Хто доклав руку до передачі Росії засудженого митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ МП
Пізнього суботнього вечора 22 червня на сайті Російської православної церкви з’явилося повідомлення під заголовком «Митрополит Тульчинський та Брацлавський Іонафан отримав свободу». РПЦ стверджувала, що порятунок митрополита УПЦ МП, якого в Україні було засуджено за низкою кримінальних статей, це виключна заслуга патріарха Кирила. Проте згодом з’ясувалося, що потуг одного Кирила, якого в Україні вважають пособником воєнного злочинця Путіна, у цій справі було б недостатньо…
Отже, митрополит Іонафан (у миру – Анатолій Єлецьких) поїхав у країну-агресорку у результаті обміну військовополоненими.
«Найближчим часом ієрарх, який гостро потребує лікування та медичної реабілітації, прибуде до Москви», – такий хепіенд драматичної історії радо повідомляє сайт церкви Путіна.
Між іншим, в Українській православній церкві Московського патріархату про обмін її ж митрополита Іонафана – ані пари з уст. Останні згадки про цього діяча на офіційному сайті були кілька місяців тому. Перша стосувалася його критичного стану здоров'я (як тепер бачимо, не настільки, аби вирушити Росії). Друга – привітання від предстоятеля Онуфрія із 35-літтям архієрейської хіротонії (таїнство висвячення у священнослужителі). Це повідомлення датоване 23 квітням 2024 року. Далі ж про пригоди осудженого ієрарха та про його видачу Росії – ні слова. Схоже, ця мовчанка УПЦ МП, яка затято заперечує свій зв'язок з РПЦ, є найдієвішим способом, щоб уникати зайвого галасу і запитань від своїх же вірян.
Слідство інкримінувало митрополиту УПЦ МП Іонафану написання та поширення в інтернеті статті «С открытым шлемом, без забрала. Заметки на полях последних событий в православном мире», що містила ознаки розпалювання релігійної ворожнечі, яку підтвердила судово-лінгвістична експертиза.
Ще співробітники СБУ під час обшуків Тульчинської єпархії УПЦ МП натрапили на низку пропагандистських листівок: «Власти России» із зображенням прапора РФ (12 штук); «Указ президента Росії про приєднання АР Крим до РФ» із зображеннями карти України де АР Крим відмічено територією РФ (11 штук); «Донбасс – Россия» (вісім штук); «Історія АР Криму з древніх часів», де він зазначається територією РФ (11 штук), а також листи (ксерокопії) Московського патріарха від 6 жовтня 2022 року з вимогою молитися за президента РФ (п’ять штук).
Найцікавішою знахідкою, віднайдену спецслужбою у приміщенні єпархії, можна вважати твір «Гимн-молитва за Россию» з нотами, виданого у Москві 2015 року. Автором слів вказано Іонафана (Єлецьких). Вилучені буклети також лягли в основу обвинувачення.
Наприкінці грудня 2022 року президент Володимир Зеленський призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП. Серед них був і митрополит Іонафан.
Як Росія рятувала свого митрополита і про що мовчить УПЦ МП, з’ясовував «Главком».
Хотів працювати «на благо України». Яку лінію гнув митрополит?
Лінію поведінки обвинуваченого у гріхах проти держави Україна митрополита Іонафана визначив вирок Вінницького міського суду від 7 серпня 2023 року. Згідно з рішенням Феміди, ієрарха з Вінниччини визнано винним за чотирма статтями Кримінального кодексу: ч.2 статті 161 («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, регіональної належності, релігійних переконань»), ч. 3 статті 436-2 («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України»), ч. 2 статті 109 («Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу»), ч. 1 статті 110 («Розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України»). Покарання для 75-річного Іонафана – п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
А вже 9 серпня 2023 року ієрарх написав листа, у якому дав згоду на обмін себе як військовополоненого до РФ. Уже тоді, як свідчать матеріали справи, митрополитом Тульчинським і Брацлавським УПЦ МП як особливо цінним персонажем цікавилася російська сторона.
Хто ж міг уособлювати цю «російську сторону»? Можливо, це збіг, але саме 9 серпня 2023 року патріарх РПЦ Кирило направив звернення до предстоятелів помісних православних церков, низки релігійних діячів та представників міжнародних організацій у зв’язку із засудженням митрополита Іонафана. Що цікаво: серед високих церковних персон, до яких стукався лідер РПЦ виявився і Папа Римський Франциск. Саме його ім’я пропагандистські росЗМІ поставлять в один ряд із Кирилом, розповідаючи про осіб, які витягнули з тюрми митрополита Іонафана. Це станеться через 10 місяців після вищезгаданого звернення російського патріарха.
Митрополит Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП Іонафан – непересічна фігура у церковному житті України та Росії. Це підтверджують факти з його біографії. У 70-роках минулого століття Анатолій Єлецьких навчався у Ленінградській духовній семінарії та Ленінградській духовній академії, ректором яких у той період був теперішній очільник РПЦ Кирило. Саме Кирило 1978 року висвятив Єлецьких в ієромонаха. По закінченню навчання Іонафан кілька років викладав церковні співи в семінарії та в регентському класі, був регентом хору ленінградських духовних шкіл.
Голова СБУ Василь Малюк в одному з інтерв’ю назвав митрополита Іонафана «одногрупником Гундяєва».
Митрополит Іонафан був намісником Києво-Печерської лаври; майже 10 років працював керуючим справами УПЦ МП при предстоятелі митрополиту Володимиру (Сабодану); був постійним членом та секретарем Синоду УПЦ МП.
