Паралельний уряд. Як працюють та скільки отримують держсекретарі? (документи)

Рік тому в Україні був запроваджений інститут держсекретарів. Це відбулось у рамках нового закону «Про державну службу». Ідея полягала в тому, щоб кваліфіковані люди на пристойну зарплату організовували роботу міністерств. Ці фахівці, за задумом, не залежатимуть від політичної кон’юнктури і гарантуватимуть безперервність влади.  На відміну від міністрів, призначення і звільнення яких визначають зорі на політичному небосхилі, держсекретарів обираються на п’ять років.

Станом на кінець 2017-го у всіх міністерствах (окрім охорони здоров’я) вже з’явились держсекретарі - посадовці з аполітичним статусом і повноваженнями очільників відомств.

Голова Нацагентства з питань державної служби Костянтин Ващенко наголошував, що міністри залишатимуться ключовими фігурами у своїх відомствах, проте їх нарешті звільнять від технічних функцій, необхідності ухвалення поточних операційних рішень. Проте, принаймні, у більшості міністерств події почали розвиватися зовсім за іншим сценарієм. Деякі з міністрів, в розмовах off-record зазначають, що замість держсекратерів, які б мали їх розвантажити, отримали «смотрящих» від прем’єра Гройсмана. І ці «аполітичні» фахівці начебто заточені на виконання кулуарних домовленостей та лобіювання комерційних інтересів.

Треба також визнати, що ряд міністрів завдяки своєму впливу та особливому становищу в уряді отримали «зручних» держсекретарів. Наприклад, держсекретарем МВС став колишній заступник Арсена Авакова Олексій Тахтай. Впливовий міністр радо прийняв нове призначення Тахтая і назвав його «чудовим спеціалістом», хоча в біографії цього чиновника є вельми неоднозначні моменти. Держсекретарем Мінінформполітики став Артем Біденко – соратник глави відомства і кума президента Юрія Стеця, який також до цього працював заступником міністра. Держсекретарем Мін’юсту – Ганна Онищенко, яка давно працює пліч-о-пліч з міністром Павлом Петренком, держсекретарем Міністерства з питань окупованих територій – заступник міністра Сергій Злакоман, який, в свою чергу, як і міністр Вадим Черниш, близький до одіозного депутата від БПП Олександра Третьякова… Як повідомляв рік тому «Главком», з боку все це виглядало як постановка із заздалегідь відомим результатом.

Та не усім міністрам так пощастило. На відкритий демарш проти обраних на конкурсах держсекретарів відважились лише два урядовця - міністр інфраструктури Володимир Омелян та в.о. міністра МОЗ Уляна Супрун. В грудні 2016 року вони провели спільну прес-конференція, на якій заявили про непрозорість конкурсів та відмовились працювати із людьми, обраними на посади держсекретарів, - ставлениками «напівкримінальних бізнес-груп». Як вже писав «Главком», повільний перебіг конкурсів та імена фіналістів дійсно давали привід сумніватися в об’єктивності такого відбору та незалежності обраних топ-чиновників. По суті, фракції коаліції під виглядом кадрової реформи та конкурсів ділили між собою міністерства на довгі роки (навіть коли їхніх міністрів уже там і не буде, то держсекретарі будуть при справах). Певні сумніви у результатах конкурсу висловлював також і міністр енергетики Ігор Насалик. Та особливої уваги на думку невдоволених міністрів прем’єр Гройсман не звертав. Держсекретарів таки призначили майже в усі міністерства. «Захиститися» від «наглядача» дивним чином досі вдається лише Уляні Супрун.

Як посунули міністрів

Після обрання та призначення держсекретарів ключові повноваження в міністерствах розділилися так: міністри відповідають за формування стратегії відомства, працюють з парламентом та експертним середовищем. Держсекретарі впроваджують окреслену міністрами політику за допомогою штату співробітників. Саме вони мають право наймати працівників до адмінапарату міністерств.

