході, є Іран – держава, яка одночасно виступає регіональним політичним центром, важливим енергетичним гравцем та символом альтернативної моделі розвитку.
Після Ісламської революції 1979 року ця країна стала символом політичного ісламу, який відкрито протистоїть західній моделі розвитку.
Іран – прикладекономіки, що функціонує під тривалим санкційним тиском
За останні два десятиліття Іран поступово сформував власну систему регіонального впливу. Його союзниками або партнерами стали Сирія, ліванська «Хезболла», частина політичних сил в Іраку та рух хуситів у Ємені. Ця система інколи називається «шиїтською дугою», яка простягається від Перської затоки до Середземного моря. Одночасно Іран активно розвиває військовий потенціал, ракетні технології та ядерну програму. Це створює постійну напругу у відносинах із Заходом та особливо з Ізраїлем.
Але головне – Іран прагне сформувати альтернативну геополітичну модель, у якій Близький Схід стане самостійним центром сили, незалежним від Заходу.
Іран – одна з найбільших економік Близького Сходу. Незважаючи на багаторічні міжнародні санкції, країна зберігає значний економічний потенціал.
Основні економічні показники Ірану:
- населення – близько 88-90 млн осіб;
- ВВП (номінальний) – близько $400 млрд;
- ВВП за паритетом купівельної спроможності – понад $1,6–1,7 трлн;
- інфляція у різні роки перевищувала 40–50%;
- державний сектор контролює значну частину економіки.
Головним джерелом доходів залишається енергетика. Іран входить до числа світових лідерів за запасами енергоресурсів: четверте місце у світі за запасами нафти (близько 9% світових запасів); друге місце за запасами природного газу (понад 17% світових запасів). Потенційно Іран може бути одним із ключових постачальників енергоресурсів на глобальний ринок.
Міжнародні санкції проти Ірану діють фактично понад 40 років. Найжорсткіші обмеження були введені після 2012 року, а з 2018 року, після виходу США з ядерної угоди, санкційний режим значно посилився. Проте економіка країни не зазнала краху. Іран адаптувався до нових умов.
У підсумку за майже 10 років маємо ситуацію:
- Переорієнтація торгівлі на Азію. Найбільшим торговельним партнером Ірану став Китай.
- Сірі схеми експорту нафти. Попри санкції, Іран експортує від 1 до 1,5 млн барелів нафти на день, значна частина яких продається через посередників.
- Розвиток внутрішньої промисловості. Санкції стимулювали розвиток локального виробництва.
- Альтернативні фінансові механізми. Іран активно використовує бартерні схеми та розрахунки в національних валютах.
Фактично Іран став одним із прикладів економіки, що функціонує під тривалим санкційним тиском.
Сценарії глобального конфлікту
Будь-яка велика війна навколо Ірану матиме негайні наслідки для світового енергетичного ринку. Через Ормузьку протоку, яка перебуває під безпосереднім впливом Ірану, проходить приблизно 20% світового морського експорту нафти, значна частина поставок зрідженого природного газу. У випадку блокування цієї протоки світовий ринок енергії може зіткнутися з серйозним шоком. Аналітики не виключають, що ціни на нафту у такому випадку можуть перевищити 120-150 доларів за барель.
Історично будь-яке загострення навколо Ірану негайно впливає на світові фінансові ринки. Найбільш чутливими є – ринки нафти та газу, фондові ринки, золото, валютні курси. У періоди напруженості інвестори традиційно переходять у так звані «безпечні активи», зокрема – золото, державні облігації США, швейцарський франк. Водночас енергетичні компанії та оборонний сектор отримують додаткові вигоди.
Хоча пряме цивілізаційне зіткнення не є неминучим, існує кілька сценаріїв, за яких локальний конфлікт може перерости у глобальну кризу.
Блокування Ормузької протоки або масштабна війна у регіоні можуть спричинити різке зростання цін на енергоносії. Це може викликати нову глобальну економічну кризу, подібну до нафтових шоків 1970-х років. Ормузька протока – найнебезпечніший вузол.
За даними Управління енергетичної інформації США, у 2024 році через неї проходило близько 20 млн барелів нафти на добу, або приблизно 20% світового споживання нафтових рідин; у першій половині 2025 року потоки залишалися на приблизно такому ж рівні. Це означає, що навіть частковий збій у цьому коридорі миттєво б’є по цінах на нафту, страховій вартості перевезень, валютних ринках і глобальній інфляції.
Потенційний конфлікт: сценарії
У сучасному світі саме Близький Схід залишається одним із найбільш вибухонебезпечних регіонів. Тут переплітаються енергетичні інтереси, релігійні суперечності, геополітична конкуренція великих держав і внутрішні соціальні конфлікти. Іран знаходиться в центрі цієї системи, тому потенційний конфлікт може розгорнутися за кількома сценаріями.
- Перший сценарій – пряме військове зіткнення між Іраном та Ізраїлем. Така війна практично неминуче втягне у конфлікт США. Враховуючи союзницькі відносини Ірану з Росією та стратегічне партнерство з Китаєм, локальний конфлікт може швидко перерости у глобальне протистояння.
- Другий сценарій пов’язаний із ядерною програмою Ірану. Якщо Тегеран створить власну ядерну зброю, це запустить ланцюгову реакцію на Близькому Сході. Ядерні програми можуть почати розвивати Саудівська Аравія, Туреччина та інші держави регіону.
