«Щоб ніхто не думав петляти». Навіщо Порошенко взявся правити Конституцію

Хід козирем. Саме так увійшов у новий політичний сезон президент Петро Порошенко. Свій проект змін до Конституції, які «закарбовують» курс держави до НАТО та ЄС, він подав в перший день нової сесії Ради, а сьогодні його було вже оприлюднено. Таким чином Порошенко поставив депутатів у двояке становище: очевидно, що це передвиборчий піар-хід глави держави, але опозиційні фракції, які декларують прозахідний курс, просто не можуть не підтримати таку «світоглядну» ініціативу. «Серед політиків все більше стає охочих поставити під сумнів наш чітко вивірений європейський курс, – пояснив необхідність такого кроку президент. – Окремі безвідповідальні політикани малюють необхідність повернення на Схід. Щоб ніхто не думав «петляти», впевнений, що це повинно бути прямим текстом зафіксовано у Конституції».

Що хоче президент

Законопроектом «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському союзі та в Організації Північноатлантичного договору)» передбачається закріпити європейський та євроатлантичний курс України в преамбулі Конституції та в статтях 85, 102 та 116, які визначають сферу відповідальності президента, Кабінету міністрів та Верховної Ради.

До статті 85 пропонується додати, що до повноважень Верховної Ради належить «визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Статтю 102 пропонується доповнити положенням, що «Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

І, нарешті, у статті 116 з’являється новий пункт, згідно із яким Кабінет міністрів «забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

У преамбулі ж зазначається підтвердження європейської ідентичності українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України.

Підгадав час

По суті, запропоновані зміни – суто декларативні і ніяк не наближають нас до членства. Навіть при цьому виникає кілька запитань. За логікою речей, в Конституції мають бути прописані сталі норми, а не прагнення, бажання долучитись до політичних чи військових союзів. Уявімо, що сталося диво, і Україна стала членом НАТО та ЄС – треба буде знову змінювати Конституцію, бо ці норми втратять сенс? Так само уявімо, що ці організації в якийсь момент перестали існувати або змінили назву.

Інше питання – чому президент перейнявся цією темою саме зараз, хоча більшість партій, що представлені в парламенті, у передвиборчих програмах декларували курс на євроінтеграцію. Відповідь на поверхні, хоча на Банковій цього не визнають, – попереду президентські вибори, а Порошенку треба випинати теми, на які він буде спиратись під час кампанії. Євроінтеграція - один з ключових «маркерів».

За процедурою зміни до Конституції вносяться протягом двох сесій. Спочатку депутати відправляють законопроект в Конституційний суд, потім, якщо той дає схвальний вердикт, голосують перше читання звичайною більшістю, а наступної сесії приймають в цілому конституційною. Наступна сесія починається в лютому наступного року, а вибори президента відбудуться 31 березня. Якщо Рада в цей період ухвалить в цілому президентську ініціативу, він використає це як власну перемогу. Якщо не ухвалить – нічого страшного, Порошенку важливо просто показати себе найголовнішим євроінтегратором порівняно з іншими кандидатами. Але президентські політтехнологи можуть надто переоцінити електоральний ефект цієї теми – і в ЄС, і в НАТО повторюють, що в найближчій перспективі вступ до їхніх лав України неможливий.  Тому подібні показові декларування можуть тільки дратувати українців. Втім якщо ближче до виборів суспільство знову будуть ділити на прозахідний та проросійський табори, логічною буде ставка політтехнологів на мобілізацію проти сил реваншу. Таке позиціонування Порошенка може бути ефективним.

Де голоси

Чи знайдеться 300 голосів на освячення президентської ініціативи? На словах зараз майже всі «за». Точно не можна розраховувати хіба що на записних «євроскептиків» з Опоблоку. Окрім Блоку Порошенка та «Народного фронту», голосів можуть підкинути маленькі фракції. Хоч і визнають, що таким чином вони ллють воду на президентський млин.

«Це справді є прикриття бездіяльності президента, потурання багатьом олігархічним, у тому числі проросійським, системам, – каже голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк. – Але ми не маємо нічого проти декларування в Конституції цивілізаційного вибору України. Це можливо, але за декларуванням мають стояти певні дії».

Юлія Тимошенко раніше намагалась переінакшити президентську ініціативу на свій лад, запропонувавши всім лідерам фракцій та кандидатам в президенти підписати меморандум з чіткою незмінністю європейського та євроатлантичного курсу та іншими важливими питаннями. Втім її соратники, хоч і зі скепсисом, запевняють, що підтримають запропоновані президентом зміни до Конституції. Якщо вони це відмовляться робити, очевидно, що кращого приводу знову увімкнути платівку «Тимошенко танцює під дудку Кремля», «порохоботам» не знайти.

«Те, що подає президент в плані змін до Конституції, правильно, але нічого не поміняє, – вважає Ігор Луценко з «Батьківщини». – Звісно, я голосуватиму, але це така річ, яку треба було робити чотири роки тому, або вже не робити».

У Радикальній партії Олега Ляшка називають «європейські» зміни до Конституції особистим піаром президента.  «Хоча, можливо, для країни це потрібно, – розмірковує «ляшківець» Юрій Чижмарь. – Якщо понад 50% населення цього хоче, то напевно, треба внести ці правки в Конституцію. Але більшим кроком до євроінтеграції було б подолання корупції і бідності. Тоді б і без них Україна уже була б у ЄС».

Нестор Шуфрич, який ще числиться у стані Опоблоку, але фактично перебіг у проект Рабіновича–Медведчука «За життя», прогнозовано виступає проти і перелічує європейські негаразди: «Це питання, яке пов’язане виключно з президентськими виборами. Покажіть мені хоч одну країну ЄС, де ці норми вписані в основний закон. Тим паче ми бачимо: Великобританія виходить з ЄС, Швеція хоче виходити, Італія заявила, що не буде сплачувати внески. Я вважаю, фіксація цих норм у Конституції – це зневага до самих себе».

Втім прихильників (хоч і мимоволі) закріплення європрагнень України в Конституції все ж більше, ніж противників. Поки виглядає так, що наступного пленарного тижня парламентарі направлять президентський законопроект до Конституційного суду, можливо, навіть встигнуть ухвалити його в першому читанні на цій сесії, а далі його доля буде залежати від купи факторів. Що буде відбуватись у парламенті та взагалі у країні в лютому наступного року, наразі спрогнозувати не може ніхто.

Павло Вуєць, «Главком»