Пригоди інтернів. Яких медиків навчають в Україні?

Усім знайома ситуація: як тільки людину «чіпляє» якась хвороба, вона, перш за все, звертається до друзів та знайомих із проханням порадити «хорошого лікаря». Така практика, на жаль, усталилася через не завжди якісну медичну допомогу, яку лікарі надають не лише в державних та відомчих лікарнях, а й у комерційних медичних установах. Якщо в державних лікарнях це виправдовують відсутністю обладнання та маленькою заробітною платою, то у платних закладах пояснень цьому важко знайти. І все тому, що проблема полягає глибше – а саме на рівні підготовки майбутніх фахівців. За даними Центру тестування при Міністерстві охорони здоров’я, в Україні є медичні виші, де майже 50% інтернів не можуть скласти іспит.

Власне, про іспит «Крок 3. Загальна лікарська підготовка» і йтиметься далі.

Цей ліцензійний іспит 22 березня 2016 року складали 4637 лікарів-інтернів, із яких 2922 – бюджетної та 1715 – контрактної форми навчання. Національний показник за результатами складання становив 81,8%. Не склали його загалом 380 (8,2%) інтернів.

На перший погляд, цифри непогані. Проте якщо поглянути на них з огляду на конкретні виші, ситуація виглядає дещо гірше.

Інтерни – громадяни України, які не склали іспит «Крок 3. Загальна лікарська підготовка». 22.03.2016

Згідно з даними Центру тестування МОЗ, із 20-ти ВНЗ, що брали участь у тестуванні, найгірші показники мають такі:

- КМУУАНМ (Київський медичний університет Української асоціації народної медицини) – іспит не склали 47,7% від загальної кількості (21 інтерн із 45);

- УВМА (Українська військово-медична академія) –  20,7% (6 із 29) ;

- ХМАПО (Харківська медична академія післядипломної освіти) –  19,6% (62 із 316) .

На почесному четвертому місці в цьому антирейтингу з результатом 13,4% (53 з 389), є Національний медичний університет (НМУ). За ним –  Ужгородський національний університет (УжНУ) –  12,9% (12 із 93), Луганський державний медичний університет (ЛугДМУ) –  10,3% (3 з 29), Івано-Франківський національний медичний університет (ІФНМУ) –  9,6% (30 з 314), Тернопільський державний медичний університет (ТДМУ) –  8,9% (17 зі 190) та Національна медична академія післядипломної освіти (НМАПО) - 8,6% (43 з 498).

У дев’яти вишах – ЗМАПО (Запорізька медична академія післядипломної освіти), БДМУ (Буковинський державний медичний університет), ДМА (Дніпропетровська медична академія), УМСА (Українська медична стоматологічна академія), ЛНМУ (Львівський національний медичний університет), СДУ (Сумський державний університет), ОНМУ (Одеський національний медичний університет), ВНМУ (Вінницький національний медичний університет) та ХНМУ (Харківський національний медичний університет) показник кількості лікарів-інтернів, які не склали іспит, не перевищує середній по країні показник. У двох – ДНМУ (Донецький національний медичний університет) та ЗДМУ (Запорізький державний медичний університет) іспит склали всі лікарі-інтерни.

Найвищі результати показали інтерни спеціальностей «Неонатологія», «Дитяча анестезіологія», «Дитяча хірургія», «Інфекційні хвороби» та «Загальна практика – сімейна медицина».

Результати складання ліцензійного іспиту інтернами-громадянами України за спеціалізаціями. Крок 3. Загальна лікарська підготовка. 22.03.2016

Найнижчі результати – у контрактників

Звісно, лікарів, які отримали на тестовому іспиті результат «не склав», не допускають до інших етапів атестації, вони не отримують сертифікат ліцензійних іспитів і сертифікат лікаря-спеціаліста. І ці цифри свідчать про існування проблем у медичній освіті.

До того ж, такі інтерни можуть повторно скласти цей іспит у будь-який наступний термін його проведення. Можливість перескладання іспиту передбачено протягом трьох років.

Що цікаво, вищі результати показали лікарі-інтерни, які навчаються на бюджеті. Так, національний показник лікарів-інтернів бюджетної форми навчання склав 83,6%, а контрактників – 78,6%. Не склали іспит 380 інтернів (8,2%), із яких 156 інтернів бюджетної форми навчання та 224  лікарів-інтернів контрактної форми навчання.

Саме цією «тенденцією», власне, експерти пояснюють і перебування на першому місці в антирейтингу вишів, де не склали іспит найбільший відсоток студентів - Київського медуніверситету УАНМ. Адже це приватний ВНЗ, і всі 45 інтернів, які складали «Крок 3», навчались на контрактній формі навчання.

