Володимир Жемчугов: Партизани змінять хід війни

З початком війни на Донбасі там сформувався потужний рух опору. Партизани підривали мости, мінували склади, атакували вузли зв’язку і відстрілювали окупантів. У Криму цей рух мав менші масштаби, але відомо і про серію диверсій і там: були підірвані два газопроводи, дві ЛЕП та лінія зв'язку, здійснено підпал штабу «єдиноросів», розповсюджуються патріотичні листівки, з’являються графіті.

Після того, як російські окупанти захопили Херсон, Бердянськ і Мелітополь та дуже швидко стали закручувати гайки, з’явилися новини про дії тамтешніх партизанів. Підірвали Начальника «Північної виправної колонії №90» колаборанта Євгена Соболєва, який за окупантів продовжив керувати виправною колонією та організував їм склад, ремпункт і базу відпочинку і колишнього «слугу народу» Олексія Ковальова, який перейшов на бік окупантів, та ще кількох колаборантів-чиновників і російських військових. Окупантів розстрілюють у кафе, по місту розклеюють листівки із закликами до українців боротися, а до рашистів – здаватися.

Столиця української черешні Мелітополь тепер гримить як місто слави партизанів. Вибухи біля будівель окупаційної влади і будинку гауляйтера, диверсії на залізниці, розстріли колаборантів та російських військових, листівки на вулицях, у тому числі – із закликом принести голову гауляйтера Балицького і отримати за це винагороду. Призначена окупантами «мер» міста настільки перелякалася, що проситься у відставку.

Бердянська партизанська армія записує звернення до колаборантів, називаючи прізвища своїх майбутніх жертв, а у порту час від часу лунають вибухи, після чого з’являються повідомлення, що це диверсія і знищено черговий російський вантаж.

Держава Україна легалізувала партизанський спротив, ухваливши закони «Про основи національного спротиву» і «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України».

Володимир Жемчугов – мабуть, найвідоміший український партизан, на його рахунку більше 30 вдалих операцій з підриву мостів, залізничних шляхів тощо.

Родом з Красного Луча (після декомунізації – Хрустальний) Луганської області, до війни мав успішний бізнес у Грузії, але у 2014-му повернувся. Створив свій партизанський осередок на Луганщині, хитрістю вони отримали зброю у своїх же ворогів і почали діяти.

У 2015 році Жемчугов, виконуючи завдання, зачепився за розтяжку. Коли прийшов до тями, зрозумів, що нічого не бачить, сильно поранений і поповз у бік дороги, аби його переїхало колоною військової техніки. Не хотів потрапити у полон. Але бойовики його помітили, привезли у лікарню, відрізали зранені руки (їх можна було би врятувати, але бойовики не збиралися з цим гратися). Наступного дня злетіла у повітря замінована Жемчуговим лінія електропередач і терористи здогадалися, що це зробив він.

Тільки через місяць тортур і допитів Жемчугов зізнався у кількох своїх диверсіях. Сподівався, що ця інформація вийде на підконтрольну територію і ті, кому треба, дізнаються, що він живий.

У 2016 році Жемчугова вдалося звільнити. Німецькі лікарі частково відновили йому зір і встановили протези рук, він тепер навіть може користуватися гаджетами.

Герой України, кавалер ордену «Золота Зірка», відновившись після полону, займався патріотичним вихованням школярів, працював радником міністра інформаційної політики, їздив по Україні і світу з лекціями.

В інтерв’ю «Главкому» Жемчугов розповів, чи допомагає партизанам легалізація, яких правил безпеки треба дотримуватися, що робити, якщо потрапив у полон і чому заклики припинити партизанський рух, бо окупанти відіграються на мирному населенні, – це ФСБшні наративи.

«Партизанський рух почали розбудовувати за кілька місяців до війни»

Якщо порівнювати партизанський рух на Донбасі і у Криму у 2014-му з нинішнім спротивом на Півдні Україні, чи можна сказати, що зараз спротив активніший?

Так, тому що ми готувалися до можливої окупації. На всіх територіях знаходилися підрозділи тероборони, дуже багато ветеранів АТО, люди, які займалися військовою підготовкою. За ці вісім років ми пройшли багато. У 2014 році взагалі ніхто нічого не очікував, а зараз щось робилося.

Але, як ми побачили, робилося мало, останні три роки ми взагалі готувалися до дипломатичного вирішення питань, і те, що було зроблено для підготовки спротиву, робилося за два-чотири місяці до повномасштабного вторгнення.

Партизанський рух влада стала згортати після зриву операції ГУР у Криму. Тодішній віцепрезидент США Байден наполегливо попросив тодішнього президента України Порошенка більше не допускати проведення бойових операцій у Криму. Президент Зеленський не вважав доцільним займатися розбудовою мережі партизанських осередків?

Та операція була зірвана у Криму, кілька партизанів потрапили у полон, нашим спецпризначенцям вдалося вийти. США тоді не хотіли, щоби починалися військові дії у Криму. Пізніше вже президент Зеленський вирішив, що ми переходимо тільки до розвідувальних операцій.

Але ми щось робили потроху, з Силами спеціальних операцій. Робила СБУ, військова розвідка. Потроху створювали і готували агентуру.

Але не у таких масштабах, як це мало би бути при підготовці до великої війни.

Ви брали у цьому участь? У вас, наскільки відомо, зараз немає посади у владі.

Ні, немає.

Тобто ви на громадських засадах увесь цей час займалися розвитком партизанського руху?

Знаєте, колишніх партизанів не буває. Я зголосився консультувати кілька осередків Луганщини, трошки у Донецькій області – Сніжне, Торецьк. Робота зі збору даних продовжується, я беру у цьому участь. Що можу, я продовжую робити.

На Донбасі ви підривали мости і залізничні шляхи, чому у Криму партизанський рух не був і не є таким активним?

У Криму дійсно мало робиться, але щось робиться. Там теж банкомати підпалювали, прапори вивішували, листівки… В останні чотири місяці було заарештовано восьмеро людей, які вели проукраїнську діяльність в інтернеті.

Але таких акцій, як на окупованій частині Донбасу, усе ж не було. Це не якісь претензії. Але от чому така велика різниця?

У Криму СБУ та МВС перейшло на бік Росії і всіх відомих їм активістів, які до 2014 року мали активну громадську позицію, вони взяли одразу під ковпак. Частина активістів, зокрема кримських татар, зникли. Ми ще багато чого просто не знаємо. Після звільнення Криму ми дізнаємося про людей, яких одразу знищили. Вони почали щось робити і їх на перших кроках…

Тобто окупанти спрацювали на випередження?

Так, це по-перше. А по-друге, кримські партизани не мали доступу до ресурсів, зокрема зброї і вибухівки. На Донбасі було дуже багато можливостей її отримати, зокрема російську, а у Криму – ні. І ніхто тому не йшов у партизани.

На Донбасі ж у нас почалися бойові дії, нас було мало, але ми були ідейні, допомагало підпілля: людей, які передавали нам інформацію, були тисячі, а тих, хто взявся за зброю, – сотні.

Хто тоді пішов у партизани?

Перш за все, ображені на окупантів. Це ж бидло ростовське людей катувало, вбивало, грабувало. Вони відбирали, фірми, будинки, квартири і 50% партизанів з мого осередку – саме пограбовані окупантами прості мирні жителі. А другі 50% були ідейними, розуміли, що Росія – це окупація і повернення у Радянський Союз. Ми були за європейські цінності, за вступ у ЄС. Принаймні, це була моя мотивація. Я не хотів жити у совку.

«Легалізуватися партизану не обов’язково, але бажано»

Як вплинуло на діяльність партизанів те, що за рух опору тепер відповідають ССО, СБУ, ЗСУ, ГУР, Тероборона? Це допомагає чи заважає і зарегульовує?

Ні, це добре, ми більше не повторюємо помилок 2014-го. З’явилося юридичне підґрунтя партизанської діяльності, але ще не все урегульовано. Наприклад, деякі дії досі порівнюються з тероризмом.

Це така тема, яку я ще не знаю, як правильно юридично коментувати. От моє рішення підірвати танк російський – юридично врегульоване, я маю на це право за законом. А от якщо я вирішу підірвати машину з колаборантами?

Європейські журналісти запитували: мовляв, хіба ж це не тероризм – діяльність українських партизанів. Я їм кажу: за вашим міжнародним правом, може, це і тероризм. Але ми маємо захищати свою країну, якщо ви не можете втрутитися і захистити нас від Росії. Це ж від безвиході. Нас не захистили ваші конвенції, тому ми робимо все, що можемо.

Я в одного іноземного журналіста спитав, як він ставиться до французького спротиву 1941-45-го. Він сказав, що вони – герої. Тоді я спитав, чому ж вони, по-вашому, герої, а наші партизани – терористи. Він відповів – тому що тоді була Друга світова війна, а у вас… нема війни.

Якщо партизани не хочуть легалізуватися, вони, у принципі, можуть діяти і так, чи потім їх за це судитимуть?

У нас у законі написано, що якщо ти використовуєш стрілецьку зброю, мисливську або трофейну, для знищення російських військових протягом воєнного часу, то ти звільнений від кримінальної відповідальності.

Тобто підписувати контракт з ССО, ГУР тощо партизану бажано, але не обов’язково?

Так, якщо він вирішив зі стрілецької зброї нищити окупантів. Але неможливо аматору, просто цивільній людині чинити постійний опір. Якщо ти не співпрацюєш зі Збройними силами, зі спецслужбами, не отримуєш інструкції з безпеки чи не використовуєш їх, то… Були дуже сумні приклади.

У Запорізькій області, у селищі Васильківці, партизанила родина ромів. Вони мали зброю і у лютому-березні чинили напади на росіян, розстрілювали їх, підривали вантажівки. Але вони користувалися відкритим телефонним зв’язком, тому їх усіх розкрили і знищили.

Зараз тих, хто діє самостійно, одиниці. І якщо вони не будуть співпрацювати зі спецслужбами, отримувати інструкції і учитися, то їх за місяць-два усіх знищать.

«Диверсії у Росії роблять українці»

Цікава ваша думка, чому окупанти так швидко взяли велику частину Півдня України? Там же багато населення не підтримували росіян, що видно і з мітингів, і з руху опору зараз.

Так там же армія відступила. Що могли зробити місцеві жителі проти армії? нічого, максимум коктейлі Молотова, як це було у Херсоні.

Було багато глобальних, стратегічних помилок нашого керівництва, непрофесіоналізму, некомпетентності. Почали будувати якісь там пункти пропуску для кримчан, розмінували мости, і от що вийшло. Ніхто не чекав, ніхто не вірив, що Росія піде на нас війною, не хотіли вірити.

Тобто готувалися, але не на повну силу, бо не вірили, що відбудеться те, до чого вони готуються?

Так, ніхто не вірив, при тому, що показували документи, плани нападу. І в Іловайський котел ніхто не вірив, що Росія введе регулярні війська. Нова влада наступила на ті ж граблі, що і попередня.

Але партизани вірили, що Росія скоро нападе і готувалися? 24 лютого не стало для вас несподіванкою?

Готувалися деякі підрозділи спецслужб і щось було зроблено. Принаймні, зробили для партизанів схрони зі зброєю та вибухівкою.

У Росії значно почастішали вибухи, пожежі, дрон врізався у колишній завод Медведчука. Дуже хочеться вірити, що то робота наших.

У Росії живе більше 5 млн українців. Я навіть читав десь, що й усі дев’ять. Більшість із них є громадянами Росії. Багато хто з них співчуває й хоче допомагати. Я думаю, що з ними співпрацюють наші спецслужби, вони координують зусилля і більшість зробленого – на рахунку українців з російським громадянством.

Партизани зараз здебільшого погоджують свою діяльність з регулярними військами? Як це відбувається: вони пропонують щось і отримують дозвіл, чи працюють тільки за завданням? Чи можуть вони піти на операцію, якщо командування виступило проти неї?

Ні, якщо вже підписав контракт – повинен виконувати накази. Усі, кому Міноборони постачає зброю, підписують контракти. Партизан може бути не обов’язково військовим і солдатом, може бути агентом, спецагентом. Але накази виконувати повинен.

От я у 2014-му був добровольцем, самоорганізувався, так би мовити. Але у 2015-му наш осередок вже увійшов до складу ЗСУ і ми почали працювати безпосередньо з Міноборони. Спецпризначенці нам давали напрямок, завдання, наприклад, припинити постачання залізницею, видавали вибухівку і зброю. Але вони не казали, у якому місці що робити, це ми вирішували самі.

Відпрацювавши, надсилали звіт. Думаю, приблизно так партизани діють і зараз, на двох основних напрямах – підриви складів з боєприпасами і знищення колаборантів.

«Якщо потрапив у полон – протримайся 24 години»

Як зараз стати партизаном?

Про це багато інформації у соцмережах, її поширює СБУ і держструктури. За цими каналами можна і повідомити важливу інформацію, і вийти на співпрацю зі спецслужбами. На моїй сторінці «Луганський партизан» теж активно публікуються всі ці канали, все, що стосується руху спротиву.

Потрібні якійсь навички, спортивна підготовка, саперська, стрілецька? Чи будь-яка людина може прийти?

Партизанам спецпідготовка не обов’язкова. Це коли спецназ заходить на окуповану територію, у них все прописано протоколом, від якого не можна відхилитися. Щоби підірвати міст вони його мають самі замінувати, самі підірвати, переконатися у результаті, зробити фото і відео, і тільки потім піти. Через це їм надзвичайно складно відходити, бо на них починають полювати, і тому кожна операція планується дуже довго.

У партизанів взагалі ніяких планів нема. У нас всі здебільшого ставили вибуховий пристрій з відтермінуванням і спокійно йшли. Наступного дня вибухало, але ніхто вже мене не міг знайти. І щоби звітувати про зроблене я міг просто зібрати дані із соцмереж. Так діяти набагато безпечніше і ми за ніч встигали зробити три операції. Обрали по карті, так щоби все було неподалік, прийшли на розподільчу станцію, потім на газопровід Ростов-Москва, потім на залізничну дорогу Ровеньки-Ростов, замінували все по черзі, наступного дня все це повибухало, а від нас уже і сліду нема, хоч собак посилай.

