Тихий друг і фінансовий донор України. Чим Київ зобов’язаний Токіо

Інститут світової політики 16 грудня, 2016, 11:25 glavcom.ua

Тихий друг і фінансовий донор України. Чим Київ зобов’язаний Токіо

Аудит зовнішньої політики: Україна – Японія

У всіх документах двосторонніх відносин та односторонніх заявах, які стосувалися України, Японія завжди декларувала, що зацікавлена у розвитку демократії і ринкової економіки в нашій державі. При цьому із 2007 року така політика щодо України стала частиною загальної стратегії щодо побудови «Дуги свобод і процвітання» в Євразії і однією із загальних основ зовнішньої політики Японії. Як наслідок, було вирішено розвивати співробітництво по лінії ГУАМ+Японія.

При цьому і на рівні двосторонніх відносин Японія далі декларує, що основними пріоритетами у відносинах із Україною залишається сприяння проведенню внутрішніх реформ, а також підтримка із протидії російській агресії. У рамках внутрішньодержавного реформування Японія продовжує бути залученою як у двосторонньому, так і багатосторонньому форматах. Для прикладу, із 2015 році у Міністерстві фінансів України працює японський фінансовий експерт. Окремо на сьогоднішній день Японія залучена до процесу реформування української національної поліції. Делегація МВС України цього року уже побувала з візитом в Японії для ознайомлення із досвідом місцевих правоохоронних структур. На сьогодні ідуть переговори щодо залучення японських експертів для проведення тренінгів, а також залучення японських технічних розробок у діяльності української поліції. Це фактично є відображенням практики Японії, яка реалізовувалася протягом усього періоду існування двосторонніх відносин як щодо направлення власних спеціалістів для передачі досвіду (близько 200 осіб), так і прийому на стажування українських чиновників (близько 600 осіб) на двосторонній і багатосторонній основі.

У своїй Білій книзі Японія чітко визначила: що війна РФ проти України є загрозою для всього світу

Водночас, посольство Японії в Україні активно залучене до внутрішнього реформування через механізм Групи послів країн G7. Даний координаційний механізм був створений відповідно до рішення саміту лідерів країн G7 у 2015 році. Згідно з ним, посли цих країн в Україні виступають із спільною консолідованою позицією щодо питань внутрішніх реформ. При цьому керівництво у цій Групі належить послу країни G7, яка головує протягом року. У 2016 році Групу послів країн G7 очолював Посол Японії в Україні Шігекі Сумі. Протягом 2016 року Група послів країн G7 разом із низкою інших послів виступила із низкою критичних заяв, які мали попередити сповільнення реформ в Україні. Гарним прикладом є заяви щодо високого рівня виконання е-декларування серед українських чиновників. Зрештою, Японія сьогодні позитивно дивиться на перспективи внутрішньодержавного реформування України для перетворення на надійного партнера на міжнародній арені, при цьому чітко розуміючи що сам процес реформ займає значний час.

Така позиція Японії створює як додаткові можливості для України, так і покладає на неї додаткову відповідальність. Зацікавленість офіційного Токіо у становленні демократичної України із ринковою економікою разом із готовністю надавати на це кадрові і матеріальні ресурси як на двосторонньому так і багатосторонньому рівні є додатковим чинником, який може сприяти успішності внутрішньодержавних перетворень. З іншого боку офіційний Київ має постійно на практиці демонструвати Японії максимальну ефективність щодо застосування отриманої допомоги. Оскільки в іншому випадку можливе виникнення японського варіанту «втоми від України», зважаючи на масштаби залучення Японії до питань внутрішньодержавного реформування на нинішньому етапі.

Відносини із Україною як можливість для Японії

У своїй зовнішній політиці Японія, як і кожна велика країна, відштовхується від унікальної ідентичності і бачення свого місця у світовій політиці. Останнє передбачає проведення активної політики в глобальних масштабах і реалізацію свого лідерського потенціалу. Крім того, зовнішня політика офіційного Токіо спирається на низку принципів, серед яких важливе місце має повага до міжнародного права, і, як наслідок, недопущення зміни кордонів силовим способом.

В українсько-японських взаєминах такий підхід позначився у декларуванні офіційним Токіо власної чіткої позиції щодо ситуації всередині і навколо України. Яскравим прикладом цього є заяви, які стосувалися виборів президента України 2004 року, українсько-російської газової війни 2009 року чи подій Євромайдану. Однак особливо така активна позиція Японії як одного із глобальних лідерів чітко проявилася під час українсько-російської війни. У своїй політиці щодо агресії РФ проти України уряд Японії виходив із того, що політика Москви впливає на безпеку не лише Європи, а й Азії, а отже, є питанням світової політики, а не регіональним явищем. Таке сприйняття українсько-російського конфлікту неодноразово у своїх публічних заявах також підтверджував нинішній Посол Японії в Україні Шігекі Сумі. Понад те, Біла книга із оборони Японії 2015 року чітко визначала, що війна РФ проти України є загрозою для всього світу.