Що цікаво, якісна інтернатура – це те, чим цей ВНЗ намагається привабити студентів. Усіх, хто заходить на сайт цього вишу, чи не на весь екран одразу «зустрічає» саме реклама… інтернатури.

«Я не викладаю, мені важко оцінювати ці результати, але зазвичай більш погані показують контрактники, - підтверджує в розмові з «Главкомом» віце-президент Національної академії медичних наук в Україні академік Дмитро Заболотний. – Зазвичай  причиною низьких балів стає погане ставлення студентів до навчання. «Крок» - це специфічний іспит, до нього треба готуватися, але багато хто махає на те рукою, хоча знаю ВНЗ, де викладачі пропонують підготовку. Плюс, це ще й нова форма іспиту, і не всі ще звикли до цього».

Схожу думку висловлює й народний депутат, заступник голови комітету ВР з питань охорони здоров’я Олег Мусій. «У ВНЗ, який у переліку «не здав» перебуває на першому місці, усі вчаться за контрактом. Дехто з контрактників, не секрет, по суті, купують собі дипломи. І отаке намагання купити диплом, а не навчатись професії лікаря і призводить до таких результатів у комерціалізованих структурах», – зазначив він.

Проте комерційна медична освіта – це далеко не головна причина низьких результатів інтернів на іспиті.

Граніт науки і його проблеми

Як уже повідомляв «Главком», за останніми даними ЦРУ, Україна є другою у світі за показниками смертності, не пов’язаної з війною. Друга після африканської країни Лесото. «Протягом 25 років щороку відбувалось зменшення населення України. І за останні 3–4 роки динаміка особливо не змінилась. Тобто, це не через війну. Це через брак сучасної ефективної системи охорони здоров’я», – робить висновок в інтерв’ю «Главкому» медик, засновниця організації «Захист патріотів» Уляна Супрун. На її переконання, система охорони здоров’я в Україні не потребує реформування, вона потребує зміни. «Реформування – це коли беруть більш-менш робочу систему і трохи перенаправляють. Система, яка є в Україні, не працює. Уже 10 років, згідно з соціальними опитуваннями, система охорони здоров’я є серед тих галузей, що треба покращити в країні. І чомусь досі держава не зробила суттєвих кроків у цьому напрямку», – говорить вона, додаючи, що є багато системних речей, які потребують змін: фінансування, доступ пацієнтів до системи, допомога лікарям із доступом до освіти, надання їм більшої незалежності від системи, ліцензування медпрацівників (в Україні є лише ліцензування медзакладів) і т.д.

На думку Супрун, зміна системи охорони здоров’я має починатися саме зі зміни освіти. «Може, ми маємо забагато закладів, треба зменшити їхню кількість, покращивши якість? Хоча ця інформація і збирається, але ніхто її не аналізує й не намагається щось змінити», – зазначає вона.

«У нас, по суті, лишилась ще стара радянська система, – додає в розмові з «Главкомом» екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій. – Єдине, що ввели оцей іспит «Крок-3», який дає можливості отримати лікаря-спеціаліста. Та я сам неодноразово стикався з інтернами, які скаржилися мені на те, що реально їх майже не вчать. Дуже низька оплата викладачів. І, по суті, вони не зацікавлені в навчанні інтернів. Це, швидше за все, послідовне нерозуміння, і відсутність перебудови переддипломної і післядипломної освіти лікарів як наслідок».

Серед причин низького рівня освіти і, відповідно, результатів студентів на іспитах – відсутність належних клінічних баз для навчання. На думку Олега Мусія, щоб вийти із цієї ситуації, потрібно ухвалити законопроект про статус університетських клінік, який дозволить створити ці бази.

Та найголовнішою причиною, на його думку, все ж таки є проблема неправильної освіти й відсутність переходу на резидентуру, що передбачено новою системою охорони здоров’я.

