Деградація Путіна очима шістьох свідків

Чи можна уявити собі Росію без Володимира Путіна? Його позиції дуже довго здавалися непохитними, і все ж, чи настав час подумати про немислиме – його спадкоємця на посаді президента?

Експерти кажуть: війна Путіна проти України, це і його війна за подальшу владу. Прессекретар президента Росії відкинув це припущення, та водночас визнав: «звичайно, ми всі думаємо про майбутнє».

ITV News поспілкувався з шістьма експертами (кілька з них побажали зберегти анонімність) – давніми спостерігачами за кремлівськими процесами, чинними та колишніми західними чиновниками та речником президента Путіна про людину, яка править Росією більше двох десятиліть.

Ізольований і, можливо, дедалі більш схильний до параної Путін зразка 2022 року сильно відрізняється від колишнього молодого офіцера радянської розвідки, який пропагував західні цінності, коли став президентом.

Путін обіцяв бути демократом

«Держава твердо стоятиме на захисті свободи слова, свободи совісті, свободи засобів масової інформації», – пообіцяв Путін в останні хвилини 1999 року.

Це було перше звернення наступного президента до російського народу, у якому він обіцяв реформи та світле майбутнє, засноване на принципах демократії.

Це була смілива обіцянка. Минуло лише вісім років відтоді, як росіяни скинули сім десятиліть репресивного комуністичного правління. Економіка Росії тонула у боргах, а рівень злочинності різко виріс. Падіння рубля знецінило заощадження пересічних росіян. Проте Путін був рішуче налаштований на те, що свободи є «фундаментальними елементами цивілізованого суспільства» і що вони стануть шляхом його країни до «любові та миру у кожному домі» у новому тисячолітті.

Але згодом російський лідер відмовився від цих принципів. Він стрімко занурює свою країну у чергову екзистенціальну кризу – цього разу створену ним самим. Замість того, щоби виконати свої обіцянки, Путін очолив систему, у якій його опонентів вбивають або ув’язнюють. Свободи слова немає.

В умовах розширення західних санкцій майбутнє Росії має вигляд похмуріший за ті часи, коли Путін успадкував країну і став президентом. Фіона Гілл, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса та радник з питань Росії трьох президентів США, нагадала, що Путін прийшов до влади «з обіцянкою зробити Росію процвітаючою та знову великою». «Він не обіцяв нестабільності, занепаду та руйнування», – каже вона.

Тепер, вперше за багато років, є ознаки того, що влада Путіна може опинитися під загрозою. Вторгнення в Україну «докорінно змінило політичний і соціальний договір у Росії, значно ускладнило утримання стабільності у країні та утримання стабільності всередині еліт», – прокоментував ITV News Лорі Брістоу, посол Великої Британії у Росії у 2016-2020 роках.

«Я вважаю, що це – війна за те, хто успадкує Росію. Бульдоги (російські еліти) ведуть підкилимну боротьбу за гроші і владу», – додав Брістоу.

У Кремлі такої небезпеки не вбачають.

«Це неправда», – прокоментував прес-секретар президента Путіна Дмитро Пєсков.

«Путіна не цікавлять втрати»

Російська опозиція в еміграції називає війну в Україні «м'ясорубкою». За останні місяці Путін призвав до війська 300 тис. своїх співвітчизників. Набагато більше втекли за кордон.

Сполучені Штати заявили, що Росія вже втратила у війні понад 100 тис. вбитими і пораненими. Аналітики припускають, що втрати російської армії за дев’ять місяців української кампанії аналогічні втратам росіян протягом 10 років війни в Афганістані.

«Путіна не цікавлять втрати», – констатує Гілл. Натомість, кажуть, Путін стурбований рейтингами своєї популярності.

Стурбований соціальними заворушеннями, Кремль «уважно стежить за реакцією російського населення» на події в Україні, заявив колишній журналіст кремлівського медіапулу на умовах анонімності.

«Путін одержимий своїми рейтингами. Коли його рейтинг падає, він починає ховатися від незручних запитань, щоби зняти відповідальність за провали», – зазначає він.

За даними соціологів російського «Левада-центру», незабаром після вторгнення в Україну рейтинг Путіна значно підскочив, але з серпня він впав. Meduza – незалежне російське видання, що працює з Латвії, нещодавно повідомило, що опитування громадської думки, проведене на замовлення Кремля, показало: лише чверть населення підтримує продовження війни.

