Україна – об'єкт міжнародних відносин, від якого мало що залежить

Аналізувати краще причини, а не наслідки цих причин.

Тому, декілька пунктів, що відбувається і чому саме так і буде:

1. Колишня система безпеки у світі після другої світової війни насправді була порушена із закінченням «холодної війни», коли світ перестав бути біполярним.

2. Війна в Югославії, розпад СРСР, та поява вакууму безпеки у різних регіонах світу, зокрема на Близькому Сході, ще були очевидні на початку 90-х. Як правильно у свій час сказав, колишній прем'єр-міністр Франції П'єр Мессмер, « і війна, і мир водночас», що і сьогодні спостерігаємо, зокрема, в Україні і в Сирії.

3. Тож виникає питання, а що Україна, як її інтереси переплітаються з інтересами тих країн, що порушили систему світової безпеки і тих, хто хоче вернутись у минуле, тобто статус-кво. І проблема, на мою думку, у тому, що статус-кво вже не буде. Йде «будівництво» нового світового порядку, при чому на сьогоднішній день, без чіткого розуміння в який спосіб це робити і що буде у підсумку. А це велика проблема для України.

4. Щоб наші національні інтереси були враховані, необхідно, щоб вони співпадали з інтересами країн, що «будують» новий світовий порядок. І якщо питання Сирії, вирішується за рахунок розподілу Сирії, як це було і в колишній Югославії, тобто без врахування інтересів самих сирійців, то нам такий план «миру» не підходить.

5. Отже, ми маємо усвідомити, що поки є об'єктом у міжнародних відносинах, від нас мало залежить. Але, якщо ми таки збудуємо успішну країну, або хоча б найближчим часом продемонструємо реальні результати такого наміру, як мінімум, використовуючи сьогоднішню ситуацію у світі, можна спробувати внести і своє бачення нового світового формату, виходячи з наших національних інтересів.

P.S. З гібридною внутрішньою і зовнішньою політикою вже давно потрібно було завершити. Стояти на місці означає для нас розвиток за сценарієм, як було в Югославії, а зараз у Сирії, або повернення у «братські» обійми сусіда.