Маніпуляції вбік: що насправді сказала Венеціанська комісія про Антикорупційний суд

Я цього наслухався також. Усе звучало аж надто недостовірно, особливо, коли прихильники такої версії ще й продемонстрували незнання Конституції. Тому не полінувався й відкрив та прочитав текст рішення Комісії. Усе стало на свої місця – попри пропозицію ВК зупинитися все ж на спеціалізованому Антикорупційному суді (АКС), а не спеціальній палаті у ВСУ та надання переваги одному проекту супроти другого, усе решта в масово розповсюджуваних заявах – звичні маніпуляції.

Перше – про позицію Президента. ВК хвалить усі ініціативи Президента, які реалізовані в ході судової реформи, починаючи від 2015 року, посилається на них, як на безумовні підстави для формування нового суду. Саме через невідповідність нормам минулорічного президентського закону пропонується відхилити альтернативний проект Алєксєєва.

Ще раз наголошу: ВК наполягає на створенні Антикорупційного суду не через те, що це така безальтернативна практика (крім Хорватії в Європі ніхто нічого подібного не створював), а тому що цей спеціалізований суд уже є нормою українського законодавства завдяки минулорічній судовій реформі. Нагадати вам, хто тоді всі ці реформи блокував, критикував та не підтримував? Окрім звичних «Батьківщини», «Самопомочі» та проросійського крила «Оппоблоку», наші доморощені антикорупціонери-грантоїди.

Ще один відступ від мене. Усі ці Лещенки й Наєми ще не сформулювали навіть тези про Антикорупційний суд, коли Порошенко вже записав його в законопроект про судову реформу. Усякі Саакашвілі й Соболєви ще й не починали формулювати свої «вимоги» для нинішніх фальшивих мітингів, коли Гройсман уже підписав проект закону про держбюджет на наступний рік, яким на діяльність саме цього суду вже виділено фінансування. Це так, щоб було зрозуміло, хто бреше.

ВК окремо хвалить процедуру оновлення складу Верховного Суду та результати конкурсного відбору, які відбулися не завдяки, а попри спротив «борців із корупцією». Саме досвід цієї реформи визначено як безумовний позитив, але зазначено, що реформування усієї судової системи затягнеться в часі, а створення окремих палат та спеціально виділених для розгляду корупційних справ суддів у судах усіх рівнів (як це пропонувалося в проекті Алєксєєва) не під силу нинішній судовій системі – буде кадрово обтяжливим рішенням.

Саме тому й пропонується зупинитися на концептуально новому судовому органі, а не з мотивів, які озвучують «борці». Це вже друга концептуальна брехня. Важливо розуміти, що орган Ради Європи висловив підтримку всьому обсягу судової реформи, яку наша опозиція, яка так любить посилатися на європейських лідерів (коли їм це вигідно), так затято називає «зрадою». Отже, зрада не зовсім там, а скоріше навпаки.

Процитую лише пару з численніших тез на цю тему: «69. Венеційська Комісія вітає останні заяви, зроблені президентом… 70.Венеційська комісія визнає, що Україна розгорнула комплексну програму реформи судової системи…».

Ще один концептуальний пункт – необхідність відкликати обидва проекти й внести один саме від Президента. «Борці» показали, що не читали Конституції. А там у статті 125 чітко написано: «Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя». Конституція визначає, що стосовно цього питання є лише один суб’єкт законодавчої ініціативи – Президент, а нардепи не мають права на внесення таких проектів.

Щодо заяв про повну обструкцію законопроекту №6529, який ніби й «розглядати не вважали за потрібне». Навпаки, проект члена БПП теж проаналізували попри непідтримку самої концепції. В рішенні ВК щодо цього проекту є ряд цілком конкретних зауважень, які виглядають доволі слушними. Отже, аналізували повноцінно. Але є цілком концептуальні причини, через які його не рекомендують. І перша з них – це вже згадані норми закону про судову реформу та недавні заяви Порошенка, що він підтримає створення окремого спеціалізованого Антикорупційного Суду.

А тепер трошки пройдуся по змісту самого висновку Венеційської Комісії щодо наємівського проекту. Головна пересторога пов’язана із сумнівною конституційністю цілого ряду його норм. Річ у тому, що Конституція України дуже чітко розрізняє спеціалізовані суди, які дозволені, та особливі й спеціальні суди, утворення яких категорично заборонено. Можна довго дискутувати із застосуванням політичного словоблуддя про те, де проходить межа між спеціальними й спеціалізованими, але юридично все дуже просто. І ВК на це абсолютно недвозначно вказує.

Отже, спеціалізований суд – це той, який створений і склад суддів якого сформований за єдиною для всіх судів свого рівня процедурою, для якого діють такі самі статутні й дисциплінарні норми та уніфіковані стандарти оплати праці, але компетенцією якого є певна обмежена сфера судових справ, за яку він не може виходити, але й у компетенцію якого інші суди не мають права залізати.

Суд, який створюється якимись спеціальними рішеннями, з якоїсь особливої нагоди, наділений особливими повноваженнями, не вписується в загальну систему судоустрою, має кардинально відмінний дисциплінарний статут і систему гарантій (у тому числі й фінансових та соціальних) – це вже спеціальний або особливий суд (залежно від обставин), який прямо заборонений Конституцією. І ця норма не з’явилася в Конституції минулого року, вона існує від дня історичного ухвалення Основного Закону в 1996 році.

Венеційська Комісія на більшість новацій, які внесені наємівським законопроектом реагує приблизно такимчином: «Дана норма з огляду на … видається доцільною та корисною, але необхідно перевірити в Конституційному Суді її конституційність та відповідність системі судоустрою України». Подібні фрази у висновку звучать доволі часто: стосовно процедури відбору та формування суддівського корпусу для АКС, щодо дисциплінарного статуту, створення дивної апеляційної та касаційної інстанцій, оплати праці тощо. ВК чітко розділила політичну й правову частину: вказала на те, що в нинішніх умовах України є доцільним і доречним, але відзначила сумнівну конституційність цих норм.

Саме президенту пропонується за допомогою Конституційного Суду вийти на відповідні до Конституції правові норми. Слова, що проект Наєма є найкращою основою для створення президентського проекту про новий спеціалізований суд, – це вже апріорі не вимога внести наявний текст без змін. А з усіма словами про доцільність і доречність можна погоджуватися, тільки Конституцію порушувати не слід.

Що ж входить у це визначення «основа» чи концепція, яку президенту пропонують взяти за базу свого проекту? На мій погляд, найперше – це те, що має бути окремий спеціалізований суд, а не антикорупційна палата. Що створювати слід саме одну інстанцію в формі вищого спеціалізованого суду, без аналогічних судів на районному чи обласному рівні, і саме в цій вищій інстанції має бути виділено структуру для апеляційного розгляду. Що такий антикорупційний суд повинен проходити більш прискіпливий і прозорий відбір, ніж інші суди, але в спосіб, який не суперечить чинній системі правосуддя. Що такому суду мають бути підшукані якісь більш дієві гарантії незалежності й неупередженості, але, знову ж, вони не можуть суперечити загальним принципам для всієї судової системи.

Саме розшифровка цих принципів міститься у підсумкових рекомендаціях ВК. Відзначу – дуже обережних, оскільки сама Комісія не змогла запропонувати Президенту однозначно конституційні формулювання щодо певних пропозицій. От і все. Чи відповідає наємівський проект таким підходам? Певна річ, що ні, інакше ВК, яка постійно наголошує на доцільності тих чи інших його норм, не ставила б питань про конституційність. Дозволю собі розлогу цитату, яких у тексті багато:

«71. Венеційська Комісія вважає, що багато положень проекту закону про антикорупційні суди (законопроект №6011) – це хороша основа для створення АКС відповідно до стандартів Ради Європи та Венеційської Комісії. Проте, рекомендації слід врахувати, зокрема, щоб зменшити ризик, що закон може бути визнаний неконституційним. 72. …хоча, в кінцевому підсумку Конституційний Суд у тій чи іншій справі вирішить питання про конституційність закону». Проект Наєма-Ситника, на жаль, чітко відповідає принципу створення саме спеціального, а не спеціалізованого суду, отже якраз суперечить вимозі ВК про конституційність.

Не беруся перераховувати всі критичні зауваження ВК щодо конкретного тексту наємівського законопроекту, бо саме критичним зауваженням та пересторгам щодо нього присвячена приблизно половина з 20 сторінок тексту висновків. Пробіжуся по найосновніших.

Комісія задається питанням, хто може бути цими донорами, яких Україна має визнати як таких, що можуть впливати на відбір суддів? Те саме й щодо урядів іноземних держав – як визначити, хто з них правильний, а хто – ні. Хоча ВК таки просить Президента віднайти якийсь відповідний до Конституційності легітимний та логічний спосіб задіяти іноземних представників.

Жорстка критика озвучена щодо окремої системи суддівського самоврядування для АКС: «У підсумку, будь-яке посилання в проекті на спеціальний орган самоврядування для суддів з питань протидії корупції має бути видалено».

Розкритиковано надмірну (концептуальну) відмінність системи оплати праці антикорупційних суддів від тієї, яка діє для інших судів. Адже це свідчить, що такий суд не спеціалізований, а особливий. Із тих самих мотивів ВК пропонує вилучити особливі умови притягнення до дисциплінарної відповідальності таких суддів: «Спеціальні правила про самоврядування суддів для боротьби з корупцією та дисциплінарне провадження проти них не є необхідними і повинні бути вилучені Рівень оплати праці таких суддів повинен бути переглянутий; вона повинна бути такою, що відповідає підвищеним вимогам до їхньої позиції, але не має сильно відрізнятися від загальна суми для інших суддів».

Також скепсис висловлено стосовно запропонованої системи апеляційного та касаційного оскарження рішень і взаємовідносин між суб’єктами таких правочинів: «Комісія має особливі побоювання щодо проекту статті 12 частини 1, яка говорить – досить невизначено – що спільні збори суддів АКС та Антикорупційної палати «обговорюють загальну практику розгляду певних категорій справ». Такі положення можуть поставити під загрозу суворе розмежування двох судових інстанцій та принципу внутрішньої судової незалежності».

Мова йде про ускладнену систему оскарження в проекті: Вищий антикорупційний суд є судом першої інстанції. А апеляцію на його рішення розглядають теж судді цього ж самого суду в складі окремої колегії. І в законопроекті нема чіткого їх відділення від решти суддів. Тобто – сьогодні суддя Х виносить вирок, а завтра вже в складі іншої колегії розглядає скаргу на своє рішення або ж тісно співпрацює зі суддею з апеляційної колегії. ВК вимагає жорстко розмежувати ці частини АКС. Касацію ж має розглядати вже спеціальна антикорупційна палата у складі Верховного Суду України. Але в законопроекті пропонується особливий порядок відбору до її складу суддів, що викликає сумнів у конституційності. У наведеній вище цитаті згадується абсолютно дика позиція проекту, коли судді АКС й ті, хто мають розглядати оскарження їхніх дій у касаційній інстанції, офіційно можуть і мусять домовлятися про спільні підходи до розгляду певних категорій справ. Ну це вже, панове, повний абсурд! Хоча колись таке було: нарком Берія, генпрокурор СРСР Вишинський і голова верховного суду СРСР дійсно відкрито домовлялися, як вишукувати, звинувачувати та судити «врагов народа». І їхню спільну позицію друкувала газета «Правда». «Правільной дорогой ідьотє товаріщі!», – сказав би їм товаріщ Сталін.

Комісія вважає неприйнятним розширення адміністративної автономії цієї касаційної антикорупційної палати у Верховному Суді, оскільки цим руйнується єдність системи правосуддя. Хвалять розширення компетенції АКС, але критикують відсутність критеріїв, які б встановлювали межі цієї компетенції. Ну і ще в цій частині несприйняття у ВК викликає обмеження прав Великої палати ВСУ та передача частини суверенних функцій міжнародному органу, юрисдикцію якого визнає Україна. Це вже напряму антиконституційна пропозиція.

Не є аж такою однозначною Комісія і в оцінці практичної діяльності нових демократичних інститутів, наприклад Громадської ради доброчесності, помічає загрозу конфлікту інтересів та говорить про непрогнозованість через відсутність обов’язкових чітких критеріїв.

Таким чином, навіть побіжно переглянувши текст висновків і рекомендацій Венеційської комісії можемо констатувати: наші професійні «антикорупціонери» таки забрехалися. Загальні принципи щодо створення АКС орган Ради Європи дійсно підтримав, але не надав доручення Президенту вносити в Раду саме законопроект, який під себе виписали в НАБУ та зареєстрували через Наєма.

ВК розглядала два проекти й з цих обох один повністю відхилила через концептуальну невідповідність, а другий рекомендувала взяти за основу. Але враховувати вимагає не якісь соболівсько-наємівські побажання, а свої власні рекомендації та зауваження. І потрібно це здійснити в критично короткі терміни, оскільки наступного року на формування АКС вже навіть фінанси виділені.