«Правда у світі постправди». У Києві презентували фільм про розслідувачів Bellingcat

кінофестиваль
«Правда у світі постправди». У Києві презентували фільм про розслідувачів Bellingcat
Постер фільму «Bellingcat: Правда у світі постправди»
Джерело: IMDb

Bellingcat - це інтернет-видання, яке зробило революцію у царині журналістських розслідувань

Хедлайнером цьогорічного міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA, який наразі відбувається в Києві, став фільм про журналістів-розслідувачів «Bellingcat: Правда у світі постправди».

Розповідаємо, що це за фільм і чому його варто подивитися, навіть якщо ви не журналіст.

Що таке Bellingcat

Bellingcat - це інтернет-видання, яке зробило революцію у царині журналістських розслідувань. Команда громадських журналістів знаходить докази резонансних злочинів швидше, ніж правоохоронці та спецслужби. При цьому вони використовують інформацію лише з відкритих інтернет-джерел. Одне із найважливіших розслідувань Bellingcat стосується збиття малайзійського «Боїнга» над Донбасом у 2014 році: журналісти знайшли докази того, що ракета, яка влучила у рейс MH17, була запущена російською системою «БУК», яка заїхала на Донбас з Росії,  а після виконання кривавої місії туди ж і виїхала.

У Bellingcat наголошують, що громадським журналістом наразі може стати будь-хто, адже для фіксування історії та чесної оцінки подій велику роль можуть зіграти, наприклад, будь-які фото, викладені у соціальні мережі.

Як знімали фільм про Bellingcat 

Ідея зняти фільм про Bellingcat виникла у нідерландського режисера Ганса Пула два роки тому. Його надихнуло інтерв’ю хлопця з команди Bellingcat, який на той момент встановив, яка саме ракета влучила у «Боїнг» над Донеччиною.

«Він зробив це, не виходячи зі свого дому. Те, наскільки ефективно він використав відкритий інтернет-ресурс, було неймовірно», - визнає Пул в інтерв’ю Filmmaker.

Коли режисер домовився з командою про зйомки фільму, перед ним постала проблема: як назбирати відеоматеріал про людей, робота яких обмежується сидінням за комп’ютерами?

«Втілити це в життя було дуже важко. Я знімав все, що хоч трохи було цікавим з кінематографічної точки зору - кожного разу, коли вони відривалися від екранів комп’ютерів», - згадує Пул.

Але тільки засновник Bellingcat - Еліот Хіггінс - та співробітник з Німеччини Тіммі Ален дозволили проводити зйомки у себе вдома. Інші з міркувань безпеки на це не погодились.

«Мені було важливо показати, що це звичайні хлопці з сім'ями та дітьми, які, ризикуючи життям, беруться розслідувати справи, що мають значення для всіх нас», - говорить Пул.

Тим часом один із журналістів Bellingcat Арік Толер в інтерв’ю прес-службі фестивалю Docudays UA зазначив, що не бачить небезпеки від своєї діяльності: «Імовірно, ті, хто на моєму місці вважали би, що їм щось загрожує, мають проблеми з високою самооцінкою. Я здійснюю свої розвідки, сидячи у США. Це означає, що моя діяльність містить хіба що одну тисячну від тієї небезпеки, яка реально загрожує таким людям, як Роман Доброхотов (Доброхотов спільно з Bellingcat проводив розслідування у справі Скрипалів - Ред.)

Фільм про Bellingcat Толеру сподобався.

«У стрічці мені відведена невелика частина часу, якщо порівнювати з іншими діячами Bellingcat - наприклад, з Крістіаном Тібертом або Еліотом Хіггінсом. Ми зустрічалися зі знімальною групою кілька разів у Берліні та Північній Кароліні. На кожній такій зустрічі ми проводили разом по кілька годин. Це було справді ненав’язливо. Ганс і його команда - дуже приємні і справжні професіонали», - переконує Толер.

Прем’єра фільму в Києві

В українській столиці прем’єра фільму «Bellingcat: Правда у світі постправди» відбулась 22 березня на фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. Стрічка стала фільмом-відкриттям цьогорічного фестивалю, оскільки головна тема заходу присвячена тому, наскільки сучасний цифровий світ може змінити наше життя і навіть свідомість.

Перед показом глядачі знайшли на своїх місцях аркуші із написом «Save Oleg Sentsov & all Ukrainian Kremlin’s hostages». Організатори запропонували усім на хвилинку підняти їх високо над головою для спільного фото. Це був черговий заклик звільнити українського режисера, політв’язня Кремля Олега Сенцова, якого Росія поневолила ще у 2015 році.

Акція «Save Oleg Sentsov & all Ukrainian Kremlin’s hostages» у київському кінотеатрі «Жовтень». Фото: Docudays UAАкція «Save Oleg Sentsov & all Ukrainian Kremlin’s hostages» у київському кінотеатрі «Жовтень». Фото: Docudays UA

88 хвилин фільму компактно нагадують про найбільш резонансні розслідування Bellingcat, які стосуються, зокрема, трагічних подій, спричинених Росією на Донбасі, громадянської війни в Сирії та отруєння Скрипалів у Британії.

У стрічці розповідається про механізми викриття фейків і те, як користуватися простими інструментами для пошуку надзвичайно важливих деталей (наприклад, встановлення дати зйомки відео за допомогою зафіксованих на ньому цін на пальне та інструментів Google Earth).

Презентація фільму про Bellingcat у київському кінотеатрі «Жовтень». Фото: Docudays UAПрезентація фільму про Bellingcat у київському кінотеатрі «Жовтень». Фото: Docudays UA

Фільм також знайомить глядачів із тим, як влаштований робочий день деяких журналістів Bellingcat, які проблеми в них виникають поза роботою, і як дочка Еліота Хіггінса дивиться мультик і жує моркву.

Після показу фільму у кінозалі відбулась публічна розмова зі спеціальним гостем - журналістом російського видання «Новая газета» Павлом Канигіним, який співпрацює з Bellingcat і консультував продюсерів стрічки. Канигін відомий тим, що своїми розслідуваннями також доводив непричетність українських збройних сил до збиття малазійського Боїнга 777 над Донбасом.

Павло Канигін у кінотеатрі «Жовтень». Фото: Docudays UAПавло Канигін у кінотеатрі «Жовтень». Фото: Docudays UA

Канигін зазначив, що попри очевидний успіх і результативність, розвідка на основі відкритих джерел ніколи не замінить «польової журналістики», адже навіть Bellingcat просить російських журналістів допомагати їм з «польовою роботою». Розслідування щодо «Боїнга», підкреслив Канигін, спиралося не лише на інтернет-розвідку, а й на матеріали репортерів, які працювали у зоні конфлікту.

Анастасія Дейна, «Главком»

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: