Чи має право чинний президент «піаритися» за рахунок Томосу?

Тут мав невелику дискусію при записі одного інтерв’ю щодо того, чи має право чинний Президент «піаритися» на речах загальнонаціональної ваги, якщо їх досягнуто за його участі чи підтримки.

Йшлося найперше про Томос і справи церковні та, відповідно, борди з цієї тематики. Ну я то свою думку розшифрував. Мій висновок, що чинна влада (та й колишня також), на відміну від такої опозиції, яка ніколи не була у владі, не лише може, але й мусить займатися таким піаром.

Бо щось обіцяти діючі керівники просто не мають права. Вони повинні звітувати про виконане й можуть хіба в розвиток досягнутого додати, що планують ще зробити в наступну каденцію. А яким чином звітувати: сухо й безпристрасно, публікуючи якийсь невдобнотравний звіт, чи за допомогою лозунгів, бордів (рекламних у тому числі), то це вже їхнє право й питання доцільності. Не можна хвалитися тим, чого ти насправді не зробив, або ж робив усе діаметрально навпаки (тут мій поклін і палке вітання Жулі Володимирівні, полковничку, Садовому, Бойку й ще декому). А хвалитися, рекламуватися реальними здобутками можеш скільки завгодно, щоб тільки «не передати куті меду».

А потім вирішив витягнути найпоширеніше визначення піару з Вікіпедії. Там, хоч і зазначають, що є аж 500 визначень піару, але самі статтю починають якраз із одного, універсального:

«Зв’язки з громадськістю, також піар (англ. public relations, PR) – діяльність, спрямована на досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею».

Ну і що поганого в такому піарі? Зло від чорного піару, брехні, маніпуляцій тощо.