Терористична війна. Кремль обирає нову тактику

Учора терористичний удар рашистів по центру Вінниці, ранішні бандитські обстріли Миколаєва. Сьогодні знову Миколаїв. У доповнення до вчорашніх атак на дві школи, нині руйнували два основні університети міста. Ще масові знищення урожаю та аграрної інфраструктури. Щодня жертви на Донбасі й Харківщині... Це все більше терористична війна. Учора перший заступник міністра внутрішніх справ Євгеній Єнін навів такі дані: від 24 лютого рашисти лише 300 разів здійснювали удари по військовій інфраструктурі і 17314 разів по цивільних об'єктах. Це класична поведінка терориста.

Дозволю собі простими словами викласти власне бачення спроби Москви розкрутити «третій етап» війни. Зараз, коли захлинається так званий другий етап їхньої агресивної війни, схоже, можемо припускати, що недолюдки починають запускати третій етап – беззмістовного й дикого терору проти населення й структури життєзабезпечення країни. Це не є якийсь чіткий перехід. Саме цим вони займалися всі попередні місяці. Мова про пріоритети.

Перший етап характеризувався спершу мріями про бліцкриґ – явно була зрада на самому верху й ворог небезпідставно був переконаний, що все схоплено й домовлено, а протидія буде мінімальною. Не врахували, опору українського народу, уміння та мужність ЗСУ й зовсім не прорахованого ними фактора Головнокомандувача Залужного. Перший етап закінчився окопуванням ворога на фактично зданому півдні, оскільки далі війська під командуванням Марченка їх не пропустили, та розгромом і втечею на півночі. Там дійсно були явні межі й помітний перехід до другого етапу з метою захоплення всього Донбасу із подальшим тиском на західніші області, що вже планувалося для попередніх задумів третього етапу. На півдні також ще були надії на висадку десанту на півдні Одещини й створення там плацдарму для розширення агресії в Причорномор'ї та захоплення Молдови.

Другий етап не закінчився. Точніше буде сказати, що він захлинувся. Хіба на Одещині після втрати прикриття спершу з крейсера «Москва», а потім бази на Зміїному, можна говорити про більш-менш остаточний провал планів Путіна. На Донбасі ніхто наказу Кремля не скасовував. Але й досі вся військова армада рашистану не може захопити останнього клаптика Луганщини. Перспектива захоплення всієї Донеччини взагалі виглядає чимось неймовірним. Уже зараз у стратегічних планах рашистів там навіть не Слов'янськ та Краматорськ, а маленькі містечка на підступах до них.

Отже, найімовірніше, що в рашистському генштабі також усвідомлюють, що наступальна операція другого етапу вже захлинулася. Що ворог буде закладати в основи третього етапу? Впевнено сказати не можу, але мені видається, що це наміри щодо війни без реальних наступальних операцій та чіткої мети – війна терористична. Сподівання на виснаження України, схоже, зараз серйозно не розглядаються.

Тоді залишається тупо мстити й пробувати розхитати суспільство. Та ще й світ залякати своєю беззмістовною жорстокістю. Але й тут у ворога не все буде йти по написаному. Залужний уже зміг зірвати плани РФ на початку боїв. А тепер прорахував основні плани ворога й руйнує його надії на ефект від масових обстрілів на близькій і середній віддалі. Результат бачимо – різке зниження атак артилерії, в тому числі й по цивільних об'єктах, хоча попадання стають більш точними й приносять більше жертв. Це і є ознакою третього етапу – раніше тупо били «десь у напрямку», зараз меншим ресурсом умисно мітять у певний будинок чи торгівельний центр. Але тут нищення ворожого ресурсу триває й буде наростати.

А запас ракет середньої й дальньої дії, особливо, високоточних, різко тане. Те, що по Вінниці били високоточними Калібрами (точність до кількох метрів) свідчить, що метою було саме отримання такого терористичного результату. Високоточних вже реально мало, але для терористичних дій проти населення будуть застосовувати менш точні радянські. Для ворога на цьому етапі важливіша руйнівна сила, ніж точність. Чим можна відповісти? Цивільним – берегти себе й не нехтувати правилами безпеки. Військові свою справу знають, їм не треба нічого підказувати. А от владі зараз треба нарешті перестати займатися піаром з відосиками та зверненнями до якихось парламентів Латинської Америки чи Африки, а отримати дуже чіткі й публічні підтвердження про «право на ціль» від США.

Уже було запевнення Вікторії Нуланд, що всі військові та інфраструктурні об'єкти в Криму та ОРДЛО є законними цілями для ЗСУ. По Донбасу реалізуємо. А по Криму потрібно оновити. Власник зброї може вводити обмеження на її застосування. Заява на рівні Байдена, Остіна чи Блінкена, що США надає ракети дальністю до 300 км та не заперечують проти атаки на Кримський міст чи знищення бази ЧФ РФ у Севастополі – це зараз необхідно. Після одного такого підтриманого на найвищому світовому рівні удару так званий третій етап захлинеться ще в зародку.