Офіцери казали, що ми дуже сильно ризикували. Ну, може бути…

До чого партизану готуватися у разі затримання? Це здебільшого вірна смерть після тортур, чи є шанси потрапити на обмін? Від чого і від кого це залежить?

Зі своєї практики і практики декількох партизанів, які були у полоні, скажу, що от якраз одинаків після тортур страчували. А якщо вони дізнаються, що партизан легалізований і співпрацює зі спецслужбами, його вартість одразу зростає, бо він вже – обмінний фонд. Вже є великі шанси, що не стануть вбивати.

Тобто є сенс не мовчати і одразу зізнаватися, що ти партизан і співпрацюєш зі спецслужбами?

Треба витримати хоча б 24 години. За цей час твої дізнаються, що ти не повернувся із завдання і, можливо, потрапив у полон і встигнуть все сховати та підготуватися. Потім можеш говорити що завгодно.

Було таке, що партизани після полону знову поверталися до партизанської діяльності, чи зазвичай це вже люди настільки скалічені, що вони не можуть воювати?

Це неможливо, якщо ми говоримо про Донбас. З 2018 року всіх тамтешніх жителів ідентифікували і повернутися туди вже неможливо. На нещодавно окупованих територіях, я знаю, діють люди з Донецька і Луганська.

Окупанти, звісно ж, влаштовують облави на партизанів. Як це відбувається?

Ну от на позаминулому тижні у Херсонській області була облава. Вони оточують селище, заїжджають на кожну вулицю і ходять по домах. Перевіряють паспорти, оглядають підвали і горища.

Не тероризують місцевих, мовляв, постріляємо кожного десятого, якщо партизанів не віддасте?

Активістів забирають. На Херсонщині більше 250 осіб вже викрали за підозрою у співробітництві з партизанами.

Скількох партизанів вже вдалося обміняти? Чи вони поки нікого не віддають?

Поки нікого ще не обмінювали. Партизанів ми тільки забирали, щоби поховати.

«Мовчати і не партизанити – це ФСБшні наративи»

Коли публікуєш чергову інформацію про здобутки партизанів, обов’язково хтось починає цитькати, мовляв, не можна про таке розповідати, бо окупанти відіграються на місцевому населенні. Хтось взагалі проти партизанського руху з цієї ж причини. Що ви з цього приводу думаєте?

Всі відігравалися на мирних місцевих жителях: НКВС – у Карпатах, ФСБ – у Чечні. Це війна. Місцевих завжди просять евакуюватися із зони бойових дій, якщо ви там залишаєтеся, ви маєте розуміти, що армія супротивника буде здійснювати тиск на вашу армію, у тому числі, і через вас. Ще раз повторюю – це війна.

То якісь ФСБшні наративи: давити на жалість, не чинити спротиву, бути покірним рабом…

Розповіді про фермерів, які постріляли окупантів чи потруїли черешні – це більше про шкоду чи про користь у справі звільнення України, на вашу думку?

Я думаю, це на користь Україні. Усе, що робиться на шкоду Росії, іде на користь Україні.

А якби вас попросили сформулювати три головних правила безпеки для українського партизана, що би це були за пункти?

1. Бути обережним, перевіряти все, не довіряти нікому.
2. Чітко виконувати правила безпеки, яким тебе навчили.
3. Не поспішати.

У якому сенсі, не поспішати?

Найпростіший приклад, як потрапляли у поле зору ФСБ наші партизани: похідним смартфоном зробив фото пересування російської техніки і не дочекався, щоби прийти і з безпечного місця відправити, а відіслав одразу, відкритим каналом. Хотів як краще, поспішив і провалився. Тебе готували, витрачали на тебе сили, а ти спалився, хоча міг би і далі приносити користь своїй армії.

«Партизани паралізують життєдіяльність російської армії»

Згідно зі звітом Американського Інституту дослідження війни, саме дії партизанів не дають рашистам окупувати Південь. Ви згодні з цим?

Я не вважаю сьогоднішній партизанський рух настільки великою силою. Поки це ще тільки починається. Але я бачу, якими темпами розвивається, і впевнений, що десь за пів року партизанський рух паралізує життєдіяльність російської армії.

У вас є улюблений приклад з історії, як партизанський рух допоміг переломити хід війни?

Англійська служба спеціальних операцій. Під час Другої світової вони розробляли дуже хороші, класно продумані плани саме щодо партизанських операцій: як знищувати окупантів, як створювати для них проблеми. Керуючись такими інструкціями один партизанський загін за місяць зможе паралізувати окупаційні війська і тим самим створити умови для прориву фронту і просування визвольної армії.

Валентина Емінова, «Главком»