«Раша, гудбай!» або Якою може бути збірна України з футболу

На фоні невдалого періоду збірної України, яка не змогла успішно виступити на груповому етапі відбору до чемпіонату світу, поодинокими, проте докучливими й нав’язливими виступають голоси тих, хто не втомлюється «агітувати» за доцільність присутності в складі «синьо-жовтих» футболістів з конкретним минулим та теперішнім. Мова про «росіян» – виконавців, які мали або мають досвід виступів у країні, яка побоялася оголосити нашій державі війну.

Редакція «Главкома» вирішила не лишатися осторонь теми, яка насправді несе в собі однозначні відповіді. На відміну від деяких несвідомих особистостей, редакція не тільки проти «русофілів» у складі збірних країни будь-яких вікових груп, а й має свій готовий «рецепт» для всіх, хто не знайшов відповідей на цю тему.

Як відомо, починаючи з 2014 року кількість українських футболістів у зарубіжних першостях (здебільшого чемпіонатах Центральної та Західної Європи) почала різко зростати. Тому сформувати з тих гравців, які виступають не в українських клубах, колектив з 11-ти гравців, аж ніяк не важко. І не просто набір виконавців, а боєздатну, дієву команду з високим рівнем майстерності!..

В імпровізованому складі навмисно бралися ті виконавці, які або не мають досвіду гри й викликів до табору головної команди країни, або грали у її складі давно. Тому, наприклад, навіть за умови, якщо не менш умовний Олександр Кучер виглядає більш «правильним» кандидатом на свою позицію, перевага надається менш «перевіреним» кадрам… Втім, «ідеальна» збірна наших «легіонерів» без уваги також не залишилася.

Голкіпер. Олександр Рибка (представляє клуб турецької Суперліги «Карабюкспор», вік – 30 років)

Свого часу Рибка був спершу «наступником» тезки Шовковського в «Динамо», а потім заробив собі статус найкращого голкіпера України вже поза межами Києва. Проте прикра історія з допінгом перервала поступальний розвиток воротаря, який після другого пришестя в «Динамо» повернутися на попередній рівень вже не зміг, стала для Олександра сумним досвідом… Втім, нині Рибка є голкіпером міцного середнього рівня й отримує регулярну ігрову практику в клубі досить сильної вищої ліги Туреччини. 

Центральний захисник. Ігор Пластун («Лудогорець» Болгарія, 27)

Перехід захисника «Карпат» до клубу вищої ліги Болгарії зрозумілим був не усім – аж надто слабкою здавалася місцева ліга на фоні навіть вкрай послабленої УПЛ... Проте сьогодні можна сказати, що Ігор від свого рішення виграв. Пластун має регулярну ігрову практику в складі команди, яка не менш регулярно виступає в єврокубках, а сам Ігор як виконавець за час із літа 2016 року додав. Виграти може й збірна України – якщо її тренерський штаб почне помічати цього футболіста…

Центральний захисник. Дмитро Чигринський (АЕК Греція, 31)

Кар’єрі чи не найбільш перспективного центрбека Східної Європи суттєво завадили трикляті травми, які, мов ті п'явки, обсіли Дмитра ще з часів його виступів у «Шахтарі» до переходу в каталонську «Барселону»… От і зараз Чигринський в черговий раз на лікарняному. Однак коли Дмитро в порядку, його примітні якості з ним – це витончений майстер гри на другому поверсі, першої передачі й перемоги в сутичці за позицію над візаві в боротьбі за «шкіряного»…

Правий захисник. Валерій Лучкевич («Стандард» Бельгія, 21)

Трансфер до табору одного з найбагатших клубів чемпіонату Бельгії – рішення для розвитку кар’єри молодого гравця непогане. Проте в складі клубу з міста Льєж колишній гравець «Дніпра» наразі відверто «загубився». Лучкевич отримує ігрові хвилини час від часу, і в тренера з португальським паспортом Са Пінту є відверто «напохваті». Але при цьому перспективи цього молодого хлопця, багато в чому саме через вік, лишаються скоріше райдужними, адже Лучкевич є футболістом з неабиякими даними й талантом. 

