Втрата громадянства: світовий досвід і українські реалії

Щодо втрати громадянства. На жаль, дискусія майже з самого початку втратила посилання на правовий фундамент, що, на мій погляд, шкодить її якості та створює зайві міфи та помилки. Тому дуже важливо, як на мене, одразу визначитися з тим, наскільки процедура втрати громадянства є законною, адже коли обговорення цієї теми стикається з тезами на кшталт «це не конституційно», то об’єктивної оцінки процесам дати неможливо. Отже, позбавлення громадянства - це процедура, коли державний орган «відбирає» громадянство тієї чи іншої людини через своє рішення, що за своєю сутністю має вибірковий та непрогнозований характер та є санкцією за певну дію. Тому Конституція України забороняє позбавлення громадянства. 

Водночас існує процедура припинення громадянства. Згідно з ст.17 закону «Про громадянство України» є дві форми припинення громадянства: втрата та вихід з громадянства. З правової точки зору, це зовсім інше, ніж позбавлення громадянства, що є неконституційним. Різниця полягає у тому, що втрата громадянства передбачає настання певних умов, що прогнозовано є підставами для втрати громадянства. Тобто це не суб'єктивна санкція суду чи рішення державного органа, президента, короля чи міністра, яким є позбавлення громадянства, а прозорий алгоритм.

Процедури втрати громадянства є й в інших країнах. Наприклад, у Франції є процедура скасування рішення про надання громадянства, що, до речі, є тією ж самою нормою, що застосована до Міхо. А ось у Канаді є процедура позбавлення громадянства натуралізованих осіб. Вона ж існує в Ірландії та Аргентині. Там це відбувається взагалі судовим рішенням. Є кілька підстав для втрати громадянства США: наприклад, служба в армії іншої держави і т. д. А у Швеції - демократичній країні - людина, що отримала громадянство за правом крові але не проживала в Швеції до 22 років - автоматично втрачає громадянство. Зважаючи на це втрата громадянства - цілком демократична процедура, і за українським законодавством не суперечить Конституції України. Особливо слід звернути увагу на те, що саме втрата громадянства тими, хто отримав його не за правом народження є поширеною практикою в демократичних країнах.

Втрата громадянства передбачає чітке визначення випадків, коли державний орган в сфері надання громадянства має підстави ініціювати його припинення. На відміну від «позбавлення», «втрата» («припинення») не має носити характеру вибірковості, оскільки передбачає умови, коли така процедура застосовується.

Це важливо, тому що, скажімо у випадку скоєння злочину судова інстанція може визнати людину невинною, може призначити умовне покарання, або обрати найсуворішу санкцію на основі доказів та об’єктивної сторони. Але у випадку припинення громадянства ми не маємо справу з покаранням. Діє простий алгоритм, що за умови настання умов, які перелічені в ст.19, створюються підстави для втрати громадянства. 
При цьому норма закону передбачає, що ці підстави призводять до втрати громадянства.

АЛЕ в той же час Закон зазначає необхідність відповідного рішення ДМСУ або Комісії при Президенті, що вказує на відсутність автоматичної процедури втрати громадянства. Таким чином, Закон закладає певну вибірковість, залежно від ініціювання питання визначеним законом державним органом.

Процес застосування процедури припинення громадянства згідно з законом містить таку вибірковість, адже не зобов'язує ДМСУ розпочинати його, а лише надає таке право.

Виглядає дивним, але ж така сама вибірковість (відсутність автоматичного характеру настання наслідків у вигляді припинення громадянства) є й в європейських країнах, де існує така процедура.

Отже проблема полягає в певній законодавчій неузгодженості, коли процедура припинення громадянства не є обов'язковою у випадку настання умов ст.19 та одразу містить ознаки вибірковості рішення. В той же час у випадку законодавчого закріплення обов'язковості такого процесу можна отримати суттєві проблеми в західних регіонах, де населення в свій час отримували громадянство сусідніх держав ЄС.

Залишається опція: або зберегти все як є, та залишити вибірковість припинення громадянства, або вносити зміни, які стосуватимуться обов'язковості рішення, що може призвести до регіональних проблем, або скасувати процедуру припинення громадянства, створивши «діру» для числених махінацій з отриманням громадянства та неможливістю виправлення цих помилок.