Під час робочого візиту президента Порошенка до Японії у квітні 2016 року Сіндзо Абе запевнив його, що сприятиме активному розгляду питань, пов’язаних з Україною, на саміті лідерів G7 в місті Шіма 26-27 травня 2016 року.

Картинки по запросу порошенко абэ

За результатами роботи саміту лідерів G7 було опубліковано декларацію, в якій питання українсько-російського конфлікту було винесене як окремий пункт питань міжнародних відносин. У декларації стосовно конфлікту чітко наголошувалося на тому, що Росія має використати вплив на сепаратистів для реалізації Мінських домовленостей. Окрім того, нагадувалося про те, що санкції щодо Росії будуть скасовані лише у випадку повного виконання Мінських домовленостей. Також декларація чітко проголошувала подальшу підтримку внутрішніх реформ в Україні і готовність країн G7 надавати відповідну допомогу.

Як бачимо, Японія сьогодні перетворилася на одного з найбільших донорів України. Загальна сума наданої допомоги за майже четверть століття існування двосторонніх відносин нараховує 3 млрд. доларів.

Підтримка з боку Японії у протидії агресії РФ проти України

В умовах війни, яку веде Росія проти України, офіційний Київ зацікавлений у максимальній підтримці міжнародного співтовариства у протидії агресії. Політика Японії у цьому напрямку зосереджується на двох основних напрямках — запровадження санкцій та обмежувальних заходів щодо РФ та надання фінансової, матеріальної і технічної допомоги Україні.

Слід чітко визнати, що Японія є унікальною країною в Азії, оскільки вона єдина ввела низку обмежувальних санкцій і заходів щодо Росії у відповідь на агресію проти України. Уже 18 березня 2014 року Японія припинила переговори із Росією щодо угоди із послаблення візових вимог, угод щодо мирного використання космосу і запобігання небезпечній військовій діяльності. 30 квітня 2014 року Японія заявила про відмову надавати візи 23 особам із РФ, причетним до агресії проти України. Паралельно із цим Sumitomo Mitsui Banking Corporation (SMBC) і Bank of Tokyo – Mitsubishi (UFJ) ухвалили рішення про скорочення активності в Росії. 5 серпня 2014 року Японія заморозила активи 40 осіб і 2 компаній із анексованого Криму. А 24 вересня 2014 запровадила ще низку санкцій та обмежувальних заходів щодо заборони експорту озброєння, а також заборонила низці банків РФ (Сбєрбанк, ВТБ-банк, Внєшекономбанк, Газпромбанк, Россєльхозбанк) розміщати займи у Японії. Такий крок було зроблено, зокрема, щоб показати солідарність із союзниками по G7, які влітку 2014 року ухвалили найважливіші санкції щодо РФ. Урешті-решт, 9 грудня 2014 року з’явилася заява МЗС Японії про запровадження урядом країни санкцій у формі замороження активів осіб, причетних до анексії Криму і Севастополя та агресії на Сході України. Санкції стосувалися 26 осіб і 14 організацій.

Крім обмежувальних заходів і санкції щодо Росії, офіційний Токіо проводить політику допомоги Україні. 24 березня 2014 року уряд Японії оголосив про надання пакету економічної і технічної допомоги Україні на суму 150 млрд. єн, або 1,8 млрд. дол. за тодішнім курсом. Це стало практичною реалізацією заяви Сіндзо Абе у процесі роботи саміту G7 в Нідерландах, що Японія готова надати максимальну допомогу для стабілізації України.

Основні напрямки надання допомоги:

фіскальна консолідація — 0,1 млрд. дол. з умовою отримання пакету допомоги від МВФ;
модернізація станції аерації в Бортничах — 1,1 млрд. дол. у рамках ОДР;
кредитна лінія (NEXI) для страхування торгівлі на 0,3 млрд. дол. для підтримання імпорту японських товарів в Україну;
грантова допомога непроектного типу — 3,5 млн. дол. на імпорт медичного обладнання;
технічна допомога Японського агентства з міжнародного співробітництва (JICA).

Таким чином японська політика «Проактивний внесок до справи миру» (Proactive Contribution to Peace) як загальна зовнішньополітична доктрина нинішнього прем’єр-міністра Сіндзо Абе чи не найкраще проявила себе саме у процесі підтримки України в умовах агресії Росії. Офіційному Токіо вдалося продемонструвати здатність до реалізації лідерського потенціалу Японії в глобальних масштабах. З іншого боку реалізація Японією саме такого курсу дозволяє Україні максимально зміцнювати свій потенціал в умовах агресії.

