Заповідник комунізму: за що проголосувала Україна 25 років тому

Можливо, це не дуже хороша думка, але я день референдуму не особливо святкую і ставлюся до нього досить болісно. Я вважаю, що в тому комплексі, в якому проходив референдум, комуністична номенклатура просто зробила ставку на незалежність і перемогла. В українців де-факто було три відповіді на референдумі.

Перший варіант — я не хочу незалежності, я хочу жити в СРСР. Це моє минуле, моє майбутнє і я голосую проти незалежності і за Кравчука, бо це буде СРСР.

Другий варіант — я голосую за незалежність, але не через те, що це незалежність, а через те, що збереження Радянського Союзу не гарантує мені збереження комуністичних ідеалів, які я сповідував. Росія пішла зовсім в іншу сторону, там відбуваються зміни, там Єльцин, а Україна може залишитися заповідником комунізму, і якщо ми будемо незалежні, то тут все, чого я хотів, збережеться: радянський лад, комуністичні ідеали тощо. Тому на референдумі я голосую за незалежність і за Кравчука.

І третій варіант — я хочу жити в оновленій і зовсім іншій країні. В Україні демократичній, європейській, я хочу порвати з нашим минулим, і в зв'язку з цим на референдумі я голосую за незалежність і за Чорновола. Ну, і ми побачили перемогу з величезним відривом тих, хто дав другий варіант відповіді.

Таким чином, ми отримали незалежну, самостійну, суверенну Українську Радянську Соціалістичну Республіку ще на 20 з гаком років. Потім, правда, в тих країнах, які нас обганяли в 1990-х роках, справи пішли ще гірше: Росія скотилася у відвертий фашистський тоталітаризм, Білорусія скотилася до повного авторитаризму, а Україна залишалася тією ж самою совковою республікою. По суті, ми "проголосували" тільки в 2014 році, ціною великих жертв, втрат, війни і всього іншого. Але ми переглянули негативне рішення референдуму, а я його сприймаю саме як негативне, адже основна мета тих, хто сприяв такому результату, була консервація радянського ладу. Ми виправили помилку два роки тому, коли в силу фактичної заборони Компартії і руйнування зв'язків з Росією вже не можна було зберегти те старе і негативне, що збереглося після референдуму.

А сам день референдуму я дуже добре пам'ятаю, адже я брав активну участь у виборчій компанії мого батька В'ячеслава Чорновола, а референдум проходив разом з президентськими виборами, і я відстежував всю підготовку до референдуму і весь політичний процес. В день референдуму я був у Львові і там же голосував. Тоді було дуже велике натхнення: мешканці Львова масово йшли голосувати, активність була дуже висока. Але в той же час була тривога: чи проголосує за незалежність схід? Але, як бачимо, проголосували чудово, навіть краще, ніж деякі сподівалися. Але разом з тим, не було тривоги по відношенню до президентських виборів. Була впевненість: як можна не проголосувати за Чорновола, якщо голосуєш за незалежність. Який сенс за неї голосувати, якщо віддавати її в руки комуністів. Виходить, що там, де потрібно було турбуватися, ніхто не переживав, а там де тривожилися - вийшло все добре.

Результати я отримав одним з перших, коли вже ввечері, після завершення всіх голосувань, я прийшов у кабінет до батька, він тоді був головою Львівської облради, і ми там отримували швидкі дані від наших спостерігачів. Крім того, відносно чіткі результати по всій Україні з ЦВК по телефону передали близько третьої години ночі. Якраз в цей час ми вже точно знали, що незалежність на референдумі підтримали у всіх без винятку областях, і точно було відомо, що не буде другого туру президентських виборів, і що Кравчук переміг. У мене тоді був пригнічений настрій, а ось у батька настрій було на підйомі у зв'язку з результатами референдуму, а що стосується виборів - він просто махнув рукою і по-філософськи мені сказав: "Я думав, що вони не настільки собі це дозволять". Тут він мав на увазі фальсифікації...