Путін сильно обмежив свої контакти з широкою російською громадськістю після початку війни у лютому – можливо, побоюючись негативної реакції з боку родин у скорботі. Нещодавно Путін зустрівся з групою солдатських матерів, яких відібрали за критерієм лояльності до Кремля. На цій зустрічі він намагався переконати російську громадськість, що піклується про людей, яких відправив на смерть. За чаєм та солодощами Путін сказав жінкам, що поділяє їхній біль, а потім заявив одній з матерів, що втратила сина на війні: «Деякі люди вмирають від горілки і їхнє життя залишається непоміченим. Але ваш син справді жив і досяг свого, він помер не даремно». Диктатор також попередив жінок, що вони не повинні вірити «фейкам» або «брехні» про війну, які можуть побачити в інтернеті чи по телевізору.

Навіть у Росії, де державне телебачення транслює наративи Кремля, стало неможливим повністю приховати невдачі Росії в Україні. Зокрема той факт, що у листопаді російській армії довелося покинути Херсон, який Путін щойно оголосив частиною Росії. «Люди, які це роблять (поширюють пропаганду – «Главком»), мають вигляд клоунів. Ця клоунада зараз просто непристойна… Я не знаю, яка частина еліти у цьому винна», – заявив журналіст і політичний оглядач Максим Юсін в ефірі російського телешоу.

Путін продумував напад на Україну, сидячи на карантині

Коли Росія демонструвала одні з найвищих показників смертності у світі під час пандемії коронавірусу, деякі російські ЗМІ звинувачували Путіна у тому, що він усамітнився у бункері. Його прес-секретар Дмитро Пєсков спростував ці чутки і заявив, що Путін працює у своєму будинку у Ново-Огарьово під Москвою.

Під час цього особистого карантину Путін написав есе «Про історичну єдність росіян і українців» обсягом у п’ять тисяч слів, воно опубліковане на сайті Кремля.

«Він фактично проводив весь свій час у роздумах про це. Ковід змінив його, тому що він сидів і варився у власному соку. Очевидно, що він почав планувати це [вторгнення] під час пандемії», – сказала Фіона Гілл.

«Ново-Огарьово розташоване недалеко від центру Москви, але враження, що воно знаходиться «на іншій планеті», – розповідає один з людей, які відвідували резиденцію. За його словами, гості повинні були пройти кілька контрольно-пропускних пунктів, перш ніж дістатися головної будівлі. Під час пандемії відвідувачам доводилося залишатися на карантині протягом двох тижнів, перш ніж побачити Путіна віч-на-віч. Через мінімальну кількість особистих зустрічей Путін відвернув свою увагу від сьогодення та переключився на минуле, зазначає Гілл. Після публікації путінського есе президент України Зеленський пожартував, мовляв, «заздрить», що у Путіна є стільки вільного часу для написання «роботи такого обсягу».

«У той період Путін отримував набагато менше інформації, яка могла надходити з різних джерел», – сказала Гілл, і додала, що під час пандемії багато ключових людей покинули адміністрацію президента РФ.

Деякі аналітики вважають, що постійна ізоляція Путіна під час пандемії коронавірусу могла посилити його природну параною. Як колишній голова ФСБ, Путін «завжди дивився через плече. Це частина його ментальності. Його професія передбачає конспірологічне мислення. Можливо, на це вплинув ковідний карантин», – припускає російський політолог на умовах анонімності.

Аналітики сходяться на думці, що різке скорочення контактів із зовнішнім світом і звуження кола наближених до Путіна осіб призвели до змін у балансі сил навколо Кремля.

Оточення Путіна: прихильники жорсткої лінії

Путін ретельно попрацював над своїм образом сильної людини – на камеру він керував винищувачем, позував з оголеним торсом і показував прийоми дзюдо.

Зараз Путін має вигляд людини, яка намагається приховати свій справжній стан здоров’я, він помітно постарішав і це є очевидним для громадян РФ. Хоча влітку директор ЦРУ Вільям Бернс пожартував, що Путін «занадто здоровий», ходять чутки про те, що він таки хворіє.