Економічний і технічний вимір взаємодії

Японія, одна із найбільш розвинених країн у світі і третя за розмірами номінального ВВП, цікава Україні, передусім, як джерело модернізаційних ресурсів — інвестицій, технологій, практик ведення бізнесу й організації державних інституцій. Фактично, такий пріоритет було задекларовано ще у Спільній декларації Україна-Японія 1995 року. Ця ідея неодноразово повторювалася у документах щодо напрямків двосторонніх взаємин, що підписувалися на найвищому рівні.

На сьогодні існує низка механізмів, які дозволяють Україні отримувати необхідні технології і ресурси для власної модернізації. Передусім, важливим механізмом у цій сфері є Офіційна допомога із розвитку (Official Development Assistance — ODA). ODA є механізмом офіційної державної допомоги. Даний механізм включає в себе надання на пільгових умовах кредиту в єнах для реалізації відповідного проекту. У 2005 році між Японським банком міжнародного співробітництва і Кабінетом Міністрів України було підписано угоду щодо розвитку міжнародного аеропорту «Бориспіль». Відповідно до цієї угоди, Україна отримала позику у 190,9 млн. дол. на 30 років під 1,5% для побудови терміналу «D» на тлі зростання кількості пасажирів міжнародного аеропорту «Бориспіль». Першопочатково передбачалося реалізувати цей проект до кінця 2010 року, однак термінал «D» було відкрито лише у 2012 році.

Також у рамках пакету фінансової допомоги від 24 березня 2014 року, який уряд Японії вирішив надати Україні, передбачалося проведення повної реконструкції і модернізації Бортницької станції аерації. На даний проект передбачалося виділити 1,1 млрд. дол. кредиту на 40 років під 0,1% річних. 2 червня 2015 року було підписано угоду між урядами України і Японії про цільовий кредит на реконструкцію станції. У березні 2016 року Японія виділила 380 млн. грн. на розробку технічної документації по проекту. Повністю завершити підготовчий період планують до кінця 2016 року, після чого почнеться розробка тендерної документації та вибір генпідрядника. Відповідно до угоди, ним має стати японська компанія. Також передбачається, що не менше 30% залучених технологій будуть японськими. Загалом же реалізація цього проекту дозволить не лише попередити екологічну катастрофу через фізичну зношеність основних фондів Бортницької станції, а й збільшить її потужність. Крім того, участь приватних японських компаній у цьому проекті розглядається урядом Японії як засіб збільшення привабливості України для корпорацій. Тож успішна реалізація проекту з модернізації станції може сприяти збільшенню японських ПІІ в українську економіку, оскільки зробить Україну більш відомою для приватного японського капіталу.

Японія нам – машини, котли і електроніку, ми Японії — зерно, тютюн, руду і алюміній

Зразковим прикладом інвестиційної співпраці можна вважати угоду, яка була підписана у квітні 2004 року між українським торгово-промисловим комплексом «Богдан» і японською компанією «Ісузу». Відповідно до цієї угоди, в Україні розпочалося виробництво автобуса середнього класу «Богдан А092» на основі конструкції компанії «Ісузу». Автобуси цієї марки продавалися не лише в Україні, а й експортувалися до Росії, Білорусі і Грузії. В Україні також добре представлена із 1993 року компанія JTI (Japan Tobacco International), яка має фабрику у Кременчуку. Ця компанія перебуває у п’ятірці найбільших платників податків за результатами 2015 року і при цьому експортує свою продукцію до майже 20 країн світу. Таким чином, Україна виступає не тільки як імпортер готової японської продукції, а й виробник продукції, яка потім, на додачу до внутрішнього споживання, експортується на ринки третіх країн, зокрема і самої Японії.

