Важливі події відбуваються в сусідній Польщі

Після багатьох років правління ліберальної партії "Громадянська платформа" минулого року до влади прийшли консерватори з партії "Право і справедливість" (ПіС). Спочатку їх кандидат Анджей Дуда виграв президентські вибори, а потім партія отримала більшість у парламенті та сформувала свій уряд.

Нова польська влада почала виходити за рамки загальноєвропейського політичного мейнстріму та впроваджувати не різку, але послідовну правоконсервативну політику - приміром, відмовилася приймати на свою територію мігрантів з Близького Сходу та здійснила ряд ініціатив на підтримку традиційних цінностей.

І одразу зіткнулася з нищівною критикою панівних європейських кіл з Брюсселю та активною протидією (в тому числі вуличною) сильної ліберальної опозиції - вчорашньої польської влади. Формальним приводом для конфлікту стали дії правлячої партії навколо Конституційного суду та державних ЗМІ - але реальна причина явно лежить глибше і має ідеологічне підґрунтя.

ПіС - далеко не новачки великої політики. Це партія, заснована братами Качинськими, які вже були при владі в Польщі. Історія стосунків польських консерваторів та України далека від ідеальної. Традиційно саме польські праві найбільше полюбляли політизувати історію польсько-українських відносин, яка має більш ніж достатньо конфліктних сторінок.

Ця тема не вичерпана і досі, на жаль. Особливо в контексті нарешті ухаленого в Україні законодавства в частині державного визнання Української Повстанської Армії, яке "не влаштовує" гарячих голів польського політикуму, які явно не в той бік спрямовують свою активність. Але раціональний підхід до оцінки історії стає все більш політично виграшним - особливо на фоні існування потужного спільного ворога в особі імперської Москви. Зрештою, принаймні публічно під час недавнього візиту нового польського президента до Києва тема спірних епізодів україно-польської історії не педалювалася.

Важливо, що на відміну від більшості сьогоднішніх європейських правих - ПіС є відверто антиросійською силою. І в цьому відношенні є потенційно велике поле для співпраці.

Повноцінна і взаємовигідна співпраця України та Польщі можлива за умови, коли жодна з сторін не буде намагатися взяти на себе роль старшого брата і вказувати іншому - кого вважати героями і як трактувати власну історію. Поляки та українці - два різних народи, і це природно коли вони оцінюють одні і ті ж самі історичні події чи постаті по-різному. Абсолютної згоди в цих питаннях не буде ніколи - і це нормально. Вигоду від конфліктної політизації україно-польських відносин отримує лише Москва.

За таких умов можлива системна співпраця, яка може стати основою Балто-Чорноморської вісі держав, що зможе ефективно протистояти імперському натиску Москви та представляти інтереси Центрально-Східної Європи перед Заходом.

А зараз подивимось на події у Варшаві та вже скоро побачимо, як нова польська влада вийде з цього політичного шторму і чи створить прецедент, коли правоконсервативний уряд в одній з ключових держав Європи вистоїть у протистоянні з Євросоюзним центром.

Facebook