Війна з Москвою. Все почалося 29 січня 1918 року під Крутами

Бій під Крутами розпочав українське ХХ століття. Століття перманентної війни за незалежність, війни за повернення українців в історію.

Війни проти всіх окупантів, в якій українці завідомо не могли виграти, але все одно кілька разів були за крок до тріумфу. Катастрофа поразки, партизанська помста ворогу, потім жах Голодомору, відчайдушна спроба УПА наперекір усьому переломити ситуацію під час Другої світової.

Зрештою - сучасна війна з Москвою - це та сама війна проти того самого ворога. Перманентна війна за незалежність.

Це було потім, а почалося все 29 січня 1918 року під Крутами.

ХІХ століття діти та онуки козацької старшини пересиділи на родинних маєтках під акомпанемент спогадів про славну минувшину та утопічних дискусій про майбутній суспільний устрій, де успадковані з давніх часів античні ідеали поєднувалися із відголосками новомодних європейський політичних теорій.

Правнуки козаків, київська українська молодь, вирішили вертатися в Історію, сіли у залізничні вагони і поїхали назустріч ворогу - відбірним московсько-пітерським тітушкам Муравйова - на північний схід від Києва, в серце старої Гетьманщини, де все і сталося.

Командир українського загону в бою під Крутами - Аверкій Гончаренко.

Як це дивовижно звучить - Аверкій Гончаренко! Ім'я з античним звучанням і таке характерне українське прізвище, майже як Пантелеймон Куліш чи Памфіл Юркевич. І звучить це дуже природно, якось по-мазепинськи, по-сковородинськи. Релікти-відголоски доімперської України, країни козацького бароко - Степової Еллади, де сільські дяки говорили давньогрецькою, а рівень грамотності простого народу вражав навіть західно-європейських сучасників.

До речі, "Аверкій" перекладається з латини як "той, хто змушує тікати".