Лівий захисник. Володимир Костевич («Лех» Польща, 25)

На відміну від Лучкевича, Костевич ігровою практикою не обділений. Ще один колишній гравець «Карпат», Володимир, є одним із ключових виконавців польського клубу. Костевич виділяється умінням «протягнути» м’яча «бровкою», виконати хорошу акцентовану подачу на партнера у штрафний майданчик суперника, до всього – володіє сильним ударом. Гравець дещо іншого штибу на цю ж позицію, «конкурент» Костевича, ще один наш легіонер – футболіст бельгійського «Кортрейку» Євген Макаренко.

Центральний півзахисник. Сергій Рибалка («Сівасспор» Туреччина, 27)

Коли цей футболіст, права на якого належать київському «Динамо», поїхав підкорювати чемпіонат Туреччини, в нього мало хто вірив. В останній період роботи Сергія Реброва на чолі «біло-синіх» Рибалка суттєво здав… Проте в «Сівасспорі» він зумів проявити свої кращі якості – наразі його урожай дорівнює вже трьом гольовим передачам.

Центральний півзахисник. Тарас Романчук («Ягеллонія» Польща, 26)

На початку року у вітчизняних ЗМІ з’явилася інформація, що цей багаторічний (у складі «Ягеллонії» Романчук виступає з 2013 року) «поляк» вирішив отримати польський паспорт насправді, що підтвердив і сам гравець. Проте наразі навпроти прізвища Тараса все ще «майорить» український прапор… Як би там не було, а в особі Романчука-футболіста гра №1 має працелюбного виконавця, який демонструє хороший футбол як біля своїх воріт, так і при конструюванні атак на володіння суперника.  

Правий півзахисник. Роман Безус («Сент-Трюйден» Бельгія, 27)

Розташування екс-гравця полтавської «Ворскли» у цій команді – доволі умовне, але головне те, що Безус залишається креативним гравцем із світлою головою й умінням організувати на ворота суперника «розумний наступ». Нині Роман переживає не кращий період, і є гравцем, який левову частку матчів проводить на лаві запасних, проте в складі свого клубу йому виборювати місце у складі не вперше.

Лівий півзахисник. Дмитро Хомченовський («Ягеллонія» Польща, 27)

Ще один виконавець «Яги», Дмитро, українським шанувальникам футболу відомий значно краще. Після переходу із «Зорі» в іспанську «Понферрадіну» знайти «свій» клуб Хомченовський не може, як не може віднайти Дмитро в собі той футбол, завдяки якому Хомченовський і привернув увагу скаутів західноєвропейських команд. Однак ігрові козирі Дмитра все ще при ньому – у кращій ігровій формі це дуже непоганий фланговий хавбек.  

Нападник. Роман Яремчук («Гент» Бельгія, 21)

Свій перший і, сподіваємося, не останній, гол за новий клуб, колишній гравець «Олександрії» відзначав бурхливо й емоційно. Воно й не дивно – Роман не забивав у офіційних матчах більше, ніж півроку, і гол у ворота суперника «Гента» для Яремчука був наче ковток води у пустелі, якою він блукав останні місяці… В гравця з украй футбольним прізвищем величезний потенціал і можливості пробитися в «основу» збірної України – наразі саме Яремчука сміливо можна називати найбільш перспективним форвардом з українським паспортом за кордоном.

Нападник. Роман Зозуля («Альбасете» Іспанія, 28)

Змінюючи «Бетис» на «Альбасете» й опинившись у другому за рангом іспанському дивізіоні, чи не найбільш відомий своєю активною громадянською позицією нападник ставив собі за мету реабілітувати кар’єру, яка, відверто кажучи, зазнала великої шкоди через дотичні до гри №1 фактори… І третьому Роману в нашій збірній це вдалося! Наразі Зозуля, без сумніву, є одним з найбільш помітних футболістів у Сегунді, а його доробок складає чотири голи й дві гольові передачі.

Збірна українських «легіонерів»

Нарешті, обіцяна збірна з тих, хто грає за свої клуби за межами України, без «умовностей»: Рибка – Лучкевич, Олександр Кучер («Кайсеріспор» Туреччина), Пластун, Едуард Соболь («Славія» Чехія) – Руслан Ротань («Славія» Чехія),Євген Шахов (ПАОК Греція) – Андрій Ярмоленко («Боруссія» Дортмунд, Німеччина), Руслан Маліновський («Генк» Бельгія), Євген Коноплянка («Шальке» Німеччина) – Яремчук.

Максим Салівон, для «Главкома»