Однак до останнього часу у більшості випадків українсько-японської торгівлі йшлося про імпорт в Україну готової продукції із високою доданою вартістю. А Україна була і залишається, передусім, експортером продукції сільського господарства і руд металів. Відповідно до статистичних даних 2015 року, загальний експорт України до Японії склав 235,5 млн. дол. (у 2014 році 209 млн. дол.). Головні категорії українського експорту — це зернові на 96 млн. дол. (40%), тютюн і промислові замінники тютюну на 56 млн. дол. (24%), руди на 55 млн. дол. (23,3%), алюміній і вироби із нього на 12 млн. дол. (5%), чорні метали на 2 млн. дол. (1%). Водночас, імпорт до України із Японії склав 382,2млн. дол. (у 2014 році 612,6 млн. дол.). Головні категорії імпорту із Японії — це засоби наземного транспорту 180 млн. дол. (47%), котли і машини на 42,3млн. дол. (11%), електричні машини на 37 млн. дол. (9%), прилади й апарати на 22 млн. дол. (5%). З одного боку, така статистика показує скорочення дефіциту торгівлі із Японією на тлі збільшення українського експорту. А з іншого боку, це є наслідком зменшення купівельної спроможності українського населення. У 2008 році імпорт із Японії до України склав рекордні 2,7 млрд. дол. при українському експорті в 115,2 млн. дол. Однак навіть за зміни загальних обсягів товарообігу і збільшенні українського експорту до Японії природа його не міняється.

Частково нівелювати цю ситуацію має зростання зацікавленості японського бізнесу до створення нових підприємств на тлі підписання і силу набуття чинності угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. У вересні 2015 року стало відомо про рішення японської компанії Fujikura відкрити підприємство із виробництва автомобільних комплектуючих (Яворівський район Львівської області) із можливістю розширення виробництва. А вже 14 квітня 2016 року відбулося спільне відкриття Президентом Порошенком і послом Шігекі Сумі першої лінії заводу компанії Fujikura на Львівщині. Після цього 30 вересня 2016 року прем’єр-міністр України Володимир Гройсман взяв участь у відкритті другої лінії заводу компанії Fujikura в Україні. Fujikura планує запустити ще 4 лінії, що в кінці кінців дозволить збільшити кількість працівників із 1,5 тисячі до 3 тисяч.

У питанні збільшення інвестиційної привабливості України для Японії особливо важливе значення мала розробка і підписання Угоди про сприяння і захист інвестицій 5 лютого 2015 року, яку було ратифіковано 3 червня того ж року. Цей крок був передбачений ще у 2011 році, відповідно до Декларації про глобальне партнерство. Підписання і ратифікація угоди віталася обома сторонами як крок, який сприятиме подальшому залученню японських інвестицій в економіку України. Особливо на цьому наголошував Президент Петро Порошенко під час зустрічі із японськими бізнесменами у квітні 2016 року, зокрема, у контексті можливого залучення японського капіталу для приватизації українських підприємств.

Однак підписання і ратифікація угоди не змогли повною мірою створити клімат для заохочення японських ПІІ в Україну. Не в останню чергу через дії українських органів влади. У червні 2015 року представники СБУ і МВС України проводили обшуки на підприємстві «Такеда Україна» із вилученням серверів. Компанію звинуватили в ухиленні від сплати податків і митних зборів через неправильну реєстрацію препарату «Актовегін» як ліків замість біологічно активної добавки. Це змусило втрутитися до цієї справи Посольство Японії в Україні і порушити питання безпосередньо перед Президентом України, який пообіцяв особисто з’ясувати обставини ситуації і сприяти її вирішенню. Такі випадки не впливають позитивно на зростання іміджу України як країни, привабливої для інвестування. Як наслідок, на сьогодні японські інвестиції складають лише 112 млн. дол., а сукупно із інвестиціями японських компаній у Європі, діяльність яких пов’язана із українським ринком, — 300 млн. дол. З одного боку, такі показники можна вважати досягненням, адже на початку 21 століття японські інвестиції до України складали лише 2,9 млн. дол. Однак, з іншого боку, японські інвестиції складають лише 0,2% від усіх залучених інвестицій протягом незалежності України.

Головний ризик у двосторонніх відносинах

На тлі недостатнього прогресу у ключових напрямках внутрішньодержавного реформування в Україні зберігається можливість повернення до звичайної практики українсько-японських взаємин, яка існування до цього — активізація із обранням нового президента із подальшим вичерпанням імпульсу. Як наслідок, позитивна динаміка 2014-2016 років у двосторонніх відносинах так і не переросте у нову якість.

Україна має правильно використати наявне вікно можливостей у відносинах із Японією, яке відкрилося протягом двох останніх років. На практиці це має відображатися в успішній реалізації проекту ОДР щодо модернізації станції аерації у Бортничах із залученням японських фірм, відповідно до угоди. Досвід залучення приватних японських компаній до реалізації урядових програм в Україні може створити базу для подальшого корпоративного інвестування. Крім того, перед Україною стоїть завдання на практиці реалізувати положення Угоди про сприяння і захист інвестицій 2015 року для попередження ситуації, яка сталася із японською фармацевтичною компанією «Такеда Україна». Лише таким чином Україна зможе максимально скористатися із зацікавленості японських компаній щодо створення підприємств на тлі підписання угоди про ЗВТ із ЄС.