- Третій сценарій – масштабна дестабілізація Близького Сходу, яка призведе до нових хвиль міграції до Європи. Це може радикалізувати політичні процеси у країнах ЄС та посилити внутрішні конфлікти.
Попри популярність концепції «зіткнення цивілізацій», реальні причини сучасних конфліктів значно складніші. Сьогоднішні протистояння значною мірою мають геополітичний та економічний характер. Боротьба ведеться за контроль над ресурсами, транспортними коридорами, технологіями та фінансовими потоками.
Релігія у цьому випадку часто стає лише інструментом політичної мобілізації. Навіть у самому ісламському світі існують глибокі внутрішні суперечності. Конфлікт між шиїтами та сунітами, суперництво між Туреччиною, Іраном і Саудівською Аравією, а також різні моделі розвитку держав регіону не дозволяють говорити про єдиний «ісламський блок».
Роль Росії та Китаю та нова багатополярність
Особливістю сучасної ситуації є те, що конфлікти на Близькому Сході дедалі більше інтегруються у глобальну геополітичну конкуренцію.
Росія та Китай активно розширюють свою присутність у регіоні. Для Москви співпраця з Іраном є важливим елементом протистояння із Заходом. Для Китаю Близький Схід має ключове значення як джерело енергоресурсів та частина ініціативи «Один пояс – один шлях». Таким чином, будь-яка велика війна в регіоні автоматично набуває глобального виміру.
Європейський континент може стати одним із головних просторів, де проявлятимуться наслідки такого конфлікту. З одного боку, Європа залишається частиною західної цивілізації та союзником США. З іншого – саме Європа є основним напрямком міграційних потоків із Близького Сходу та Африки. Це створює складну внутрішню політичну ситуацію, де питання міграції, культурної інтеграції та безпеки дедалі більше впливають на політичні процеси.
Головний висновок полягає в тому, що сучасні конфлікти не можна пояснити лише релігійними причинами. Насправді світ переживає глибоку трансформацію глобального порядку.
Епоха однополярного світу, у якому домінували США, поступово завершується. На її місці формується складна багатополярна система, де одночасно діятимуть кілька великих центрів сили – Захід, Китай, Індія, ісламський світ та країни Глобального Півдня.
До 2030 року можна окреслити три базові сценарії.
Перший сценарій – енергетичний шок. Війна навколо Ірану або блокування Ормузької протоки різко обмежують поставки нафти і LNG. Наслідок – стрибок цін на енергоносії, новий виток глобальної інфляції, жорсткіша монетарна політика центральних банків і ризик синхронної рецесії у великих імпортозалежних економіках. Саме такий механізм Світовий банк називає одним із головних глобальних ризиків для commodity markets.
Другий сценарій – фінансово-борговий. Дорожча енергія погіршує платіжні баланси країн-імпортерів, тисне на курси валют, збільшує бюджетні дефіцити і підвищує вартість обслуговування боргу. Для країн із високою зовнішньою заборгованістю це може стати тригером боргових криз – особливо у державах Глобального Півдня, які одночасно залежать від імпорту пального і дорогого доларового фінансування. Це вже буде не локальна близькосхідна, а глобальна макрофінансова криза.
Третій сценарій – геоекономічний розкол. Якщо конфлікти навколо Ірану поєднаються з посиленням санкцій, торговельних обмежень і блокового поділу світу, то світова економіка отримає не одноразовий шок, а довгу фазу фрагментації. У такій моделі дорожчає логістика, посилюється регіоналізація торгівлі, а доступ до енергії, технологій і фінансів стає інструментом політичного тиску. Для світової економіки це означає нижчі темпи зростання навіть без формального глобального обвалу.
Світ, який формується сьогодні, буде значно складнішим і менш передбачуваним
Особливість Ірану полягає в тому, що він одночасно є і джерелом ризику, і вузлом стримування. З одного боку, це велика енергетична держава, тісно пов’язана з регіональною безпекою. З іншого – країна, яка через санкції, обмеження експорту та політичну ізоляцію сама залишається вразливою. Саме тому криза навколо Ірану майже ніколи не залишається тільки іранською кризою: вона швидко стає проблемою для нафти, інфляції, логістики та глобальних очікувань.
Україна як каталізатор нового світопорядку
Для України події на Близькому Сході мають важливі непрямі наслідки. По-перше, зміни світових цін на енергоносії. По-друге, глобальні конфлікти змінюють структуру міжнародних союзів. По-третє, посилюється роль країн Глобального Півдня, які дедалі більше впливають на світову політику. У таких умовах Україні важливо проводити більш активну економічну та дипломатичну політику у країнах Близького Сходу, Азії та Африки.
Світ, який формується сьогодні, буде значно складнішим і менш передбачуваним. І саме тому ключовим завданням держав стає не лише військова чи економічна сила, а здатність адаптуватися до нової геополітичної реальності.
Сьогодні світ не стоїть на порозі неминучої війни між ісламом і християнством. Проте світ стоїть на порозі нової епохи геополітичної турбулентності.
І головне питання полягає не в тому, чи зміниться світовий порядок. Питання в тому, наскільки болісно і швидко відбудеться ця трансформація.
Богдан Данилишин, для «Главкома»
Коментарі — 0