«Настала серйозна криза. Путін перенапружився. Тепер люди бачать, що він помиляється», – сказала Гілл.

Система Путіна спирається на сильного лідера, який приймає всі ключові рішення та може утримувати країну та її еліти разом. Коли віра у нього похитнеться, вся державна система Росії ризикує розвалитися.

Російський політолог, який побажав залишитися інкогніто, прокоментував: «Розпочався перехідний період у тому сенсі, що змінюється баланс сил навколо керівництва. Воєначальники стають сильнішими, а технократи слабшають. Президент завжди намагався зберегти рівновагу між двома групами. Тепер це може виявитися неможливим».

Пригожин і Кадиров, які активно підтримують війну, зараз намагаються отримати більший вплив.

«Євген Пригожин, який керує воєнізованим угрупованням «Вагнер», і Рамзан Кадиров, лідер Чечні – давні прихильники Путіна і обидва відправили свої приватні армії воювати в Україну. Вони обидва, мабуть, мають кращий доступ до Путіна, ніж деякі міністри з економічного блоку уряду», – коментує  російський політолог.

Пригожин потрапив під санкції США за управління «фабрикою тролів», яка поширювала дезінформацію в інтернеті під час виборів у США 2016 року, на яких обрали Дональда Трампа. Він також нещодавно побував у російській в'язниці, де вербував людей для війни в Україні. Кадиров, відомий своїм безжальним правлінням у Чечні, відправив в Україну сотні своїх поплічників, так званих кадировців, а також пообіцяв відправити воювати своїх синів-підлітків.

Пригожин і Кадиров не є тими людьми, яких хтось у Кремлі хотів би мати за ворога, і у той же час обом було дозволено публічно критикувати дії російської армії в Україні. Кадиров обізвав тепер вже колишнього командувача Центральним військовим округом генерал-полковника Олександра Лапіна безталанним, звинувативши його у поразках російських військ і припустивши, що його слід відправити на передову рядовим і «змусити змити свою ганьбу кров’ю».

На відміну від Пригожина та Кадирова, зазначив російський політолог, міністри та радники, які займаються економічними наслідками вторгнення, «займають більш гнучку та м’яку позицію».

«Ми мало чуємо Сергія Собяніна, мера Москви, або людей з федеральних міністерств і відомств, які займаються економічними питаннями. Звичайно, вони не будуть висловлювати опозиційні погляди, але факт: вони не обговорюють ці питання взагалі», – додає політолог.

Ще однією медійною фігурою, яка, як вважають, претендує на вагому роль, є Дмитро Медведєв, який обіймав посаду президента Росії з 2008 по 2012 рік у результаті обміну посадами з Путіним, аби дозволити йому обійти конституційні обмеження і знову стати президентом.

Двоє людей, які розмовляли з ITV News, припустили, що Медведєв – нині заступник голови Ради безпеки Росії, може прагнути підвищення, якщо Путін призначить наступника.

«Він є консенсусною фігурою серед російських еліт із грошима», – сказав колишній журналіст кремлівського пулу.

Проте війна вплинула і на імідж Медведєва. Колись відомий на Заході як ліберальний модернізатор, Медведєв став прибічником жорсткої лінії. Нещодавно він назвав війну Росії з Україною конфліктом проти Сатани.

На відміну від Путіна, Медведєв активно користується соцмережами і часто пише на своєму Telegram-каналі різного роду агресивні нісенітниці. Спостерігачі вважають це навмисним, демонстративним проявом лояльності.

За словами колишнього журналіста кремлівського пулу, «Медвєдєв не був популярним серед патріотів і росіян з провоєнного табору, але його нинішня риторика допомагає достукатися до них. Це дуже добре зроблені електоральні розрахунки».

Хоча будь-яка згадка про наступників російського президента, включаючи Медведєва, є передчасною та дуже спекулятивною, аналітики та джерела, які говорили з ITV News, погодилися: той факт, що така дискусія триває, свідчить, що Путін перебуває під величезним тиском.

Наступні вибори у Росії заплановано на 2024 рік. Російську конституцію вже переписали так, щоби Путіна можна було привести до присяги як президента на третій термін поспіль.

Хоча ніхто всерйоз не очікує, що Путін не балотуватиметься, його речник зазначив, що ця тема зараз не обговорюється.