Крім цього, засуджений церковник досі входить до складу дорадчих органів Синоду РПЦ: з жовтня 2022 році – член Комісії у справах старообрядних парафій та взаємодії зі старообрядництвом, з 2010 року – член Патріаршої ради з культури, яку очолює Кирило.
Під час розгляду апеляції митрополит Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП зустрічався з працівниками Моніторингової місії ООН з прав людини. Подробиці тієї здибанки дуже скупі: повідомлялося лише, що «увагу правозахисників привернув судовий процес проти ієрарха УПЦ»…
На початку квітня 2024 року Вінницька обласна прокуратура попросила суд змінити митрополиту Іонафану запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Причина – уповноважений орган з питань обміну військовополоненими почав готувати священнослужителя на обмін до РФ. Проте прокурору довелося відмовитися від свого клопотання, оскільки на той момент ще не було всіх документів щодо передачі церковника. Прикметно: тоді у судовому засіданні ані захисники, ані обвинувачений не висловили жодних заперечень.
У середині червня, за шість днів до остаточного рішення апеляційного суду у справі Іонафана, раптово все перегралося. Прокурор знову прийшов до суду з клопотанням про дозвіл відпустити митрополита УПЦ МП, якого готують до обміну. Натомість у позу тепер стали адвокат і обвинувачений. За словами митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ МП, він проти передачі російській стороні у статусі військовополоненого, оскільки таким себе не вважав. При цьому визнав: у квітні 2024 року власноручно написав заяву про передачу на обмін, але нині вже передумав. І надав суду нову заяву, в якій він заперечував щодо свого обміну у статусі військовополоненого.
Захисник обвинуваченого підтримав клієнта. Зазначив, що його підзахисний не має статусу військовополоненого, є діючим митрополитом і повноваження свої не складав. Звернув увагу на те, що надана прокурором заява Іонафана про обмін була відібрана в той час, коли церковник перебував на лікуванні в кардіоцентрі. Водночас, зі слів захисника, митрополит вини не визнає і «хоче далі працювати на благо України».
Прогнозовано, що Феміда залишила без розгляду таке клопотання, бо не було консенсусу між учасниками справи. І додала: якщо з’являться підстави, зокрема, надання суду відповідних матеріалів та заяви обвинуваченого, повторно розгляне клопотання.
Тим часом 18 червня 2024 року Вінницький апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо митрополита Іонафана.
І вже у Вінницькому міському суді 19 червня, наступного дня після набрання чинності вироку апеляції, суд відкрив шлях для обміну митрополита Іонафана. Сам текст ухвали засекречено. Причина – засідання відбувалося у закритому режимі (за наполяганням когось з учасників процесу).
Ухвалу апеляції від 18 червня можна оскаржити протягом трьох місяців.
Досі в Україні жоден державний орган не прокоментував непересічну подію з вивезенням засудженого митрополита до країни-агресорки. І лише на прохання «Главкома» пресслужба Вінницької обласної прокуратури повідомила: 11 квітня 2024 року митрополит Іонафан звернувся до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими із заявою про обмін як військовополоненого. 10 червня заява церковника була розглянута, і Координаційний штаб ухвалив рішення про його обмін.
Окремо прокуратура відмовилася коментувати, що чекатиме на засудженого митрополита, якщо він через якийсь час повернеться з Росії до України: його арештують і посадять до в’язниці? «Прокурори не можуть коментувати можливі потенційні варіанти розвитку подій. Органи прокуратури діятимуть у такому разі, відповідно до вимог чинного на той момент законодавства», – поінформували у Вінницькій обласній прокуратурі.
Адвокат: «Полегшили долю митрополита і полонених військовослужбовців ЗСУ»
У коментарі «Главкому» адвокат митрополита Ігор Чудовський зазначив, що митрополита Іонафана звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з обміном. При цьому засуджений має бажання оскаржити вирок у Верховному суді.
«Відбування покарання для хворого на серце митрополита було тотожно смертній карі. Захист зробив усе можливе, щоб полегшити долю літньої хворої людини та військовослужбовців ЗСУ які перебували у полоні», – пояснив захисник.
Адвокат Чудовський зауважив: перша пропозиція про обмін Іонафана надійшла від СБУ після вироку суду першої інстанції. Наскільки така заява є правдоподібною, редакції не вдалося з’ясувати, оскільки спецслужба не коментує цю ситуацію.
Разом із тим, «Главком» дізнався інші подробиці цього обміну. За інформацією джерела редакції у правоохоронних органах, у суботу, 22 червня митрополита УПЦ МП було доставлено до кордону з Білоруссю. Там його передали представникам Росії.
«Цінність Іонафана у тому, що він пішов по обміну на декількох військовополонених українських захисників, котрі утримувалися у неволі в Росії», – уточнив інсайдер редакції.
Поінформований співбесідник додав: митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ МП конкретно хотіла забрати російська сторона. Зокрема, від патріарха Російської православної церкви Кирила надійшло офіційне звернення.
До слова, роль Папи Римського у кейсі митрополита Іонафана насправді може бути ключовою. Адже саме напередодні вердиктів вінницьких судів щодо митрополита президент Володимир Зеленський зустрічався із Понтифіком. Тоді Офіс президента повідомив про обговорення Формули миру, а також те, що глава держави відзначив зусилля Ватикану щодо наближення миру, зокрема, повернення додому викрадених Росією українських дітей... Тепер, як бачимо, Папа Римський переймався не лише нашими дітьми.
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0