За інформацією джерел «Главкома», теорія, передбачена законом, і практика виявились далекими одне від одного. В деяких міністерствах, як і очікувалось, між міністром та держсекретарем визрів конфлікт. Десь ця війна - «холодна», а десь – ведуться відкриті «бойові дії».

«Люди, яких взяли у держсекретарі, поняття не мають, як працює держапарат, вони заточені на кадрові призначення за гроші і лобіювання рішень, які мають комерційну основу», - зазначив в розмові з один з міністрів.

Загалом «Главкому» вдалось поговорити з керівниками різних міністерств. Більшість з них описують проблеми, які виникли внаслідок кадрової реформи так:

По-перше, ну думку високопосадовців, зараз фактично створюється паралельна система державного управління. На рівні Кабміну проводяться зустрічі із держсекретарями, де перед останніми ставляться певні задачі. Міністрів на такі зустрічі не запрошують.

По-друге, жодне кадрове призначення (як в центральний апарат, так і на держпідприємство, що перебуває у підпорядкування того чи іншого міністерства) не може пройти повз держсекретаря. У міністрів нині немає вирішального голосу. Виходить, що політичну відповідальність за галузь несуть міністри, а важелі впливу на ситуацію у зовсім іншого посадовця.

По-третє, деякі держсекретарі відкрито взялись керувати менеджерами відомчих підприємств. «Він (держсекретар) викликає людину до себе і говорить: «Виконуй мої вказівки, інакше я тебе «з’їм», - скаржиться один із міністрів в розмові з «Главкомом». Держсекретарі також «муштрують» штат міністерств: знімають премії зі співробітників. За рахунок такої економії формується паралельний бюджет, який потім використовується держсекретарем на свій розсуд: наприклад, для ремонту свого кабінету або ж преміювання себе чи «потрібних» співробітників. У розпорядженні «Главкома» є відповідні документи, погоджені окремими держасекратарями з міністром Кабінету міністрів Олександром Саєнком.

Скільки отримують держсекретарі?

Зарплати державних секретарів сягають міністерських. Як раніше повідомляв держсекретар Кабінету міністрів Володимир Бондаренко, середня зарплата (посадовий оклад, надбавки) в сумі становить близько 40 тис грн. Проте нерідко ці посадовці отримують значно більші суми.

«Главком» отримав від усіх міністерств інформацію про розмір заробітної плати, доплати, премії державних секретарів за весь період роботи на посаді з деталізацією по місяцях.

За даними відомств, найбільшу суму нарахувань за час роботи на посаді держсекретаря було здійснено державному секретарю Мінекономіки Олексію Перевезенцеву за період часу з грудня минулого року по вересень 2017 року (без даних за жовтень. - «Главком»).

Загальний заробіток держсекретаря Мінекономіки Олексія Перевезенцева з грудня 2016 року по вересень 2017 року склав 734,7 тис грн (на руки він отримав 591,4 тис грн). Найменша сума йому була нарахована в грудні минулого року - вона склала 35,8 тис грн (до видачі - 28,8 тис грн). Найбільша - 145,4 тис грн - у серпні. В цю суму також увійшла матеріальна допомога у розмірі 65,3 тис. грн. На руки в останній місяць літа держсекретар Мінекономіки отримав 117 тис грн.

До призначення держсекретарем Перевезенцев очолював юридичний департамент міністерства. Те саме робив і за часів Януковича у 2013 році, а у 2012-му був заступником глави департаменту. Нагадаємо, у 2012 році президент Порошенко обіймав посаду міністра економіки.

Заробітна плата, що була нарахована держсекретарям за період роботи на посадах

В цілому, саме посадові оклади у державних секретарів доволі невеликі - до 13 тис грн. Проте за рахунок різного роду надбавок (за ранг, за вислугу років, за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за роботу з таємними документами і т.д.), премій та іншого роду доплат чиновникам вдається виходити на більш суттєві суми - в тому числі, більше 100 тис грн на місяць.

Найбільша місячна заробітна плата, нарахована держсекретарям за період роботи на посаді 

Катерина Пешко, «Главком»