«В українському стилі навчання дуже багато теорії й мало практики, переважно тому, що немає спорядження, на якому можна практикуватися, – погоджується в інтерв’ю «Главкому» Уляна Супрун. – Я навчалась в Америці, там складала іспити. Іспити першого рівня – це теорія. Другого – клінічні питання, усе письмово. Третього – практика. Потрібно не тільки відповідати на запитання, а й показувати, що ми вміємо робити. В Україні всі іспити теоретичні. Там немає великої частини практики. У нас, взагалі, відрізняється суттєво освіта. Я ходила чотири роки до університету й чотири роки до медінституту. У медінституті було два роки теорії, а два – стовідсоткова практика. По шість-вісім тижнів ми працювали з лікарями в кожній галузі медицини в лікарнях та приватних клініках. В Україні студенти лише протягом останнього року починають більш-менш працювати в лікарнях, а реально працювати з пацієнтами – уже під час інтернатури. В Америці ж, приходячи на інтернатуру, ти вже маєш велику практику. І після завершення інституту, практичне навчання в Штатах є довшим. Я мала один рік інтернатури, чотири роки резидентури й ще один рік спеціалізації. Загалом у мене було чотири роки університету, чотири – медінституту й шість років суто практики, і лише тоді я була молодшим лікарем».

Що треба змінити?

На думку Олега Мусія, щоб покращити ситуацію в Україні, потрібно вирішити питання зі спеціалізаціями і переходом на резидентуру після закінчення університету.

«Резидентура передбачатиме навчання базовим спеціальностям, – каже нардеп. – Наприклад, буде визначено 6 чи 7 базових спеціальностей, і тоді вже випускник зможе працювати чи терапевтом, чи сімейним лікарем, чи в загальній хірургії, а не у вузьких спеціальностях. Усюди у світі навчання тонким спеціальностям, таким як нейрохірургія чи кардіохірургія – це дуже довгий процес. Потрібно спочатку знати основи медицини, а потім уже вирішувати, чи можеш ти, чи хочеш займатись більш вузьким напрямком. У нас же випускають вузьких спеціалістів одразу після закінчення медичного університету. І там потрібні надзвичайно високі знання, які потребують ґрунтовної базової освіти. Але базову освіту вони пройти не встигають – одразу занурюються в спеціалізацію. І, врешті, не знають ні вузьку спеціалізацію, ні базу. Потрібен перехід на більш якісну підготовку».

Певний рух у цьому напрямку на рівні комітету ВР відбувається.

Зокрема, до порядку денного вже включений проект Закону про засади державної політики охорони здоров’я, метою якого є запровадження єдиного підходу «охорона здоров’я у всіх політиках держави» як складової внутрішньої політики та національної безпеки України. «Цей проект визначає модель, яку матиме Україна найближчими роками. Інший – уже дає відповіді на питання, як буде функціонувати система охорони здоров’я, в тому числі, і відбуватиметься підготовка лікарів», – говорить Мусій, маючи на увазі проект Закону про організацію медичного обслуговування населення. Запропоновані законопроектом зміни стосуються питань організації та фінансування медичного обслуговування населення та управління його якістю. Там представлено класифікацію закладів охорони здоров’я в розрізі видів медичної допомоги, визначено порядок утворення та припинення, особливості їхньої діяльності, організацію мережі закладів охорони здоров’я. Його вже також включено до порядку денного. Також, за словами Мусія, на виході з комітету ще один важливий проект – «Про лікарське самоврядування», де прописані деталі, у тому числі й щодо медичної освіти, складання іспитів, алгоритму навчання й післядипломної освіти. Нардеп висловив надію, що його найближчим часом теж має бути внесено до ВР.

Чи готові лікарі до війни?

Окремо хочеться зупинитись також і на підготовці майбутніх лікарів до роботи в умовах війни. Змістовна суть іспиту «Крок 3» містила в собі такі субтести, як загальні питання, невідкладні стани, організація допомоги в екстремальних ситуаціях та медична допомога в бойових умовах. Останню складову було включено до іспиту на виконання постанови Верховної Ради «Про додаткові заходи для зміцнення обороноздатності України» і з метою забезпечення належної підготовки лікарів-слухачів закладів післядипломної освіти МОЗ України з питань діагностики та надання медичної допомоги пораненим, ураженим та хворим із бойовою патологією.

За субтестом «медична допомога в бойових умовах» загальний національний показник склав 63,9%, що на 17,9% нижче за загальний національний показник (81,8%).

Одинадцять вишів мають результати за цим субтестом вищі за національний показник. Зокрема, найвищі результати показали інтерни ДНМУ (75,2%), УВМА (71,6%) та ЗДМУ (70,9%). Решта ВНЗ, що брали участь у тестуванні, мають результати за цим субтестом нижчі за національний показник. Найнижчі результати за цим субтестом мають КМУУАНМ (54,5%), ХМАПО (58,4%) та УжНУ (58,3%).

Національний показник результатів складання ліцензійного іспиту «Крок 3. Загальна лікарська підготовка» за субтестами. 22.03.2016

Катерина Пешко, «Главком»