«2024 рік – це не питання, яке стоїть на нашому порядку денному. Його немає на столі. Це питання для політологів та інших людей, які заробляють на розжовуванні таких тем. Звичайно, ми всі думаємо про майбутнє. Але зараз це не актуальне питання. Ми зайняті іншими речами», – сказав Дмитро Пєсков ITV News.

Пєсков не уточнив, що це за «речі». Серед них, безперечно, на порядку денному Кремля – підтримка стабільності у Росії.

Скільки років зможе воювати Путін

Росія невпинно розстрілює українську енергетичну інфраструктуру і намагається тиснути на Європу, лякаючи високими цінами на газ і ще однією хвилею біженців.

«Вихід для Путіна – змусити всіх підштовхнути Україну до столу переговорів і погодитися на кордони, які РФ намагається утримати зараз. Путін думає, що він може зламати рішучість кожного, тому що ризики ядерної війни та ескалації надто високі», – сказала Гілл.

Брістоу попередив, що наслідки капітуляції перед Путіним є набагато гіршими за будь-які труднощі, спровоковані енергетичною кризою.

«Якщо країна бере собі у голову захопити та заволодіти іншою країною, і світова спільнота нічого з цим не робить, це свідчить про те, що ми не бажаємо боротися за власну безпеку», – зазначає він.

Хоча Україна оголосила про сподівання, що війна закінчиться наступної весни, багато західних офіційних осіб очікують, що вона стане жорстокою «війною на виснаження», яка затягнеться надовго: і на наступний рік і, можливо, ще на рік після того.

«Росія прагне зламати волю українців до опору, а також збільшити для нас вартість підтримки України», – сказав Брістоу. За його словами, Путін «очевидно розраховує на час і, зрештою, на західні виборчі цикли, які спрацюють йому на користь».

Проміжні вибори у США вже виявили тріщини у рішучості найбільшого донора України продовжувати фінансувати війну: фракція Республіканської партії закликає до можливого скорочення коштів для України. Дональд Трамп, якого деякі ЗМІ називають «кандидатом Кремля», знову балотуватиметься на посаду президента у 2024 році.

«Хаос через Трампа уже виникає у Сполучених Штатах», – сказала Гілл, яка за часів президентства Трампа працювала у Білому домі старшим директором з питань Європи та Росії.

Гілл давала свідчення під час першого процесу щодо імпічменту Трампа, коли експрезидента США звинуватили у тому, що він шантажував Зеленського припиненням військової допомоги Україні, якщо йому не допоможуть зібрати компромат на сина Джо Байдена. Трамп, який був проти надання допомоги Україні у значних масштабах, раніше хвалився своїми стосунками з Путіним і закликав до мирних переговорів.

 «Розрахунок Путіна полягає у тому, щоби перечекати, накопичити сили і продовжити працювати на громадську думку. Ми повинні бути готові до періоду турбулентності, невизначеності та ризику у відносинах з Росією», – сказав Лорі.

Питання у тому, чи зможе Путін протриматися достатньо довго, щоби його стратегія спрацювала. Арсенал зброї Путіна зазнав суттєвого скорочення за місяці невпинних ударів по Україні, що змусило Росію відчайдушно шукати поповнення арсеналу з Ірану та Північної Кореї.

Стратегія Росії – шантажувати всіх

Погода є одним з ворогів Путіна. Мобілізовані Росієюбули змушені самостійно купувати шкарпетки і шапки; тоді як українська армія отримує зимовий одяг на мільйони доларів від Канади. Тремтячи в окопах, борючись за гроші, деякі російські солдати питають себе, навіщо їм усе це потрібно. Проте вдома Путіну вдалося придушити інакомислення. Він використав війну, щоб посилити репресії проти російських опозиціонерів – майже всі вони зараз у в'язницях або втекли за кордон.

Економіка стала на військові рейки, посилюючи вплив оборонного сектору на частину цивільного життя. Граючи на тому, що його армія все ще займає частину території України, і розраховуючи на покірність свого народу, Путін сподівається зберегти владу і бути президентом до 2036 року, коли йому виповниться 83. Але його правління вже не має такого непохитного вигляду, як раніше.

«Люди починають замислюватися, чи доживе він до 2036 року…», – зазначає Гілл.

Джерело: ITV

Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»